"Що ж написав 'Детектор'?" — "Та нічого позитивного". Вони ж вас бояться, зрозумієте?

Про значення "Детектора медіа" говорять Тетяна Трощинська, Андрій Коваленко, Ірма Вітовська-Ванца, Сергій Гриценко і Тарас Петрів.

У вересні "Детектор медіа" ("Телекритика") святкує свій 25-річний ювілей. Напередодні цього важливого етапу в історії ми вирішили не оцінювати себе самостійно, а звернутися до наших шанованих читачів з проханням поділитися своїми враженнями про нашу діяльність. Ми ставили різноманітні запитання: від нашого впливу на український медіапейзаж як його наглядачів до... особливостей роботи нашої команди.

Ми надаємо можливість ознайомитися з думками тих, хто знайомий з нами, на платформі "Детектор медіа" та в наших соціальних мережах, використовуючи різноманітні формати, такі як бліцінтерв'ю та опитування. Сподіваємося, це зацікавить наших читачів, адже історія "ДМ"/"Телекритики" є важливою частиною більш широкої історії незалежної журналістики в Україні.

Раніше ми публікували відповіді: Юрія Макарова і Мирослави Барчук; Мирослави Гонгадзе; Марії Бурмаки; Вікторії Сюмар; Костянтина Квурта, Ольги Сєдової, Тетяни Бережної, Олега Наливайка, Наталії Нагорної та Романа Балаяна; Олександра Корнієнка, Марти Дичок, Яніни Соколової, Романа Кіфлюка і Власти Лазур; Меґан Тетрік, Ярослава Юрчишина, Галини Сулими, Ганни Шерман, Алли Липовецької і Микити Потураєва; Валерія Іванова; Андрія Кокотюхи, Андрія Куликова, Оксани Панасівської, Інги Вишневської, Дмитра Хоркіна, Анжеліки Рудницької, Сергія Борденюка і Софії Середи; Ірини Герасимової; Богдана Логвиненка; Оксани Романюк, Миколи Княжицького, Юлії Шелудько, Валерія Харчишина, Володимира Тихого і Олексія Мустафіна; Наталки Соколенко; Тетяни Лебедєвої, Ігоря Солов'я, Мирослава Слабошпицького, Миколи Чернотицького, Альберта Цукренка та Юлії Кириченко.

Сьогодні своїми спогадами та міркуваннями про "Детектор медіа" діляться відомі особистості: журналістка і радіоведуча, яка очолює департамент стратегічного аналізу та розвитку соціально вагомого контенту "Суспільного Мовлення", Тетяна Трощинська; журналіст і військовий, колишній керівник Центру протидії дезінформації при РНБО, Андрій Коваленко; акторка театру та кіно Ірма Вітовська-Ванца; радник з питань стратегічних комунікацій делегації Європейського Союзу в Україні, Сергій Гриценко; а також президент Фундації "Суспільність" і доцент Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, Тарас Петрів.

Це завершальний етап нашого дослідження. Щиро вдячні всім, хто взяв участь, і особливо тим, хто проявив власну активність. Підтримуймо один одного!

Тетяна Трощинська — журналістка, радіо ведуча та керівниця департаменту стратегічного аналізу і розвитку соціально значущого контенту в "Суспільному Мовленні".

Чи згадуєте ви свій перший досвід взаємодії з "Детектором медіа" або "Телекритикою"?

Приблизно в 2002 або 2003 роках сталося щось доволі важливе. Це було одне з перших джерел інформації, яке детально розкривало, як функціонують медіа в цілому і який вплив вони мають на нас, як на споживачів контенту.

Початок медіааналізу та основи медіаосвіти.

-- Як "ДМ" допомагав змінювати український медіапростір за ці 25 років? А яка його роль під час повномасштабної війни?

Я хотіла б акцентувати увагу на кількох аспектах. "Детектор медіа" виступає в ролі своєрідного охоронця для журналістської спільноти. Усвідомлення важливості дотримання журналістських стандартів та їх обговорення серед професіоналів у цій сфері вже багато років асоціюється у мене саме з вашою організацією.

