Чому біатлон має більшу популярність, ніж футбол, і хто займається спортивними медіа в Україні? Відповіді на ці запитання надає Костянтин Дульцев у подкасті "Медіуми".

У цьому випуску ми розглянемо, яким чином м'які зими, війна та знищена інфраструктура вплинули на популярність зимових видів спорту в Україні. Також дізнаємося, чому біатлон вже багато років залишається у центрі уваги українських глядачів.

У подкасті "Медіуми" Костянтин Дульцев, спортивний коментатор, керівник спортивної редакції Радіо "Промінь", розповідає про те, чому в спортивну журналістику йдуть одиниці, як виглядає український ринок спортивних медіа та чому зі спортивної журналістики майже неможливо побудувати політичну кар'єру.

Ви можете підписатися на подкаст "Медіуми" через Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та багато інших платформ для подкастів.

"Не варто створювати ілюзій щодо того, що ми здобудемо численні медалі на Олімпійських іграх."

03:17 "У нас дуже мало стало спортивної преси";

04:24 "У сфері спортивної журналістики неможливо збудувати політичну кар'єру."

07:30 "Олімпійські ігри викликають інтерес навіть у тих, хто не слідкує за спортом.";

11:49 "Біатлон завжди займав провідні позиції в українському телебаченні.";

"Владислав Гераскевич виконав величезну роботу, щоб Росія залишилася поза цією Олімпіадою."

16:25 "У Росії існує певний фетиш — атакувати крижані палаци.";

20:02 "Перше, що сказала нова президентка МОК: Росія має повертатися в нейтральному статусі";

23:49 "Олімпіади відкладалися, змінювали дати або скасовувалися, але війни тривали."

"Україна понесла значні втрати серед дітей, які залишили країну."

"Не варто мати ілюзій, що ми здобудемо велику кількість медалей на Олімпійських іграх."

Наталка Соколенко: Розпочати нашу бесіду я хотіла б із теми погоди. Зима знову завітала. Які наслідки це матиме для зимових видів спорту в Україні? На мою думку, останні десять років відзначалися аномально теплими зимами. Це, безумовно, створювало комфортні умови для життя в Києві. Але, можливо, це негативно впливало на біатлон та інші зимові дисципліни. Я навіть не можу уявити, яким чином спортсмени проходили тренування в таких умовах.

Костянтин Дульцев: Останній раз, коли ми мали настільки холодну зиму, був у сезоні 2019-2020, коли сніг випав у великій кількості і спостерігалися значні морози. Це дійсно створювало хороші умови для тренувань. Після 2020 року, з початком COVID-19 та війни, мені було справді шкода як лижників, так і біатлоністів. Хоча члени збірної команди України мали можливість тренуватися за межами країни, діти, на жаль, здебільшого займалися на лижероллерах. Лише в тих регіонах, де випадали сніг, наприклад, у Сумській області чи в Карпатах, вони могли стати на лижі і брати участь у змаганнях. Але цього, на жаль, недостатньо для того, щоб вирости в спортсмена високого рівня.

Наталка Соколенко: Чи спостерігається за час теплих зим певний спад у популярності зимових видів спорту в Україні?

Костянтин Дульцев висловив свою думку, зазначивши, що, враховуючи, що наша делегація на Олімпійських іграх в Пекіні у 2022 році складала 46 учасників, ми не можемо говорити про значний занепад. Ситуація залишається такою ж, як і раніше. Це значний прогрес в порівнянні з 2018 роком, коли ми мали лише 33 учасники. Щодо можливостей спортсменів, на медалі, на жаль, розраховувати не доводиться. Проте, факт того, що вони змогли пробитися на Олімпіаду в такій кількості, викликає позитивні емоції. Слід зазначити, що не варто створювати ілюзій щодо великої кількості медалей; якщо буде одна або дві — це вже буде гарним результатом.

