Чи створив Леонтович "Щедрика" в Покровську та які спільні риси мають Залужний і Петлюра: аналіз питань.

Текст створений у співавторстві з Тіною Пересунько.

Відомості про створення пісні "Щедрик" композитором Миколою Леонтовичем, яка здобула світову популярність під назвою "Carol of the Bells", не мають документального підтвердження, що стосується Покровська на Донеччині.

Більшість сучасних дослідників музики, як і їхні колеги з епохи Миколи Леонтовича, погоджуються, що він розпочав роботу над створенням своїх пісень у 1910 або 1913 роках, перебуваючи на рідній Вінниччині.

Про це повідомила засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько, спираючись на свої численні дослідження цієї теми, в інтерв’ю для Голосу Америки.

У рукописі пісні композитор зазначив над нотами, що твір походить "із Волині".

У 1913 році вийшов друком збірник українських народних пісень, який містив текст "Щедрика", зафіксований фольклористами в селі Краснопіль, що розташоване на Житомирщині, в регіоні Волині.

Цей волинський варіант "Щедрика" став основою, на якій Микола Леонтович створив своє хорове аранжування.

Отже, географічний спектр цієї пісні насправді досить широкий, підкреслює Пересунько.

Вона також аналізує низку історичних паралелей на тлі російського терору Покровська - як сьогодні, так і 100 років тому.

Цікаво відзначити, що колись український Головнокомандувач та президент Симон Петлюра надіслав Українську Республіканську Капелу з гастролями до 17 країн Європи та Америки, виконуючи той же "Щедрик" у своїй програмі. Подібним чином хор з Покровська на свій час проводжав Валерія Залужного на його гастролі.

У травні 2019 року Залужний, який згодом став Головнокомандувачем Збройних Сил України, урочисто відправив хор з Покровська з Київського залізничного вокзалу.

Проєкт отримав підтримку від віце-прем'єр-міністра України з питань євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, як зазначила Тіна Пересунько.

Проте державні кошти він так і не отримав, і хор зміг виступити лише в Празі, приурочивши свій концерт до 100-річчя західноєвропейської прем'єри "Щедрика". Співаки ж до Нью-Йорка так і не дісталися.

Щодо Покровська в контексті життя Леонтовича, варто зазначити, що композитор дійсно жив і творив у цьому місці, яке на той час називалося Гришине, а сьогодні відоме як Покровськ.

Тіна Пересунько розповідає: восени 1904 року, коли композитору було 26 років, він переїхав до Покровська з Вінниці й працював тут упродовж 4 років вчителем співу у місцевій школі.

Зібравши учнів школи та працівників Покровської залізничної станції, я створив аматорський хор, з яким подорожував містами та селами Донбасу, такими як Авдіївка, Межова та Чаплине. За словами Пересунька, наші концерти мали великий успіх.

Тут же, у Покровську, під час кривавих подій Російської революції 1905 року, коли поневолені народи Російської імперії почали боротьбу за свої демократичні права, Микола Леонтович долучився до місцевого повстання працівників залізничної станції та вчителів школи.

Російські війська й поліція придушили спротив, а у будинку Миколи Леонтовича проводився обшук.

Лідерів руху опору - місцевих учителів Прохора Дейнегу й Лідію Доброву, найближчих друзів Леонтовича, було убито.

Поруч із їхніми похованнями на залізничному цвинтарі Покровська спочиває й новонароджений син композитора, що є однією з найсумніших глав у життєписі Миколи Леонтовича.

"Ми провели в останню путь нашого малюка на залізничному кладовищі, поруч з могилами, які мають для нас велике значення - Дейнеги та Добрової", - наводить слова Клавдії, дружини композитора, Тіна Пересунько.

Тож автор "Щедрика" тісно пов'язаний із Покровськом й з історією російського терору у цьому місті.

В Покровському історичному музеї зберігаються особисті предмети родини Миколи Леонтовича, серед яких є хлібниця з малюнком ластівки.

Під впливом цього раритету за рішенням міської влади у 2017 році на гербі міста зобразили ластівку - символ пісні "Щедрик".

У 2018 році в Покровську відбувся "Щедрик-фест", який включав у себе всеукраїнський конкурс хорових колективів. У рамках фестивалю була заснована Українська Республіканська Капела NOW – великий український хор, що протягом 2019 року планував гастролювати Європою та Америкою, завершивши своє турне виступом у знаменитому Карнегі-Холі.

Цей проєкт отримав своє натхнення від серії статей Тіни Пересунько, які висвітлюють гастрольну діяльність Української Республіканської Капели — державного хору Української Народної Республіки. У період з 1919 до 1924 року цей колектив, під керівництвом диригента Олександра Кошиця, здійснював концерти по всьому світу, прагнучи популяризувати ідею української незалежності.

