"Не варто підраховувати мої фінанси!" - Ольга Цибульська розповідає про свого молодого партнера, вражаючі знімки з концертів та засоби для зниження ваги.

Співачка Оля Цибульська нещодавно вразила своїх шанувальників кардинальними змінами у зовнішньому вигляді – артистка зменшила свою вагу на 15 кілограмів. У бесіді з OBOZ.UA вона відкрито поділилася, як їй вдалося трансформувати себе, що спонукало її відмовитися від реклами засобів для схуднення, а також висловила свою думку щодо медичних методів зниження ваги. Крім того, Цибульська розповіла, як готується до важкої зими та чому наразі не має наміру залишати Київ.

Я мала нагоду зустрітися з Олею Цибульською на допрем'єрному показі фільму "Крашанка 2.0" у Києві. Цей фільм є продовженням популярної комедії про українську родину Забіяк. Оля поділилася своїми думками щодо нового сезону "Фабрики зірок", пояснивши, чому не стежить за ним, хоча сама колись стала першою переможницею цього шоу. Крім того, вона розповіла про свої гастролі в маленьких містах і про те, на чому сьогодні заробляє найбільше.

Олю, перш ніж наблизитися до вас, я на мить засумнівалася: це ви чи ні. Ви так сильно змінилися зовні!

– Це ж справжні глисти! (гучно сміється). Я вже згадувала, що у мене є молодий коханий, але чомусь ніхто в це не вірить. І, чесно кажучи, мені навіть трохи прикро: чому в мої 40 років я не можу мати молодшого партнера? Хоча, скажу відверто, малюсенькі собачки – це точно не моя історія. Зараз сміються, що жінка після 40 обов’язково повинна мати мальтіпу, а я віддаю перевагу лабрадудлям. І взагалі, я вже давно у стабільному шлюбі. Але якщо говорити серйозно, все почалося з дуже важкої події – після смерті мого тата. Тоді мені не було до їжі, роботи чи будь-яких планів. Наче все всередині мене завмерло.

Але згодом цей сильний стрес треба було якось проживати, і моя психологиня та лікар порадили більше рухатися, займатися спортом, роботою - тобто буквально виводити стрес через тіло. І якось одне почало підтягувати інше. Я стала більше рухатися, займатися собою, а потім у якийсь момент подивилася в дзеркало і зрозуміла: а мені подобається! І тоді вже захотілося не зупинятися. До того ж я відчула це не тільки в дзеркалі, а й на сцені. Зараз триває друга частина мого всеукраїнського туру, і фізично мені набагато легше. Я навіть жартую: приходьте на концерти подивитися, яка я худа (сміється)! Бо під час минулої частини туру вже після третьої пісні задихалася. А зараз можу легко співати, рухатися, танцювати.

Насправді, я дуже вдячна тим, хто фотографував мене на концертах з партерної зони і знизу. Вони буквально змусили мене замовкнути (сміється). Я навіть ділилася цими знімками в Instagram: ось я, ось моє тіло, ось ці недоліки - все так, як є. Це було, без сумніву, непросто. Але, мабуть, мені варто було це побачити. Наразі все стало значно краще - і зовні, і в моїх відчуттях.

- А як ви реагуєте, коли кажуть: "Та це все ці модні препарати, а не спорт і робота над собою"? Напевно, доводилося чути такі закиди.

По-перше, хочу підкреслити, що не вважаю ліки чимось негативним. Якщо медикамент пройшов перевірку, був призначений лікарем і дійсно необхідний пацієнту, то я не бачу підстав для осуду. Зовсім інша ситуація стосується нелегальних препаратів, які виробляються в умовах, що не відповідають стандартам, і не проходять належної перевірки. Нещодавно про таку ситуацію стало відомо, і вона викликала значний резонанс.

Після скандалу з препаратом Biopatid у новинах з'явилося багато згадок про знаменитостей, які колись рекламували або застосовували продукцію цього бренду. Чи отримували ви пропозиції щодо такої реклами?

- Пропонували, але я не погоджувалася. Хоча є засоби, які справді допомагають людям. Якби мені це було потрібно, якби лікар сказала: "Тобі варто спробувати", і я сама прийшла до неї із запитом схуднути, я б не бачила в цьому нічого страшного. Люди зараз часто стібуються з таких препаратів, але це приблизно як із ШІ: наче все життя їздили на конях і не хотіли пересісти в машину (сміється). Головне - розуміти, що тобі потрібно і навіщо. Мені вдалося зробити це без препаратів. А якби мені справді було потрібно щось колоти, я б робила це не навмання, а після консультації з лікарем і чітко дотримуючись його рекомендацій.

Що конкретно викликало у вас занепокоєння щодо препаратів, які ви запрошували до рекламування?

У свій час я здобувала перемоги на олімпіадах з біології в школі, тому мене завжди цікавило, як функціонує людський організм. Я полюбляю вивчати дослідження, що стосуються довгострокових ефектів для людини. Коли стикаюся з препаратами, які ще не пройшли достатнього тестування і не мають переконливих доказів своєї безпеки, мені стає страшно їх використовувати. Розумію, що такі медикаменти можуть давати миттєві результати, але будь-яке втручання в організм супроводжується ризиками. Це як допінг, який може виявитися небезпечним у майбутньому. Тому я вирішила не ризикувати.