"У нас дуже мало стало спортивної преси"

Наталка Соколенко: Я б хотіла обговорити тему споживачів інформації, яку створюють спортивні журналісти. Згадуючи своє дитинство та юність, я усвідомлюю, наскільки розвиненою була спортивна преса в той час. Пам'ятаю радянський "Советский спорт", який користувався великою популярністю. В Україні також було чимало друкованих видань, присвячених спорту. Проте потім у мене настала пауза, і я не можу уявити, яким чином сьогодні поширюється спортивна інформація. Тож, який стан ринку спортивних медіа в Україні на сьогодні?

Костянтин Дульцев: На жаль, невеликий. У нас є інтернет-сайти, є телеграм-канали, є Суспільне з телеканалом "Суспільне Спорт", трансляції йдуть на місцевих каналах Суспільного. Є комерційні канали: Megogo, Setanta Sports, які транслюють європейські чемпіонати. Також запрацював канал "УПЛ ТБ", який транслює матчі чемпіонату України. Але порівняно з тим, що було в радянські часи, дуже мало стало у нас спортивної преси. Але дуже мало охочих займатися спортивною журналістикою.

"У спортивній журналістиці політичну кар'єру не побудуєш"

Наталка Соколенко: Чому так відбувається? Чи не вистачає фінансування в цьому секторі медіа-ринку?

Костянтин Дульцев: Щоб стати спортивним журналістом, потрібно мати справжню пристрасть до цієї справи. Сьогоднішні молоді студенти більш орієнтовані на практичні аспекти. Вони усвідомлюють, як розвивати свою кар'єру, і розуміють, що в спортивній журналістиці важко заробити значні гроші, а також, що це не дає можливості побудувати політичну кар'єру. Тому багато з них ставлять під сумнів, чи варто витрачати час на цей шлях.

Можу поділитися захоплюючим прикладом. Наразі ми працюємо над створенням подкасту під назвою "Спортивний вайб: спорт і політика". Один із запланованих епізодів буде присвячений тому, скільки спортивних журналістів стали народними депутатами України.

Наталка Соколенко: О, яке ж це захоплююче!

Костянтин Дульцев: Якщо говорити про політичних журналістів, то я можу за лічені секунди назвати відразу двадцять осіб.

Наталка Соколенко: І це стосується представників різних політичних напрямків – від комуністів до регіоналів.

Костянтин Дульцев: Так. А щодо спортивних журналістів -- дивився списки, починаючи з 1994 року, з найпершого парламенту. З'ясувалося, що лише один -- Георгій Мазурашу. І усе.

Наталка Соколенко: Чи справді він займався спортивною журналістикою?

Костянтин Дульцев: Так, раніше я займався спортивною журналістикою. На сьогоднішній день у нас немає більше спортивних журналістів, які б перейшли в політику. Тож побудувати політичну кар'єру, будучи спортивним журналістом, не вдасться. Це просто звичайний фанат, який уважно слідкує за футболом, баскетболом та іншими видами спорту і прагне знайти своє місце в цій сфері.

Наталка Соколенко: Якщо розглянути глобальний медіа-сектор, чи має шанс спортивний журналіст на заробіток? Наскільки престижна та фінансово вигідна кар'єра коментатора спортивних подій, ведучого шоу або новинаря у цій галузі, зокрема в Європі та США? Це особливо цікаво, адже ми слідуємо за тенденціями, які спочатку виникають на американському медійному ринку.

Костянтин Дульцев: У США це дійсно так. Коментатори та ведучі там отримують величезні заробітки, особливо в таких популярних видах спорту, як НБА та американський футбол, де вони стають справжніми мільйонерами. Багато з них – колишні професійні спортсмени, які продовжують свою кар'єру на екрані, отримуючи такі ж мільйони, як і під час своїх виступів. У Європі ситуація дещо інша: хоча є кілька топових фахівців, які можуть заробляти значні суми, загалом їхнє фінансове становище все ж кращі, ніж у українських колег. Проте варто відзначити, що "Суспільне Спорт" за останні п'ять-шість років досягло вражаючих успіхів у висвітленні як українського, так і міжнародного спорту. Я, як людина, що відвідала кілька Олімпіад, бачив, як працюють закордонні спортивні журналісти. Наприклад, знаю, які групи відправляє "Суспільне" на Олімпіаду – це невеликі команди. Натомість американський телеканал NBC привозить 75 журналістів. У нас вже п'ять-шість – це вважається досить вагомо.