Другий аспект полягає в відстоюванні незалежної редакційної політики та свободи засобів масової інформації, що ви підтримуєте і пропагуєте протягом багатьох років (включаючи ініціативи "Стоп цензурі!" та Медіарух за чесні вибори).

Третє — це платформа для фахових обговорень, яка сприяє зміцненню нашої єдності незважаючи на різні погляди.

У рамках програми "Приціл" з ведучим Сергієм Рахманіним, що транслювалася на "Телекритиці" в 2013-2014 роках, активно проходили напружені дебати про журналістську місію та етичні норми професії в періоди історичних криз в Україні.

Пригадайте найбільш кумедну чи абсурдну чутку про вас, яку б слід було розглянути в рубриці про фейки в медіа.

-- Я навіть не чула жодної плітки про себе, аж дивно це чути))))

Тетяна Трощинська та Наталія Лигачова стали учасницями панельної дискусії під назвою "Криза експертності: хто формує суспільну думку сьогодні?" в книгарні "Є". Ця розмова відбулася 8 вересня 2026 року, в якій також взяли участь Олексій Ковжун, а модератором виступив Денис Тимошенко.

Якою ви уявляєте "Детектор медіа" за 25 років, і які побажання маєте для команди?

Не можу уявити, де я буду через 25 років! Бажаю команді стабільності та енергії, а також завжди мати тих, для кого ваша праця є важливою.

Андрій Коваленко, журналіст, військовий, колишній керівник Центру протидії дезінформації при РНБО

Чи пригадуєте, коли ви вперше звернулися до "Детектора медіа" (або "Телекритики", "Дусі", "Антоніни")? Який саме матеріал залишив у вас найяскравіші враження?

Це сталося дуже давно і стосувалося індустрії розваг.

Як "ДМ" вплинув на публічні дебати в Україні протягом останніх 25 років? Яка його роль у часи революцій та нині, під час війни? Який внесок він зробив у розвиток Суспільного мовлення?

На мою думку, наявність аргументованої та професійної критики є ключовим чинником прогресу. У "Детекторі" критичний аналіз медіа протягом різних років завжди був таким, що сприяв підвищенню якості роботи як медійників, так і політиків, адже політика тісно переплітається з медіа-середовищем. Проте я вважаю, що наразі ми стикаємося з кадровою кризою у медіа-сфері, оскільки професіоналізму стає все менше через фінансові труднощі. Витік спеціалістів у інші, більш прибуткові галузі, такі як піар та політика, є цілком закономірним. Хоча процес формування Суспільного мовлення вже відбувся, боротьба за високу якість контенту ще далека від завершення.

Опишіть "Детектор медіа" трьома словами. Які асоціації виникають у вас?

Експертиза, аналітичне мислення, оцінка.

Яким чином ви уявляєте "ДМ" через 25 років, і які побажання хочете висловити команді?

-- Побажаю нових форматів у диджиталі, щоб "Детектор" завжди був у смартфоні і поряд.

Яка ключова риса характеру дозволила команді "ДМ" залишитися стійкою протягом цих 25 років?

-- На мою думку, риса характеру... швидше авторитет тих, хто творить "Детектор". І взаємини з людьми, які здійснюються на основі етики і фахової дискусії.

Андрій Коваленко взяв участь у дискусії на тему "За межами військових дій: інформаційна агресія Росії проти європейських прагнень України", що відбулася 15 липня 2026 року.

Чи траплялося вам не погоджуватися з позицією "Детектора медіа", його аналізом чи критичними зауваженнями? Чи мали ви можливість обговорити це, як у приватних бесідах, так і відкрито?

