Діти з температурою 38° С відвідують дитячі садки, вчителі отримують невисокі зарплати, а кількість канікул і свят значно перевищує українські показники. Інтерв'ю з українською жінкою про освітню систему в США.

До 2023 року Юлія Кузьмін працювала в бібліотеці в Україні, проте особисті обставини спонукали її до переїзду в іншу країну. В Сполучених Штатах вона знайшла роботу асистентки виховательки в дитячому садку, а також стала вчителькою в українській школі.

В інтерв'ю OBOZ.UA Юлія розповіла про заборони в американських дитсадках, домашні завдання, які кардинально відрізняються від українських, та на що йдуть батьківські кошти. Вона також пояснила, хто може працювати вчителем у США, яка його роль у житті дітей та з якими викликами доводиться боротись в українській школі.

- В Україні ви працювали в бібліотеці, та після переїзду до США влаштувались асистенкою виховательки в американському садочку та вчителькою в українській школі. Наскільки це було важко здійснити?

Після прибуття до Сполучених Штатів, я спершу працювала нянею у своєї родички. Це було доволі зручно на початку, оскільки я не знала мови і не мала водійських прав. Через півроку я натрапила на оголошення в одній із Facebook-груп, де шукали вчителів для літнього україномовного табору, організованого при Українській церкві. Я провела там все літо, і саме там познайомилась з пані Мирославою Роздольською, директоркою школи українознавства "Нова Хвилька" у Брукліні, яка була організатором табору. Після завершення табору вона запросила мене приєднатися до їхнього дружнього колективу, що складається з колишніх українських педагогів, які раніше іммігрували до США.

Роботу в садочку знайшла через оголошення в тому ж Facebook. Була вакансія асистенки виховательки, на яку мене і взяли. У США, принаймні у штаті Нью Йорк, немає поняття державний дитячий садочок. Тут вони всі приватні. Є державні програми, які надають субсидії (ваучери) для малозабезпечених сімей. Вік діток - від 1,5 до 5 років (це в нашому садку). Чула, що є садочки навіть від 3-х місяців, і це логічно, бо декрет тут дають лише до 3-х місяців.

Спочатку працювала в групі з найменшими дітками від півтора року. У садочку є дітки як із сімей вихідців з пострадянського простору, так і американські. Мова спілкування - англійська, уроки лише нею, але на прохання батьків вихователі можуть говорити російською. Перші пів року в бебі-рум були ще тим випробуванням - 16-20 дітей віком до двох років (усміхається). Щоправда, за правилами, ми працювали втрьох: вихователька і дві асистентки. Влітку мене перевели в передшкільну групу до найстарших діток. Працюю в парі з вчителькою-американкою, багато вчуся від неї, насамперед - удосконалюю свою англійську.

Почнемо з дошкільної освіти. Можете поділитися інформацією про розклад і види занять у дитячому садку?

- Наш садочок працює з 7 до 19 години з понеділка по п'ятницю. В кожній групі є дітки, які приходять на 7:00. До 9 години ранку вільний час, поки всі збираються. О 09:00 - сніданок, потім зарядка і час для навчання (circle time). Навчання в кожній групі проводиться відповідно до віку. У нашій передшкільній групі вихователька навчає діток алфавіту, рахуємо, додаємо та віднімаємо в межах десяти. Раз на тиждень є урок наук (science), на якому ми вивчаємо різні країни світу, робимо хімічні та фізичні експерименти - знайомимось з властивостями магнітів, робимо масло з молока, досліджуємо, який предмет потоне у воді, а який плаватиме, вивчаємо Сонячну систему тощо.

Після навчання, якщо погода дозволяє, йдемо на прогулянку. На задньому дворі облаштований дитячий майданчик. Потім обід і сонний час: у молодших групах із 12:00 до 15:00, у старшій з 13:00 до 15:00.

Після тихого часу настає момент для перекусу. Між іншим, хочу зазначити, що слово "dinner" в даному контексті означає вечерю, а не обід, як нас навчали в школі. Щодо "supper", то тут про це ніхто не знає. Наступний етап - ще один урок, під час якого вихователька зазвичай читає книжку або ми займаємося якимось мистецьким проектом. Потім, якщо погода дозволяє, вирушаємо на вулицю; якщо ж ні, проводимо час за іграми в приміщенні.

Чи існують подібні домашні завдання, як в Україні, коли батькам потрібно разом з дітьми малювати, збирати каштани або створювати аплікації? Чи часто трапляється, що ввечері діти згадують про необхідність зібрати листя в парку або намалювати свою сім'ю? Безумовно, такі заняття позитивно впливають на взаємини між батьками і дітьми. Але що робити, якщо мама чи тато втомлені після роботи, мають безліч справ і не мають сил на це? Чи є в цьому щось ненормальне?

- Щодо початкової школи (elementary school), яку закінчує цього року моя дочка (5 клас), домашні завдання їм задають у понеділок і перевіряють у пʼятницю. Дитина сама вирішує, чи зробити все за один день, чи розтягнути "задоволення" на весь тиждень. Вікторія робить усе в понеділок і цілий тиждень після школи має вільний час.

Домашнє завдання сплановане таким чином, щоб дитина витрачала на його виконання не більше 40 хвилин щодня. Інший час призначений для занять у секціях, відпочинку та проведення часу з родиною. У нашому випадку, я допомагаю доньці з англійською мовою: на початку мені потрібно було більше часу для підтримки, але зараз, завдяки її значному прогресу, моя допомога зменшилася. Кілька разів на рік у нас є проєкти, які передбачають створення власної обкладинки до прочитаної книги, 3D-макету улюбленої сцени або наукового проекту після вивчення певної теми.