"Олімпійські ігри викликають інтерес навіть у тих, хто не слідкує за спортом."

Наталка Соколенко: Які наміри у "Суспільного Спорту" щодо висвітлення Олімпійських ігор? Чи буде трансляція обмежена лише змаганнями за участю українських атлетів, чи плануються якісь інші формати?

Костянтин Дульцев: Ми забезпечимо повне висвітлення подій. Тож налаштовуйтеся на "Суспільне". Головне, щоб був доступ до електрики, а якщо її немає, то щоб працював інтернет, щоб ви могли слідкувати за трансляціями на своїх пристроях. Звісно, основна увага буде приділена таким видам спорту, як біатлон, фристайл та скелетон, де ми маємо реальні шанси на медалі. Також покажемо популярні види спорту, як фігурне катання та хокей. Не забудемо й про інші, як екстремальні, так і традиційні види. Команда "Суспільного" готує безліч цікавого. Заплановано кілька студій та включення наших кореспондентів з італійських міст Мілан і Кортіна-д'Ампеццо.

Наталка Соколенко: Я думаю, що увага до Олімпіади цього року може бути великою з боку українців, українських глядачів, особливо тих, які перебувають у Києві чи в інших наших багатостраждальних містах і селах. Чому? Тому що, виявляється, згідно з опитуванням Rakuten Viber у 2025 році, 22% українців почали рідше читати новини, ніж торік, бо уникають тем, пов'язаних із війною. Бо війна навколо нас -- і це, звісно, втомлює і пригнічує. І більше цікавляться шоу-бізнесом, плітками, корупційними скандалами й іншими темами, не пов'язаними напряму з війною. Можу припустити, що спорт теж потрапляє у цю вибірку. То як ви передчуваєте, чи відстежується зростання інтересу саме до спортивного контенту в Україні? З огляду на те, що тема війни реально важка і хочеться ще чогось, крім війни.

Костянтин Дульцев: Олімпіадами завжди цікавляться навіть ті, хто не цікавиться спортом. Якісь трансляції дивляться люди, які взагалі не дивилися і не розуміються на спорті. Тому що цілодобово, протягом 16 днів, іде спорт, постійно новини, інформація, оновлюється медальна таблиця. І дуже всім цікаво, на якому місці Україна, на якому місці, умовно, Швейцарія, Сполучені Штати Америки. Хто бореться за місце в медальному заліку -- Норвегія чи Сполучені Штати Америки. І це людям дійсно цікаво.

Дозвольте поділитися ще однією цікавою думкою: за останні кілька років біатлонні трансляції на "Суспільному" постійно встановлюють нові рекорди. І вже деякі з них навіть перевищують показники футболу. Це, по-перше, пояснюється тим, що у цей час футболу немає. Але біатлон привертає увагу, його люблять і знають. І справді, дуже приємно, що у такі непрості часи люди можуть трохи відволіктися на спорт.

"Біатлон завжди займав провідні позиції в українському телебаченні."

Наталка Соколенко: Щодо зацікавленості української аудиторії до спортивного контенту, я б хотіла зосередитися на особистісному аспекті. Яка популярність та впізнаваність інформації про зірок українського спорту, особливо в зимових дисциплінах? Наскільки вона затребувана?

