Кадрові зміни в Кремлі: які причини ховаються за політикою "чисток" у стилі Путіна?

На завершення минулого року та на початку 2026-го в елітних колах російської влади відбулися значні кадрові зміни. Ці перетворення охопили адміністрацію президента, уряд, силові структури, включаючи армію та спецслужби, а також дипломатичний корпус і навіть гуманітарні організації, такі як Россотруднічєство, які займаються "м'якою силою".

Міністр в опалі

Наприкінці 2025 року російські політичні медіа сколихнули чутки про можливу відставку незмінного голови МЗС Сергія Лаврова. Протягом листопада минулого року Лавров був відсутній на ряді важливих заходів, що породило спекуляції про його "опалу" перед Путіним. Зокрема, 5 листопада міністр не з'явився на засіданні Ради безпеки - будучи єдиним відсутнім з постійних членів. Також Лавров пропустив зустріч Путіна з президентом Казахстану (12 листопада) і вперше не очолив російську делегацію на саміті G20 в ПАР (22-23 листопада), де його замінив радник з питань економіки Максим Орєшкін. На саміт АСЕАН в Малайзії замість Лаврова відрядили віцепрем'єра Олексія Оверчука. Кульмінацією чуток довкола очільника російської дипломатії стала відсутність на неформальних переговорах у Москві щодо миру в Україні за участі американських представників (1-2 грудня) представників МЗС Росії.

У західних ЗМІ з'явилися повідомлення про незадоволення Кремля діяльністю Лаврова. Financial Times, посилаючись на свої джерела, повідомила, що скасування саміту в Будапешті між Путіним і президентом США Дональдом Трампом (жовтень 2026 року) стало наслідком "жорсткої та непоступливої" позиції Лаврова під час телефонних переговорів з держсекретарем США Марко Рубіо. Зокрема, Лавров нібито озвучив ряд неприйнятних вимог стосовно України, що розгнівило американську сторону і призвело до відміни зустрічі. Financial Times навела слова обізнаної особи: "Лавров, очевидно, втомлений і вважає, що має справи важливіші, ніж переговори зі США, незважаючи на наміри Путіна".

Чутки активно підживлюються російським телеграм-простором. Канал "Незыгарь", який має близько 400 тисяч підписників, повідомив, що після невдалого дзвінка з Рубіо, Путін провів "серйозну розмову" з Лавровим, висловлюючи своє невдоволення. За інформацією джерел каналу, бесіда між Лавровим і Путіним проходила "вкрай напружено", при цьому міністр відмовлявся вступати в дискусії, можливо, надто строго дотримуючись вказівок Кремля. У публікації Financial Times, на думку джерел з МЗС, йдеться про своєрідну "операцію" Заходу, що болісно вдарила по самолюбству Лаврова. "Справжня причина в тому, що Лавров відчуває втому, і у Кремлі з'явилася група його недоброзичливців", — наводить цитату "Незыгарь". Ті ж джерела зазначають: "Цілком очевидно, що Лавров втрачає підтримку Путіна і виглядає як слабка ланка".

На тлі цих розмов Дмитро Пєсков кілька разів вимушено давав спростування. 7 листопада він заявив, що повідомлення про опалу міністра "не відповідають дійсності". 21 листопада Путін навіть демонстративно на засіданні Радбезу надав слово Лаврову як основному доповідачу, підкресливши його потрібність. А 28 листопада, коментуючи чутки, президент різко відкинув їх: "Це нісенітниця. Ніхто його в немилість не впадав".

Незважаючи на офіційні заяви, ситуація виявила глибокий розкол серед зовнішньополітичної еліти. Як повідомляє видання "Блокнот", Міністерство закордонних справ під проводом Лаврова виступає за жорстку конфронтацію із Заходом, тоді як досвідчений дипломат і радник Путіна Юрій Ушаков відстоює необхідність діалогу. Під час ключових подій саме Ушаков, разом із Дмитрієвим, активно переконував Путіна шукати спільну мову з Трампом, у той час як Лавров і його заступник Сергій Рябков дотримувалися більш жорсткої позиції. Важливо зазначити, що коли Рябков різко охарактеризував контакти з новою адміністрацією США як "неконструктивні", Ушаков відкрито його засудив, підтвердивши таким чином курс на зменшення напруженості. Це протистояння між "яструбами" і "прагматиками" у кремлівських зовнішньополітичних колах досягло свого апогею наприкінці 2025 року.

На сьогоднішній день Сергій Лавров все ще займає свою посаду, ймовірно, щоб уникнути створення враження паніки напередодні президентських виборів у березні 2026 року. Проте його вплив відчутно зменшився. Існують чутки, що у випадку успішних мирних переговорів з США, роль Лаврова та Міністерства закордонних справ може бути ще більше зменшена. Є ймовірність, що сам Лавров вирушить на заслужений відпочинок, а на його місце можуть призначити Сергія Наришкіна або навіть Владислава Ушакова.

М'яка сила Росії трансформує своє "обличчя".

