Актриса Тетяна Малкова: Прагнення помсти лише знищує нас, тоді як ворогу це зовсім не цікаво.

РБК-Україна взяв інтерв'ю у Малкової, де вона поділилася своїми мріями, розповіла про складності роботи детектива разом із собакою та обговорила змагання серед акторів.

- Зараз ви граєте у серіалі "Пес Альф". Часто детективів зображають саме чоловіки, до того ж в кадрі вам треба взаємодіяти з собакою. Ця роль далася вам легко? Які ваші враження?

Не можу зрозуміти, чому так, але мені невимовно пощастило з персонажами, яких я граю — всі вони в тій чи іншій мірі втілюють жіночність. Це поєднання жіночих рис і чоловічої діяльності завжди створює дивовижний мікс. Це як поєднання солодкої і соленої карамелі: ти усвідомлюєш, що є елемент жіночності, але водночас займаєшся чимось дуже маскулінним і традиційно чоловічим.

З приводу собаки, це взагалі була моя мрія, я завжди з дитинства обожнювала "Комісара Рекса", дивилася всі собачі історії. І завжди мріяла, щоб в мене була або величезна собачка, або зніматися з собаками. Але я знаю, що це дуже складно. Я знала це тільки в теорії, а нині, сподіваюсь, знаю це ще на практиці. Тому що такий ритм і темп, і ще й з собакою, витримає не кожен. І я дуже пишаюся тим, що мені начебто це вдалося. І сподіваюся, що буде ще краще.

Малкова на зйомках серіалу "Пес Альф" (фото надане акторкою)

На початку великої війни ви разом із дітьми вирушили до Польщі. Там ви почали свою кар'єру в кінематографі. Яка різниця між виробництвом серіалів і фільмів у Польщі та Україні?

- Звичайно, різниця є. Тому що все ж трошки більші бюджети в Польщі. Вони вкладають більше в кіно. Але вони і створюють інші продукти. Наприклад, в Польщі не такий популярний жанр комедій, як в Україні. Я, наприклад, обожнюю комедії. Тому для мене важко тут. Тому що для них це не серйозне щось. Вони дуже люблять драматичні історії. Вони створюють дуже багато такого патріотичного кіно про Другу світову війну і взагалі дуже багато таких класних серйозних глибоких тем.

Мені здається, що це класно, що вони вкладають гроші в кіно. Але, як на мене, вони надто серйозні. Хоча насправді мені дуже пощастило, тому що я зіграла тут в комедії, одну з головних ролей. Це в принципі рідкість, це прямо був подарунок долі. Я дуже вдячна, що так вийшло. Щаслива, що в нас все вдалося. Зараз ця комедія поки що ще фестивалями гуляє. Сподіваюсь, що скоро вона з'явиться і в Києві.

Яким чином вас зустріли під час зйомок за кордоном? Чи виникали якісь суперечки з іншими учасниками?

Безперечно, конкуренція надзвичайно висока, адже значна кількість українців, у тому числі акторів, залишила країну. Усі шукають можливості для заробітку. Проте, на мою думку, багато людей не вірять у свої сили, тому одразу беруться за будь-яку доступну роботу, аби забезпечити своє існування. Вони навіть не намагаються займатися акторською кар'єрою в Польщі.

Я відчуваю гордість за тих людей, які, незважаючи на труднощі, зібралися з силами, повірили у свої можливості та продовжили слідувати своїм мріям, не зупиняючись на досягнутому і займаючись своєю професією. Справді, багато українців сьогодні працюють у Польщі та інших європейських країнах, і їхня праця затребувана. Особливо це стосується чоловіків, адже жінок у цій сфері достатньо. Чоловіків, на жаль, не так багато, але вони є, і їхня участь важлива, оскільки запрошення росіян — це вже позаду. І, безумовно, це на краще! Тому для виконання певних ролей чоловіки просто необхідні.

Малкова разом із своїм чоловіком (зображення надане акторкою)

- Ваш чоловік, режисер та сценарист Дмитро Малков, не багато про себе розповідає. Чи змінилися ваші стосунки на тлі війни?