Костянтин Дульцев: У всіх питання: чому біатлон у нас найпопулярніший зимовий вид спорту? Чому, скажімо, за останні чотири роки у спортсменів збірної команди України на етапах Кубка світу був лише один подіум, а біатлон має таку шалено велику аудиторію? Все дуже просто. За всі часи, при всіх президентах, прем'єр-міністрах, усіх економічних кризах, революціях, війнах біатлон завжди був на першій кнопці українського телебачення. Тобто за ці майже 30 років, поки він транслюється, люди вже звикли, що зима -- це біатлон. Якщо настільки довго демонструвати ту чи ту програму по телевізору, люди починають звикати до цього. Для багатьох біатлоністи вже сприймаються як родичі. За них уболівають, їх майже не критикують, на відміну від футболістів. Навпаки, якщо невдачі, які у нас постійно відбуваються, все одно кажуть: гаразд, наступного разу все буде нормально, головне -- вийти в нормальній формі на Олімпіаду.

"Владислав Гераскевич зробив титанічну роботу, щоб Росії не було на цій Олімпіаді"

Костянтин Дульцев: Розглянемо таку дисципліну спорту, як скелетон, що за останні роки здобула значну популярність в Україні. До 2015 року більшість людей навіть не знали, що це за вид спорту. Саме тоді двоє ентузіастів — Владислав Гераскевич, спортсмен, та його батько Михайло Гераскевич — вирішили вкласти зусилля у розвиток скелетону. Влад почав брати участь у змаганнях Кубка світу з 2015 року, а в 2018 році на Олімпіаді в Пхьончхані він зайняв 12-те місце, ставши однією з нових зірок українського спорту. Після цього скелетон набув популярності на українському телебаченні, а етапи Кубка світу регулярно транслюються. Владислав активно бере участь у популяризації спорту, самостійно купивши відеокамеру, він знімає влоги та надсилає їх на Суспільне. Його відео та інтерв’ю відзначаються високою якістю, і він ніколи не відмовляє в спілкуванні, навіть коли відчуває втому. Він усвідомлює важливість популяризації скелетону, який сьогодні є одним з найпопулярніших зимових видів спорту в Україні, поступаючись лише біатлону та фристайлу.

Протягом останніх чотирьох років Владислав Гераскевич зарекомендував себе не лише як волонтер, а й як активний діяч у підготовці нової генерації українських скелетоністів. На сьогоднішній день у цьому виді спорту займається безліч хлопців і дівчат. Владислав працює у тандемі зі своїм батьком. Як організатор, він здійснив величезну роботу, аби Росія не змогла взяти участь в Олімпіаді, принаймні в дисципліні скелетон. Він активно представляв Україну на всіх конгресах, демонструючи матеріали, слайди та відеозаписи, що ілюструють дії Росії в Україні. Його зусилля увінчалися успіхом: Росію відсторонили від участі.

Наталка Соколенко: А я пам'ятаю, що ризик такий був. Ми обговорювали це, здається, в ефірі Українського радіо.

Костянтин Дульцев: Звісно, така ситуація мала місце. Більше того, Міжнародний олімпійський комітет надав свої вказівки, і федерації почали поступово допускати цих спортсменів до змагань. На завершальному етапі відбору на Олімпіаду вони вже мали виступати, але на допомогу нам прийшли наші латвійські та польські сусіди, які вирішили заборонити їм в'їзд. Чому так сталося? Це питання регулюється їхнім законодавством: сейми ухвалили відповідні рішення, президент підписав укази, а прикордонникам було видано наказ. Таким чином, вони можуть виступати, але доступ на територію наших країн їм заборонено через чинні закони.

Знову ж, виступ Влада Гераскевича вражає своєю неперевершеністю. Чесно кажучи, в Україні складно знайти більш відомого спортсмена, ніж він. Йому довірили честь нести прапор України на відкритті, і це абсолютно виправдано. Прапор у його руках — це саме те, що потрібно, і саме так повинна розпочинатися Олімпіада.

"У Росії існує певний фетиш — атакувати крижані палаци."

Наталка Соколенко: А як щодо фігурного катання?

