Яким чином слід сформувати внутрішній стратегічний план для досягнення перемоги України? Часник 2

Продовжуємо значущу бесіду серед авторитетних осіб в Україні. Сьогодні ми спілкуємося з політиком Романом Безсмертним.

Поштовхом для дискусії стала заява Президента Володимира Зеленського про те, що на додачу до Плану перемоги, який спрямований на партнерів, українців планують залучити до роботи над внутрішнім Планом перемоги. Але як конкретно це відбуватиметься, в якому форматі й коли - поки невідомо.

У будь-якому випадку, ми бажаємо вже тепер звернути увагу на цю важливу проблему. Це особливо актуально з огляду на ряд викликів і загроз, які виникають (або можуть виникнути в найближчому майбутньому) для нашої країни.

Укрінформ звернувся до осіб, яких українці вважають суспільними авторитетами і чию думку цінують, з проханням відповісти на кілька запитань, а саме:

Яким чином повинен виглядати внутрішній План досягнення перемоги?

Які саме елементи повинні бути включені до нього і які конкретні завдання він має виконувати?

* Що потрібно для практичної реалізації цього Плану?

Першим свої думки висловив Євген Дикий. Наступним на черзі є Роман Безсмертний, політик і дипломат.

ЧОТИРИ ВАЖЛИВІ КРОКИ ПЛАНУ ПЕРЕМОГИ

Першим етапом створення подібного проєкту є чітке формулювання цілей.

"Важливо розуміти, для чого висунута ця ідея та яких результатів вона має досягти. Якщо ми говоримо про план, то його розробка потребує залучення робочих груп, парламенту, уряду, проведення круглих столів за участю експертів, науковців і громадського сектору, а також діалогу з місцевою владою. Усі ці обговорення та дискусії мають відбуватися на різних рівнях".

З точки зору технологічної підготовки, процес організації виглядає досить прозорим: всі учасники мають можливість і зобов'язані долучатися до розробки, щоб в результаті отримати узгоджений проєкт.

Надалі цей проєкт буде вдосконалений і затверджений Верховною Радою після ухвалення економічного та соціального плану розвитку на найближчий рік або кілька років. Ключовим є те, що цей документ повинен мати чітке фінансове підґрунтя, щоб його реалізація була закладена в бюджетах на наступні роки. Тому важливо чітко усвідомлювати мету: навіщо ми створюємо цей план, особливо в умовах війни. Саме в таких обставинах важливо продемонструвати, як держава може і повинна розвиватися у різних напрямках.

Другий крок. "Ми -- демократична європейська країна, яка вперше у своїй сучасній історії зіткнулася з війною, і це надзвичайно складне випробування. Важливо пам'ятати, що демократія та війна мають свої специфічні взаємозв'язки. Тому, запускаючи будь-які процеси, ми повинні усвідомлювати: демократія -- це фундаментальна цінність, яку потрібно зберігати навіть у воєнний час. Саме завдяки демократії українці змогли захистити свою державу".

Роман Безсмертний наголошує, що будь-який план чи програма, що розробляється в цих умовах, не повинні містити спроб "урізати" демократію. За Конституцією України встановлено, які права й свободи можуть бути обмежені, і цей документ має залишатися основоположним принципом.

Навіть у часи війни, коли ми працюємо над стратегічним розвитком країни, важливо, щоб ці стратегії ґрунтувалися на принципах демократії. Критично важливо не перейти цю межу. Недопустимо, щоб суспільство, апелюючи до перемоги, ставало ближчим до тоталітарних форм управління. Права та свободи громадян можуть бути обмежені лише у межах, визначених Конституцією. Це основоположний принцип, якого ми повинні дотримуватися, щоб зберегти демократичну сутність нашої держави.

Третім етапом є те, що політичне середовище, зокрема парламентські партії та позапарламентські політичні структури, повинно займати центральне місце в цьому процесі.

Кожен проєкт або програма, що розробляються для держави, повинні в першу чергу відображати її політичну стратегію. Залучення громадського сектора є надзвичайно важливим для забезпечення партій експертним супроводом у різних сферах, від економіки до інших ключових галузей. Така колаборація є життєво необхідною, оскільки вона забезпечує як професіоналізм у підходах, так і політичну обґрунтованість усіх рішень. Це третій основоположний принцип, на якому повинна ґрунтуватися робота над стратегічними документами, такими як План перемоги.

Нарешті четвертий крок -- це залучення громадських інституцій, таких як Асоціація міст, Асоціація регіональних влад, різні галузеві корпорації та об'єднання, які активно працюють у своїх секторах і співпрацюють з державою.

"Їхня залученість має критичне значення для ефективного втілення будь-якого проекту або програми."