- Він і режисер, і сценарист, і актор. Наші стосунки змінюються взагалі кожного дня, кожного разу це така серйозна тема для випробування, для розвитку. Я йому надзвичайно вдячна, що він, як би важко не було, йому та мені, які б не були нервові такі зриви і багато болючих питань, але так чи інакше ми намагаємося їх вирішувати.

Після кожного етапу я відчуваю, що наші стосунки стають глибшими, і це просто чудово. Я щиро вдячна за це, адже я його кохаю, і він є справді неймовірною людиною.

- Чим займаються ваші діти? Можливо, ви вже знаєте, ким вони стануть та які професії оберуть?

Я не можу передбачити, чим вони займатимуться в майбутньому або які професії оберуть. Чесно кажучи, у мене немає жодного уявлення про це, адже їхні інтереси змінюються так швидко, що я просто не встигаю за ними стежити. Мій син спочатку мріє стати супергероєм, як ніндзя, потім його зацікавлює робота поліцейського, далі – пожежника. Іноді його захоплює якийсь новий мультфільм. Його бажання просто вражають!

Моя донька вже стала звукорежисером. Хоч їй лише 15, вона вже працює на театральних виставах у Польщі, співпрацюючи з українськими акторами. Вона активно освоює цю професію. Проте я не зовсім впевнений, ким вона хоче бути в майбутньому. Схоже, що вона ще не прийняла остаточного рішення і наразі перебуває в пошуку свого шляху.

Тетяна Малкова (зображення надане акторкою)

Ваш партнер трудиться за межами країни. Чи стикалися ви з осудом з боку українців через це?

Так, він активно працює в Європі. Я не чула жодних зауважень щодо його діяльності, адже він займається надзвичайно благородною справою. Він створює патріотичне кіно про Україну для європейської аудиторії, щоб вони пам'ятали про те, що відбувається в нашій країні. Він не лише грає ролі, але й виступає в якості режисера, тому, на щастя, немає жодних докорів.

Якби вам довелося зробити вибір між роботою в Польщі та Україні, який варіант ви б обрали?

У своєму житті я відчуваю неприязнь до двох речей: до обману та до необхідності робити вибір. Тож не намагайтеся змусити мене це робити. Сподіваюся, що мені ніколи не доведеться обирати. Я завжди слідуватиму голосу своєї душі і серця. Якщо я відчую, що двері відчинені, я без вагань увійду в них, якщо це моє. Якщо попереду буде новий етап, ми продовжимо досліджувати можливості зйомок в Україні, Польщі та по всьому світу.

І я вважаю, що для України зараз відкриті кордони всюди. Наша мета, головна, це нести нашу культуру, нас у світі, показувати хто ми, що ми. Я вважаю, що треба обирати все одразу. Але найголовніше, щоб це подобалося, щоб це було не через те, що це гроші або якась можливість для чогось на майбутнє, через якісь знайомства. Я вважаю, що треба йти виключно туди, куди тебе кличе серце.

Чоловік Малкової (зображення надане акторкою)

- Як ваші діти впоралися з переїздом і пристосуванням до нових умов?

- Молодший переніс плюс-мінус нормально, тому що він був ще зовсім маленький, в нього було головне, що він прив'язаний до мене, до тата. І тому для нього найголовніше, що ми були разом біля нього. Дуже важко перенесла переїзд моя старша донька. Тому що в неї такий складний підлітковий вік. Вона коли переїхала, набрала 12 кілограмів, дуже була на стресі. Вона просто лежала, нічого не хотіла робити, просто була в шоці.

Потім, коли вона усвідомила, що відбувається, що вона набрала (вагу), що вона стала просто не влізати в жодну річ, в неї почався наступний етап. Вона терміново почала худнути, дуже жорстко. Це був дуже важкий період. І для неї я більше таких випробувань не хочу. Тому максимально намагаюся її підтримувати, наскільки це можливо, наскільки в мене виходить. Але переїзд дався для неї дуже складно.

У стрічці "Конотопська відьма" ви виконали провідну роль, яка часто розглядається як містична. Чи не було у вас страху грати персонажа чаклунки?

Так, безумовно, всі ці ролі мають містичний підтекст, і я намагаюся уникати виконання таких, за що можуть бути наслідки. Проте я докладала всіх зусиль, щоб зробити цей процес максимально екологічним, застосовуючи різноманітні захисні механізми — як акторські, так і ті, що деякі називають езотеричними. Це було потрібно для того, щоб роль не залишилася зі мною, а просто пройшла через мене. Адже в цій історії закладено глибокий сенс, принаймні з мого боку.