Костянтин Дульцев: З фігурним катанням, на жаль, у нас повний провал. У Росії якийсь фетиш -- обстрілювати льодові палаци, льодові катки. Починаючи навіть не з 2022 року, а з 2014-го вона постійно їх обстрілює. Палац спорту "Дружба", льодовий палац у Сіверськодонецьку був знищений. А після 2022 року -- в Херсоні, в Одесі, в Харкові, в Києві -- постійне знищення палаців.

Фігурне катання — це складний вид спорту, який вимагає особливих умов для тренувань: на асфальті чи паркеті займатися не вийде, адже потрібен лід. Деяким спортсменам доводиться виїжджати за кордон для тренувань, що є досить витратним. Інші ж наші фігуристи змушені тренуватися в торгових центрах, де є крига. Уявіть собі таку ситуацію: ви займаєтеся, а поряд проходять люди, вітаються, просять автографи та фотографії. Це нормально, адже фігуристи відкриті для спілкування і готові на інтерв'ю, але для цього потрібно мати спеціально відведені дні. Тренування в фігурному катанні мають свої особливості, адже для виконання стрибків необхідна максимальна концентрація. Ці елементи дуже небезпечні і пов'язані з ризиком травм. Тому багатьом спортсменам потрібен спокій для ефективних тренувань, а не шумний фон ТРЦ.

У нас на цій Олімпіаді, на жаль, буде антирекорд -- лише один представник із фігурного катання. Це Кирило Марсак, який виступатиме в чоловічому одиночному катанні. І за фігурне катання мені найбільше сумно, тому що в нас воно починалося просто феєрично. 1994 рік, Оксана Баюл -- спортивне обличчя незалежності України. Потім у нас були Грушина і Гончаров, які завоювали бронзову медаль на Олімпійських іграх у Турині.

У нас були справді талановиті фігуристи, які не отримали медалей на Олімпійських іграх, проте на чемпіонатах Європи потрапляли до десятки кращих, а деяким навіть вдавалося здобувати медалі. На жаль, нинішня ситуація у фігурному катанні залишає бажати кращого. Війна вплинула на розвиток цього виду спорту, а також варто зазначити, що він є досить витратним. Проте існують перспективи для майбутнього.

По-перше, Кирило Марсак, якщо увійде до двадцятки найкращих на нинішніх Олімпійських іграх, я вважаю, що це буде фантастичний результат. Крім того, є перспектива з танцювальною парою Зої Ларсон і Андрія Капрана. Зоя Ларсон -- американка, вона захотіла виступати за збірну команду України. Вона шукала партнера, а Андрій Капран, українець, шукав партнерку. Так вони познайомилися, почали кататися. Представники Федерації фігурного катання запропонували їй українське громадянство. Вона розуміє, що до збірної Сполучених Штатів Америки не потрапить, а виступати на міжнародному рівні хочеться, тому погодилася стати українкою. Це цікава історія.

Це вже не вперше. Я згадую, що в 2014 році в танцювальному дуеті брала участь американка, яка отримала українське громадянство. У нас є подібний досвід. Це звичайна практика. У фігурному катанні є потенціал, але, знову ж таки, необхідна відповідна інфраструктура. Фігуристам потрібно мати можливість для тренувань.

"Перше, що сказала нова президентка МОК: Росія має повертатися в нейтральному статусі"

Наталка Соколенко: Тоді ще одна важлива тема -- це спорт і політика. Як у такому поєднанні цей спортивний контент, наскільки він цікавий в Україні, чи є тут справді про що говорити? Загалом, наскільки нашій аудиторії цікаво, як проходять вибори, наприклад, голів федерацій? Я можу пригадати, як обирали голову Федерації біатлону, це висвітлювалося в медіа. Які ще теми на перетині спорту й політики в Україні "вистрілюють" і тримають свого глядача?

Костянтин Дульцев: У біатлоні це був скандал, тому що члени збірної команди України не захотіли більше працювати з колишнім президентом Федерації біатлону України Володимиром Бринзаком. На тлі повномасштабної війни його піймали на певній брехні й сказали: "Все, досить, ми не хочемо більше".

