Бабай - позаду, Кікімора - на сцені. 16 роздумів після перегляду "Балерини".

Зізнання: ще півтора тижня тому я не був фанатом серії фільмів "Джон Вік". Причина? Я не дивився жоден повністю. Відрізками - так, але з початку та до кінця - ні. Мабуть, щоб закрити цей гештальт, мені потрібен був якийсь знак. І я його отримав, коли побачив фільм "Балерина" у розділі "скоро у прокаті". Знав, що це спін-оф всесвіту Віка, тому вирішив: час прийшов. Я подивився усі 4 фільми за 3 дні. Десь посеред третього спіймав себе на думці: тепер я фанат серії. Мене навіть не зачепило - затягнуло всередину цього світу вбивць. Тому на "Балерину" я йшов вже як поціновувач серії, який прагне побачити більше та головне - як слід розважитись. Адже для чого, якщо не для розваги, взагалі існують бойовики? Боявся найгіршого через факт перезйомок та переносів (фільм повинен був вийти на рік раніше), але небезпідставно сподівався на краще через залучення до виробництва режисеру оригіналу та акторський талант Ани де Армас.

Елементи

Ось мої роздуми після перегляду. У цьому тексті буде чимало спойлерів, включно з інформацією про "Віки", тому якщо ви плануєте дивитися фільм і хочете уникнути сюрпризів, перейдіть до розділу "Чи варто дивитися?". Там ви не знайдете жодних спойлерів. Крім того, я часто буду згадувати оригінальну серію, адже порівняння неминучі і, по суті, мають сенс.

"Джон Вік" з самого початку втілює в собі тему страждання. І мова йде не лише про фізичний біль (хоча і його не можна оминути), але й про емоційні переживання. Це страждання від втрати коханої людини, від відчуття, що позбавлені всього найціннішого. Біль від неможливості повернутися до звичного, спокійного життя. Біль, що супроводжує прийняття складних рішень. Це є основою серії, її фундаментом і корінням. І навіть існує документальний фільм з аналогічною назвою. Тому "Балерині" було життєво важливо зберегти цю, так би мовити, філософію оригіналу. Чи вдалося це? На мою думку, так. Головна героїня Єва втрачає батька в молодому віці, і це позбавляє її дитинства. Вона відчуває біль, хоча не завжди готова це визнати. Деякий час я навіть сумніваюся, чи це дійсно так, але після того, як Єва вирішує ризикнути всім заради помсти, сумніви зникають. Біль існує, але вона вміє його приховувати. Досить довго - навіть від глядача.

2. Для нового персонажа важливо мати захоплюючу драматичну історію, і "Балерина" цим може похвалитися. Втрата батька, дитинства, важке дорослішання в кримінальному угрупуванні Руська Рома, втрата сестри та дому — все це призводить до втрати спокою. Перший "Джон Вік" також не лише бойовик, а й зворушлива історія, що дозволяє глядачеві встановити емоційний зв'язок з персонажем. Чи співчував я Єві під час перегляду? Так. Але не лише через те, що вона головна героїня. Її втрати роблять її боротьбу за справедливість цілком заслуженою. Тому глядач хоче, щоб вона досягла успіху і покарала всіх, хто їй заподіяв зло. Як і Джон, Єва не прагне помсти. Але, подібно до Джона, їй важко пробачити і відпустити. Проте, між ними є певні відмінності: Вік діє з відчаю, тоді як Єва діє свідомо. Баба-яга, наприклад, приймає рішення протистояти світу, керуючись емоціями, тоді як Кікімора (так називають усіх "балерин" у Руській Ромі, включаючи Єву) робить це цілеспрямовано. Вона усвідомлює можливі наслідки своїх дій, на відміну від першого героя. Це підкреслює першу значну різницю між ними.

3. Не складається враження, що фільм пройшов через важкі виробничі випробування. Сценарій спочатку був створений як окрема історія, але потім був адаптований під всесвіт "Віка". Прем'єру довелося відкласти на цілий рік, щоб провести зйомки, хоч і не з нуля, але майже з цього початку. Існував страх, що на виході отримаємо щось на кшталт монстра Франкенштейна, але, на щастя, цього не сталося. Якби я не знав про додаткові зйомки, навіть не здогадувався б, що вони мали місце. Хоча перша третина фільму дійсно трохи відстає за темпом від другої та третьої, згадайте, наприклад, перші два фільми "Джон Вік" — там було аналогічно. Екшн-сцени і інші моменти сприймаються як єдине ціле, а бійки виглядають частиною одного великого полотна, а не відокремленими елементами. Або ж під час додаткових зйомок фільм справді був перероблений майже з нуля, або ж первісний матеріал виявився досить якісним і його просто поліпшили. Знаєте, деякі проекти намагаються врятувати за допомогою додаткових зйомок, але мені склалося враження, що "Балерину" не рятували, а, навпаки, покращували. Отже, якщо хочуть, можуть зробити це правильно.