Можливо, текст не зовсім зрозумілий, оскільки над фільмом працювало не лише моє втручання, а й багатьох інших людей. Важливу роль у цьому процесі відіграють монтаж та продюсерські рішення. Для мене ця стрічка символізує трансформацію особистості, охоплюючи всі її етапи. Від прийняття агресії, злості та ненависті, через прагнення помсти, до очищення і катарсису, коли відкриваються нові сенси життя, які не пов’язані з помстою. Це момент, коли увага перемикається на себе, своє майбутнє та майбутнє дітей. Саме цей перехід від бажання помсти до самосвідомості став ключовим аспектом цього фільму для мене.

Я вирішила підтримати цю ідею, оскільки вважаю, що у багатьох людей нині існує відчуття помсти та прагнення до розправи. Проте це почуття, крім як руйнування всередині самої особи, не завдає шкоди ворогу. Ворог залишає це бажання без уваги, і, на жаль, воно не має конструктивного характеру. Єдине, що може справді допомогти людині, — це зосередитися на власному внутрішньому світі. Саме ці міркування надихнули мене на створення цього образу.

Тетяна Малкова висловилася про роль у "Конотопській відьмі" (фото надане акторкою)

Ви колись вразили всіх своїм виступом на шоу "Голос країни", де досягли фіналу. Чому ж ви вирішили не продовжувати свою музичну кар'єру?

Дійсно, як ви зазначили, я справді проявила себе. Але для мене спів - це дещо більше, ніж просто змагання. Я не люблю виступати під оціночним поглядом. Це викликає у мене сильний стрес. Коли виникає елемент оцінки, все втрачає свою привабливість. Я щиро обожнюю співати, але, на жаль, поки що не знайшла способу, який би дозволив мені почуватися комфортно під час виконання, без втручання в усі ці бізнес-структури та схеми. У мене немає команди людей, з якими я б могла зануритися в цю сферу.

Хоча, якби це з'явилося, я б з задоволенням це зробила. Просто поєднувала б з акторством. Так само, як свого часу Андріано Челентано це робив. Він і знімався, і співав, і бізнес у нього свій був. Але, знову ж таки, всьому свій час. Я не ставлю на цьому хрест. Я продовжую співати, продовжую вчитися грати на музичних інструментах. І хто знає, можливо, колись воно вистрелить.

Вашим наставником був Олег Скрипка. Який він у повсякденному житті, поза увагою камер? Які моменти з роботи з ним залишилися у вас в пам'яті найбільше?

Він став не лише моїм тренером, а й близьким другом. Я вважаю його однією з найяскравіших особистостей в Україні. Коли я тільки з'явилася на світ у 1988 році, він вже створював щось неймовірне – зокрема, кліп "Танці". Вже тоді він був справжнім бунтарем, не боявся жодних труднощів. Для мене він уособлює абсолютну відсутність страху, адже завжди слідує своїм бажанням. Це справді вражає і надихає. Він унікальний і неймовірний.

Він також активно займається духовними практиками, що є важливою частиною його життя. Окрім того, він організовує музичні ретрити, які заслуговують на увагу. Ті, хто не знайомий з цією гранню його творчості, обов'язково повинні спробувати, адже він справді вражаючий. Його голосові техніки та використання музичних інструментів створюють неповторну атмосферу. Тому я настійно рекомендую звертати увагу на Олега не лише як на виконавця та співака, а й як на видатного майстра гурту та глибоку, надзвичайну особистість, яка залишає слід в нашій епосі.

Малкова висловилася про кар'єру співачки (фото з архіву артистки)

На сліпих прослуховуваннях до вас знову приєдналися Тіна Кароль, Скрипка та Олександр Пономарьов. Чому ви вирішили стати учасником команди Олега? Чи колись сумнівалися у своєму виборі?