Я не завжди поділяю думки щодо Telegram. Можливо, це пов'язано з різними підходами до оцінки ситуації. Для мене цей месенджер виступає як засіб для проведення інформаційних кампаній, особливо стосовно Росії та в пострадянських країнах. Іншими словами, я вважаю його інструментом пропаганди, адже для захисту державних інтересів важливо вести інформаційну боротьбу в інших медіапейзажах, а Telegram є досить зручним для цього засобом. Тому повна заборона Telegram в Україні видається мені не зовсім доцільною, оскільки проукраїнські канали зуміли значно послабити вплив російської пропаганди в цьому середовищі. Якщо ж заборонити Telegram, це призведе до того, що Росія адаптується і перенесе свої зусилля на нові платформи, змушуючи нас починати з нуля, щоб створити проукраїнські продукти і не дати росіянам жодної переваги. Тут у нас виникає різниця в поглядах.

Мені пощастило, адже "ДМ" активно підтримував нашу команду в наших зусиллях. Це надзвичайно важливо для мене, оскільки думка професіоналів завжди має більшу вагу, ніж думки тих, хто може мати численну аудиторію, але не має глибоких знань та історичного контексту.

-- Згадайте найбезглуздішу плітку про себе, яку "Детектору" точно варто розібрати в рубриці фейків.

Плітки? Хоча й не було нічого веселого, проте пташенятами Сороса та агента на зарплаті в Мі6 їх охрестили.

Ірма Вітовська-Ванца, акторка театру і кіно

Чи згадуєте ви свій перший досвід взаємодії з "Детектором медіа" або "Телекритикою"? Який наш матеріал вас найбільше зачепив?

Ой, не можу стверджувати з упевненістю. Скоріше за все, це сталося десь після подій на Майдані. Але я дійсно слідкую за цим. У мене є кілька джерел, які я регулярно перевіряю. В контексті медіа та кіно "Детектор медіа" є одним з найкращих ресурсів.

Яким чином, на вашу думку, "ДМ" сприяв трансформації українського медіапейзажу? Яке місце він займає під час широкомасштабної війни?

"Детектор" здатний виявити всі наші недоліки і навіть безжально їх підкреслити. Це необхідно. Досить вже спостерігати за українським кіно з позиції стороннього спостерігача. Пора вимагати певних стандартів і якостей. Тому мені цікаво ознайомитися з критикою тих проектів, у яких я брала участь, навіть якщо це викликало у мене певні емоції — чи то розчарування, чи то, навпаки, холодний аналіз, який дозволяє зрозуміти суть проблеми. Така об’єктивна оцінка, без підлизування, але й без зайвих нападок.

-- Чи бувало, що ви кардинально не погоджувалися з оцінками "ДМ"?

-- Та ні, мабуть, не з "Детектором" я могла дискутувати. Можна було не погодитися з різкою критикою якоїсь частини роботи, але не пам'ятаю, щоб я ображалась і входила в публічну дискусію.

Чи сприяла вам колись критика від "ДМ" у покращенні, чи, можливо, мала негативний вплив?

Критика в театрі та кіно завжди відіграє важливу роль, навіть якщо її зміст не завжди приємний для творців. Два поважні критики можуть висловити свої думки в окремих статтях: один може бути стриманим у своїх оцінках, тоді як інший може бути надзвичайно жорстким. Проте, якщо обидва висловлюють свою думку, це свідчить про наявність певних питань до твору, чи не так? Тому я сприймаю це з розумінням. Не варто забувати про глядачів, які також формують свою думку, хоча іноді вона може відрізнятися від критиків. На мою думку, важливо розуміти, на яку аудиторію орієнтований продукт: на широку публіку чи на мистецьку спільноту? Ці два напрями можуть як співпадати, так і відрізнятися. Глядацька оцінка може базуватися на емоціях і загальному враженні, тоді як мистецька може вимагати глибшого аналізу та розуміння. Тому я не відчуваю жодного дискомфорту від критичних зауважень.

Не можу терпіти зверхнього ставлення до акторської професії. Хоча визнаю, що деякі актори самі створюють підстави для цього через відсутність необхідної майстерності або інтелектуальних здібностей. Проте я ніколи не ображаюсь на критику. Є речі, які мені не зовсім зрозумілі, але я не вдаюся до детального аналізу. Це їхня професія, і вони мають право на оцінку та аналіз. А ми, в свою чергу, маємо право або зростати, або залишатися на місці.