Існував значний ризик, що біатлон опиниться у скрутному становищі, проте ситуація, принаймні, трохи покращилася. Що стосується виборів очільників федерацій, варто звернути увагу на вибори в Міжнародному олімпійському комітеті, де проходила процедура обрання президентки. У цьому процесі брали участь кілька кандидаток.

Україна активно прагнула, щоб на посаду були обрані особи, які мають негативне ставлення до Росії. Проте, на жаль, новою головою Міжнародного олімпійського комітету стала Кірстен Ковентрі, яка стала першою жінкою в історії цієї організації. Її перші слова стосувалися того, що Росія повинна повернутися в нейтральному статусі або навіть під своїм прапором. Це стало шоком для українських федерацій та спортсменів, хоча деякі рекомендації вже були надані певним федераціям, які почали їх реалізовувати. Чому ж існує бажання повернути Росію? По-перше, на це впливають зовнішні фактори, ймовірно, з боку Дональда Трампа. Чому це важливо для Трампа? У 2028 році Лос-Анджелес прийматиме літню Олімпіаду, що відбуватиметься під час його президентського терміну. Він прагне, щоб ці Ігри стали найяскравішими за всю історію, уникаючи команд біженців чи нейтральних складів, щоб кожна нація могла представляти себе з власним гімном. Тому він наполягає на поступовому поверненні російських атлетів, дозволяючи їм виступати на Олімпійських іграх як повноправні учасники.

На жаль, наші спортсмени вимушені виступати поруч із росіянами, але є певний протокол: не спілкуватися, не фотографуватися, не брататися, не вітатися, обходити десятою дорогою.

Наталка Соколенко: На мою думку, вже тепер можна спостерігати, чи дотримуються його. У перший рік були певні складнощі.

Костянтин Дульцев зазначив, що ситуація була досить складною: російські журналісти самостійно підходили, фотографували, а потім наші представники намагалися пояснити, що особа сама підійшла і вони не знали, як вона опинилася поруч. Проте загалом дотримуються певних правил, усвідомлюючи, що в Україні можуть виникнути негативні реакції з цього приводу. На жаль, Росія буде представлена на цій Олімпіаді як нейтральні спортсмени. Кількість їхніх учасників буде меншою, ніж на Олімпійських іграх у Парижі 2024 року, де їх було 15, а тут лише 10. Що стосується медалей, то вони зможуть змагатися лише в одиночному жіночому фігурному катанні.

"Олімпіади призупинялися, відкладалися чи скасовувалися, проте війни тривали."

Наталка Соколенко: І ще одне запитання. Коли ми обговорюємо спорт, політику та Олімпійські ігри, мені цікаво дізнатися твою думку. Хоча ти не є військовим аналітиком, все ж, чи вважаєш ти, що можливе досягнення перемир'я під час Олімпіади в контексті російсько-української війни?

Костянтин Дульцев: По-перше, наскільки мені відомо, Італія ставить вимогу про встановлення перемир'я. Справді, Макрон також підтримував цю ідею, але з огляду на свою Олімпіаду у 2024 році. Ми всі пам'ятаємо, що сталося під час попереднього перемир'я: Росія продовжувала обстрілювати. Не варто забувати про ракетні удари по дитячому онкологічному центру "Охматдит", які мали місце в період Олімпійських ігор.

Розумієте, якщо говорити про олімпійське перемир'я, воно, можливо, могло бути тільки десь у Давній Греції, коли там усе зупинялося, війни. Хоча я не знаю: якщо в Греції проходила Олімпіада, то в умовному Китаї чи було олімпійське перемир'я? Навряд чи. Чи в умовній Скандинавії. Це тільки греки могли між собою одразу на два тижні зробити гарні відносини, позмагатися, а потім знову сваритися.

