А що, якщо:

—  дивитися Twin Peaks безперервно протягом двох тижнів;
—  щодня вечеряти в «Ватрі»
—  запросити Антона Полуніна — українського поета, фана Лінча та мангалиці, написати про все це
— попросити Соломію Шваб – ілюстраторку та  авторку блога Blevogue, все це намалювати?

Ось що. Буде «Дума про незгасиму Ватру».

Дійові особи:

Бограч – закарпатська страва з угорським корінням, суп-гуляш з м’ясом (зазвичай беруть кілька видів – наприклад, лопатку та гомілку), паприкою та гострий перцем. В «Ватрі» подають вогняний бограч з копченим м’ясом та кістковим мозком.

Мангалиця. Вона ж sheeppig. Угорська порода волохатих свиней. Їхня особливість — не лише в чудернацькому вигляді, але й в незвичному розподілі жирових тканин – за це їхнє м’ясо називають мармуровим та вважають неабияким делікатесом. У «Ватрі» можна замовити борщ з мангалицею та копчені ребра мангалиці.

Пікниця – домашня ковбаса, яку готують на Закарпатті.  

Стейк — це стейк. Шмат ідеально підсмаженого м’яса. T-Bone, Портерхаус, Рібай та інші.

Дія 1. Бограч

20216338_1481449885269313_2130185198_o

Спочатку не було нічого. Тільки дух святий ширяв над хвилями сингулярности. Потім велетень у башті посеред моря сказав: «Най буде великий вибух». І був вибух. Як тіло Адама розділилось на сірку та ртуть — так суцільний всесвіт розщепився на яловичину, сало, цибулю, паприку, картоплю, перець, помідори, сіль, часник і кмин. Став бути бограч.

По мірі того, як всесвіт (бограч) розширювався, з частин його утворилось три стовпи світу:

З яловичини — стейки: Портергаус (жрець, хранитель священного знання), Ті-боун (цар, воїн), Рібай (ремісник, хлібороб, торговець) і Філе (слуга, найманий працівник).
З сала – Мангалиця — заступниця баркроулерів, ненажер і гурманів перед Бограчем.
З усього потроху – Пікниця – давня воїтелька, наставниця Мамая, Івана Підкови, Самійла Кішки, Максима Кривоноса, Івана Богуна та Дейла Купера. Бойова товаришка агресивних і неврівноважених Пальонки і Сивухи (прадавні демони).

Бограч могутній, надприродній і трансцендентний. Бограч створив цілий сад каменів, які він не може підняти. А потім підняв їх. При цьому на кожному камені сиділо по два Чаки Норріси.

Бограч відправив Ервінові Шредінгеру свого кота, аби останній згинув (і ні) за кожну страву, з’їдену після шостої по обіді і за кожен коктейль, випитий до опівдня. І ні.

Неділя – день для бограча твого. В неділю бограч п’є чай з чайника Рассела. З київським тортом. Решта днів – теж для бограча твого.

Дія 2. Мангалиця

20251001_1481449888602646_721976651_o

Мангалиця увіходить до бару. За шинквасом сидять Боб, Мегмет ІІ Завойовник і Пастрама (симпатична і легковажна). Вони повагом їдять гормонбозію з великих полумисків.

Мегмет (з набитим ротом): Я безумний лише в норд-норд-вест. Коли вітер з півдня – я ще можу відрізнити Пікницю від Пастрами.

Пастрама саме пускає бісики барменові, що меланхолійно крутить в руках пляшку з мутною рідиною. Мангалиця вигідно вмощується в куточку, замовляє портергаус стейк і келих прикарпатського грушевого кальвадосу.

Боб (пошепки): Заціни кралю в кутку. Дикий випас, сало смачне, мов цукерочка, реберця – згадаєш, то й слину ковтнеш…
Мегмет: Почастуємось?

Пастрама, підмигнувши барменові, непомітно відступає до вбиральні. Мегмет ІІ вихоплює з розцяцькованих піхов шамшир. Боб підбирає зіперту на шинквас бейсбольну бучку. Убивці повільно та неухильно наближаються до Магналиці.

