Мистецтво як утеча: іспанська художниця Барбара Алегре розмірковує про живопис, втрату та емоційне відновлення.

Барбара Алегре в студії_2021. Фото люб'язно надано Хав'єром Родеро.

У світі, сповненому конфліктів, надмірних подразників і емоційної втоми, твори Барбари Алегре пропонують рідкісний контраст: спокій, ніжність і щиру зв'язок. Використовуючи стриману палітру кольорів та багатошарові олійні композиції, вона формує інтимні простори, які чутливо реагують на навколишній хаос. Її фігури сприяють поверненню до плинності, емпатії та з'єднання з собою, іншими людьми й природою. Для Алегре живопис є "прихистком", тихим актом зцілення у світі, що часто здається надто гучним і заплутаним.

Алегре з'явилася на світ в Іспанії та сьогодні проживає в Барселоні. Її академічна освіта включає три важливі навчальні заклади: Школу мистецтв і ремесел Льотья, Коледж мистецтв Челсі, а також Королівський коледж мистецтв у Лондоні (RCA), де вона отримала магістерський ступінь у галузі живопису. Після тривалої паузи, пов'язаної з вихованням дітей, її повернення до RCA стало ключовим етапом у відновленні кар'єри та поглибленні концептуального підходу до мистецтва. Кожен етап освіти сприяв її розвитку, від освоєння технічних основ до формування більш філософської та емоційно насиченої практики.

Цього місяця творчість Алегре була представлена на художньому ярмарку Альянсу нових арт-дилерів (NADA) у Нью-Йорку, організованому корейською галереєю Дохінг Арт. Ця виставка стала важливим етапом у її прагненні розширити міжнародний вплив, надаючи північноамериканській публіці можливість зануритися в її глибокий і рефлексивний світ. Участь Алегре в NADA підкреслила універсальність її мистецтва, яке вже було представлено на виставках у Європі та Азії.

Синхі Чун, керівниця арт-галереї Дохінг, поділилася, що творчість Алегре відразу привернула її увагу. "Мене вразили концепції та філософія Барбари, а також виразні жести, які вона використовує для їх донесення", - зазначила Чун. "Глибина і насиченість її мистецтва вселили в мене велику впевненість у його цінності".

В інтерв'ю для Global Voices Алегре розповіла про емоційні та символічні сили, що стоять за її мистецтвом, використання особистих артефактів, таких як косметика її покійної матері, психологічні підтексти, що формують її візуальну мову, та про те, як живопис служить одночасно особистою терапією та тихою пропозицією для тих, хто шукає розради в мистецтві.

Нижче представлені фрагменти інтерв'ю:

Омід Мемарян (ОМ): У своїй роботі "Межі даного світу" автор представляє образ, де фігура взаємодіє з равликами у грі, що нагадує котячу колиску. Це викликає відчуття плинності та спонукає до роздумів. Як це резонує з сучасними викликами терміновості та надмірної стимуляції?

Барбара Алегре (БА): В останні роки в мені з'явилося потужне прагнення створювати образи, що заспокоюють і протистоять насильству нашого часто дисфункційного світу. Я сприймаю дружбу як шлях до глибшого розуміння, а живопис — як тихий, відновлювальний простір, що вільний від цинізму, покликаний поширювати мир, спокій та доброту.

Ця ілюстрація розкривається як притча, що передається через жіночий образ, який втілює гуманістичні ідеали та глибоку відданість пізнанню й шануванню навколишнього світу. Цей світ підтримує її тіло і розум, врешті-решт, приносячи користь самій природі.

Ця праця має на меті відновити втрачені зв'язки, повернутися до природного ритму та нагадати про можливість знову відчути її відновлювальну енергію. Вона прагне відновити баланс і гармонію з фауною, флорою та екосистемою, які є невід'ємною частиною нашого існування.

ОМ: У Вашій серії "Останній урок" Ви впровадили косметику Вашої покійної матері у свої художні роботи. Яким чином цей особистий та емоційний процес відобразився на дослідженні тем ідентичності, пам'яті та змін у Вашій творчості?

У цій праці я вивчала теми болю, травми та процесу відновлення під час скорботи. Я створила портрети своєї матері, застосовуючи косметику та пензлі, які вона залишила після себе, намагаючись зберегти її поруч, у фізичній формі. Її ДНК була всюди на цих роботах; ці твори були присвячені їй, створені з її енергії та для неї. Це стало поступовим прощанням, яке завершилося, коли косметика закінчилася.

Мистецтво живопису стало ключем до розуміння моїх внутрішніх переживань, які важко висловити словами або вчинками, адже травма часто залишається невидимою для оточуючих. Ці образи, насичені символікою, допомогли мені трансформувати свій біль, спрямувавши його в процес прийняття, шанування та подолання.