Згадаймо світову історію: Олімпійські ігри 1916 року планувалося провести в Берліні, проте Європа переживала жахи світової війни. Яке могло бути олімпійське перемир'я в той час? У 1940 році Токіо повинен був стати господарем Олімпіади, але як можна було говорити про мир під час, коли Японія була однією з держав, що розв'язали Другу світову війну? В 1944 році Рим також мав приймати Олімпіаду, але знову постає питання: яке олімпійське перемир'я могло існувати тоді?

Отже, Олімпійські ігри стикалися з перервами, змінами дат та навіть скасуваннями, але війни ніколи не зупинялися. На жаль, про олімпійське перемир'я в даному контексті не йдеться. Тож нам залишається очікувати на найгірше.

Ми пам'ятаємо навіть 2022 рік: 20 лютого завершується Олімпіада, 22 -- 23 лютого відбувається вся ця історія з приводу приєднання до Росії окупованих території Донеччини й Луганщини, а 24-го ми побачили ракети, почули постріли, почалося повномасштабне вторгнення. Хоча через десять днів Пекін мав приймати Паралімпіаду.

Що таке олімпійське перемир'я, яке вимагали Макрон і Мелоні? Це за десять днів або за тиждень припиняються всі бойові дії. І це поширюється як на Олімпіаду, так і на Паралімпіаду, яка має закінчитися 16 березня цього року. Вона з 6 по 16 березня. Але не буде ніякого олімпійського перемир'я.

Наталка Соколенко: Я також нагадався про Олімпійські ігри 2014 та 2008 років, коли проходила літня Олімпіада. Після Олімпіади Росія розпочала вторгнення в Грузію. На жаль, їхнє сприйняття реальності спотворене, і вони не усвідомлюють межі дозволеного у світі. Проте нам слід зосередитися на своїх завданнях.

Поділись своїми планами на 2026 рік стосовно Суспільного та інших проектів, пов'язаних зі спортом, які ти помітив.

Костянтин Дульцев: У наших планах -- висвітлення зимових Олімпійських ігор, які триватимуть до 22 лютого. Потім буде Паралімпіада.

На початку весни збірна України зіграє вирішальні матчі, щоб здобути місце на чемпіонаті світу. Це надзвичайно важливо для нашої країни. Першим суперником стане команда Швеції. Далі переможець матчу Швеція – Україна зустрінеться з переможцем пари Польща – Албанія. Я усвідомлюю, що Швеція, Польща та Албанія також прагнуть потрапити на чемпіонат світу, але для нас це питання особливого значення. Чому? Тому що ми не були на цьому турнірі протягом 20 років.

Ми регулярно беремо участь у чемпіонатах Європи, але, на жаль, на світових змаганнях нам вдалося виступити лише один раз. Цей чемпіонат світу буде особливим, оскільки проходитиме одночасно в трьох країнах: США, Мексиці та Канаді. У червні та липні в турнірі змагатимуться 48 команд, що є історичним досягненням. Серед учасників будуть і такі незвичні збірні, як Кабо-Верде та Кюрасао.

Наталка Соколенко: Отже, вони завершили свій відбірковий етап, вірно?

Костянтин Дульцев: Так, це дійсно окрема тема. Восени стартують численні кваліфікаційні турніри для спортсменів літніх дисциплін, які прагнуть здобути ліцензії для участі в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі. Ми будемо ретельно висвітлювати ці події. У нас багато амбіційних планів. Головне, щоб все проходило в здоров’ї та зі стабільним постачанням електроенергії.

"Україна втратила дуже багато дітей, які виїхали за кордон"

Наталка Соколенко: Спорт в Україні існує, отже, є багато тем для обговорення.

Костянтин Дульцев: Спорт в Україні має позитивну динаміку. Існують дитячі секції, які активно функціонують, хоча це досить складно. Незважаючи на виклики, ми продовжуємо рухатися вперед. На жаль, за останні чотири роки наша країна втратила значну кількість дітей, які виїхали за межі держави. Багато з них вже отримали громадянство інших країн.

