Які дії здійснює російська опозиція на території Німеччини?

Чому російській опозиції важливий антивоєнний марш у Берліні? Чи зможе вона подолати свої внутрішні розбіжності та чи впливають вони на ефективність її діяльності - у статті DW.

Після серії резонансних публічних конфліктів та взаємних обвинувачень російська опозиція за кордоном, здавалося, відновила діалог про об'єднання та необхідність виступити єдиним фронтом. Значущим прикладом такого об'єднання має стати великий антивоєнний марш, запланований у Берліні на 17 листопада. Заявники цього заходу - Юлія Навальна, вдова Олексія Навального, а також опозиційні діячі Ілля Яшин і Володимир Кара-Мурза, обидва з яких є колишніми політичними в'язнями, які отримали свободу внаслідок обміну ув'язненими між Заходом і Росією.

Ідея організації мітингу отримала підтримку практично всіх ключових фігур російської опозиції, серед яких був і Михайло Ходорковський. Однак він зауважив, що оголошення про марш було "дещо спонтанним". "Ми всіляко підтримуємо цей марш, але не можна стверджувати, що він був узгоджений у всіх аспектах", - зізнався він у бесіді з виданням Bild. На підтвердження того, що мітинг не отримав одностайної підтримки у середовищі опозиції, варто зазначити, що деякі політики, хоча й висловили свою підтримку, виявилися не в змозі особисто взяти участь через зайнятість чи особисті обставини. Серед них, окрім Ходорковського, були, наприклад, член Антивоєнного комітету Дмитро Гудков та засновниця правозахисного проєкту "Ковчег" Анастасія Буракова.

Подібна ситуація склалася в листопаді і з іншими масштабними ініціативами російської опозиції за кордоном. Непублічний "Форум Юлії Навальної" відбувся у Вільнюсі з 8 до 10 листопада - у ті самі дні, що й черговий форум Антивоєнного комітету в Берліні. Через це деяким учасникам довелося вибирати між двома заходами, зокрема і Яшину. "Непроста ситуація в опозиції. Я не просто так закликаю до консолідації, тому що є дефіцит цього. В опозиції багато конфліктів, не в найпристойнішій формі відбувається конкуренція, незрозуміло правда за що", - сказав він DW.

Вийти на марш у Берліні потрібно заради тих людей, хто залишився в Росії, хто не може публічно виступати проти війни, але потрібен він і тим росіянам, які виїхали, вважає Навальна. "Я бачу, як їм важливо, щоб вони вийшли і постояли пліч-о-пліч із кимось. Щоб вони показали, і ми показали всі разом, що ми проти Путіна, нас багато, що проти війни нас багато, що у нас є вимоги", - каже вона в інтерв'ю "Дождю".

"Станьте голосом для тих, хто залишився в Росії і кому забороняють висловлювати свою думку," - зазначив Ілля Яшин у бесіді з DW. Він підкреслив, що організатори мали на меті об'єднати людей, тому важливо було обирати теми, які не спровокують суперечок. У марші було визначено три основних символічних вимоги: виведення російських військ з України, притягнення Володимира Путіна до відповідальності як воєнного злочинця і звільнення всіх політичних в'язнів.

Яшин вважає, що ніщо з цього не викликає суперечок серед опозиційних сил. Марафони на підтримку політичних в'язнів, на яких було зібрано сотні тисяч євро, залишаються єдиною подією, що об'єднала всіх російських опозиціонерів без винятку.

Для успішного проведення маршу важливо залучити велику кількість учасників. "Ми, зокрема, орієнтуємося на досвід іранської опозиції, яка, попри схожі обставини, здатна організовувати демонстрації на 50 тисяч людей у Берліні, що надає їй статусу політичної сили", - зазначає Яшин. Як повідомляє DW, в організації маршу також допоміг меценат Борис Зімін, який профінансував автобус з Парижа для тих, хто бажає приєднатися до акції.

Цілковито уникнути суперечок щодо акції, котра на перший погляд здавалася однозначною, не вдалося. На афіші маршу була розміщена світлина з мітингу 2014 року, що проходив проти анексії Криму. Співорганізатором того заходу був політик Борис Нємцов, який трагічно загинув, а учасники пройшли вулицями Москви з прапорами Росії та України.

"Коли я натрапив на анонс мітингу з російськими прапорами, був вражений: хлопці, я цього не підтримую", - поділився думками історик Сергій Медведєв. "Ці прапори символізують військових злочинців та їхніх спільників", - зазначила журналістка Ксенія Ларіна.

"Усі, хто висувають додаткові/попередні умови (не той прапор, музика, одяг, вимагають щось підписати тощо) лише знижують чисельність, ведуть до розколів і розпаду. Вони шкідники страшніші за політичних супротивників", - не погодився з ними російський політолог Олександр Кинєв.

Чи є доречним використання російського прапора на марші — питання, яке дійсно викликає дискусії. Яшин підкреслює, що немає якихось конкретних вимог або закликів щодо символіки, з якою учасники повинні приходити. "Ми вирішили не фокусуватися на цій темі, вважаючи її незначною", — зазначає політик. Він, як і Ходорковський, акцентує увагу на тому, що російський триколор не є власністю Путіна. "Перехід прапора до рук Путіна для мене є абсолютно неприйнятним. Але я усвідомлюю поточну ситуацію, тому вважаю за краще повернутися до обговорення прапора вже після завершення війни", — говорить Ходорковський.

