20 листопада 2014 року у 25-у річницю підписання Конвенції ООН про права дитини в київському центрі сучасного мистецтва М17 відбулась презентація соціально-культурного проекту «Відкриваємо двері дітям», який присвячено проблематиці виховання дітей в інтернатних закладах.

Глядачам були представлені роботи 8 сучасних українських митців Олександра Глядєлова, Юрія Кручака, Олександра Курмаза, Аліни Півненко, Катерини Бучацької, Антона Логова, Олександри Жумайлової та групи GAZ.

Подія викликала щиру зацікавленість. Її відвідали не тільки ті, хто безпосередньо займається благочинною чи волонтерською діяльністю, але й музиканти, художники, кінематографісти, журналісти, представники іноземних посольств та представництв, — абсолютно різні люди, яким небайдужа доля дітей, зачинених в інтернатах.

На презентації проекту виступили представники благодійних організацій, що об’єднались в громадянську кампанію «Відкриваємо двері дітям» та гості, які прийшли на презентацію цієї ініціативи.

Галина Постолюк, директор Представництва благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні: Соціально-культурний проект, який ми вам сьогодні презентуємо,  проходить в рамках Громадянської кампанії «Відкриваємо двері дітям», Представництво благодійної організації «Надія і житло для дітей» є національним координатором кампанії в Україні, яка об’єднує 19 громадських організацій на національному рівні і 23 що працюють в регіонах. Всі ми переконані у тому, що виховання дітей в інтернатах – це порушення прав дітей, вони завдають непоправної шкоди їх розвитку, позбавляють  простих радощів дитинства, зменшують в рази шанси інтегруватися у суспільство, створити власну сім’ю  і  мають негативні довгострокові наслідки для суспільства.

Ми розуміємо, що донесення наших ідей  вимагає різних засобів і способів спілкування з широкими аудиторіями. Найчастіше ми використовували раціональні аргументи, а сьогоднішній проект – це радше про почуття емоції, невимушений і ненав’язливий спосіб показати проблему засобами мистецтва і закцентувати на тому, що вихід є — діти повинні жити в звичному і природньому середовищі.

Анатолій Заболотний, директор Фонду Ріната Ахметова: «В повоєнні часі кількість сиріт росте. Треба попередити можливість відновлення радянської інтернатної системи, яка непродуктивна та недоброзичлива до дитини. Він також зазначив, що  Гуманітарний штаб працює в зоні АТО, щоб дорослі і діти не залишались без їжі та предметів першої необхідності. Працюють психологи, які підтримують сім’ї».

Особливо всіх присутніх вразив виступ Андрія Назаренка, який сам виріс в інтернаті, а зараз допомагає таким, як був сам, об’єднавшись з іншими випускниками інтернату. Вони зареєстрували фонд, який також приєднався до громадянської кампанії «Відкриваємо двері дітям».

Своїми враженнями і думками з приводу необхідності змін в системі виховання дітей в інтернатах та підтримкою ініціативи, презентованій на заході, поділились режисер Михайло Іллєнко і музиканти гурту KOZAK SYSTEM.

Під час виступів було зачитано листа Голови Верховної Ради України, Олександра Турчинова, зі словами привітання та підтримки тієї справи, які роблять учасники заходу та громадянської кампанії «Відкриваємо двері дітям». Також,  він висловив сподівання, що «спільні зусилля державних інституцій та громадянського суспільства приведуть до змін у соціальній політиці і ми, нарешті, усвідомимо, що кожній родині потрібна родина, сімейний затишок і підтримка».

А це — відгуки відвідувачів виставки:

Запам’яталися дзеркала, яйця…. і вразили розповіді про цих дітей, що ростуть в інтернатах. Настя, учениця 8 класу 

Очень красноречивая выставка. Душевная, для души, потому что за душу берет. Я очень хочу и поддерживаю идею, чтоб все дети были в семье. Других вариантов не вижу и уже не рассматриваю. Светлана, будущий социальный педагог, 3 курс, НПУ им. М.П.Драгоманова 

Дуже цікава виставка, суперважлива справа! Підхід творчий, видно, що робили небайдужі люди. Дасть Бог, так ми колись доживемо до того, що в Україні, як у багатьох країнах Заходу, взагалі не буде дитячих будинків — просто не буде потреби. Кожна дитина заслуговує на родину, просто тому, що вона ДИТИНА!  Тетяна Ковтун, Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Добавить комментарий