Часові інтервали та соціальні акценти: які проблеми існують у навчанні української літератури від епохи середньовіччя до барокового періоду.

Існує безліч причин, чому українська література середньовіччя, ренесансу та бароко залишається маловідомою серед широкої публіки, і Тиждень вже розглядав деякі з них. Сьогодні ми детальніше розглянемо, яким чином українську літературу ХІ-XVIII століть викладають у навчальних закладах. Для більшості людей, окрім студентів філологічних спеціальностей, саме це перше знайомство з давніми літературними творами залишається єдиним в їхньому житті.

Шкільна програма: перше знайомство (5-6 класи)

У модельній навчальній програмі "Українська література. 5-6 класи" для загальноосвітніх закладів (автори: В. Архипова та інші) 2021 року передбачено обов'язкове ознайомлення з творами, які стосуються теми Русі, проте в інтерпретації пізніших авторів. Серед них: "Микита Кожум'яка", "Похід на Царгород", "Ярослав Мудрий" Олександра Олеся, "Ольга Перевізниківна" та "Михайло-семиліток" Антіна Лотоцького. У другому семестрі учні отримують можливість ознайомитися з "Повістю временних літ", вибираючи чотири з наступних уривків: "Три брати – Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь", "Про князя Олега", "Про княгиню Ольгу", "Святослав укладає мир з греками...", "Володимир вибирає віру", "Про хрещення Русі князем Володимиром", "Розгром Ярославом печенігів", "Початок великого будівництва в Києві", "Похвала книгам". Відповідно до програми, п’ятикласники мають навчитися читати та переказувати літописні оповіді в контексті їхньої епохи, розуміючи основну мету літопису та його значення для майбутніх поколінь. Також у шостому класі є кілька текстів середньовічної тематики, написаних модерністами, зокрема "Євшан-зілля" Миколи Вороного.

Модельна навчальна програма "Українська література. 5-6 класи" (редакція 2023 року, автори Т. Яценко та інші) запрошує учнів п'ятого класу ознайомитися з літописними розповідями з "Повісті временних літ" у адаптації Віктора Близнеця, а також середньовічними сюжетами в творах Сергія Плачинди. Програма підкреслює певні акценти, що відображають радянську пропаганду, такі як "уславлення подвигу Микити Кожум'яки — представника народу" під час вивчення драми-казки Олександра Олеся.

Читайте також: Поза тінню Росії: як Україна переосмислює спадщину Русі

Програма 2021 року, розроблена М. Чумарною та Н. Пастушенко, містить елементи, які досліджують міфи про створення світу в різних культурах, зокрема їх порівняння з українськими традиціями, що може стати цікавим підходом. Однак замість вивчення середньовічної української літератури, акцент зміщено на твори більш пізнього періоду авторства Антіна Лотоцького та Наталени Королевої, які зосереджуються на старокиївських легендах (зокрема, тут знову відтворюється образ Кожум'яки як "богатиря з народу"). Очевидно, що укладачі програми прагнули через тексти початку ХХ століття про легендарні події Русі передати дух епохи та основних персонажів українського середньовіччя у спрощеному вигляді. Проте водночас вони акцентують увагу на пошуку універсальних значень, і "Євшан-зілля" Миколи Вороного пропонується розглядати як приклад "руйнівного впливу чужини на світогляд особистості", що, зважаючи на кількість українців, які стали емігрантами через війну, може виглядати як форма пасивної агресії.

При вивченні оповідання "Данило -- король" Антіна Лотоцького учні мають дізнаватися про "дружбу і побратимство у стосунках між князями", що істотно відрізняється від звичного наративу постійних міжусобиць. Для контексту школярам пропонують також переглянути фільм "Данило -- князь Галицький" (1987). Медієвіст Євген Джиджора вважає, що радянське кіно містить низку хибних тлумачень середньовічної української історії, позначених впливом ідеології.

Григорія Сковороду у навчальних програмах для учнів 5-6 класів часто вивчають у рамках теми жанрів та особливостей байки, а також серед життєрадісних весняних пісень.

Досліджуйте також: Чи буде в Україні перевидано літературу з епохи Русі до Гетьманщини: які книги варто прочитати.