У 2016 році, коли в Україні святкували століття української прем'єри "Щедрика", я провела дослідження архівів цього хору і представила результати, присвячені міжнародній прем'єрі пісні. Аналізуючи тисячі архівних матеріалів на 12 мовах, я виявила, що "Щедрик" Леонтовича став справжнім хітом під час гастролей Української Республіканської Капели в 17 країнах Європи та Америки. Цей проєкт мав також політичну мету — домогтися міжнародного визнання України під час Паризької мирної конференції (1919-1920), - зазначає Тіна Пересунько.

Як відомо, після краху Російської імперії, Україна стала другою країною після Фінляндії, яка 22 січня 1918 року оголосила про свою незалежність. Після цього на мапі Європи з'явилися незалежні Польща, країни Балтії та держави Південного Кавказу.

Симон Петлюра, який раніше був арт-критиком, отримав натхнення від музики Леонтовича під час одного з концертів хору Олександра Кошиця у Києві. Він прагнув через музичну дипломатію продемонструвати світу унікальність української культури і підкреслити її відмінності від російської, сподіваючись на отримання міжнародної підтримки в боротьбі України проти більшовицької агресії, що вторглася на українські території.

У той час, як зауважує Пересунько, країни Антанти, зокрема США, Франція та Велика Британія, не надали Україні ані визнання, ані підтримки.

Після втрати батьківщини, хор Олександра Кошиця здійснив переїзд до Сполучених Штатів.

5 жовтня 1922 року "Щедрик" вперше був виконаний у Карнегі Холл, а в 1936 році з'явилася англомовна адаптація цієї мелодії під назвою "Carol of the Bells", яка сьогодні звучить на святкуваннях Різдва по всьому світу.

"Моє дослідження викликало резонанс в українському суспільстві, адже тривала російська окупація на Сході України, а знана всьому світові мелодія Леонтовича, як виявилося, 100 років тому була символом музичного спротиву України російській окупації", - додає Тіна Пересунько.

Упродовж 2016-2017 років вона презентувала своє дослідження на конференціях, перед українськими послами в МЗС, на Форумах культурної дипломатії. Встановивши дати західноєвропейської й північноамериканської прем'єри "Щедрика" (11 травня 1919 року: Прага; 5 жовтня 1922 року: Нью-Йорк) почала лобіювати ідею відзначення 100-річчя цих ювілеїв.

Й першими, на початку 2018 року, до дослідниці звернулись саме представники міста Покровськ.

Їх вразила історія "Щедрика" як пісні, що стала символом опору російській агресії.

З 2014 року вони зустрілися з ризиком російського вторгнення і намагалися знайти способи, щоб привернути міжнародну увагу до свого регіону.

На замовлення мерії міста Тіна Пересунько розробила мандрівну виставку з історії "Щедрика", яка експонувалася у Києві та в 11 містах на Сході України, й проконсультувала розробку маршруту турне Української Республіканської Капели NOW.

Тіна активно займалася популяризацією цієї теми, організувавши та представивши у Верховній Раді та Кабінеті Міністрів України нову виставку, присвячену історії пісні - "Сторіччя культурної дипломатії України: Світовий тріумф Щедрика". Крім того, вона написала та видала книгу під назвою "Щедрик проти русского міра".

У той час представники Програми імені Фулбрайта в Україні проявили інтерес до дослідження. За їх запрошенням Пересунько провела лекції під назвою "Від Щедрика до Carol of the Bells" у українських університетах, які були переміщені через війну. Одна з цих презентацій відбулася в теперішньому окупованому Бахмуті.

У жовтні 2019 року спільно з київським офісом Програми Фулбрайта було проведено концерт у Національній філармонії України під назвою "Від Щедрика до Carol of the Bells". Саме тоді, серед учасників програми, виникла ініціатива щодо повторної спроби організувати концерт у знаменитому Карнегі Гол.

Ідею висунув Юрій Савчук, фулбрайтівський стипендіат та директор Музею війни в Києві. У минулому році він ініціював великий проєкт, в рамках якого радянський герб на монументі Батьківщина-Мати був замінений на український тризуб. На той момент Юрій щойно повернувся з Нью-Йорка, де з квітня по вересень 2019 року координував виставку в Українському Музеї, присвячену сторіччю української незалежності, що дозволило йому глибше зрозуміти контекст американської прем'єри "Щедрика".

Ініціативу проведення концерту в Карнегі Хол підтримала директорка Програми Фулбрайта в Україні Марта Коломієць, яка також стала ініціатором цього проєкту. Вона розпочала переговори з Карнегі Хол, залучаючи представників української діаспори в Сполучених Штатах та співпрацюючи з Посольством США.