ЯКИМ ПОВИНЕН БУТИ ДОКУМЕНТ: БЕЗПЕКА І ОБОРОНА СТАНОВЛЯТЬ ОСНОВУ ПЛАНУ, ОДНАК КУЛЬТУРА Є НЕВІД'ЄМНОЮ ЧАСТИНОЮ ЦЬОГО ПРОЦЕСУ.

"Щодо того, яким має бути цей документ. Насамперед це повинно бути політичне бачення, і саме політичних партій, яким громадяни довірили формування курсу держави".

Їхня мета полягає у визначенні механізмів роботи держави, її установ, недержавних організацій, економічних сфер, органів влади та системи місцевого самоврядування в умовах воєнного конфлікту.

Дозвольте пояснити, чому це має велике значення. Коли політичні сили беруться за вирішення важливих питань, наприклад, визначення віку для мобілізації чи виявлення ключових секторів економіки, які потребують першочергової підтримки, таких як виробництво безпілотників або оборонні технології, вони закладають основи своїх пріоритетів. Це дозволяє реалізувати основоположні принципи, зокрема акцент на національній безпеці та обороні.

Далі -- адаптація системи державного управління до нових умов, з урахуванням позицій усіх політичних сил.

"Тож цей план -- це не просто перелік технічних завдань, а стратегічний документ, що визначає основні політичні орієнтири. Безпека й оборона держави повинні стати його серцевиною, включаючи підготовку економіки до роботи на військових засадах".

Мова йде про можливість держави надавати пріоритетні замовлення для оборонної галузі, а також створювати умови для підприємств, які підтримують фронт, і проводити бюджетування з урахуванням нових обставин, зазначає пан Безсмертний.

"Тільки в такому випадку цей план перетвориться на ефективний інструмент, який буде вбудований у бюджет та розвиток основних секторів економіки, а також у соціальну і освітню політику в контексті війни."

Коли йдеться про Стратегію перемоги, насамперед слід акцентувати увагу на питаннях національної безпеки та оборонних аспектів.

"Це основа, від якої повинні відштовхуватися всі інші сфери. Передусім потрібно знайти відповіді на ключові питання безпеки всередині країни, а далі обговорювати складові соціально-економічного розвитку, які також є важливою частиною стратегії".

Проте, підкреслює політик, національна безпека і оборона — це не лише військова техніка та збройні сили.

"Це також культура, освіта, мистецтво, духовність. Згадаймо хоча б Черчилля і його знамените питання: "За що ми тоді воюємо?" Культура, театр, музика, живопис, церква -- усе це надзвичайно важливо. Війна колись закінчиться, але культура зберігатиме пам'ять, передаватиме істину й виховуватиме нові покоління, щоб уникати помилок у майбутньому".

Тому, оборонно-промисловий сектор, хоча й критично важливий, не є єдиним пріоритетом. Розвиток культури, освіти, духовності теж має бути закладений у План перемоги, оскільки це наша духовна зброя.

Необхідно звернути особливу увагу на розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу та виробництво фізичної зброї. Створення власного озброєння є критично важливим завданням, яке має стати пріоритетом для всіх фінансових ресурсів, наукових досліджень та виробничих потужностей. Військові експерти повинні визначити, які саме ресурси і в яких кількостях потрібні, а також у які терміни. Проте План перемоги повинен охоплювати всі аспекти життя нашої країни, адже це наша зброя на всіх рівнях – від духовності до оборони. Важливим елементом цього плану є освітня політика: яким чином і чому слід навчати дітей і студентів? Україні терміново потрібно оновлення освітньої системи, і ці питання не можна недооцінювати. Якщо хтось вважає, що без цього можна обійтися, то він дуже помиляється.

На думку Романа Безсмертного, всі ці елементи потребують детального вивчення, так само як і будь-яка програма соціально-економічного розвитку, що відповідає Конституції, проте з урахуванням військової ситуації.

"Головну роль у визначенні змісту такого документа мають відігравати політики. Він має нагадувати щорічний план соціально-економічного розвитку, який ухвалюється до прийняття державного бюджету. Ці два документи повинні бути взаємопов'язані".

Такий план потребує короткострокових, середньострокових і довгострокових кроків, які відповідають динаміці ситуації й ресурсним можливостям держави.

"Основною стратегією може бути перемога у війні або інші національні цілі, які визначать політичні сили. Відповідно до цих стратегічних орієнтирів мають бути розроблені конкретні заходи в усіх секторах і галузях".

У підсумку, цей документ повинен зосереджуватися на всіх основних аспектах: гуманітарному, економічному, військово-політичному та міжнародному контексті.

Таким чином, дипломати мають усвідомлювати, в якому руслі розвивається країна, які виклики стоять перед ними, а також як донести уявлення про державу на міжнародній сцені. Лише тоді можна буде чітко оцінити розподіл ресурсів і реальні шанси на реалізацію стратегічних завдань, окреслених у документі "План перемоги".