Я задумувалась над концепцією Мелані Кляйн щодо арт-терапії як акту любові та відновлення, а також над поглядом Дональда Віннікотта на мистецтво як перехідний простір, що веде нас від реального світу до сфери фантазії та ілюзій. У цьому контексті косметика набуває статусу перехідного об'єкта, слугуючи засобом для відокремлення від матері, коли її немає поруч.

ОМ: Ваші роботи зазвичай відрізняються поміркованими кольорами та делікатними композиціями. Чи можете поділитися, як підбір відтінків і форм допомагає створити атмосферу спокою та самороздумів, що пронизує Ваше мистецтво?

З ранніх років я був вражений емоційним впливом кольорів, інтуїтивно комбінуючи відтінки для виклику певних відчуттів. Під час старшого підліткового віку я поглибив свої знання в психології кольору, дізнавшись, як кольори впливають на настрій і внутрішні переживання. Пізніше, працюючи флористом, я додав новий вимір, поєднуючи кольори з ароматами та їх символічними значеннями.

Ця база визначає мою сучасну палітру: ніжні відтінки, пастельні кольори та нюанси шкіри, що створюють атмосферу м'якості, емпатії, вразливості та невинності, запрошуючи до спокійного роздуму та рефлексії.

ОМ: Ваша робота досліджує фізичне та психологічне. Як Ви використовуєте особисті історії, щоб торкнутися ширших тем, таких як емпатія та людське буття?

БА: Моя діяльність базується на моїх власних роздумах і переживаннях, проте я намагаюся перевищити ці межі, щоб охопити універсальні аспекти людського існування.

Кожен з нас переживає подібні емоційні переживання та основні запитання в процесі дорослішання. Мистецтво завжди відображало ці теми, проте змінюється форма їхнього вираження.

Я намагаюся створити простір, де глядачі можуть відчути зв'язок між фізичними відчуттями та психологічними реакціями. Моя мета -- щоб робота глибоко резонувала, сприяючи емпатії та спільному розумінню нашої колективної людяності.

ОМ: У проектах на кшталт "Бийся, біжи, завмри" Ви займаєтеся вивченням травм та психологічних станів. Яким чином Ви перетворюєте ці емоції у візуальні образи, і з якими викликами стикаєтеся в цьому процесі?

БА: Мій підхід до перекладу складних емоційних станів, особливо тих, що пов'язані з травмою, у фігуративну візуальну мову є глибоко особистим, проте керований бажанням зв'язку з іншими. Завдання полягає в тому, щоб надати форму внутрішнім, часто абстрактним емоціям, не впадаючи в кліше. Я починаю з того, що слухаю своє тіло, знаходжу, де знаходиться біль, розумію його природу та відчуваю, що може його заспокоїти. Цей постійний діалог із собою нагадує психологічний сеанс. Хоча абстрактне мистецтво може здаватися простішим, я вважаю його занадто спрощеним для складності травми. Я прагну сформувати ці невидимі почуття через фігурацію, яка шанує їхню глибину та заохочує до емпатії.

ОМ: Ви охарактеризували мистецтво як "пристань", місце для роздумів і заспокоєння. Яким чином це позначається на вашому творчому процесі та атмосфері, яку ви формуєте під час виставок?

БА: З мого власного досвіду, мистецтво відіграє критично важливу роль у психічному здоров'ї та емоційному благополуччі. З раннього віку малювання і живопис стали для мене способом перетворення важких переживань на позитивні емоції. Коли життя наповнене стражданнями, пошук безпечних методів для їх подолання стає необхідним, і для мене регулярне заняття мистецтвом є одним із таких шляхів. Я прагну поділитися цим простором з іншими, надаючи їм відчуття спокою через споглядання та взаємодію з мистецтвом. Галереї, з якими я співпрацюю, сприяють цьому процесу — будь то додавання затишного килима до кабінки, фарбування стін у ніжні пастельні відтінки чи вибір приміщення з каміном. Це особливе відчуття м’якості втілюється в кожному елементі.

ОМ: Зі зростанням цифровізації світу мистецтва, як Ви бачите роль фізичної присутності та тактильного досвіду у взаємодії з мистецтвом?

Для мене сенсорний та візуальний досвід має величезне значення; слова не здатні відобразити глибину відчуттів, які виникають під час сприйняття зору та дотику. Я прагну передати ці емоції через використання фарби.

Цифрові платформи відіграють важливу роль у забезпеченні доступності, особливо під час пандемії COVID-19, але вони мають свої недоліки. На екрані художні твори втрачають свою глибину, деталі, текстуру, точність кольорів і тонкі людські сліди, які притаманні оригіналам.

Немає нічого подібного до того, щоб насолодитися мистецтвом вживу, адже це досвід, що захоплює всі органи чуття. Хоча цифрові формати можуть доповнювати один одного, вони не здатні передати ту глибину і багатство відчуттів, які дарує безпосередня взаємодія.