Чайові, відмова виконувати "Червону руту" та суперечки: бесіда з львівським вуличним артистом.

В рамках бліц-інтерв'ю для Styler, вуличний музикант поділився своїми враженнями від виступів у центрі Львова та висвітлив особливості своєї професії.

-- Скільки реально можна заробити за вечір на вулиці?

-- По грошах? 2 тис. грн - майже середній показник.

Хто з людей подарував тобі найцінніші "чайові" у вигляді пісні чи слів, і за що саме?

-- Чоловік з дівчиною. Він закинув мені на банківську карточку 5 тисяч грн та попросив заспівати пісню гурту Океан Ельзи - "Така, як ти". Якщо чесно, то я довго не міг оговтатись, розмірковуючи про те, що це для когось навіть не гроші.

Чи виникали у вас непорозуміння з правоохоронцями, охоронцями або місцевими мешканцями?

Таке траплялося. Двічі я отримував скарги, і на місце викликали поліцію. Вони складали протокол. Все закінчувалося добре, просто просили мене піти. Але коли я граю в центрі міста, майже щодня стикаюся з муніципальними інспекторами.

Яка з реакцій перехожих залишила найбільше враження?

-- Не можу згадати якусь одну ситуацію, але я обожнюю, коли люди йдуть, а потім розвертаються, сідають, де стояли, і слухають мене.

Хто є більш активним у наданні підтримки: молоді, люди похилого віку чи мандрівники?

По-різному, насправді, не можу виокремити когось конкретно. Моя музика не має яскраво вираженого молодіжного чи енергійного стилю.

-- Був момент, коли хтось плакав або танцював під твою музику?

-- Так, особливо коли співаю Скрябіна (якого знаю лише дві пісні) або ж Бумбокс.

-- На твою думку, що люди неправильно думають про вуличних музикантів?

На мою думку, ми вважаємо себе вільними. Проте, в дійсності, ми підпорядковані численним факторам. Грати на вулиці не є остаточним рішенням; це лише один з можливих шляхів до справжньої свободи.

-- Чи є серед перехожих "постійні фанати"?

Звісно, такі випадки є, і часто це молоді пари, які приходять на мої виступи, або ж мешканці районів, де я виконую свої пісні.

-- Що важливіше на вулиці: талант чи харизма?

-- Харизма. Я знаю хлопця з прізвиськом "Депутат", то він ні в одну ноту не потрапляє, але молодь збігається, коли він виступає.

Що тебе більше захоплює: виконувати популярні хіти чи створювати власні композиції? І як реагує аудиторія на обидва варіанти?

-- Публіка, звичайно, що сильніше реагує на хіти, бо більшість людей, які підходять слухати, - це люди, які дуже люблять співати, але часто бояться. Але я люблю співати щось своє, я давно вирішив, що я творець, а не шоумен.

Я звертався до нашої активної спільноти, в якій я часто виступаю, щодо взаємодії з публікою. Спільнота називається "Мозаїка". Коли я граю в парку або в іншому місці, зізнаюся, мені не дуже хочеться спілкуватися з кимось або задавати питання. Іноді можу обмінятися кількома словами, але, загалом, помічаю, що інші музиканти теж дотримуються цього підходу.

Мені не цікаво, щоб людям подобалась моя музика. Якщо вона мені подобається - я можу її поширювати, в мене є бажання її поширювати, ділитися. Якщо раптом так сталося, що іншим людям вона подобається - то, прикольно, класно. Я радію цьому. Але в мене ніколи не було самоцілі зробити музику, написати пісню, яка їм подобається. В мене ніколи не було такої думки.

Чи дійсно в середовищі вуличних артистів існує змагання за популярні місця та "круті" локації?

Цілком згоден, це може призвести до конфліктів. Існує цікава історія про трьох музикантів, які вирішили розподілити між собою певну територію для виступів. Вони домовилися, що кожен з них гратиме в певний час, щоб уникнути суперечок.

Коли у центрі Львову заборонили грати, то двоє з них зникли. Але один із них продовжував боротися. Навіть коли приходила муніципальна поліція і писала протоколи, він спокійно це сприймав і казав: "Тільки я не піду звідси". Під час мітингів він допомагав військовим, дававши свою апаратуру. І так сталося, що вони вже за нього нібито якось там домовилися, він отримав дозвіл виступати в центрі.

Після цього старі товариші почали запитувати його: "Чому ти так? Ми ж працювали разом, давай, чому ти нас залишив?" Але він не звертав на них уваги.

Недавно трапилася одна незвична ситуація. Один з його колишніх товаришів підходить до нього і запитує: "Ти нас залишив?" Потім почав агресивно наближатися, перекидаючи устаткування.

Проте завжди існує чимало конфліктів.

Щодо загальної цієї історії, то це, в суті, як історія 100-метрівки (проспект Свободи перед Оперним театром). Я не знаю, відколи наш головний герой, оцей, що все-таки утримався на місці, грає. А інші хто був раніше, хто почав грати нещодавно - так-сяк бігають то сюди, то туди.

Яка пісня користується найбільшою популярністю серед тих, кого просять виконати?

"Вона" Тараса Чубая.

Які пісні ти ніколи не виконуватимеш, навіть якщо запропонують чималу суму?

"Червону руту" постійно на слуху, і це дійсно викликає роздратування. Вона звучить скрізь, куди б я не пішов.

-- Чи згоден ти з думкою, що вуличний музикант має більше досвіду, аніж "зелений" учасник сучасних талант-шоу?

Не можу сказати точно, оскільки не маю контакту з учасниками шоу, але на запланованих виступах я відчуваю себе впевнено. Я не боюся публіки і сміливо експериментую на сцені без попередньої підготовки.

У якому проекті ти б хотів взяти участь і з яких причин?

"Голос країни" завжди викликав у мене захоплення. У дитинстві, до досягнення 12 років, я мріяв потрапити на цю сцену.

Що найбільше дратує — яке запитання, вислів, рух чи манера поведінки? Чи існує якась особливість професії, про яку здогадуються лише ті, хто перебуває по той бік мікрофона?

Люди, які вважають, що я здатен співати і водночас вести з ними розмову. Вони знаходяться поруч, коли я активно виконую пісню, і намагаються щось мені повідомити, сподіваючись, що я зможу на це реагувати.