Диригент Вадим Яценко зазначає: "Наш хор переживає справжній розквіт, але це явище не триватиме вічно".

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко. Підтримайте LB.UA – ми працюємо заради вас!

Той успіх, який хор "Гомін" здобуває сьогодні, викликає асоціації з тріумфом капели Олександра Кошиця, що відбувався століття тому. Хоча тоді це відбувалося за межами України, ви здобуваєте визнання на батьківщині. Чи відчуваєте ви себе продовжувачами традицій цього колективу?

Мені важко сказати, але це звучить дещо претензійно. Безумовно, ми продовжуємо певні традиції у хоровій культурі, але стверджувати, що ми є нащадками Української республіканської капели – це вже перебір. Я знаю, що Олександр Кошиць, мій земляк, народився в Ромашках, які всього за сорок кілометрів від мого села Потоки на Київщині. Однак рівень майстерності Олександра Кошиця як диригента залишається, на мій погляд, недосяжною планкою. Раніше про нього говорили і писали, що він є одним з найвідоміших хорових диригентів у світі.

Sure! Here’s a unique version of that text: @lvivcommunity

😎Завершується співочий сезон найкращого хору 2024 року за версією "Укрінформ" -- хору "Гомін"! Не пропустіть фінальні концерти, аби зарядитися енергією, драйвом і любов'ю до української пісні! 🎶 Вечори, які вам ще довго будуть снитися: 🔸 2 липня / 19:00 -- "Цей хор, цей хор мені щоночі сниться" Ностальгія, ретро, пісні, які знаємо з дитинства -- перевірений рецепт гарного вечора. 🔸 11 липня / 19:00 -- "Цей фольк, цей фольк..." Гомінкий, справжній -- український фольк у виконанні "Гомону"! 🔸 13 липня / 19:00 -- "Цей хор, цей хор мені щоночі сниться" Ще одна нагода поринути у світ українського ретро -- обіймаємо вас піснею! 💥 Не проґавте -- буде яскраво, буде по-справжньому, буде "Гомін"!

♬ оригінальний звук - Львівський Органний

Чи виконуєте ви якісь обробки з Кошиць?

За два роки моєї співпраці з хором "Гомін" у Кошицях не відбулося жодного музичного заходу. Проте ми маємо певні твори з репертуару капели. Серед них роботи таких композиторів, як Микола Леонтович, Яків Яциневич та Кирило Стеценко.

Нещодавно ви опублікували в інтернеті колискову "Ой ходить сон", відому у виконанні Кошиця. А в якій саме версії ви її виконували?

Я обрав аранжування Василя Барвінського. Воно виглядає дещо більш витончено і кучеряво в порівнянні з варіантом Кошиця, і мені це здалося досить захопливим.

Як ви думаєте, чи змінилося ставлення до хорового мистецтва за останні сто років?

Залежить, що ми вкладаємо в поняття "змінилося". Змінилося багато що, але конкретно про сприйняття, як це було колись, ми сьогодні можемо судити хіба на основі критичних відгуків. Зараз у нашого хору момент мейнстриму, буму, але ми всі розуміємо, що це тимчасово. Хоча й віримо в те, що мінімум попиту, який є зараз, залишиться і надалі. Я думаю, що сто років тому в людей не було того вибору, який маємо тепер, якщо говорити про масову культуру, попкультуру. Та одночасно зараз людям й набагато важче доносити хорову історію, тому що дуже сильно змінився контент.

Проте значно простіше стало просувати завдяки виникненню Інтернету.

Безумовно, це набагато простіше. Проте за останні кілька днів я зустрівся з групою колег, які на кілька років старші за мене, і вони не можуть уявити, що хор може пересуватися по сцені або мати свої мізансцени. Їм також важко сприйняти ідею про те, що високе мистецтво можна популяризувати через соціальні мережі. Однак хорове мистецтво, як і будь-яка інша форма творчості, має еволюціонувати разом із часом. Соціальні мережі — це та сама "нога", яка рухає нас уперед. Хоча для тих, хто не розуміє, як це працює з технологічного боку, це може бути складно сприйняти. Проте, всім музичним колективам вкрай важливо активно займатися своїм рекламуванням.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"

Зараз так склалося, що до всіх моїх сторінок у соцмережах додалося багато людей. У фейсбуці, наприклад, пів мільйона людей подивилися і послухали хорову обробку Барвінського. Це ж чудово! У мене є хорові записи Валентина Сильвестрова "Прощай, світе" з "Реквієму", і досі я вважав, що це моє найпопулярніше за останні два роки відео: воно мало 15 тисяч переглядів. Але зараз ти викидаєш у мережу 40-секундну обробку Барвінського -- і відео за кілька днів (!) набирає пів мільйона переглядів. Фантастика ж!

Під час дослідження історії хору "Гомін" я натрапила на цікаву інформацію: виявляється, існує два хори з однаковою назвою — один з них базується у Львові, а інший — у Києві. Київський хор був заснований наприкінці 1960-х років, проте зіштовхнувся з репресіями через свою проукраїнську позицію. Натомість львівський хор з'явився пізніше, у 1988 році, і мав значно більше удачі. Чи є між цими колективами якась зв'язок?

