Алина Полищук: "Хотя время, в котором мы находимся, не зависит от нашего выбора, мы все же можем решать, как провести эти моменты" -- Блоги | OBOZ.UA

У цій авторській колонці я хочу пояснити, чому в умовах війни ми відчуваємо втому, виснаження, напругу та роздратування, чому це абсолютно нормальні реакції психіки та як, попри все, підтримувати себе. Як психолог я вважаю важливим говорити про реальні механізми адаптації, а також про те, що допомагає зберегти внутрішню стійкість там, де зовнішньої опори майже немає.

Сьогодні в Україні важко знайти людину, яка б не відчувала втому, напруження, виснаження чи дратівливість. Атаки, відключення електрики, невизначеність і раптові зміни планів – все це формує постійний стрес, з яким психіка змушена справлятися щоденно. Це не просто "звикання". Це процес адаптації – так функціонує наша нервова система.

Як фахівець у психології, я вважаю за необхідне підкреслити одну важливу істину: хоча ми не маємо можливості контролювати час, який проходить, ми здатні обирати, як піклуватися про себе в цих обставинах. Саме наш внутрішній вибір визначає, наскільки ми зможемо зберегти свою стійкість.

Сучасна дійсність більше не є звичайною.

Вам не потрібно відповідати "ідеально". Жоден з нас не зобов'язаний показувати надзвичайні здібності або діяти так, ніби нічого не відбувається.

Коли психіка опиняється під тиском, вона функціонує по-іншому, ніж у звичних стабільних умовах. Ось чому в даний момент нам потрібно менше:

Ваше самопочуття є цілком зрозумілим. Ви не є слабкими. Це ваша нервова система намагається захистити вас і зберегти життя. Під час своїх сесій я часто наголошую клієнтам: те, що ви переживаєте в даний момент, є нормальною реакцією на аномальні обставини.

І це правда, яку варто повторювати собі щодня.

2. Плани слід формувати не в стилі "як це було раніше", а з урахуванням сучасних умов.

Виснаження викликане не стільки нестабільністю, скільки намаганнями дотримуватися старих принципів у світі, який зазнав суттєвих змін.

Психологічно здоровіше -- переходити на короткі горизонти планування:

Це не про зниження амбіцій. Це про збереження ресурсу -- і як психолог я наполягаю на тому, що під час тривалої кризи саме ресурсність стає головною умовою виживання.

3. Орієнтуйтеся на прості, але надійні речі.

Коли зовнішня реальність нестабільна, внутрішня опора має бути максимально конкретною. Простір, тіло, ритуали -- усе це те, що повертає відчуття контролю.

* гаряча страва

* розтяжка, масаж, тепла ковдра

* прості звичаї: чай, ванна, мелодії

* невелика побутова стабільність

* люди, з якими відчуваєш спокій

У стресі дрібниці перестають бути дрібницями. Своїм клієнтам я рекомендую впроваджувати маленькі, але регулярні дії -- і вже за кілька днів нервова система реагує більш м'яко.

4. У періоди обстрілів та відключень спробуйте зменшити свої вимоги до себе.

У моменти небезпеки психіка переходить у режим виживання, а не розвитку. Це біологія, а не характер.

Следовательно:

* зменшення ефективності -- стандартна практика

Емоційні коливання — це звичайне явище.

* Забывчивість і відволікання — це звичайне явище.

Дратівливість не слід вважати вашим недоліком; це лише результат перевантаження нервової системи.

На заняттях я часто наголошую: ви не погіршилися – просто вам стало важче. І це варто прийняти, а не звинувачувати себе.

5. Вибирайте те, що відновлює вашу владу.

Ми не можемо контролювати ракети чи графіки відключень. Але ми можемо контролювати:

коло осіб, з якими ми спілкуємося

* маленькі вчинки, що створюють відчуття надійності

Психічний стан знаходить заспокоєння, коли є хоч якась передбачуваність. Навіть найдрібніші деталі мають значення.

6. Зараз немає сенсу стримувати емоції — їх слід відчувати і переживати.

Війна викликає складний спектр емоцій, де немає чітких понять "правильності" чи "неправильності".

Страх, гнів, виснаження, безпорадність, почуття провини, відчуженість, небажання спілкуватися, надмірна чутливість чи навпаки - байдужість - все це є нормальними емоціями.

Підтримка емоцій -- це не про "думати позитивно". Це про те, щоб дозволити собі відчувати.

На мою думку, емоційна відкритість є важливим фактором для психологічного благополуччя. Я заохочую своїх клієнтів виділяти хоча б кілька хвилин щодня для того, щоб усвідомлювати свої справжні почуття та переживання.

7. Психічний стан залежить від взаємодії з людьми.

У стресі мозок втрачає здатність до широкого мислення. Але контакт із близькими повертає відчуття опори. Навіть коротка розмова або просто присутність поруч знижує кортизол.

Як психолог, я спостерігаю, що у людей, які підтримують соціальні контакти, процес регуляції відбувається значно швидше.

Отже, якщо вам бракує сил, не закривайтеся повністю, навіть якщо є бажання "відійти" від усього.

8. Найважливіше рішення сьогодні — обрати на користь власних інтересів.

Вибір оберігати себе. Вибір дозволяти собі відпочити, навіть якщо ще є незавершені справи. Вибір не ставити перед собою непосильних завдань. Вибір визнати: я — жива істота, мені важко, страшно, боляче, але я продовжую йти вперед.

Зараз наша сила -- у здатності піклуватися про себе в реальності, яку ми не можемо змінити.

Ми не в змозі змінити епоху, в якій існуємо. Проте ми здатні трансформувати своє сприйняття себе в цій реальності.

І саме це допомагає нам вистояти, не втрачати сенси та зберігати віру, що завтра може бути світлішим, ніж сьогодні. Будьте здорові. Ваша психологиня Аліна Поліщук.