"Буча. Яблунська". У Бучі продемонстрували фільм "Радіо Свобода", який висвітлює злочини, скоєні росіянами.

"Буча. Яблунська" — это третья серия документального проекта Дмитрия Джулая и "Радио Свобода", посвященная военным преступлениям россиян в Буче.

Спокійна Яблунська вулиця, розташована на околицях Бучі, стала місцем жахливих розстрілів, що були вчинені російськими десантниками у березні 2022 року. Саме через цю вулицю російські колони бронетехніки здійснювали другу спробу прориву до Ірпеня та далі до Києва, після того як їх перша атака на Вокзальній вулиці зазнала невдачі і закінчилася підпалами техніки.

Хоча після Яблунської російському "псковському" десанту з 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії не вдалось значно просунутися, на цій вулиці вони влаштували справжній терор для місцевих мешканців. Протягом місяця окупації тут загинуло кілька десятків бучанців.

Їх розстрілювали в машинах, на велосипедах, у полоні після допитів, спалювали в гаражі або просто випадково вбивали, коли вони виходили з дому шукати їжу чи ліки.

Три роки потому спогади про ці події знову ожили на Яблунській: 8 червня відбулася прем'єра нового документального фільму журналіста "Радіо Свобода" Дмитра Джулая під назвою "Буча. Яблунська".

Показ відбувся у клубі колишнього склозаводу. Символічна локація, адже у самому фільмі цей клуб також показаний -- у березні 2022-го український дрон знімав, як "псковські" десантники оточували його на початку окупації Бучі.

Люди, які зібралися тут, фактично стали глядачами фільму про власне життя – серед присутніх було чимало мешканців Бучі, які пережили жахи окупації. Деякі з них втратили своїх близьких у той страшний час.

Наприклад, у сусідньому ряду сидів Вадим Євдокіменко, який на екрані ділився історією про те, як у перший день окупації його батько пропав у гаражах. Його телефон час від часу реєструвався в мережі, проте жодної відповіді не надходило.

Пізніше, за допомогою ДНК, вдалося встановити особу батька серед решток кількох жертв, виявлених у згорілому гаражі. Двоє з загиблих досі не вдалося ідентифікувати. Є також ймовірність, що росіяни телефонували собі додому з одного з мобільних телефонів.

Також серед глядачів -- родичі бучанських тероборонівців, розстріляних у полоні.

"Це не люди, це бруд," – передає на екрані слова російського командира жінка, яка стала свідком полонених незадовго до їх розстрілу.

Бучанці дивляться і впізнають своїх загиблих сусідів. Дехто вперше дізнається, як загинули люди, яких вони знали багато років. Дехто просто згадує ті дні в окупації.

У темноті я бачив, як одна з жінок витирала сльози. Хтось не стримував матюків на адресу росіян.

Один із ключових епізодів стрічки -- телефонна розмова з командиром відділення 234-го десантно-штурмового полку. Цей підрозділ входить до 76-ї дивізії та діяв у Бучі в перші дні окупації.

Дмитро Джулай відзначає, що не сподівався, що "Борзий" (позивний росіянина) виявить бажання до розмови, але десантник несподівано вирішив поговорити з журналістами з України.

Він каже, що чоловіка, смерть якого зафіксувала камера спостереження біля магазину, вбили не його бійці. Хоча саме тоді й саме там було його відділення. Про іншого вбитого бучанця "Борзий" каже, що той "напав" на його військовослужбовців і ті вже змушені були розстрілювати упритул.

Наприкінці бесіди про вбивства мирних жителів у Бучі російський десантник з "гвардійських" підрозділів заявив, що йому "байдуже".

У рамках свого розслідування Дмитро Джулай зібрав імена та звання численних бійців і командирів 234-го полку, а також переконливі докази (відеоматеріали та звукові записи з камер спостереження, про які російські військові не здогадалися) того, що вони або безпосередньо брали участь у вбивствах цивільних осіб, або ж були свідками таких дій своїх підлеглих, але не вжили жодних заходів, щоб їх зупинити.

Усе це -- воєнні злочини.

У фільмі також згадуються імена загиблих мешканців Бучі та деталі їхньої смерті, часто супроводжені свідченнями рідних та очевидців подій.

Протягом трьох років Марія Захарова та Міністерство закордонних справ Росії стверджують, що події в Бучі є "інсценуванням", і вимагають від ООН надати списки імен загиблих у березні 2022 року.

Якби Марія разом із колегами відвідала невеличкий клуб у Бучі цього вечора, їй вдалося б дізнатися не лише імена загиблих мешканців, а й багато подробиць про елітних російських десантників, які скоїли ці злочини. Вона б почула пряме зізнання "Борзого".

Загалом, для російських дипломатів не виникає жодних труднощів у з'ясуванні подій, які мали місце в Бучі протягом місяця окупації Росією.

Згідно з даними Архівного відділу Бучанської міської ради, у Бучанській громаді, яка включає місто Буча та навколишні села і селища, загинуло 582 особи. Більшість із них стали жертвами бойових дій або були розстріляні, тоді як деякі втратили життя через відсутність медичної допомоги. Серед загиблих було 12 дітей. Декілька осіб з інвалідністю померли від голоду, оскільки їхні доглядальники були вбиті російськими військовими. 38 цивільних осіб зникли безвісти, а 43 могили на бучанському кладовищі залишаються невідомими. Крім того, 33 мирні жителі Бучі досі знаходяться в полоні у росіян, один із них загинув у captivity.

Фільм "Буча. Яблунська", виробництва "Радіо Свобода", на який сучасна американська адміністрація без вагань зменшила фінансування, висвітлює справжні наміри, методи та прагнення миру з боку росіян значно краще, ніж нещодавні раунди переговорів у Стамбулі.

Коли в бучанському клубі увімкнули світло після перегляду, в залі лунали сором’язливі аплодисменти. Це явно не той фільм, який міг би викликати захоплені овації.

Проте ці спогади та свідчення слугують важливими артефактами, що допомагають зберегти автентичну історію тих жителів Бучі, які вже не в змозі поділитися своїми розповідями.

"Буча. Яблунська" є третьою частиною документального циклу, створеного Дмитром Джулаєм у співпраці з "Радіо Свобода", присвяченого військовим злочинам, скоєним російськими військовими в Бучі. Дві попередні частини — "Буча. Вбивство полковника Теліженка" та "Буча. Страта самооборонця Побігая" — були випущені у 2024 році.

Невдовзі творці планують випустити свій фільм на YouTube. А друга частина, яка має назву "Буча. Вбивство самооборонця Побігая", у травні отримала золоту нагороду на американській телекінопремії New York Festivals 2025 (New York Festivals TV & Film Awards) у категорії "Права людини".