- Я думаю, що зрозуміло, чому я його обрала. Тому що для мене він сміливий, без кордонів, без обмежень. Він дуже харизматична, сильна особистість. Це було очевидно, я б хотіла працювати і радитися тільки з такою людиною. Тому що це та людина, яка абсолютно нестандартно підходить до музики, не боїться цього. Більше ніхто не вміє так, як він. Просто, вибачте, але як Пономарьов можуть багато. І як Тіна Кароль. Вона неймовірна співачка, я вважаю її надзвичайно успішною, талановитою і так далі.

Проте, якщо говорити про подібних виконавців, то у нас є, наприклад, Бейонсе, Tayanna та інші. Чимало артистів здатні виконати пісню з такою ж майстерністю і вокалом. Але Олег Скрипка... Ніхто не зможе відтворити його манеру співу. Це просто неможливо. Його голос настільки оригінальний. Він має неповторний темперамент. А його енергія – це щось шалене, що буквально захоплює.

В даний час багато акторів відзначають, що через війну гонорари за їхню працю зазнали значних змін. Чи вдалося покращити ситуацію, чи все ще залишаються проблеми?

Ситуація дійсно непроста. І, на жаль, поки що не спостерігається суттєвих покращень, оскільки шалена інфляція та нестабільний курс долара призводять до невеликих гонорарів для акторів. Це, звісно, сумно, але я розумію, що такі часи. Проте, я щасливий, що можу залишатися у цій професії, насолоджуючись нею, і не хочу вимірювати її цінність лише грошовими винагородами.

Коли я тільки розпочинала свій шлях, мене постійно турбували думки про необхідність заробітку та фінансової стабільності. Але тепер я усвідомлюю, що якщо ти обираєш цю професію лише через гонорари, а не з любові до справи, то це веде до безвиході. Я також усвідомлюю, що ці гонорари дійсно невеликі, проте для мене це вже не є пріоритетом.

Тетяна Малкова (зображення надане артисткою)

- Про що ви мрієте після нашої перемоги?

Чесно кажучи, я більше не мрію про щось, що станеться до чи після перемоги. За останні роки я навчилася цінувати момент і мріяти саме тепер. Війна серйозно зламала мене, адже раніше я могла планувати своє життя на 5-10 або навіть 20 років уперед. Тепер я не ставлю таких амбітних цілей. Я усвідомлюю, що якщо буду будувати кришталеві замки в своїй уяві, це може призвести до великого розчарування.

Отже, я намагаюся насолоджуватися кожною миттю, приймаючи рішення безпосередньо в даний момент. Коли у моєму житті відбудуться зміни, я готовий зробити вибір саме в цю мить.

Чи маєте намір повернутися в Україну, чи, можливо, бажаєте залишитися в Польщі і жити "між двома країнами"?

- Час розставить все по своїх місцях. Наразі моє життя виглядає ось так. Я займаюся зйомками в серіалі "Пес Альф". Дуже рідко вдається побачити свою родину, і це мене справді пригнічує, адже я сьогодні дуже за ними сумую. Сподіваюся, що знайдеться можливість змінити цю ситуацію: або я зможу частіше відвідувати їх, або війна закінчиться, і ми всі разом повернемося в Україну. Або ж буде так, як буде!

Або я припиню участь у серіалі й повернуся в Польщу. Не можу передбачити, як все складеться. Зараз мені не потрібно ухвалювати рішення, вони вже зроблені. А далі побачимо.

Яку персонажу ви б хотіли втілити?

- Мені хочеться грати ролі, які надихають інших. Я була б задоволеною, якби зіграла автобіографічну постать, яка змінила світ на краще. Це якась була б співачка, фотографиня, танцюристка, поетеса. Зараз я мрію про те, що, можливо, колись мені вдасться зіграти Софію Яблонську. Це неймовірна українка, яка просто підкорила світ своїм світоглядом. І це було би просто фантастично. Я хочу про це прямо маніфестувати, тому що я дійсно вірю, що якщо заявляти світу про свої бажання, то вони стають реальними.

Окрім того, серіал "Тед Лассо" також заслуговує уваги. Якби існував жіночий варіант цього персонажа, я б із великим задоволенням втілила б образ такої Теди Лассо, але в українському контексті. Можливо, навіть на інших мовах — це не має для мене особливого значення. Головне для мене — це те, щоб, з'являючись на екрані, я могла надихати людей, спонукати їх до дій і дарувати відчуття тепла. Це є найважливішим критерієм моєї роботи.