"Ця мелодія розповідає про нашу країну та війну, що охопила її."

Дмитро Малий і Іван Остапович виступлять у Львівському органному концертному залі.

Композитор Дмитро Малий створив симфонію для Львівського органного залу, перебуваючи в Харкові, де постійно лунали вибухи від російських бомбардувань та ракетних атак. "Ця симфонія передає переживання про Україну та її війну", - зазначає автор, додаючи, що написав її в надзвичайно стислі терміни, відобразивши в музиці всі свої почуття. Премʼєра симфонії відбудеться 27 жовтня у Львівському органному залі, де її виконає Луганський філармонійний оркестр під управлінням Івана Остаповича. Харків, Луганськ, Львів - ця подія яскраво ілюструє духовну єдність українців навіть у найважчі часи.

Львівський органний зал активно впроваджує стратегію замовлення музичних творів у провідних сучасних українських композиторів. Одним із ключових проєктів цієї ініціативи стала прем’єра симфонії Дмитра Малого. Ідея реалізації цього проєкту належить Тарасу Демко. Під час прем’єри також буде здійснено запис симфонії, і незабаром ця музика стане доступною для слухачів по всьому світу завдяки платформі Ukrainian Live Classic.

Про що ця музика, які секрети вона в собі приховує? Трохи розпитали в композитора напередодні премʼєри.

Симфонія, створена в умовах війни в Харкові.

Дмитро Малий продовжує жити й творити в Харкові. Каже, що виїжджав на місяць з міста лише на початку повномасштабного вторгнення. Стосовно небезпеки життя в прифронтовому місті, яке щодня зазнає обстрілів з боку російських військ, каже: "Жити в Харкові, авжеж, нелегко. Майже щодня різні райони міста потерпають від обстрілів. Багато хто з друзів, товаришів залишилися без своїх домівок. Але також я думаю про Херсон (Дмитро Малий родом з Херсона, - ред.) і інші міста країни, де, здається, все набагато гірше, ніж у мене. Мої батьки наразі виїхали з Херсона, але все одно сприймаєш новини звідти дуже близько. Якби я не знав, що твориться там, то можливо мені було б складніше в Харкові. Я, здається, звикаю до досить напруженої ситуації, хоч, можливо, це і неправильно. Мені допомагає заняття моєю улюбленою справою, спілкування з гарними людьми, з моєю сім'єю, друзями, колегами, учнями. Це дає мені наснаги".

Крім створення музики, Дмитро Малий також викладає в Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського, охоплюючи широкий спектр дисциплін. Хоча поєднувати викладацьку роботу з композиторською діяльністю є нелегким завданням, наш герой успішно справляється з цим. Лише під час повномасштабної війни він створив понад десять нових музичних творів.

Дмитро Малий (зображення надано композитором)

Коли я отримав пропозицію від Львівського органного залу створити симфонію, це стало для мене справжнім сюрпризом. Симфонія завжди була для мене вершиною композиторського мистецтва. Я часто згадував про великих класиків - Людвіга ван Бетховена, Вольфганга Амадея Моцарта та інших, і думав про те, в якому віці вони почали писати свої перші твори в цьому жанрі. Наразі мені ось-ось виповниться 37, а я досі не створив свою першу симфонію. Композитор ділиться своїми переживаннями і зізнається, що якби не це замовлення, можливо, ще довго не наважився б втілити свою мрію в життя.

Іноді виникають ситуації, коли необхідно діяти миттєво, без можливості зважити всі 'за' і 'проти'. У таких випадках спонтанні рішення часто виявляються більш ефективними, ніж ті, що вимагають тривалої підготовки. Мені цікаво, чи змогла б я створити симфонію на вищому рівні, якби вона не була написана на замовлення.