У сфері "м'якої сили" та ідеології в 2025 році також відбулись кадрові переміщення, що відображають зміщення акцентів кремлівської політики. Найяскравіший приклад - призначення Ігоря Чайки (син екс-генерального прокурора РФ Юрія Чайки) заступником глави Россотрудничества у березні минулого року. Россотрудничество - це федеральне агентство, відповідальне за роботу з співвітчизниками за кордоном, культурну дипломатію та гуманітарні проєкти (так званий російський аналог USAID). З 2020 року його очолює Євгеній Примаков (онук колишнього прем'єра РФ Євгенія Примакова).

До останнього часу Примаков-молодший намагався вибудувати відносно м'який імідж агенції - освітні програми, культурні заходи тощо. Однак призначення Чайки показало, що Кремль має намір посилити агресивну складову "гуманітарного фронту". Чайка, маючи репутацію бізнесмена з тіньовими схемами, раніше очолював Громадську раду Россотрудничества і, як пишуть, "став відомим у Молдові" втручанням у тамтешні справи.

Показово, що призначення Чайки відбулося одразу після того, як Молдова і Азербайджан закрили російські культурні центри на своїй території, звинувативши їх у підривній діяльності. Відправивши на високий пост людину, причетну до молдовських політичних скандалів, Москва демонстративно "кинула виклик": фактично це був сигнал, що ніякого згортання "Русского мира" не буде, навпаки, ставка робиться на ще жорсткіші методи. Россотрудничество останнім часом залучається до пропагандистських акцій на підтримку війни (виставки про "злочини України", збір допомоги для армії РФ, як це було, приміром, в російському домі в Анкарі). Тому оновлення керівництва - частина курсу на централізацію і радикалізацію "гуманітарного" блоку під контролем людей з найближчого оточення президента.

Кадрова структура адміністрації Путіна

У серпні минулого року президент Володимир Путін здійснив реорганізацію своєї адміністрації, заснувавши Управління з питань стратегічного співробітництва. Це нове управління покликане координувати міжнародну діяльність, зосереджуючи зусилля на співпраці з країнами колишнього СРСР та Африкою. У жовтні 2025 року Вадим Титов, який раніше був генеральним директором компанії "Росатом -- Международная сеть", став головою цього підрозділу адміністрації президента Росії. Водночас куратором управління призначили Сергія Кирієнка, першого заступника голови Адміністрації президента, який також відповідає за внутрішню політику Кремля.

Перед створенням Управління з питань стратегічного співробітництва відбулося розформування двох попередніх підрозділів Адміністрації Президента, які займалися питаннями культурного та транскордонного співробітництва, і які раніше перебували під контролем Дмитра Козака. Це вказує на зміни в розподілі впливу на користь команди Кирієнка.

Ще одним підтвердженням цієї тенденції стало створення в адміністрації президента Головного управлінського центру з підготовки кадрів. Сергій Кирієнко ініціював програми "менеджеризації" державного апарату з метою формування "нової еліти" в дусі технократичного патріотизму. Також він продовжив діяльність руху "Батьківська турбота", заснованого у 2022 році, та ініціативи "Нові люди". Усі ці заходи націлені на укріплення ідеології "традиційних цінностей" та підтримку путінської більшості напередодні виборів. Вражаюче, що в 2025 році російська влада прийняла ряд законів, які закріплюють ультраконсервативні погляди: повну заборону ЛГБТ-контенту, розширення курсу "Основи російської державності" у навчальних планах, контроль за літературою та кінематографом тощо.

Вжиті кадрові заходи свідчать про те, що, з одного боку, це зміцнює лояльність серед чиновників, адже російські високопосадовці усвідомлюють можливі наслідки непокори. З іншого боку, кадрова "циркуляція" виявляє вразливість режиму. Напередодні виборів 2026 року, коли восени буде обрано новий склад Держдуми та ряд губернаторів, Кремль намагається активізувати контрольовану мобілізацію електорату.

Кадрові перестановки підтвердили: Росія не збирається відступати від агресивної риторики. Путін демонструє елітам принцип: незамінних немає - навіть такі стовпи режиму, як Шойгу чи Лавров, можуть бути посунуті, якщо це потрібно для збереження системи. Лавров, хоч і зберіг крісло, був поставлений на місце - і йому на підмогу/контроль додали помічника Путіна Юрія Ушакова, котрий давно відомий ультимативною позицією щодо України. Призначення Чайки в Россотрудничество також означає, що Москва готова перейти від спроб наслідувати практики "м'якої сили" до гібридної агресії в різних регіонах світу.

В результаті кадрових змін, що відбулися наприкінці 2025 - на початку 2026 років, можна зробити висновок, що Кремль прагне укріпити свій управлінський механізм. Путін призначив на ключові позиції осіб, яким особисто довіряє (своїх друзів, родичів та соратників), акцентуючи увагу на технократичній ефективності в тилу та на ідеологічній відданості на всіх фронтах - від бойових позицій до дипломатичних зустрічей. Внутрішня політика стала ще більш консервативною, а риторика - агресивнішою (не випадково 2026 рік розпочався новорічними зверненнями про "священну боротьбу" та масованими ракетними ударами по Україні). Проте системних змін так і не сталося: Кремль не демонструє жодних ознак готовності до ідеологічних поступок або пошуку стабільного миру.