Зв'язку немає ніякого. Київський хор "Гомін" виник з ініціативи Леопольда Ященка, і цей колектив від самого початку позиціонував себе як етнографічний. А львівський хор "Гомін" відразу створювався як академічний хор, і його створенням ми завдячуємо Олегу Цигилику, засновнику і першому художньому керівнику.

Власне, хотіла запитати: ви були знайомі?

Так. Ми познайомилися сім років тому, відразу як я переїхав з Києва до Львова. Це завжди було дуже тепле спілкування, повна підтримка, що я особливо цінував, бо на початках відчував себе дещо чужим у Львові. Олег Іванович був людиною досить прогресивних поглядів практично у всіх аспектах. Пам'ятаю, його похорон був на мій день народження, 19 квітня (2025 року. -- Ред.), і я, звісно ж, прийшов з ним прощатися. Це справді була людина-епоха і великий професіонал, незаслужено недооцінений -- він не мав жодних звань, не був професором чи академіком. Та виховав цілу плеяду фахівців. І коли говорять про львівську школу Миколи Колесси, то, безперечно, можна і треба говорити також і про школу Олега Цигилика.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"

Хоровий колектив "Гомін" в даний час знаходиться в складі Львівського органного залу, відомого своїм оригінальним підходом до рекламних стратегій та маркетингу, що стало можливим завдяки таланту його керівників Івана Остаповича та Тараса Демка. Яким чином розпочалася ваша спільна діяльність?

У березні 2023 року я отримав дзвінок від хлопців з Органного залу з пропозицією провести концерт. Ми підготували програму, а приблизно через місяць знову зв'язалися, щоб обговорити можливість тривалої співпраці. Не можу не відзначити, що Тарас і Іван — неймовірно талановиті та ефективні менеджери. Безумовно, нинішній успіх хору "Гомін" — це результат спільних зусиль, і я вважаю, що ми всі в цьому винні. Я є художнім керівником хору, і саме я відповідаю за вибір репертуару та формування команди. Але розвиток нашої діяльності — це результат наших спільних обговорень та концептуальних ідей. Тарасу і Івану великий респект за їхню працю!

Нещодавно наш хор оголосив про захопливий проєкт — виконання всіх хорових творів Миколи Леонтовича, яких у нашій збірці нараховується 233. Що ж саме передбачає цей проєкт?

Ця робота є досить складною та вимагає значних зусиль. Маємо певну концепцію і плануємо організувати кілька концертів у рамках циклу, залучивши різних диригентів для їх виконання. Передбачаємо провести чотири або п'ять концертів. Додатково, планується серія музикознавчих лекцій, присвячених Леонтовичу, які також буде розділено на піджанри. Розпочнемо з Літургії, а лекцію підготує львівська музикознавиця Наталка Сиротинська в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові.

Збірка розділена на частини. Маємо величезний блок обробок український пісень для мішаного хору, є два невеличкі блоки творів для чоловічого хору, а також для жіночого чи дитячого хорів. Є окремим циклом духовні твори, окремо Літургія. Ще один блок -- його оригінальні твори, а також незакінчена опера "На Русалчин Великдень" (під рояль, там немає партитури). Відповідно, ми хочемо зробити концерти такими блоками.

Суть проблеми полягає в тому, що до 2027 року, коли ми відзначатимемо 150-річчя Леонтовича, у нас вже є всі плани, і часу залишається обмаль. Тож, поряд із нашими виступами і всеукраїнським туром, ми також будемо займатися проектом, присвяченим Леонтовичу. Це буде складно, але якщо не зараз, то коли? Поки ми молоді, потрібно встигнути все. Адже оголосити про це з великим розмахом і не реалізувати задумане було б дуже неприйнятно.

Изображение: Ольга Дмитриевна, Вадим Яценко

Цю колекцію творів Леонтовича опубліковано?

Так, це ініціювала Всеукраїнська хорова спілка під керівництвом Олександра Тарасенка, під його опікою відбувалися всі дії. Насправді в цьому процесі бере участь чимало людей.

Чи були хтось, хто раніше виконував ці твори перед вами?

Павло Іванович Муравський разом зі своїм студентським хором консерваторії здійснив виконання, але вони зафіксували лише близько сорока творів. Я б із великим задоволенням прослухав ці записи, проте наразі знайти їх досить складно.

Які найбільші труднощі виникають при виконанні творів Леонтовича?

На мою думку, немає більш складного жанру, ніж хорова мініатюра. Це вимагає постійних зусиль у пошуках нових форм. Часто ми стикаємося з викликами, пов'язаними зі звуком, але в цьому випадку необхідно працювати саме над формою, а не лише над акустичними аспектами. Леонтович, безумовно, є генієм у створенні хорових мініатюр. Однак, крім його відомого "Щедрика", небагато людей знайомі з іншими його творами. І навіть експерти навряд чи зможуть назвати більше ніж двадцять його обробок. Багато назв залишаються абсолютно невідомими. Це ускладнює завдання, але ми будемо прикладати всі зусилля. Впевнений, що цей проєкт буде корисним як для широкої аудиторії, так і для фахівців та студентів.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"

Чи простіше виконувати літургію?