Мангалиця (оцінює ситуацію): закон середніх чисел, якщо я правильно розумію, означає, що шість мавп, будучи підкинуті досить високо, мають гепнутись на спину так само часто, як і …

Коли шамшир Мегмета ІІ вже занесено для удару – світло гасне. Бармен перетворюється на древню воїтельку Пікницю. З пляшки, що бармен тільки-но тримав у руках вилітають демони давнього світу – Сивуха і Пальонка. Сивуха хапає зі столу портергаус стейк і пожбурює ним у Мегмета ІІ. Османський султан, син Мегмета І, онук розбитого Тамерланом Баязида падає без ознак життя. Пальонка кидається до Боба. Боб, не дочекавшись закінчення поєдинку, розчиняється у повітрі (зникає у нетрях чорного вігваму).

Мангалиця сьорбає кальвадос.

Дія 3. Стейк

20148854_1481449878602647_836550122_o

Стейк – одна з найкорисніших речей, що їх може мати баркроулер.

— Засинаючи попід шинквасом, його можна використати, як подушку.
— Well-done та overcooked стейки – чудовий захист від куль та арбалетних болтів.
— Стейк — грізна зброя проти османських імперіялістів та злих духів чорного вігваму.
— На Ті-боун та Портергаус не діють закляття «імперіус», «круціатус» та «експеліармус».
— Послужить замість бейсбольної рукавички чи шолому для квідичу.
— Ніколи не знаєш, на що стейк перетвориться, якщо перенести його до вігваму: золота горошина, ельф, кейс із валютою, автомобіль «Плімут»…
— Якщо офіціант, схожий на Бадді Голлі, подає вам стейк – можете без жодних докорів сумління замовляти молочний коктейль за 5 доларів (справді чудовий, та не вартий п’яти доларів; не містить бурбону).
— Пересмажений стейк викликає розгніваний дух Гордона Рамсі.
— Стейк-томагавк – це також томагавк.
— Skirt-стейками (маючи їх вдосталь) можна огорнути голову, щоб захиститись від отруйних газів чи Жадібного Жукомола з планети Трааль (дурна тварина, думає, якщо ти його не бачиш, то він не бачить тебе).
— А ще стейк можна їсти. Тим більше, що він значно смачніший за «достобіса хорошу каву» (навіть з вишневим пирогом).

Дія 4. Битва між Пікницею та Лихим Купером за Місто Данбар

1

В деякім царстві, деякім государстві Лихий Купер рушив із військом допельгангерів на місто Данбар. Рушив він на місто Данбар відправивши поперед себе звістку: я, мовляв, брат Сонця і Місяця, внук і намісник боба на землі, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, володар обладунку з Ті-боунів та Рібаїв, заберу твоє місто, Пікнице. Здавайся мені добровільно і без жодного опору.

Пікниця – давня воїтелька — саме пила дулівку з подругою своєю Пастрамою.

Отримавши погрозу Лихого Купера відповідала так: «Ти — противний Бограчеві Бед Купер, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Я тобі покажу, що таке війна. Війна – діло молодих, «лєкарство протів морщін». Ти так собі воїн і мені, грізному духу війни, соромно битись з тобою. Дивлюсь на тебе й бридко стає, яке ти гівно!»… Ну і далі в тому ж дусі.

По тому вихопила Пікниця свого цвайхендера, скочила на коня та гукнула веселих своїх воїнів: Сивуху й Пальонку – неадекватних і войовничих духів, характерника Байду Вишневецького, Шерифа Гарі Трумена, а ще Яструба. Отакі, каже, справи: надійшла малява од Лихого Купера. Ходім наваляємо йому, щоб знав, на кого батон кришить!

Як почув Лихий Купер про ці розклади – то не одну пару штанів намочив. А тоді побіг світ за очі, аж до самого Боба. А Пікниця з Добрим Купером сіли на радощах банош їсти і вишньовкою запивати.

Приспів
Hey Bad Cooper are you wauking yet,
Or are your drums a- beating yet?
If you were wauking I would wait,
Tae gang tae The Coals in the morning

Текст: Антон Полунін
Ілюстрації: Соломія Шваб, Blevogue
Основа колажів: фотографії масок від Bob Basset
(найбльшу приватну колекцію цих масок можна побачити в Ватрі)
Мангалицю, пікницю, бограч та безліч стейків теж варто їісти — в «Ватрі«

Добавить комментарий