Дмитро Малий поділився своїм досвідом, зазначивши, що чітка мотивація дозволила йому працювати ефективно та організовано: "Я поставив перед собою завдання: терміново знайти ідею та музичний матеріал. Вирішив розпочати з клавіру. За три дні я створив клавір на 30 хвилин, що складався з трьох частин. Пізніше, займаючись оркестрацією, я не вносив жодних змін у форму та музичний матеріал, які спочатку задумав".

Музика виникла природно: "Клавір містить як прості мелодичні лінії без гармонійного супроводу, так і з ним, але майже без підголосків і контрапунктів – ці елементи я додавав під час оркестрування. Я уявляв, як це буде звучати в оркестрі". На обробку кожної частини я витрачав не більше тижня. Автор зазначив, що його досвід у створенні симфонічної музики зіграв важливу роль у цьому процесі.

"Коли я розпочав створення симфонії, в мені виникла музика, яка глибоко резонує з Україною та її мелодійною традицією. Ця композиція присвячена Україні та війні, яка триває на її території. Я не зміг знайти більш актуальну та значущу тему, що відображала б суть симфонічного жанру. У ній присутні всі емоції: крик, сльози, молитва, радість, боротьба, перемога та туга за тими, хто загинув," - ділиться своїми думками композитор.

Симфонія складається з трьох секцій. Перша секція являє собою вияв війни. Вона починається з могутнього tutti оркестру, яке повільно затихає, а згодом знову виникає у вигляді хвиль. Ця частина виконана в стилі сонатного алегро.

Друга частина твору досліджує життя міста в умовах війни, виконана в стилі скерцо. "У цій секції я не прагнув відтворити звуки, асоційовані з війною, а лише підкреслити стан міста та емоційний стан людей у цей складний час. В окремих моментах, завдяки певним ритмічним структурам і модальним ладом, я роблю посилання на наших предків - можна сказати, на дохристиянську епоху - архаїку," - розповідає Дмитро Малий.

Третя частина твору відображає сльози, викликані війною та протистоянням. За словами композитора, вона складається з повільної секції, насиченої мотивами lamento, які символізують гіркі ридання та плач. Цю частину доповнює рухлива секція та кода. Перший розділ має структурні аналогії з початком першої частини симфонії. У другому розділі ми стаємо свідками зіткнення різних тем, фрагменти яких вже звучали в попередніх частинах, а в фіналі вони зливаються в єдину, коломийкову мелодію, яка стає апофеозом усієї симфонії. "Це втілення українського духу, його боротьби, прагнення до перемоги та життя," - зазначає композитор. Проте твір завершується кодою, що малює картину мертвого поля після битви. Вона слугує нагадуванням про ціну перемоги та вшановує пам'ять загиблих героїв. Водночас ця кода в кінці приносить надію.

Гуцульська культура та коломийки

"Хоча композиція дотримується класичних канонів симфонічного жанру, я експериментував із новим для себе підходом у розвитку, застосовуючи принципи поєднання та маніпуляцій з мотивами і патернами. Крім того, в окремих частинах я впровадив гуцульський лад, як у відкритій формі, так і в більш завуальованій," - розкриває свої творчі секрети Дмитро Малий.

Дмитро Малий, який народився і виріс у Херсоні, отримав свою вищу музичну освіту в Харкові. Проте, в його творчості можна помітити сильний вплив гуцульського ладу та коломийок, що проявляється в таких творах, як увертюра "Земля предків", цикл "Чотири слова коломийку" та опера "Зелене коло". Який же секрет цього явища? — запитуємо у самого композитора.

Дмитро Малий виступає в органному залі Львова (фото Євгена Червоного).

"Як можна впізнати український мелос? У першу чергу, за гуцульським ладом, - відповідає Дмитро Малий. - Звичайно, є мотиви слобожанського фольклору, інших регіонів України. Але саме гуцульський лад вгадується безпомилково. Коломийкові мотиви я віднайшов у своїй творчості в 2020 році, коли написав Колискову для голосу та камерного ансамблю. Саме тоді я відчув, що це моє, що в цьому я можу сказати своє слово. Потім було кілька творів з використанням гуцульського ладу, останній - "Гласи блаженних" для голосу і камерного оркестру на слова Тараса Шевченка. У Симфонії на кальку гуцульського ладу я наклав ту музику, яка народилася з підсвідомості. Коломийка містить генетичний код нашого народу. У цих мотивах закладений український дух незламності, перемоги, і водночас життєрадісності".

