AntiDote.Єднання: новий міф України та наша міць на міжнародній арені

Передісторія AntiDote

Влад Троїцький, який є ідейним натхненником фестивального руху ГогольFest, а також театру ДАХ і проектів dakhabrakha, Dakh Daughters та DakhTrio (учасниця якого, Софія Баскакова, відкривала конференцію своїм виступом), протягом багатьох років разом з командою активно організовував фестивалі сучасного мистецтва. Основними принципами їхньої роботи були міждисциплінарність та чутливість до актуальних викликів: що важливо в даний момент, що заважає прогресу? Ще з 2016 року ГогольFest вийшов за межі Києва, перенісшись до Івано-Франківська, де нова назва Porto Franko підкреслювала значення міста як воріт до Європи (і Карпат). Згодом фестиваль став справжнім мандрівником, охоплюючи різні українські міста, такі як Вінниця, Маріуполь, Херсон, Запоріжжя та Дніпро, до початку повномасштабного вторгнення. Це був час децентралізації, коли виникла необхідність об'єднати регіони через культуру. Я досі пам'ятаю, як у 2019 році на сцені маріупольського фестивалю співачки Dakh Daughters проголосили: "Ви наш форпост, наша фортеця". А вже через два роки все кардинально змінилося.

Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграм!

У західному інформаційному просторі з’явився термін "постправда", який характеризує нашу епоху, де вирішальним є не стільки факт подій, скільки спосіб їхнього представлення та рівень уваги, який вони отримують у соціальних мережах. Фейки та маніпуляції, зокрема ті, що стосуються повномасштабної війни в Україні, також скористалися новими можливостями та зростаючою аудиторією.

Конференцію "AntiDote.Єднання" ініціювала команда ГогольFest через потребу об'єднуватись. Саме слово "антидот" означає "протиотрута" -- протидія маніпуляціям, якими керує Росія в спробах знищити українську ідентичність на всіх рівнях.

Зображення: зображення з архіву Козицького Влад Троїцький, творець GOGOLFEST.

На конференції одна з панелей була зосереджена на темі, якою повинна бути сучасна міфологія України та які зміни вона повинна зазнати в умовах війни. У дискусії взяли участь професорка, спеціалістка з міфодизайну Рена Марутян і Влад Троїцький.

"Я почав усвідомлювати, що діяльність, пов’язана з маніпуляцією та дезінформацією, яка підриває не лише західні суспільства і європейську спільноту, але й нашу країну зсередини, є надзвичайно небезпечною. Ці маніпулятивні практики, на жаль, виявляються дуже ефективними, а якісні методи протидії їм ще не розроблені. Коли ти намагаєшся прямо спростувати цю дезінформацію, ти лише додаєш їй сили. Тому традиційні методи протистояння не працюють. Суть у тому, що мистецтво може слугувати своєрідною "вакциною" — воно може виявляти і спростовувати такі маніпуляції, стимулюючи розвиток критичного мислення." – ділиться своїми думками Троїцький.

За його словами, небезпека в тому, що маніпулятивні практики в принципі девальвують цінності, а це основа людської природи. І це поширюється по всьому світу. Допоки крайні праві та ліві розхитують світ, центр лишається відстороненим.

Українці, що живуть за межами країни, як цінний потенціал.

За різними підрахунками, за межами України знаходяться від шести до восьми мільйонів українців. Наприклад, Національний банк України вказує на майже сім мільйонів станом на квітень 2025 року. Троїцький, розмірковуючи про попередні проєкти, зазначає, що не усвідомлював, наскільки великим потенціалом є українські громади за кордоном.

У наших проєктах ми зосереджувалися на встановленні зв'язку із закордонною аудиторією, включаючи американців, німців та представників інших країн. Основною метою було створення емоційного зв'язку, а вже потім доносити певний меседж. Коли ж йшлося про українців, вони, на жаль, сприймалися як додаткова цінність. Наразі я усвідомлюю, що, на жаль, не мав чіткого бачення стратегії, яка б об'єднувала українську громаду за кордоном.

Фото: Фото з Фонду Козицького Влад Троїцький і професорка Рена Марутян

Мільйони українців, розкиданих по всьому світу, представляють потужну силу, здатну захищати інтереси України, підкреслювати права людини та формувати нову, сучасну історію нашої країни. Ключовим аспектом є те, як з'єднати ці громади, які послання транслювати та якими шляхами здійснювати комунікацію?