"На мою думку, сьогодні дискусії виникають з найменшого приводу. Я усвідомлюю, що у нас можуть бути різні думки з певних питань, але, здавалося б, ми всі погоджуємося, що потрібно вжити відкриті заходи для якнайшвидшого падіння цього режиму," - зазначила Навальна в інтерв'ю телеканалу "Дождь".

Не варто надавати суперечкам і розбіжностям усередині опозиції занадто велике значення, погоджується в розмові з DW Дмитро Гудков. "Сьогодні немає жодного простору для реальної боротьби за владу. І як правило, коли немає ніякої політичної гри, вся енергія йде кудись в інший бік", - пояснює він. "Я впевнений, що якщо настане момент, коли буде за що поборотися і заради чого об'єднатися, відкинути убік суперечки та амбіції, ми багатьох людей, які з піною біля рота нападають одне на одного, побачимо за одним круглим столом", - прогнозує Гудков.

Анастасія Буракова, що представляє "Ковчег", ініціативу, яка підтримує антивоєнних росіян, ділиться своїми міркуваннями: з самого початку війни вона вирішила не критикувати проєкти, дії чи ідеї тих, хто також виступає проти війни і за демократичні цінності. "Краще менше часу витрачати на Twitter", - зазначає Яшин у відповідь на запитання про розбіжності в опозиційних рядах. Дійсно, багато з цих суперечок обмежуються лише соціальними мережами і рідко переходять у реальні проєкти та справи, погоджується Буракова.

Засновниця "Ковчега" у бесіді з DW ділиться інформацією про численні проєкти, що реалізуються різними російськими ініціативами за кордоном. Основна мета цих зусиль — підтримка російського громадянського суспільства як всередині країни, так і за її межами. Допомога охоплює широкий спектр послуг: від пошуку тимчасового житла та консультування з питань перенесення бізнесу з Росії до мовних курсів та психологічної підтримки.

Проєкт "Ковчега" під назвою "Першим рейсом" має на меті підготовку до потенційних змін у політичному режимі Росії, пропонуючи конкретні плани та рішення з різних аспектів, включаючи, наприклад, дорожню карту для реабілітації політичних в'язнів. "Незважаючи на те, що майбутнє виглядає невизначеним, важливо почати підготовку заздалегідь," - зазначили автори під час презентації в Берліні.

Невдовзі в Берліні, столиці Німеччини, відбувся новий форум Антивоєнного комітету, де активісти мали можливість презентувати свої проекти безпосередньо представникам фондів, які готові підтримувати антивоєнні ініціативи. Серед таких ініціатив була група, що допомагає українським військовополоненим у Росії та організовує для них можливість спілкуватися з родичами.

У Європі центр тяжіння російської активної діаспори сформувався в Німеччині, погоджується Буракова, підкреслюючи, що безліч росіян також працюють і в безвізових країнах. Причина в тому, що після початку війни ФРН стала "країною, яка найбільше допомагає", констатує вона: "Німеччина видала понад 2500 гуманітарних віз для активістів, журналістів, правозахисників. Я б сказала, що Німеччина найбільш активно залучена".

Інший аспект роботи антивоєнного руху - вплинути на санкційну політику Заходу, розповідає Гудков. "На жаль, санкції себе вичерпали. Ми наполягаємо і закликаємо західних політиків робити все для відтоку капіталу і кадрів. Це може послабити путінську військову машину, але подібні цілі несумісні з попередніми санкціями, які, навпаки, обмежують відтік капіталу, створюють проблеми для росіян під час отримання візи, відкриття банківського рахунку", - пояснює він в інтерв'ю Bild.

За його словами, доповідь на цю тему вони представили в Бундестазі та МЗС Німеччини, а також планують лобіювати її й надалі. DW невідомо про випадки скасування або перегляду західних санкцій після консультацій з російською опозицією. На практиці перегляду рішень вдавалося домогтися лише російським мільярдерам, які подали відповідні позови до світових судів.

У цьому контексті Яшин вважає, що масовий мітинг у Берліні може стати потужним стимулом для зміцнення російського антивоєнного руху за межами країни. Він підкреслює, що така акція продемонструє політикам, що вони представляють інтереси значної частини російського населення, що, у свою чергу, сприятиме поліпшенню діалогу з західними офіційними особами.

"Мені здається, що ні в кого немає жодного плану. Якби був у когось, напевно, ми б його давно всі ухвалили і дотримувалися його, і було б чудово. Це про те, що потрібно щодня робити те, що ти можеш корисне", - відповідає на запитання про майбутнє опозиції Навальна.

"Ні в кого з нас немає рецепта, як перемогти, як закінчити війну, якби він у когось був, ми б уже це зробили. Тому потрібно пробувати різні методи: вода точить камінь", - каже Буракова.

"В Росії обстановка залишає бажати кращого - хоча зовні панує спокій та тиша", - зазначає Яшин. "Проте глибше в суспільстві спостерігається справжня буря. Соціальне невдоволення зростає, ветерани повертаються з фронту, і виникають нові конфлікти. Очевидно, що ситуація напружена і в колі Путіна. Момент для змін може з'явитися в будь-який час, і наше завдання - бути до цього готовими", - підкреслює він.