4. "Балерина" розгортається досить повільно. Але так само, як і більшість частин "Вік", у яких перший екшн з'являється лише на 30-й хвилині, а в другій – після 40-ї. Оригінальна серія завжди вміло підвищувала напругу. Спочатку все йде повільно, потім зростає напруга, далі – підготовка, а вже потім – сама динаміка. Глядач не встигає втомитися від діалогів, а очікування дії робить момент, коли вона нарешті настає, більш значущим. Проте "Балерина" менш вдало підводить до перших масштабних бойових сцен. Якщо у "Віках" ти готовий чекати, аби отримати більше емоцій і насолоджуватися стильними моментами та цікавими розмовами, то тут доводиться "укладати угоду" з фільмом: ти терпіти першу частину, а в нагороду отримуєш екшн трохи пізніше. Справедливості заради варто зазначити, що перехід до бойових сцен відбувається різко, і це позитивно позначається на фільмі. Він копіює сцену вибору зброї з другого фільму, але закінчує її пострілами у приміщенні, ніби натякаючи: "Ха, потрапив! Я не збираюся повторювати оригінал, у мене свій шлях". Це радує.

5. Єва не тільки виграє, їй багато щастить. Джон - професійний вбивця, який має за плечими багаторічний досвід. А Єва на момент початку її пригоди - кілер з 2-місячним досвідом. Було б дивно, якби герої були співставні за навичками. Тому Вік майже уникає поразок, а Єва збирає їх, нехай і маленькі. Зібрати великі просто не може, адже остаточна поразка для вбивці - це смерть. Під час підготовки Єву рясно та часто б'ють на тренуваннях. На першому завданні вона як слід отримує від статистів, яких Вік вбив би за декілька секунд. А пізніше Єві так узагалі нереально щастить: її повинні були вбити декілька разів. Але снайпер не стріляє, бо приймає її за іншу. Коли у кімнаті з нею відбувається вибух, то її сестра вмирає, а вона - ні. І таких випадків декілька. Єва дожила до кінця фільму не тільки через везіння, але без допомоги пані Фортуни вона б точно "зійшла з дистанції" набагато раніше.

Це абсолютно логічно, адже новачок у будь-якій справі неминуче стикається з труднощами. І чим більше їх, тим краще – адже було б дивно, якби Єва змогла все вирішити без жодних зусиль. За два місяці неможливо перетворитися на майстра, який безпомилково розправляється з досвідченими супротивниками. Тому Єва зазнає травм навіть від статистів, і їй пощастило залишитися живою. Я дійсно вірив, що дівчина лише починає свій шлях у світі вбивств та смерті. Це завжди приємно спостерігати за неідеальними героями. На жаль, сучасний кінематограф часто грішить тим, що створює сильні жіночі образи, роблячи їх надто стійкими та бездоганними, позбавляючи людяності, емоцій та страхів (як, наприклад, у "Капітані Марвел"). Проте "Балерина" уникає цієї проблеми. Єва – це жива людина, а не бездушна машина.

В очах Єви у певних сценах можна помітити страх, і це дійсно вражає. Вік, навпаки, ніколи не відчував побоювання. Незалежно від того, що відбувалося навколо, він лише міг втратити контроль, але страху в нього не було. Єва ж переживає страх, адже лише починає свій шлях — їй ще страшно стикатися зі смертю. Тут і Ана демонструє чудову гру, і оператор справляється на всі сто: перед початком екшен-сцени в барі камера фіксує обличчя Єви в крупному плані, а в її очах читається наляканість. Вона здогадується, що незабаром до них може увійти ворог, тому не реагує миттєво, втрачаючи цінні секунди. Це ще одна яскрава відмінність між Джоном і Євою.

7. Нам трохи збрехали, коли обіцяли камео Віка у фільмі: його тут немає. Це насправді повноцінна роль другого плану, і, як ви розумієте, це чудово для нас, шанувальників серії. Якщо вже творці вводять Джона як істотного персонажа, то можна з упевненістю стверджувати, що вони прагнуть, щоб ми порівнювали та зіставляли їх. Якби їм не було цікаво, вони б обмежилися простим камео, а тут Джону відведено, мабуть, 15 хвилин екранного часу, що досить багато. Ні, режисер і сценарист навмисно зводять Єву та Джона в один кадр, щоб зіткнути їх, а разом з цим - їхні бойові вміння та світогляди. У зіткненні з Віком головна героїня поступиться. І ще раз. І ще раз. І знову. Ось наскільки вона слабша за Бабая. Він матиме можливість кілька разів її знищити. Для нього вона не є суперницею; вона - просто ще одна статистка, яких Джон знищив сотнями у своїх чотирьох сольних фільмах. Якщо наша героїня настільки програє Віку у майстерності, її історія автоматично виглядає незначною для глядача. І це зовсім не погано. Кожен персонаж у такому світі повинен починати з малих історій.