-- Згадайте найбезглуздішу плітку про себе в медіа, яку "Детектору" точно варто було б розібрати в рубриці фейків.

— Плітки? О, їх існує чимало. Найабсурдніша, напевно, стосується якихось дивних патронів, які, нібито, чинять вплив на те, що я часто з'являюся на екрані та отримую безліч нагород. Це просто збиває з пантелику. Адже у театрі та в кіно я завжди покладаюся лише на себе. Ніколи не просила про допомогу. Або я маю можливість співпрацювати, або ж мене не запрошують. Або ж я самостійно реалізую свої проекти та знаходжу ресурси для їх втілення.

Отже, цей фейк неймовірно принижує. Адже я все виконав абсолютно чесно.

Якщо спробувати охарактеризувати "Детектор медіа" всього трьома словами, які б ви обрали? Яка, на вашу думку, є ключова риса команди "ДМ"?

Гострі, вперті, і знову гострі. Розумієте, ви викликаєте побоювання, і я теж. Це свідчить про те, що ваша думка має значення. "А що там написав "Детектор?" -- "Та нічого позитивного". -- "Зрозуміло" (сміється). Або "Що нового на "Детекторі?" -- "Знаєш, на "Детекторі" все так..." О, мене впізнали, чудово! Це, звісно, є, а що ще? Ви не лазня, щоб всіх нас очищати.

Якою ви уявляєте "Детектор медіа" за 25 років, і які побажання маєте для команди?

-- Вітаю вас усіх! Будьте здорові, живі, цілі. І дай нам Боже швидше пройти оце криваве лихо. Переможцями. І щоб усе в нас було добре.

Сергій Гриценко, консультант з питань стратегічних комунікацій при делегації Європейського Союзу в Україні.

Я чітко згадую: мій перший досвід відбувся в жовтні 2004 року. Цей період став знаковим для медійної сфери нашої країни, адже тоді відбувалися "Журналістська революція" і масові акції проти цензури під час президентських виборів і Помаранчевої революції. У цей час "Телекритика" активно розвивала свої ініціативи та проєкти, які займалися моніторингом телевізійних маніпуляцій і фіксацією порушень професійної етики в контексті виборчої кампанії.

Чи можна це забути? Ті події кардинально змінили контроль влади над інформацією і, без сумніву, стали основою для розвитку свободи слова в Україні на наступні десять років.

Починаючи з 2017 року, коли аналіз медійного середовища став невід'ємною частиною моєї професійної діяльності, я регулярно відвідую сайт "Детектор медіа", практично щодня. Мене особливо цікавлять ваші моніторинги, дослідження та опитування, зокрема унікальний індекс медіаграмотності, а також, безумовно, хроніки кремлівських пропагандистських кампаній.

Опишіть "Детектор медіа" трьома словами. Які асоціації виникають у вас?

-- Світло в океані інформації.

Яким ви уявляєте "ДМ" через 25 років, і які побажання хочете висловити команді?

-- Лишатися не лише орієнтиром, а й джерелом для плідної співпраці і промінчиком надії для чесної журналістики незалежної України.

Олексій Курка, Наталія Лигачова та Сергій Гриценко виступили на конференції Kyiv Media Week у 2024 році.

Яка ключова риса характеру дозволила команді "ДМ" залишитися стійкою протягом цих 25 років?

-- Як на мене, те, що допомогло команді "Детектора медіа" вистояти останні 25 років, і те що, певен, допомагатиме у майбутньому, -- це спільність особистих цінностей усіх членів команди і цінностей організації. Бо спільні цінності -- це фундамент для взаємодії, співпраці та ухвалення ефективних рішень. Це те, що сприяє розвитку того, що успішні керівники називають "культурою ефективності". Звичайно, така культура неможлива без командної взаємодії. І це, насправді, конкурентна перевага для будь-якої організації.