"Ми вже близько трьох років говоримо про концепцію жертви. На жаль, у перший рік вона ще мала певний ефект, у другий - вже менший, а на третій - практично не діє, а на четвертий - зовсім не спрацьовує, адже жертви, як правило, не викликають симпатії. Люди намагаються уникати цього," - додає Троїцький.

Новий міф України

"Міф не можна просто встановити – це не авторитарний режим, як у Росії, де міфи створюються і реалізуються без заперечень. У нашій культурі це неможливо. Ми маємо усвідомлення, що це країна, яка принципово є вільною. Для мене, хоч це може здаватися пафосним, це майже останній оплот справжньої демократії, реального розуміння свободи, людяності та гуманізму. Але є відчуття, що українське суспільство, як всередині країни, так і за кордоном, перебуває у стані очікування. Необхідно здійснити правильні "пологи", щоб нарешті презентувати світу нове "дитя" – виробити цю стратегію", – зазначає Троїцький.

Експертка в галузі міфодизайну Рена Марутян підтримує цю точку зору, зазначаючи, що Україна вже готова створити новий міф про своє існування. Цей міф не повинен формуватися на основі образу жертви або країни, що завжди просить допомоги. Протягом кількох років Марутян разом із колегами активно працює з різними групами, такими як військові, державні службовці, волонтери, художники та освітяни.

Зображення: Знімок від Фонду Козицького, автор Рен Марутян.

"Мистецтво -- це найпотужніший гравець на полі формування ідей, продуктів, ідеологічних впливів на суспільну свідомість. Воно має чутливий характер, який впливає на нашу свідомість. Наратив -- це факти, емоції, судження. Питання -- що ми вкладаємо? Які емоції? Які судження? Ціннісні. Основи цього наративу мають впливати на емоції людей, які його сприймають. Бо мета міфу і наративу -- щоб ти приєднався до нього. Щоб ти став його частиною", -- розповідає професорка.

Вона продовжує бути частиною групи людей, які переконані, що новий міф України повинен бути успішним, переможним та позитивним. Важливо шукати нові способи для поширення наших меседжів як в межах країни, так і за її кордонами.

Як приклад альтернативного впливу на емпатію європейського глядача, Марутян наводить документальний альманах "Війна очима тварин", створений режисерами Святославом Костюком і Дмитром Тузовим. У цьому фільмі війна розглядається через призму долі тварин. Якщо багато європейців не готові сприймати реалії війни через погляд військових, то домашні улюбленці знайомі кожному. Рена Марутян зазначила, що після перегляду фільму глядачі часто бажали залишити донати для України, адже вони емоційно переживали побачене і сприймали цю реальність з іншого кута зору.

Спікери зазначили, що особливо продуктивною є сфера розваг. Проте мова йде не про звичайні розважальні заходи, а про більш креативні способи передачі ідей. Це також не виключає важливість глибших дискусій, семінарів та аналітичних досліджень.

"Художники можуть додати чуттєві образи, які зворушать громадськість. Бо розумієте, методи інтертейнменту -- це вже давно не просто розвага. Це метод комунікації. Так легше достукатися до людини, до її ситуації, до її емоцій. Коли ми включаємось у якусь розважальну програму, навіть серйозну, ми активуємо не лише раціональне мислення. Ми відкриваємось емоційно. І це шлях до співпереживання, до співдії", -- продовжує Рена Марутян.

Влад Троїцький і Рена Марутян підкреслюють важливість створення системи, що об'єднує культурну дипломатію, освіту, медіа, митців, аналітиків, комунікаційних фахівців, активістів і, найголовніше, саму громаду — людей, для яких все це й робиться. "Адже жодна країна, навіть з найбільшими фінансовими ресурсами, не зможе створити справжній, живий наратив без участі людей. Необхідно слухати їхні думки, відчуття та переконання".

Щодо гідності в контексті мистецької мови.

Одним із партнерів конференції стала Zenyk Art Gallery. Кураторка галереї, Христина Береговська, підкреслює, що настав час піднімати питання гідності та культурного багатства України. Вона також наголошує на необхідності повернення українцям культурної спадщини, яку протягом багатьох років привласнювала Росія. Зокрема, у виставковому просторі галереї представлений один з оригіналів знаменитої картини Іллі Рипіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану", художник створив кілька версій цього твору протягом свого життя.