Я прогнозував, що в Лос-Анджелесі у 2028 році, на зимових Олімпійських іграх 2030 року буде багато спортсменів з українськими прізвищами, у профайлах яких будуть місця народження Харків, Херсон, Київ, Львів, Ужгород. Але вони вже починають з'являтися і будуть представлені на цих Олімпійських іграх. Наприклад, український фігурист, який виїхав у 2022 році, опинився в Латвії, продовжив займатися фігурним катанням, став настільки сильним спортсменом, що йому позачергово, попри те що він не знає мови, одразу дали латвійське громадянство, тому що він важливий для країни. Для України він втрачений.

У нас лише один спортсмен виступає у фігурному катанні, а в них може бути кілька, один із яких -- колишній українець. Тому трохи сумно, але все ж таки треба дивитися з оптимізмом. Треба сподіватися на нагороди. Скажу одразу: нагород на цій зимовій Олімпіаді буде небагато. Сподіваємося на фристайл, на біатлон, на скелетон.

Але навіть якщо українські спортсмени займають там далекі місця, не критикуйте їх. Вони роблять усе можливе. Ще одна порада і протокол від Національного олімпійського комітету та Міністерства спорту -- якомога більше давати інтерв'ю іноземним медіа та розповідати про те, що відбувається в Україні, бажано з доказами, фотографіями, відео. Показувати, як знищуються льодові арени.

Кирило Марсак, коли бере участь у флеш-інтерв'ю, спілкується з журналістами з інших країн, демонструючи: ось моя ковзанка в Херсоні, яка знищена, все розбомблено, нічого не залишилося. Ситуація надзвичайно складна, але потрібно продовжувати боротьбу і нагадувати світові про те, що відбувається.

Наталка Соколенко: Спорт насправді яскраво підкреслює та зміцнює ідентичність нашої країни на міжнародній арені. Ми щиро вдячні кожному спортсмену і спортсменці, які, незважаючи на всі труднощі, залишаються вірними Україні, тримаючи український прапор з гордістю.

Нагадуємо, що в попередніх випусках подкасту "Медіуми" ми мали цікаві розмови з різними експертами. Дмитро Купира поділився думками про вплив алкоголю та тютюну на медіа, а Лєна Чиченіна обговорила, чому професійні бесіди про кіно часто перетворюються на токсичні конфлікти. Оксана Матковська розповіла, як війна впливає на українську мову та хто формує нові мовні норми. Анна Бабінець висвітлила тему розслідування "Державні діти", а Наталія Попудрібко розглянула культурну дипломатію в радіоефірі. Стас Козлюк розмірковував про виклики, з якими стикається Україна в утриманні уваги міжнародної аудиторії. Олена Левандовська презентувала український проєкт "ШВАБРА", що змінює підходи до блогінгу, а Юлія Тимошенко з Ukraїner розповіла, як ефективно спілкуватися з іноземцями. Марта Наумова обговорила важливість медіаграмотності у державній політиці, а Сергій Міхальков — маніпуляції в телеграм-каналах під час "шахедних" атак. Юрій Табаченко поділився ідеями, як відзначити сторіччя мовника, щоб це стало темою обговорення для всієї країни. У бесіді з Тетяною Трощинською та Данилом Мокриком ми розглянули етику публікації новин про смерть, Олена Тараненко розповіла про способи захисту від медіатравми, а Денис Зеленов розкрив секрети роботи соцмереж "24 каналу". Дмитро Литвин обговорив "Укрінформ", "УП", телемарафони та їх важливість для журналістів, Олександр Педан — співпрацю з Суспільним та інші концепції Pedan buro. Катерина Котвіцька з Megogo Audio поділилася трендами в дистрибуції аудіоконтенту, а Гала Котова з Viber розповіла, як досвід пандемії допоміг команді Rakuten Viber адаптуватися після початку широкомасштабного вторгнення.