І ця, друга спроба, зрештою виявилася успішною.

Особливо яскраво історія "Щедрика" стала актуальною для сучасників, як в Україні, так і за її межами, коли в лютому 2022 року російські війська наблизилися не лише до Покровська, а й до Києва, зазначає Тіна Пересунько.

Дитячий хор "Щедрик", який відправлявся виступати в Карнегі Хол, проводив свої репетиції в київських підземеллях, шукаючи притулок від російських ракетних атак, як повідомляє газета The New York Times. Це нагадує історію хору Олександра Кошиця, який колись гастролював до Парижа, коли навколо лунали звуки обстрілів з російських гармат.

4 грудня 2022 року, під час виступу в Нью-Йорку, Верховний головнокомандувач та Президент України Володимир Зеленський звернувся до аудиторії з проханням про підтримку України, супроводжуючи свої слова музикою Миколи Леонтовича. Як колись робив Симон Петлюра, зазначає Тіна Пересунько.

Сьогодні Покровськ знову стикається з небезпекою російської агресії та терористичних актів.

Нещодавно з міста був евакуйований пам'ятник Миколі Леонтовичу, який було встановлено в 2018 році на підтримку ініціативи світового туру Капели NOW. Скульптуру перевезли до Вінниці, куди у 1908 році переїхав сам композитор, рятуючись від переслідувань з боку російської поліції, - зазначає Пересунько.

Завдяки сприянню Німецько-українського товариства у 2024 році була розроблена тривимірна модель будівлі, в якій навчався Микола Леонтович у Покровську.

Дослідниця констатує: уникнути розправи росіян автору "Щедрика" не вдалося.

Після від'їзду хору Олександра Кошиця до Парижа, столицю України захопила російська армія. Леонтович залишився під окупацією. Сам удома - як згодом герой однойменної різдвяної кінокомедії.

"Це моє помешкання, і я зобов’язаний його оберігати," - говорив 9-річний Кевін у фільмі під мелодію Carol of the Bells, коли його батьки залишили його одного вдома, вирушивши до Парижа, - зазначає Пересунько. - "Сторіччя тому українцям не вдалося захистити свій дім від загарбників."

23 січня 1921 року, коли хор під керівництвом Олександра Кошиця з великим успіхом виконував твори Миколи Леонтовича на сцені паризького Театру Єлисейських полів, агент Російської ЧК вбив композитора на Вінниччині.

Він тільки що закінчив роботу над своєю першою оперою.

Цю оперу не завершив Микола Леонтович. А Україна залишалася під радянською окупацією ще протягом семи десятиліть.

Тіна Пересунько зазначає, що "Щедрик" є частиною українських щедрівок — традиційних новорічних пісень, які виконували ще до християнства на території сучасної України. У ті часи Новий рік святкували навесні, коли ластівки починали повертатися додому.

Ось чому в творі "Щедрик" Миколи Леонтовича згадується про ластівку.

Ангеліна Рожкова, директорка Покровського історичного музею прокоментувала: "Як ми розуміємо, наразі немає можливості достеменно не підтвердити, ані спростувати факт створення саме в пристанційному селищі Гришине (сучасний Покровськ) однієї з версій/проміжних етапів написання композитором шедевру, який став культурною візитівкою України та світовим символом Різдва".

Рожкова посилається на думки мистецтвознавців, які стверджують, що Леонтович працював над вдосконаленням свого шедевра протягом багатьох років. Наприклад, дослідник Микола Денисенко з Немирова зазначає, що цей твір Миколи Леонтовича вперше прозвучав у Чукові в 1903 році, що відбулося перед його перебуванням на Донеччині, а через 16 років — уже в Києві.

Жителі Покровська, зазначає Рожкова, мають ясне уявлення про те, що "основа культурного життя міста була закладена на початку XX століття, коли в селищі біля причалу не було ані бруківки, ані освітлення, і це стало можливим завдяки участі видатного композитора, чий талант підсвічував цей процес".

Крім того, у Покровську в той час діяв Гришинський хор, перший в Україні робітничий хор з числа залізничників, духовий оркестр.

Під проводом Миколи Леонтовича, він виконував не лише його твори, але й композиції інших українських композиторів, а також народні пісні з Польщі, Вірменії, Росії та єврейської культури.

Незалежно від того, звідки походить мелодія та де саме Микола Леонтович творив свої хорові шедеври, місто Покровськ, яке сьогодні стало відомим на весь світ через загрозу російської агресії, має з композитором глибокі зв'язки. Як зазначила Тіна Пересунько, ці зв'язки не менш значущі, ніж історія створення знаменитої "Carol of the Bells". Адже саме в Покровську Леонтович прожив та працював протягом чотирьох років, ставши свідком російського терору, який охопив це місто понад століття тому.