Як висловитися. Літургія — це матеріал, який добре відомий усім музикантам і хоровикам, можна навіть вважати його класикою. Серед найвідоміших творів — "Отче наш" та "У царстві Твоїм". Я вже неодноразово виконував ці композиції, будучи регентом церковного хору, а також під час навчання у класі Віктора Вікторовича Петриченка в Київській консерваторії.

Ви тут згадували Валентина Сильвестрова. Чи плануєте виконувати твори інших сучасних українських композиторів?

Цей етап також розпочато. Нещодавно ми познайомилися зі Святославом Луньовим, який на сьогодні, на мою думку, є одним з найперспективніших композиторів у сфері хорової музики. Ми очікуємо новий твір від нього, хоча поки що не знаємо, що саме це буде, але він запевнив: "Хлопці, я вже працюю над цим". Також ми спілкувалися з Іриною Алексійчук, і мені дуже подобається її стиль написання. Вікторію Польову я просто обожнюю. Віктор Степурко надіслав мені ноти своїх творів, які ще не виконувалися. І зовсім скоро у нас відбудеться прем'єра "Реквієму" Олександра Родіна для органу і соло сопрано – це музика, створена на замовлення Львівського органного залу. Я вважаю, що саме колективи повинні стати рушійною силою в цій справі. Не композитори повинні ходити з нотами та просити: "Виконайте наші твори, будь ласка". Саме колективи мають проявляти інтерес, від них повинні надходити замовлення на нові композиції, і за це, звісно, потрібно платити, як це прийнято в розвинених країнах. І якщо мої колеги читають це інтерв'ю, я ще раз підкреслюю: замовляйте музику у українських композиторів! Це надзвичайно важливо.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"

Яке у вас ставлення до музичної критики? Чи важко вам сприймати зауваження та коментарі щодо вашої роботи?

Раніше я вважав, що легко сприймаю критику, але за останні кілька тижнів почав більше замислюватись над цим. Чесно кажучи, я сприймаю критику цілком адекватно. Дуже ціную професійні зауваження від людей, особливо під час живого спілкування. Щодо української музичної критики в медіа за останні роки, вважаю, що вона демонструє позитивну динаміку. Я із задоволенням читаю рецензії на оперні вистави, в яких я маю честь брати участь як хормейстер, і це дійсно цікаво. Мене тішить, що музична та театральна критика рухається в правильному і конструктивному напрямку.

Мене турбує той факт, що люди, які нічого не роблять, починають висловлювати свої думки, ця так звана "експертиза з дивану". Я розумію, що не варто звертати на це увагу, але чомусь це гнітить мою душу.

Що конкретно ви маєте на увазі?

Деякі люди не можуть зрозуміти, чому для просування нашого бренду ми обираємо соціальні мережі, такі як Instagram і TikTok, вважаючи це "неправильним" з православної точки зору. Проте я впевнений, що це приносить результати, і ми ще активніше займаємось розробкою нашої комунікаційної стратегії.

Я вже не вперше про це кажу й скажу ще раз для своїх колег, передусім тих, які критикують соцмережі: ми маємо викорінити назавжди концерти "для своїх". Тобто коли музиканти грають чи співають для своїх друзів і родичів і самі ж викуповують квитки. Це ж абсурд: вони пів життя здобувають музичну освіту, готують якісь програми, але абсолютно не задумуються про те, хто ці програми буде слухати! А за декілька днів до концерту бачать, що продалися чотири квитки, і вони починають бідкатися -- ой, що робити, на тобі 20 квитків і тобі 20 квитків, розповсюдьте це швиденько між друзями. Це вбиває культуру.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"

Припиніть організовувати безкоштовні концерти! Не відмовляйтеся від друзів, але ведіть їх на додаткові заходи, коли зал вже заповнений, а витрати на маркетинг і рекламу повністю покриті. Працюйте з різними соціальними групами! Залучайте людей різного віку, статі, від хіпстерів до пенсіонерів, бізнесменів і звичайних громадян до концертів. Зробіть так, щоб кожен міг прийти та насолодитися музикою. Якщо для цього потрібно використовувати Instagram чи TikTok — не вагайтеся! Коли ви працюєте над своїм брендом, ви автоматично підтримуєте українську культуру. Якщо ж ви залишитесь у своїй зоні комфорту, виконуючи одні й ті ж пісні протягом десятиліть і не залучаючи нових слухачів, то нічого не зміниться. Ви продовжите говорити, що популярність через Instagram — це несправедливо. Залучайте українців до українського мистецтва — і тоді бум, який зараз переживає хор "Гомін", не закінчиться з нами.

Ігор Поклад: людина, що черпала музику з небесних висот.

Проєкт "Території культури" виходить у партнерстві з компанією "Перша приватна броварня" і присвячений дослідженню історії та трансформації української культурної ідентичності.

Зображення: Ольга Дмитрів, Вадим Яценко та ансамбль "Гомін"