Про школу і про ідею

Дмитро Малий починав навчання композиції у музичному училищі в Херсоні під наставництвом Єфима Валерштейна (педагога з Одеси). "Він мені давав абсолютно свободу дій. Моє навчання в музичному училищі більше було на інтуїції", - зізнається Дмитро Малий. У Харківському університеті мистецтв навчався у класі професора Віктора Мужчиля.

"Мій вчитель Віктор Степанович Мужчиль навчив мене багато працювати. Коли я був студентом, дуже багато переробляв твори, бувало, що по 10-15 разів приносив матеріал до класу, а Віктор Степанович казав: "Шукай ще", - згадує композитор.

Він визнає, що до багатьох аспектів композиції дійшов самостійно, оскільки викладачі лише направляли його та надавали основи, не нав’язуючи свій стиль письма. Крім того, у кожного з них був унікальний підхід: "Віктор Мужчиль, Володимир Птушкін, Володимир Золотухін, Валентин Бібік – мені важко уявити, як можна їх об’єднати в одну композиторську школу. Так, їх спільною рисою є те, що всі вони працювали в Харкові та викладали в університеті. Але їх композиторські мови абсолютно різняться, як і стилі оркестрування".

Отже, розподіл на композиторські школи в сучасному світі, де технологічні досягнення зробили місце і відстань менш важливими, є досить умовним, на думку Дмитра Малого.

Дмитро Малий (зображення надано композитором)

За словами композитора, його творчість зосереджена на слідуванні ідеї. "Коли я знаходжу нову ідею, яка мене надихає, я починаю її розвивати. Наприклад, мені завжди подобалась структура катрена — чотири рядки, що завершуються паузою або цезурою, і мені цікаво було адаптувати цю форму до музики. Літнього сезону я створив 11 катренів для кларнета та фортепіано, черпаючи натхнення з 1001 катрену Нострадамуса, застосовуючи алгоритмічну композицію з різними підходами до структури, слів, букв і змісту оригіналу. Іншою моєю ідеєю став цикл "Діатонічні етюди" для фортепіано, в якому я використав систему географічних координат, переведену на музичну мову. Коли ж я працював над симфонією, я не міг обрати нічого більш значущого, ніж відобразити наш сучасний стан, ситуацію в Україні і те, що відбувається навколо нас. Отже, напрямки, в яких мене веде творчість, залишаються невідомими. Я завжди в пошуку нових ідей, які формують мої технічні навички і допомагають подолати матеріал. Я щиро вдячний Івану Остаповичу та Тарасу Демку за замовлення Симфонії і за їхню невтомну мистецьку діяльність!"

О музыканте:

Дмитро Малий – український композитор та піаніст, який має ступінь кандидата мистецтвознавства. Він займає посаду старшого викладача на кафедрі композиції, інструментування та теорії музики в Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського. Член Національної спілки композиторів України та Всеукраїнської музичної спілки, його музичні твори були представлені не лише в Україні, але й у США, Китаї, Італії, Ізраїлі, Швейцарії, Естонії, Словаччині та в ряді інших країн.

У творчому спадку композитора налічується приблизно 50 творів, що охоплюють різноманітні жанри, серед яких симфонічні композиції (таких як увертюра "Земля предків", цикл "Чотири слова коломийку", Концерт для оркестру, Концертино для гітари з оркестром та інші), камерно-інструментальна музика, вокально-хорова творчість, опера "Зелене коло" та музика до вистави "ХАРТЕДЕ 20". Він є лауреатом численних композиторських конкурсів.