Які у вас наміри на зимовий період? Чи розглядали ви можливість залишитися в Києві, чи, можливо, плануєте знайти житло в іншому місті?

Яке ж кумедне слово "план" в Україні... До речі, сьогодні на тренуванні з дівчатами ми цю тему обговорювали. Хтось із наших знайомих орендував квартиру у Львові за 2500 євро. Я зауважила, що за ці гроші можна було б зняти житло в Італії. Але, якщо говорити серйозно, усі розуміють, що ця зима може бути справді важкою. Хоча минулої зими ми пережили такі випробування, що тепер здається: гірше вже не буває.

Я взагалі не підтримую істерію без причини. Нещодавно потрапила в компанію жінок, які дуже емоційно обговорювали можливу зиму і малювали найгірші сценарії: мовляв, нас всіх чекає біда. Я відповіла: "Так, рано чи пізно ми всі підемо з цього світу. Але я не планую робити це саме цієї зими" (посміхається). Я мама, у мене є 11-річний син, тому не можу залишатися байдужою. Я стежу за Telegram-каналами, дізнаюся, звідки може загрожувати небезпека, і ми вдома обговорили, як діяти, якщо зима буде важкою. У нас є план дій. Я навіть придбала трохи гречки та рису. Не по десять упаковок — по одній. Так мені спокійніше.

Я розумію, що страх - нормальна емоція. Якщо людина відчуває, що вже не вивозить, їй, можливо, справді треба зібратися і поїхати кудись: до друзів, на захід України, просто - в інше місто. Побути якийсь час у безпечнішому місці, адаптуватися, перевести подих. Але я не люблю, коли розганяють кіпіш просто заради кіпішу. А я в Києві, чесно вам скажу, почуваюся спокійніше. Коли їжджу на гастролі, мені в інших містах навіть буває страшніше.

Ми відвідали Дніпро, і разом із моєю командою вирішили підписатися на місцеві Telegram-канали, які інформують про тривоги. Зазвичай ми живемо в одному номері, адже дружба триває вже 15 років. Коли в місті спалахнула повітряна тривога, ми не знали, куди бігти і де шукати укриття — адже це незнайоме місце. У Києві я відчуваю себе значно впевненіше. Це мій дім, я тут з 2003 року, добре знаю місто. Тому поки що не планую нікуди їхати. А далі — будемо дивитися, як розгортатимуться події.

А взагалі, у вас є місце, куди можна поїхати, якщо виникне така потреба?

- Так, до свекрухи. Вона живе на заході України, тому з цим я не переживаю.

- Олю, а що зараз із квартирою батьків в Ірпені, яка постраждала під час обстрілів? Там щось змінилося за останній час?

- Нічого. Вона просто залишається на місці... Я не хочу обговорювати це, адже після втрати тата це дуже болісно. Крім того, це особисте питання для мами, і я не готова до нього зараз повертатися.

- А мама живе разом із вами?

- Інакше.

Як у даний момент проходить навчання вашого сина Нестора? Чи розглядали ви можливість перейти на дистанційне навчання через ситуацію з безпекою?

Ми обирали школу ще до початку війни, і наразі продовжуємо там навчання. Звісно, ніхто не в захваті від занять у сховищах. Я ще не зустрічала жодного батька в Києві, який був би задоволений умовами шкільного укриття. Коли діти змушені цілий день проводити в підвалі через тривоги, це зовсім не прийнятно. Я розглядала можливість дистанційного навчання і навіть пропонувала цю ідею Нестору. Але він відгукнувся: "Я хочу спілкуватися з іншими людьми". І нагадав мені про те, що я сама казала: "Оцінки та знання в школі не так важливі, як стосунки з людьми". Тому він наполягав на офлайн-навчанні, і я його підтримую. Сьогодні, наприклад, він був у школі, і протягом усього дня не пролунала жодна тривога. Ми всі були в захваті (усміхається). Сподіваюся, що так буде завжди.

- Олю, ви - перша переможниця "Фабрики зірок", а тепер, після довгої перерви, шоу знову повернулося на екрани на SWEET.TV.Ви стежите за новою "Фабрикою"? Що відчуваєте, коли бачите учасників, які сьогодні проходять той самий шлях, яким ви колись ішли?

Я наразі не можу дивитися, оскільки перебуваю в турі. Крім того, я активно готуюсь до випуску нового матеріалу, і це забирає у мене значно більше сил, ніж раніше. Сьогодні підтримувати творчий настрій і легкість стає дедалі складніше. Я все ж таки є артисткою, яка цінує життя та шукає в ньому задоволення, і мій глядач чекає саме цього від мене. Тому мені не вистачає часу і ресурсів на все і всіх. Але всім учасникам бажаю щирих успіхів. Я розумію, як важко після участі в реаліті довести, що ти не просто ще один учасник тримісячного шоу, а справжній артист.

