Читання як фундамент для спілкування між лідерами.

Читання -- це переклад: як ми збагачуємося досвідом та знаннями інших

Спочатку спікери говорили про читання як інструмент пізнання.

Попри зростання популярності відео- й аудіоконтенту, більшість інформації досі сприймається через текст, зазначив Андрій Любка. Люди читають стрічки новин, гортають повідомлення у смартфонах, і цей формат залишається ключовим для отримання знань. Більше того, читання допомагає "привласнити" досвід інших.

"Читання є процесом перекладу," -- зазначив Андрій Любка. -- "Ми інтерпретуємо символи тексту, перетворюючи їх на наші власні роздуми."

Антон Дробович наголосив, що читання не є прерогативою лише управлінської еліти. Воно потрібне кожному, хто хоче ухвалювати автономні рішення та мислити критично.

Одночасно Антон пригадує складнощі, з якими стикався культурний розвиток у 90-х роках, коли сфера освіти та книжкова індустрія опинилися на задньому плані через економічні кризи та зміщення уваги державних інститутів на інші пріоритети. За словами Антона Дробовича, брак підтримки книговидання та загалом популяризації читання призвів до того, що наші знання в деяких випадках втратили свою глибину.

Обговорюючи літературу для читання, учасники дійшли до висновку, що не існує єдиної книги, яка підходила б усім лідерам. Важливішим є розвиток звички до читання та готовність сприймати твори, що торкаються сучасних питань: війни, деколонізації, пам'яті, історії та мистецтва.

Теоретичне підґрунтя та рефлексія: роль обговорення текстів у формуванні думок

Окремою темою розмови стала роль діалогу на основі текстів у розвитку лідерів. Аспен Інститут Київ використовує цей метод у своїх семінарах. Учасники взаємно діляться думками та досвідом, але при цьому тексти "запускають" обговорення.

Антон Дробович підкреслив, що в процесі подолання колоніального спадку суспільство може стикатися з недостатністю інструментів для осмислення власної ідентичності, а також з браком теоретичної бази для відповіді на основні виклики розвитку. У таких умовах відкритий діалог, що передбачає створення нових текстів і їх активне обговорення, може суттєво сприяти самопізнанню та пошуку найкращого шляху вперед.

Олеся Островська-Люта зазначила, що багатьом управлінським рішенням бракує як рефлексії, так і теоретичної основи. Вона також акцентувала, що це є віддзеркаленням колоніального минулого, коли суспільство звикло спиратися на знання, отримані з "центру", замість того, щоб розвивати власні.

Ось чому в українських дискусіях часто віддають перевагу практичним аспектам над теоретичними: мовляв, важливо діяти, а не лише говорити. Але це може бути оманливим і наївним підходом. За кожною дією завжди стоїть певна гіпотеза чи теорія, навіть якщо особа, яка діє, не є автором цієї теорії, не розуміє її корінь чи причини. Це може здаватися парадоксом, але насправді так і є. Мова йде про ситуацію, коли особа здійснює дії на основі припущень, сформульованих кимось іншим, і при цьому не усвідомлює ці припущення, не знає, що стало поштовхом для її дій. Це особливо помітно в українському державному управлінні: хаотичні та взаємно суперечливі політики є результатом неусвідомлених теоретичних основ: яка наша мета, яка концепція змін, на якому суспільному "діагнозі" це все ґрунтується.

Саме цей стан дуже характерний для територій, які управляються з якогось центру і не мають власного апарату рефлексії, вважає пані Олеся.

Стисло кажучи, це стосується колоній. Саме з цієї причини до закликів діяти без зайвих роздумів слід ставитися з обережністю. Часто рішення приймаються на основі невисловлених припущень. Це пов'язано з необхідністю виробляти звичку рефлексувати та розвивати теоретичні основи.

Окрім цього, учасники вважають, що Україні необхідні платформи для обговорень у форматі "текст на текст".

Листування як метод саморефлексії.

Особливої уваги набула ідея письма як продовження діалогу із собою. "Написання текстів дозволяє впорядкувати власні думки, відредагувати, уточнити їх і перевірити на міцність. Крім того, це один із способів фіксації поточної ситуації культури, актуальних дискусій та болів, що формують громаду", -- відзначив Антон Дробович. На думку учасників, письмо -- це додатковий простір для рефлексії та вироблення власних стратегій у кризових ситуаціях.

Висловлюємо вдячність нашим спікерам за захоплюючу та змістовну дискусію. Також щиро дякуємо Книжковому Арсеналу за стабільне партнерство!