Чому українські підприємці більше остерігаються культурних аспектів, ніж фінансових загроз?

Ванда Орлова - талановита художниця та артменеджерка, активна учасниця Ради жінок Києва, а також ініціаторка створення Першої української мистецької агенції Art Fine Nation.

В Україні інвестиції в культуру часто розглядаються як ризикові, хоча насправді вони сприяють формуванню репутаційного та стратегічного капіталу для підприємств.

Український бізнесмен — витривалий гравець, що здобув навички виживання в умовах крайньої нестабільності. Він не відчуває страху перед коливаннями валют, змінами в податковому кодексі чи логістичними кризами. Проте, варто лише запропонувати структуровані інвестиції в культуру, як він відразу ж згортається в захисну оболонку.

Чому люди, які щодня оперують мільйонами, пасують перед "зоною мистецтва"? Відповідь лежить не в економіці, а у психології та управлінні.

Бізнес звик працювати з KPI і чітко визначеними процесами. Натомість культура є сфера з високим рівнем невизначеності. Для багатьох мистецтво досі залишається "зоною хаосу", де важко передбачити результат і контролювати повідомлення.

Ми звикли вкладати кошти в рекламу, де кожен піксель сприяє збуту. Інвестиції в культуру означають інвестиції в інтелектуальне середовище, яке створює контекст для бренду. Вигоди проявляються у вигляді підвищення репутації та лояльності впливових груп, а не миттєвих фінансових результатів. Сумнів щодо "недостатньої швидкості результатів" спонукає обирати короткострокові заходи замість масштабних інституційних проектів.

У сучасному світі репутація є цінним активом, який можна перетворити на фінансові вигоди: кредити, партнерські угоди, вихід на фондовий ринок. Для західних генеральних директорів підтримка мистецтв є своєрідним пропуском у коло впливових осіб на міжнародній арені. Це свідчить про цінності компанії, які перевищують простий фінансовий прибуток.

В Україні поняття репутації часто асоціюється з "відсутністю негативної інформації в медіа". Ми більше зосереджені на виживанні, ніж на створенні спадщини. Якщо бізнес не усвідомлює, що культурний проект може принести бренду більше, ніж звичайна реклама, він залишиться на локальному рівні. Глобальний контекст оцінює цінності, а не лише фінансові результати.

Мистецтво часто ставить запитання, на які бізнес не має готових відповідей. Легше підтримати черговий фестиваль зі зрозумілим і "позитивним" форматом, ніж вкладатися в проєкт, що досліджує історичну пам'ять або ідентичність.

Тут прихована небезпека: обираючи "безпечну" культуру, бізнес ризикує залишитися в тіні. Реальний вплив мають ті, хто не боїться складних ідей. Компанії, які підтримують інтелектуальні дискусії, отримують не лише визнання — вони стають творцями майбутнього.

Сприяння розвитку культури в Україні є справжнім випробуванням для зрілості капіталу. Компанії, що відмовляються від інвестицій через побоювання перед "невідомим", самі себе обмежують у можливостях для зростання капіталізації.

Незалежно від фінансових показників, компанія, яка нехтує культурою, залишається тимчасовим учасником ринку. Справжній розвиток починається тоді, коли бізнес відмовляється боятися мистецтва і сприймає його як стратегічного союзника у формуванні власної репутації та ідентичності країни.