Тарас Петрович, голова Фонду "Суспільність", викладач в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

-- Я почав читати "Телекритику" з перших тижнів, як тільки вона з'явилася, бо був віддавнім читачем колонок медіакритики Наталки Лигачової в газеті "День". Було цікаво спостерігати за зростанням "ТК", охопленням тем, розширенням сайту і роботою колективу. А ще ми тоді в Фундації "Суспільність" спільно з Комітетом "Рівність можливостей" займалися моніторингом преси, і "Телекритика" була дуже помічною -- ми звіряли з нею головні тренди і виклики.

Ми активно обговорювали нові імена та проекти, креативні журналістські відкриття, а також запеклі дебати між політиками та представниками медіа. Часто я з Надею Дюк ділилися думками й аналізували сміливість та багатовікову традицію бунтарства українських журналістів.

Тарас Петрович і Артем Шевченко на святкуванні другого року "Телекритики" в жовтні 2003 року.

Як за 25 років "ДМ" трансформував публічну дискусію в Україні?

На мою думку, "ТК" та "ДМ" суттєво вплинули на те, як ми сприймаємо медіа як особливий і незалежний суспільний інститут. Це має величезне значення для нашого розвитку, європейської інтеграції та зміцнення української ідентичності.

Ця редакція постійно, незалежно від часу та поколінь, виконувала роль провідника і рушійної сили в обговоренні стандартів, етики, цінностей журналістської діяльності, прав людини та творчих свобод.

Яка ж була його роль під час наших революцій та тепер, в умовах війни? Який внесок він зробив у розвиток Суспільного мовлення?

Незалежно від того, що відбувається в нашій професійній спільноті та країні — будь то створення Етичної комісії, страйкові комітети, революційні події, захист прав журналістів чи діяльність громадських організацій, для мене "ТК"/"ДМ" завжди були надійним простором для дискусій і партнером у всіх, навіть найменш помітних справах. Я пам'ятаю, як на старті ініціативи "Стоп цензурі!" ми, невелика група журналістів і активістів (серед яких були Наталя Лигачова, Віка Сюмар, Світлана Заліщук, Костя Квурт, Олег Рибачук), зустрічалися в кав'ярнях поблизу Золотих воріт та Володимирського собору. З часом кількість учасників зросла, і "Телекритика" надала свій офіс для вечірніх зустрічей та координації акцій з участю вже знаних медійників. "ДМ" сьогодні зберігає особливу здатність — об'єднувати людей. Його місія також унікальна: мислити про важливі глобальні питання, слідувати своїм шляхом без оман, навчати критично мислити та говорити правду, навіть коли вона не завжди популярна.

Тарас Петров та Юлія Зелінська, разом із Стасом Шулімовим і Наталією Лигачовою, брали участь у стратегічній сесії громадської організації "Детектор медіа" в липні 2023 року.

Не одна група молодих стажерів та практикантів пройшла навчання в "ТК"/"ДМ" під наглядом ментора та редактора Наталі Лигачової, а згодом вони стали важливими кадрами для редакцій навіть під час великої війни. "ДМ" відіграє особливу роль, адже є носієм інституційної пам'яті, що має велике значення для нашої історії та майбутніх поколінь.

Опишіть "Детектор медіа" трьома словами. Які асоціації виникають у вас?

"Детектор медіа" — це наш цеховий символ, індикатор і орієнтир.

Вікторія Марченко, Наталія Лигачова, Тарас Петрів, Тетяна Лебедєва під час церемонії нагородження лауреатів журналістського конкурсу "Честь професії-2026"

Яким ви уявляєте "ДМ" через 25 років, і які побажання хочете висловити команді?

В цілому, я знайомий практично з усіма журналістами "Детектора". Це талановита управлінська команда, а також вражаючі, хоч і іноді досить скромні професіонали. Я б хотів відзначити 30-річчя команди "ДМ" на Ай-Петрі.