Літературні твори Котляревського для учнів середньої школи (7-9 класи)

До програми для 7-9 класів авторства Т. Яценко та ін. (2024) питання починаються вже з періодизації. У пояснювальній записці сказано, що "навчальний матеріал для 8 класу структуровано в розділи: "Вступ", "Прадавня Україна в дзеркалі літератури", "Заповідь любові: Біблія та українська література", "Література козацької України"". Подальші розділи укладені за стилями й культурно-історичними епохами -- романтизм, реалізм, чому б не застосувати цей підхід і до середньовічної, ренесансної та барокової літератури?

Серед запропонованих до розгляду творів знову, як і в програмі для 5-6 класів, переважають авторські інтерпретації давнини -- "Дарунки скіфів" Івана Білика, "Ярославни" Раїси Іванченко. Виняток становить "Повчання дітям" Володимира Мономаха". Серед рекомендованої для позакласного читання літератури, поруч із художніми творами Наталі Забіли, Володимира Малика, Ліни Костенко, Володимира Чемериса, чомусь опинилось історичне дослідження Артема Папакіна "Діти Таргітая".

Серед різноманіття барокової літератури дітям знайомлять лише з твором Семена Климовського — піснею "Їхав козак за Дунай".

Автори програми для учнів 7-9 класів, зокрема О. Заболотний та інші (2023), активно використовують формулювання, які відображають страждання українського народу від нападів кочівників, а також народні пісні, присвячені боротьбі проти соціального та національного гніту. Вони подають Марусю Чурай не як фольклорну, а як реальну історичну постать, пропонуючи досліджувати її творчість. Також наївно пропонується для вивчення уривок з "Повісті временних літ", що описує "вбивство князя Бориса за наказом його брата Святополка", незважаючи на те, що давно відомо, що його вбивці не мали відношення до Святополка.

Читайте також: "Відчувати лет свободи -- Дай мені цю насолоду". Українська жіноча література доби бароко

Програма для учнів 7-9 класів, розроблена у 2023 році авторами О. Заболотним та іншими, передбачає вивчення ПВЛ і "Слова о полку Ігоревім" у 9 класі. У той же час, програма, створена Н. Пастушенко та М. Чумарною, пропонує ці твори вивчати вже у 7 класі. В 8 класі за цією ж програмою учні не лише знайомляться з творчістю Семена Климовського, але й досліджують інші барокові жанри, такі як козацькі літописи, курйозна поезія та суспільно-політичні твори.

Власне, більше до літератури ХІ-ХVIII століть в курсі української літератури не звертаються. Програма для 10-11 класів починається з Івана Нечуя-Левицького (як рівень стандарту, так і профільний рівень).

Ознайомтесь також: Українська література перед Котляревським: шляхи повернення її в культурний контекст.

Методи навчання

Сьогодні існує багато ресурсів для педагогів, які викладають українську літературу, але, як правило, основна увага приділяється творам ХІХ-ХХ століть.

У 2017 році Літературна лабораторія разом із відділом освітніх програм Мистецького арсеналу започаткували курс лекцій під назвою "Осмислені й переосмислені", присвячений українським авторам. Літературознавці з вишів ділилися своїми знаннями та методами роботи з учителями шкіл. Зокрема, лекцію про Григорія Сковороду провів Олексій Сінченко. Однак, на жаль, організатори не охопили більш ранні періоди української літератури. У 2019 році Мистецький арсенал запустив новий курс для вчителів середньої школи під назвою "Класика літератури: знати більше". Цікаво, що в цьому курсі зосередилися на світовій літературі, починаючи з античності, а не з XVIII століття.

Ознайомтеся також з темою: Яким чином українська медієвістика подолала виклики ХХ століття: колоніальні переживання та інтелектуальна сміливість.

З 2021 року діє подкаст "Перефарбований лис", у якому освітянка Валентина Мержиєвська та психологиня Марія Діденко (а також запрошені гості у бонусних випусках) розбирають тексти зі шкільної програми з української літератури. Подкаст має свою аудиторію вдячних слухачів, спікерки шукають сучасні способи прочитання класичних текстів і формулюють питання, які можна обговорювати з учнями. І зазвичай їм це вдається. Однак випуск про "Слово о полку Ігоревім" завершується вироком: "Ми можемо висловити своє співчуття тим учням, які вивчають його у шкільній програмі, і тим вчителям, які мають якимось чином це дітям пояснювати". Натомість у випуску про Григорія Сковороду спікерки обговорюють, наскільки легко говорити про мислителя зі школярами.