Зображення: Знімок з Фонду Козицького, на якому присутні учасник гурту dakhabrakha Марко Галаневич та засновниця Zenyk Art Gallery Христина Береговська.

"Власне повага світу починається з поваги до себе. Міф, який має бути для українців в Україні, -- це один інструмент. Для українців у світі -- інший. І для світу про українців -- ще інший", -- каже Береговська.

Засновник Ya Gallery Павло Гудімов підкреслює, що художника не можна обмежувати рамками чи нав'язувати йому теми для творчості. Він згадує сучасного митця Дмитра Молдаванова, одного з провідних представників нового наїву, який взагалі не займається пропагандою, але все ж таки висловлює свої думки про війну в іронічному ключі, відображаючи своє особисте бачення.

Коли я чую вислів "мистецтво як інструмент", у мені виникає відчуття протесту. Мистецтво — це природний процес вираження унікальної творчої особистості. Часто ми змішуємо креативність, маркетинг і мистецтво. Хоча інколи ці елементи можуть переплітатися, в цілому вони є надзвичайно відмінними, — зазначає Гудімов. Він також акцентує увагу на тому, що те, що Україна справді може зберегти, — це творча свобода, адже "управлінь культурою" насправді не існує.

Фото: Фото з Фонду Козицького Павло Гудімов під час виступу

"Культура не підлягає контролю, вона є живим організмом, який розвивається і може навіть діяти всупереч нашим прагненням, включаючи інтереси держави та її політики. Це не обов'язково означає, що вона руйнує зсередини, проте безумовно ставить під сумнів усі існуючі системи," – зазначає він.

Спільні досягнення культурної громади.

По завершенні конференції AntiDote, учасники розробили спільний план дій, який можуть запропонувати Міністерству культури.

Зображення: Зображення з Фонду Козицького Робочі групи під час конференції.

В результаті обговорень та спільної роботи в малих групах було визначено кілька важливих напрямків, які потребують систематичної підтримки та подальшого вдосконалення. В основі багатьох із них лежить необхідність створення нової концептуальної основи українського міфу. Цей міф повинен бути багатогранним, здатним об'єднувати різні погляди без спроби їх уніфікації, залишаючи простір для складності, різноманіття, страждань і любові.

Ми бачимо Україну як поліфонічну територію, де немає єдиного центру, але є багато точок сили; землю останніх романтиків, які все ще вірять у сенс, навіть у найтемніші часи; країну перших воїнів, які борються не лише за територію, а й за цінності; простір натхнення, який живе попри все", -- йдеться в документі.

Серед ключових труднощів, які зазначили учасники/ці, були:

— розділеність українського суспільства як між різними регіонами, так і між тими, хто проживає в Україні, та тими, хто знаходиться за її межами.

-- відсутність спільної сучасної рамки ідентичності, яка поєднувала б цінності, сенси, дії та уявлення про спільне майбутнє;

-- недостатня інтеграція культури, освіти, громадської участі як систем, що мають формувати і підтримувати спільноту;

-- слабкість координації між інституціями, ініціативами й лідерами думок, які працюють у дотичних сферах.

Конференція "AntiDote.Єднання" стала лише першим кроком у формуванні спільного кола культурних середовищ. Далі присутні визначили, що планують:

-- створити комунікаційну платформу й інформаційний бот, який надаватиме поради ініціативним українцям за кордоном: з чого почати, як зібрати спільноту, де шукати підтримку, до кого звертатися;

Швидко збирати інформацію та відповідати на запити від населення.

-- співпрацювати з Міністерством закордонних справ (зокрема у частині рекомендацій для дипломатичних установ);

-- започаткувати спілкування між місцевими громадами, створювати зв'язки співпраці між різними регіонами;

— популяризувати приклади успішної співпраці та розвитку локальних ініціатив, що вже функціонують в Україні, спираючись на досвід GOGOLFEST Inaculation;

Розробити комунікаційні алгоритми та впроваджувати методи роботи з пам'яттю в Україні в рамках співпраці з Культурними силами країни.

Конференція "AntiDote.Єднання" пройшла за співпраці Українського католицького університету та Центру Шептицького, а також за участю ГогольFest, Фонду Козицького, Zenyk Art Gallery та Київської школи державного управління імені Нижного.