Насправді, значення Єви для всесвіту Віка стає очевидним значно раніше, ніж можна було б очікувати. У момент їхньої першої розмови Кікімора постає перед глядачами з висоти, тоді як Баба-яга – знизу, що підкреслює їхні ролі. Джон, безперечно, є центральною фігурою цього світу, що й пояснює, чому він займає увесь кадр, в той час як Єва поки що залишається малопомітною. Перше з’явлення Віка в стрічці вражає не лише цим контрастом, але й коротким епізодом на сходах. Джон спускається все нижче, поступово поглинаючись темрявою цього жорстокого світу, в той час як Єва залишається на верхньому щаблі, спостерігаючи за ним. Вона ще не зробила свого вибору і не вплуталася у вбивства, їй не потрібно опускатися. Це яскраве протиставлення наголошує на різниці між Бабою-Ягою та Кікіморою. Справедливості заради, існувала тривога, що Єва може стати жіночою версією Джона, але цього не сталося, на щастя. Проте, їхня схожість все ж є важливою для сюжету: якщо б вони не розуміли один одного, Джон ніколи б не відпустив її після перемоги у битві. Єва, яка зазнала поразок і знову підводилась, безперечно, заслужила повагу Віка. Він прийняв її прагнення до помсти, адже побачив у ній відображення себе. Ця чудова хімія стала можливою завдяки тому, що обидва персонажі – і Джон, і Єва – є справжніми шедеврами. Кожен з них.

8. Єва викликає співчуття. Не лише у нього, але й у багатьох інших. Відчуття Віка – це страх та повага до його професіоналізму і моральних принципів. Щодо нашої героїні – вона також відчуває страх, але разом із співчуттям через свою важку долю. У нещодавніх сольних фільмах Джона його вороги та друзі піднімають питання, що, можливо, Бабай не лише мститься, але й має бажання вбивати. Проте, я уявляю, що Єва не прагне цього. Вона опинилася серед кілерів і не може вчинити інакше, адже помста за батька ще не здійснена. Я не поділяю думку багатьох, що для Віка помста була лише приводом повернутися до справ, але "Балерина" чітко підкреслює, що для Єви помста – це зовсім не причина для вбивства. Це її єдина мотивація. Через це Кікімора виглядає менш складним персонажем, але водночас більш зрозумілим.

9. У фільмі надто багато емоційних висловлювань. Для мене найкращими частинами "Віків" є перші дві, адже вони виглядають більш автентичними. У першій частині Джон усуває свою ціль без жодного слова, хоча за всіма кіношними традиціями мав би проголосити кілька вражаючих фраз, щоб підсумувати свою місію та підкреслити власний тріумф. Однак він діє мовчки, і в реальному житті він би вчинив так само. Згоден, що Джон зазвичай стриманий, але в наступних частинах почне спілкуватися зі своїми ворогами, якщо отримає таку можливість. З третьої частини з'являються явні пафосні репліки в діалогах, які створюють певну атмосферу, але при цьому позбавляють щирості. Наприклад, чотири різні персонажі попереджатимуть Єву не втягуватись у проблеми, а троє — не підходити до культистів. Хочете зробити цей культ дійсно страшним? Показуйте його жахливі вчинки, а не лякайте нас застереженнями другорядних персонажів. Мене трохи дратувало, коли зброяр почав повторювати те саме: я вже зрозумів, що культ — це щось погане і страшне. Сюжет, будь ласка, рухайся далі.

10. "Балерина" – це гідний продовжувач традицій серії "Джон Вік" з точки зору якості екшн-сцен. Якими ж були битви в первісному сюжеті? На мою думку, ключові характеристики – це естетика, стиль та інноваційний підхід. Якщо так, то планка залишилася на високому рівні. Всі бойові епізоди зняті в різноманітних кольорових локаціях: в неоновому клубі, на засніжених горах, у традиційному барі з "дерев'яним" дизайном, у палаючих приміщеннях тощо. Це дозволяє уникнути монотонності, адже кожна сутичка відчувається як щось особливе. І так, креативність тут не зникла. Якщо Вік не підривав своїх супротивників, то Єва це робить. Вона також використовує тарілки та ковзани як зброю, а в фіналі – спалює їх з вогнемету. Є питання до зйомок моменту, де водомет спрямовується на вогнемет (чому один і той же фрагмент показали з трьох ракурсів?), але це єдина критика. Екшн виявився на висоті, як завжди було в "Джоні Віку". Основні цінності серії збереглися.

