"Бумбокс" провів свій фінальний концерт: Хливнюк висловився про цинічність росіян у Маріуполі.

Андрій Хливнюк / Фото: instagram.com/andriihorolski

Український музикант Андрій Хливнюк, вокаліст легендарного гурту "Бумбокс", публічно засудив черговий прояв російського цинізму. Окупанти відкрили "відновлений" Драмтеатр у Маріуполі -- той самий будинок, де на початку повномасштабної війни під час бомбардування загинули сотні мирних людей, які шукали там притулку.

Деталі можна представити по-різному, залежно від контексту. Якщо потрібно, я можу допомогти сформулювати текст на цю тему або надати більше інформації!

Фінальний виступ перед невимовною бідою.

Для Андрія Хливнюка і його колективу ця подія є надзвичайно важливою та емоційно важкою. Саме "Бумбокс" провів свій останній концерт у Маріупольському драмтеатрі перед його знищенням російськими військами у 2022 році.

"На жаль, сталося так, що наш гурт у 2022 році провів свій прощальний концерт перед знищенням рашистами драмтеатру в Маріуполі. Під час жахливого бомбардування в стінах театру намагалися врятуватися приблизно триста людей," -- зазначив музикант у своєму зворушливому зверненні.

Ця деталь робить ситуацію ще більш символічною та болючою. Місце, де лунала українська музика, де люди насолоджувалися мистецтвом, перетворилося на місце масового вбивства мирних громадян.

Трагедія театру драми

16 березня 2022 року авіація Росії завдала удару по Драматичному театру в Маріуполі, скинувши бомбу на будівлю. У той час в укритті знаходилися приблизно 300 цивільних осіб, серед яких було чимало жінок, дітей та людей похилого віку, які шукали захист від обстрілів.

На фасаді будівлі з обох сторін великими літерами було вказано російською "ДІТИ", аби пілоти російських літаків розуміли, що це не військова ціль. Проте цього не вистачило, щоб зупинити агресорів. Театр був знищений, і під уламками загинули сотні невинних людей.

Точна кількість жертв досі невідома через складність ідентифікації тіл та те, що Маріуполь перебуває під окупацією. За різними оцінками, загинуло від 300 до 600 осіб.

Тепер, майже через три роки після скоєння злочину, окупанти з грандіозним розмахом презентували "відновлений" театр, ніби нічого не трапилося. Цей цинічний акт викликав обурення у Андрія Хливнюка та у мільйонів українців.

"І тепер, задумайтеся, окупанти з розмахом презентують 'театр на крові', ніби нічого не сталося, так, ніби цих людей і не існувало," -- зауважив вокаліст гурту "Бумбокс".

Назва "театр на крові", яку вжив Хливнюк, влучно передає суть дій росіян. Вони не лише реконструювали знищену споруду, а й намагалися викреслити з пам’яті масове знищення цивільних, створюючи ілюзію нормальності в місці, де сталася трагедія.

У своєму виступі Андрій Хливнюк виявив шану всім, хто втратив життя в Драмтеатрі та внаслідок російської агресії в цілому.

"Вічна пам'ять невинним жертвам рашистського режиму," -- написав артист.

Ці слова стали не просто формальністю, а щирим вираженням болю та поваги до тих, хто загинув від рук окупантів. Кожна жертва мала ім'я, історію, близьких людей, мрії та плани на майбутнє -- все це обірвала російська бомба.

Маріуполь продовжує залишатися під контролем окупантів з травня 2022 року, після тривалого та героїчного опору, що тривав майже три місяці. Місто зазнало жахливих руйнувань, і, за попередніми оцінками, приблизно 90% житлових будівель було знищено.

Окупантам вдається створювати видимість "відновлення" та "нормального життя" в місті через організацію демонстративних "урочистостей" і "святкувань". Проте насправді це всього лише пропагандистські заходи, що мають за мету замаскувати масштаб злочинів та страждань місцевих жителів.

Відновлення Драмтеатру в Маріуполі є спробою загарбників перетворити реальність та приховати свої злочини. Проте ні час, ні пропагандистські кампанії не зможуть змусити українців стерти з пам'яті події, які мали місце.

Кожна жертва отримає своє ім’я. Кожен злочин буде зафіксований. Кожен злочинець понесе відповідальність. Це лише справа часу та нашої перемоги.

Пам'ять як зброя

Заява Хливнюка підкреслює важливість нашої пам'яті про жертв: це наша сила, яка дозволяє нам не забувати та не прощати злочини. Ця сила стає зброєю у боротьбі проти спроб агресорів спотворити історію, виправдати свої дії або створити вигляд нормальності.

Маріупольський Драмтеатр назавжди залишиться втіленням російських злочинів проти цивільних. Жоден "відновлений" театр не зможе стерти пам'ять про кров невинних, які загинули там у березні 2022 року.

Пам'ять про трагедії та боротьба за правду -- це те, що тримає українців разом навіть у найтемніші часи. Але окрім спільного болю, важливо знаходити сили для відновлення внутрішнього ресурсу та живого спілкування. Поки митці нагадують світу про злочини окупантів, у столиці відроджуються осередки підтримки. Нещодавно у Києві пройшла перша за тривалий час офлайн-зустріч жіночої спільноти Ірини Хороших. Засновниця простору "Хто я така?" провела закритий святковий бранч для двадцяти учасниць, створивши для них територію безпеки та щирості, де кожна жінка могла відчути підтримку та повернутися до живого діалогу в колі однодумиць.