Читайте також: Євген Джиджора: "Дослідників літератури ХІ-ХV століть усього декілька на всю країну"

Позитивним досвідом викладання творчості Григорія Сковороди дітям поділилася з "Тижнем" Віра Обломей, вчителька літератури середньої школи "Кайзен":

"Викладання Григорія Сковороди у 6 класі намагаюся будувати як спільний пошук відповідей і розмірковування над питаннями того, як бути щасливим, як знайти свою справу, як зрозуміти себе і жити в гармонії з собою, іншими та природою.

Мене вразило вступне слово до книги "Григорій Сковорода. Найкраще", написане Андрієм Любкою, під назвою "Сковорода: гіпстер, езотерик, вегетаріанець". Коли мені було 18 років, і я вивчала філософію, цей образ – Сковорода як гіпстер із Подолу, вегетаріанець з екологічною сумкою – справді зробив філософа ближчим і зрозумілішим для мене. Я уявляла, як він міг би блукати тими ж коридорами 9-го корпусу Могилянки.

Подібний підхід я намагаюся застосовувати і для своїх учнів. У викладанні Сковороди передусім концентруюся на цікавих фактах його біографії, а також на ключових висловах і поняттях, пов'язаних із ним: "сродна праця", "пізнай себе", "світ ловив мене та не впіймав".

На початку навчального року я зазвичай пропоную учням відвести одну сторінку у зошиті для створення невеликих малюнків-асоціацій, пов'язаних із постаттю Сковороди. Спочатку зазвичай з'являються два малюнки: сковорідка та купюра номіналом 500 гривень. Протягом читання та обговорення цієї теми, сторінка поступово заповнюється новими символами. Це завдання не лише допомагає візуалізувати вивчений матеріал, а й слугує своєрідною змістовною нотаткою.

Для ілюстрації деяких концепцій я іноді використовую додаткові матеріали. Наприклад, коли я обговорюю образ фонтану та концепцію "нерівної рівності", я взяла купюру в 500 гривень і запропонувала учням уважно її розглянути — на ній зображено фонтан, що наповнює різні ємності різними обсягами води. Важливо не поспішати з поясненням її встановленого значення, а спочатку запитати учнів, як вони інтерпретують це зображення: яку метафору воно може нести, який процес ілюструє. Саме в цей момент розпочинається філософський діалог, роздуми та пошук значень, що гармонійно резонує з ідеями Сковороди і, по суті, є їх практичним втіленням.

Чому все саме так

Шкільна програма з української літератури зазнає активних змін, зокрема у акцентах на вивченні класичних творів XIX століття, з'являються нові автори XX століття, а деякі з них зникають. Сьогодні виникає потреба в перегляді підходів до вивчення літератури XI-XVIII століть, адже учням часто пропонуються лише сучасні авторські інтерпретації тем, пов'язаних з Руссю або козацтвом, замість належного ознайомлення з творчістю середньовіччя, ренесансу та бароко. Це може призводити до спотвореного, етнографічного сприйняття давньої літератури, сприйманої лише як набір легенд, а не як частини розвинутої європейської інтелектуальної традиції. Навіть у оновлених програмах іноді можемо спостерігати прояви радянських пропагандистських наративів і повторення історичних міфів. Відсутній єдиний систематичний підхід до вивчення літературних пам'яток давніх епох за історико-літературними стилями, а після 9-го класу теми, що стосуються літератури "до Котляревського", взагалі не розглядаються.

Таке становище в середній освіті відображає кризу вищого порядку: на сучасному академічному рівні сучасна історія української літератури ХІ-XVIII століть досі не написана належним чином, а тексти давно не перевидавали. Тому годі вимагати взірцевості від середньої школи.

Водночас успішний кейс викладання доробку Григорія Сковороди доводить: що більше навколо постаті є якісних матеріалів -- документальних передач, цікавого нонфікшну, глибоких академічних досліджень, популярних біографій і, насамперед, доступних та виданих у найрізноманітніших форматах творів, -- то легше говорити про цього автора на будь-якому рівні, від університетської кафедри до шкільного класу.

Поки академічна наука адаптується до вимог суспільства, вчителям слід поставити перед собою завдання – зацікавити учнів багатогранним світом української культури середньовіччя, ренесансу та бароко. Саме в навчальних закладах необхідно формувати усвідомлення того, що українська література має корені, що сягають не 1798 року, а XI століття.