11. Єва - набагато більше сорока, аніж Кікімора. У перші хвилин, мабуть, 20 їй радять бути хитрою під час боїв, бо вона завжди буде слабшою за багатьох кілерів. І я не думав у той момент, що головна героїня почне підбирати взагалі все, що тільки попадеться під руку. Така собі сорока, але з розширеним переліком інтересів - цікавить будь-що, а не тільки блискуче. Я впевнений, за 2 години фільму Єва підібрала більше двох десятків різних предметів. На столі стоїть чашка? Неправильно: це знаряддя для удару. Ось тут висять ковзани? Не вгадали: це її зброя. І так кожної битви. Насправді, шалена взаємодія з навколишнім середовищем. Якщо б мене попросили назвати головну "фішку" персонажа, я б назвав саме це. Бо хто ще підбирав настільки багато предметів у кадрі? Можливо, герої передач про придбання боксів на аукціонах у США, розбираючи гори речей, тримають у руках протягом випуску менше предметів, аніж Єва використала для того, щоб відлупцювати ворогів. Сказали бути хитрішою - вона такою стала. Отже, та фраза була не для краси - це плюс для стрічки.

Якщо уявити, що це серіал, який існує виключно завдяки рекламним доходам, вміння Єви-сороки стало б ще більш вигідним. Спонсор випускає певний продукт – в цій серії він стає знаряддям. З'являється новий спонсор – з'являється новий товар (іншими словами: нова зброя). Протягом однієї серії можна ненав'язливо продемонструвати безліч речей... Це справжній лайфхак. Якщо коли-небудь перегляну серіал, переповнений рекламою до країв, то оберу саме такий формат.

12. Бої Єви відрізняються від боїв Джона своєю меншою структурованістю і більшою хаотичністю. Звісно, Вік вмів майстерно справлятися з неочікуваними ситуаціями, але завжди намагався дотримуватися плану, якщо це було можливо. Тому Бабай розробив детальний план для своїх місій, а в другій частині навіть підготував зброю на своєму шляху назад. Єва ж ніколи не діяла б так, адже її підхід більш спонтанний. Наприклад, у сцені, де нам демонструється її діяльність у певному закладі (хоча бій не показано, але ми бачимо численні трупи): коли вона виходить, то скидає з капота тіло. Це свідчить про те, що її прибуття було далеко не безшумним і легким. Вона або не спланувала, або зробила це дуже погано. Єва покладається на свої інстинкти та навички, шукаючи найефективніший спосіб вирішення проблеми в даний момент, а вже потім думає про наступні кроки. Якби Джон діяв так само, він би загинув ще в перших двох фільмах. І Єва також могла б не вижити, якби обставини були трохи менш сприятливими. Проте ми вже бачимо Бабая як досвідченого вбивцю — можливо, на початку свого шляху він був іншим. Єва матиме шанс вирости і стати більш організованою. Мабуть.

13. На відміну від Джона, Єва не має друзів. Приклад Віка доводить, що якщо такі відсутні, то ти сам-один - і довго не протримаєшся. Бабай тримався так довго виключно через те, що йому були готові допомогти старі знайомі. Він заслужив їхню повагу роками праці та допомогою у минулому. А хто на стороні Єви? Вона розриває стосунки з Руською Ромою своєю непокорою. Вік вмирає у 4-му сольному фільмі, тож більше дівчині не допоможе. А за 2 місяці роботи вона навряд встигла заручитися підтримкою впливових друзів. Думаю, наступна частина (про плани на сіквел раніше вже говорили) повинна бути зосереджена в тому числі на пошуку Євою друзів - тих, хто допоможе їй через її мотивацію, її світогляд, принципи тощо. Бо у соло вона не витягне. Навіть у цьому фільмі не витягнула.

14. Джон Вік рятує фінальну частину фільму. Хоча до цього моменту стрічка не була поганою, відсутність Бугімена створює враження, що не лише Єва, а й Ана де Армас, яка її грає, не змогли б витягнути її самостійно. Вона поки що не заповнює всю "сцену". Вік, його дії та розмови надають фільму значної ваги: вони привносять стиль, серйозність, статус і правильний пафос, який виявляється не в словах, а в вчинках. Мені було б цікаво дізнатися, чи зможе Ана/Єва самостійно відтворити ті ж емоції в фіналі, але від цього трохи страшно. Без Джона "Балерина" явно втрачає в якості. Чи вдало використано персонажа Віка? Так. Чи є відсутність ідей щодо підвищення рівня фільму без нього проблемою? Мабуть, так.