Цього четверга на "Фабриці зірок" з'являться артисти, які колись здобували перемогу або були учасниками минулих сезонів програми. Чи отримували ви запрошення виступити?

Мені робили пропозицію, але я змушений відмовитися — у мене запланований тур.

- З ким із колишніх "фабрикантів" маєте контакт?

Ми зустрілися з Володимиром Дантесом. Нещодавно натрапила на Олійника на святкуванні дня народження Анатоліча. Він презентував свій трек на радіо, і там я зустріла Дмитра Кадная — він теж з моєї "Фабрики". Ще є Женя Мільковський, але наразі він за межами України, виступає за кордоном. Якщо говорити про тих, хто з нашого проєкту залишився артистом в Україні, то, напевно, це лише я та Каднай. А з наступного покоління "Фабрики" — Свєта Тарабарова та MamaRika, яка, до речі, є моєю кумою. Ми так одна одну називаємо, адже обидві з заходу України, як кажуть, з одного куточка (сміється). Мені дуже приємно бачити, що хтось не зник з горизонту і продовжує займатися музикою. Це дійсно чудово!

Минулого року ви активно виступали в маленьких містечках. Яку цінність мають такі концерти для артиста? Співачка Наталія Валевська поділилася своїми думками про це: "Іноді, коли вирушаю в подорож: два колеса та підвіска - вже в мінусі. Їду на концерт і в голові крутиться думка: після повернення знову на ремонт. Адже є маршрути, де ям стільки, що об’їхати їх просто неможливо - вони всюди. Але все ж їду, адже люди чекають. Я намагаюся пам’ятати, що зараз такі часи, коли на багато речей потрібно дивитися з іншої перспективи. Десь потрібно відмовитися від своїх інтересів, а десь - закрити очі на те, що концерт може не принести бажаного результату".

Я все ще відвідую невеличкі містечка, адже сама походжу з подібного місця. Для мене завжди було важливо не розділяти людей на тих, хто живе у великих містах, і всіх інших. Крім того, я намагаюся знайти своє місце у цьому яскравому шоу-бізнесі, намагаючись довести, що простота не є синонімом примітивності. Найцінніші речі в житті не купуються за гроші. Щастя створюється музикою, людьми, які приходять на мої виступи. Мій народ — це мій продюсер. Без своїх прихильників я б не досягла успіху на "Фабриці зірок" і не могла б заповнювати зали. Можна скільки завгодно накручувати перегляди на YouTube, але порожній зал говорить сам за себе. Наразі я маю солдаут, і це для мене багато значить. Перед концертом я часто запитую: "Як справи?" і вважаю, що роблю це не просто так і не для власного задоволення, коли чую: "Ольга Павлівна, ви будете задоволені!".

- А взагалі концерти приносять гроші?

Це точно не моє головне джерело доходу. Основні фінансові надходження все ще походять від корпоративних заходів, монетизації музичних творів та, звичайно, рекламних партнерств. Саме в цих сферах я отримую найбільші прибутки, а концерти для мене більше про задоволення та творчість.

А якщо подумати про місяць, скільки корпоративних заходів ви могли б провести?

Ой, у нас все так по-різному. Давайте не будемо рахувати, скільки у мене грошей! (усміхається). Трохи неприємно, адже завжди хочеться мати більше. Хочеться дозволяти собі речі, на які постійно не вистачає часу та можливостей через війну. Оновити автомобіль, купити щось для себе... Ідей чимало!

Сьогодні ви відвідали допрем'єрний показ "Крашанки 2.0" разом із генеральною директоркою Одеського міжнародного кінофестивалю Анною Мачух. Чи можна припустити, що в найближчому майбутньому ми побачимо вас у якійсь українській стрічці? Адже Анна не тільки керує фестивалем, але й активно займається кінопродюсуванням.

- Не виключено, що це станеться. Я взагалі вже пропонувала Анні з'їхатися (сміється) Це було б дуже безпретензійно: ми б не задовбували одна одну ні сексом, ні готуванням їжі. Такий собі бостонський шлюб. Я їй, до речі, це пропонувала.

- Скільки часу ви вже знайомі?

Давним-давно, ще до ери Instagram, я відвідала кінопремію, організовану Анею. Мені захотілося познайомитися, і з першої ж розмови стало очевидно, наскільки ми схожі. Як кажуть, люди притягуються один до одного або за рахунок таланту, або через спільні переживання. Сподіваємося, що це саме талант (сміється). Аня така ж енергійна і рішуча. Для довідки, з того часу я записала її в телефоні як "пані Президент". Я навіть не змінювала це ім’я. Так її називають не лише я. Кажуть, що мир в Україні настане, коли жінка стане президентом. І я уявляю не просто жінку з косою, а саме мою Аню.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю з королевою пародій Інною Приходько, де вона розповідає про те, як "розправилася" з Оксаною Марченко, отримувала листи від Юлії Тимошенко, а також чому олігархи не могли визначитися з її участю у своїх проєктах.