Але в ролі кілера Ана виглядає абсолютно органічно. Навіть якщо її бойові навички можуть викликати певні сумніви, то у здатності приймати рішення вона демонструє значну майстерність. Її рухи швидкі, а реакція на зміни ситуації вражає – зазвичай вона діє влучно. Якщо ви шукаєте чітку відповідь на запитання, чи підходить цій дівчині така роль, то без сумніву – так, вона чудово вписується в атмосферу бойовика.

15. Злодій "Балерини" є найслабшим антагоністом у всесвіті Віка, і тут виникає внутрішнє протиріччя. Адже культ не виглядає серйозно в порівнянні з проблемами Джона. Тому логічно, що лідер культу повинен бути найменш загрозливим супротивником. Це зрозуміло? Безумовно. Маленький ворог для маленької історії. Але якщо подивитися на фільм окремо, злодій не лише слабкий, а й нецікавий. Культ – це певне спрощення для сценариста. Можна легко виправдовувати будь-які дії антагоніста, посилаючись на "культ, вони ж божевільні". Чи це халтура? Можливо, трошки. Навіть Габріель Бірн у ролі головного злодія не зміг суттєво допомогти: його потенціал не використали належним чином. Твоя перемога виглядає більш значною, коли ворог є серйозним. Тож перемога Єви здається досить скромною. Це всього лише маленька перемога над маленьким супротивником у невеликій історії. Поки що так.

16. Єва зробила завеликий стрибок у статусі за фільм. Від нікого до екскомунікадо, за вбивство якого платять 5 мільйонів євро. А чи не забагато? Добре, я розумію, що "цінник" формується не через масштаб перемоги (впливає те, наскільки довго тебе не можуть спіймати та наскільки тебе хочуть спіймати), але навіть після вбивства головного антагоніста стрічки Єва - все ще новачок у справі. Вона не стала ідеальною, а ось проблем у неї побільшало. Екскомунікадо через порушення правил? Добре. Але ж не один з топових. Якщо Вік у 4-му фільмі "коштував" на старті менше 20-и, то аж 5 для Єви після єдиного сольника - перебір. У сіквелі чекаю на пояснення. І так: на сіквел чекаю.

Чи слід переглядати?

Коротко та ясно: так. "Балерина" - це непогане кіно, гарний бойовик та чудовий спін-оф. Це не просте доповнення до історії Віка - це самостійний сюжет. І, що важливо, це не самоповторення, бо Джон та головна героїня Єва - різні. Вони мають схожі риси, але їхні підходи та мотивація нетотожні. Перед авторами стрічки стояло нереально складне завдання - зняти якісне самостійне кіно та задовольнити фанатів всесвіту Віку (а фанати зазвичай не прощають занадто сміливих рішень). І їм це вдалося. "Балерина" досить добре може розважити в тому числі тих, хто не знайомий з оригінальною серією. Але, звісно, вона буде значно ціннішою для "старичків", бо вони і знайомі обличчя у розкачці до екшну побачать, і зможуть порівнювати головних героїв. Останнє - справді цікаво. Автори намагалися всидіти на двох стільцях - і змогли. Тому їх не те щоб нема за що (авжеж, є) - просто не хочеться критикувати. Є стійке враження, що продовження зробили не тільки задля заробітку, а ще й тому, що мали ідею та щиро вірили у можливість її вдало реалізувати.

"Балерина" задовольняє своїм екшном на рівні з фільмами серії "Джон Вік", а отже - на найвищому. Вона дещо поступається кожному з них у темпі у першій третині, вона дещо менше "ставить" на своїх другорядних героїв, вона змушена шукати способи додати в останньому акті - але вона не сідає у калюжу у жодному з цих компонентів. Зате пропонує нову історію та нового героя, за пригодами якого цікавого спостерігати. Та що там: за боями якого хочеться спостерігати. Ана де Армас добре вживається у роль кілера. Якщо дійсно під час перезйомок переробили все, то я б, на місці студії, змінював режисера - але знімав би продовження. Бо Єва на це заслуговує. Бо Ана на це заслуговує. Бо "Балерина" на це заслуговує. Фанат серії задоволений видовищем і хоче ще.

Нещодавно вийшов перший трейлер фільму "Франкенштейн" від Netflix.