Щоразу донька справляється сама, але варто сказати, що вчителі дуже допомагають і направляють кожного учня за потреби. Батьків запрошують вже на презентації цих проєктів, щоб вони мали змогу потішитися за свою дитину. І вчителі також пишаються кожним здобутком учнів, бо це насамперед їхня заслуга. Не певна, чи в кожній школі так, чи це нам пощастило зі школою.

Щодо дитячого садка, в якому я працюю, ми також задаємо домашні завдання для старшої групи (передшкільного віку). Зазвичай це стосується повторення вивченого матеріалу. Іноді ми просимо батьків разом з дітьми зібрати осінні листя або камінці для творчих занять, і батьки, як правило, охоче відгукуються на такі запити. На мої спостереження, у США обидва батьки прагнуть витрачати однакову кількість часу на спілкування з дітьми. Вони вважають проведення часу з дітьми більше перевагою, ніж обов'язком. У багатьох американських родинах партнери намагаються рівномірно розподілити обов'язки у всіх сферах життя, включаючи догляд за дітьми, домашні справи, роботу, фінансові питання та відпочинок. Я вважаю, що саме у взаємній підтримці криється їхній секрет ресурсності.

У Міністерстві освіти і науки України започаткували новий дитячий садок для малюків працівників. Це стане першим кроком у тестуванні реформи дошкільної освіти. Чи маєте ви аналогічні ініціативи?

Я не чула про це раніше, але існують домашні дитячі садочки, відомі як Family Child Care Homes або Home-Based Child Care. Це коли одна особа, зазвичай жінка, піклується про кілька дітей у себе вдома. Для того, щоб такий заклад працював легально, він мусить отримати спеціальну ліцензію та відповідати державним стандартам догляду за дітьми.

І взагалі тут все, що стосується дітей, - під пильним контролем державних органів, інспекторів з безпеки, охорони здоров'я та освіти. У нашому садочку також увесь рік відбуваються постійні перевірки всіх можливих інстанцій.

- У мережі виникла дискусія через відео з садка у Данії, де діти радісно граються у багнюці, а скільки часу проводять на вулиці американські діти?

В початковій школі навчальний процес розпочинається о 08:40 і завершується о 15:00. У разі сприятливих погодних умов, учні мають можливість вийти на вулицю на 20 хвилин під час обіду або після нього. У дитячому садку ми виходимо на прогулянку двічі, по 30-60 хвилин, до і після обіду, з огляду на погодні умови. Я читала про данський досвід гри в калюжах і вважаю, що американські батьки, скоріш за все, були б відкриті до такої ідеї, але, звісно, лише за умови попередніх роз’яснень та дотримання всіх заходів безпеки.

Які обмеження діють у дитячому садку? Чи є випадки, коли батьків просять долучитися до фінансової підтримки? Які саме внески роблять мами й тати, і як відзначають дні народження в дошкільних закладах?

Діяльність дитячих садків у штаті Нью-Йорк регулюється низкою законів та організацій, зокрема законом про дитячий догляд, законодавством у сфері освіти, а також відділами охорони здоров'я та психічного здоров'я Нью-Йорка і міським департаментом освіти. Ці нормативні акти визначають стандарти для персоналу, забезпечення безпеки, а також вимоги до охорони здоров'я та навчального процесу.

Головні обмеження в американських дитячих садках включають:

У нашому дитячому садочку батьки роблять додаткові внески виключно для організації подорожей або заходів для дітей, таких як випускні святкування чи інші події в ресторанах, якщо це у їхніх планах. Наприклад, під час святкування Дня подяки, дорослі мали можливість принести страви для святкового столу, щоб порадувати дітей.

Щодо святкування днів народження в конкретно нашому садочку, то зазвичай батьки несуть піцу, торт чи кексики, також часто замовляють аніматорів, які розважають дітей у групі.

В Україні, зокрема в приватних дитячих садках, існує звичай, коли вихователі регулярно фіксують на відео навчальний процес та повсякденні активності дітей, а потім надсилають ці матеріали батькам через Viber або Telegram. Яка ситуація з цим у США?

- Так, ми також маємо спеціальний додаток для комунікації з батьками. Кожного дня скидаємо фотографії та відео. Я вважаю, це чудово, що є така можливість для батьків спостерігати за своїми дітками, коли вони не поруч.

- У країнах світу набуває популярності практика відсутності іграшок під час перебування дітей у дитячому садку, щоб запобігати залежності. Що з цього приводу думаєте ви?

- Цікава ідея, але не уявляю, як би це можна було організувати на практиці, наприклад, у нашому садку. Для того щоб діти мали можливість креативити і самостійно створювати засоби для гри з інших матеріалів, потрібно створити умови. Такий спосіб можна запровадити в літніх таборах, коли діти перебувають здебільшого на вулиці. Крім того, особисто я не бачу ніякої загрози від іграшок для дітей, принаймні від тих, якими вони грають у нашому садку.

Здебільшого ми використовуємо різні конструктори, LEGO, пазли, дівчатка залюбки граються дитячою кухнею та ляльками з одягом, для хлопчиків завжди цікаві машинки та іграшкові дороги, хоча нерідко хлопчики "куховарять" для ляльок, а дівчатка ганяють на іграшкових машинах! Для мене це більше про організацію вільного часу, безпечного і цікавого, для дітей в обмеженому просторі.

Яким чином у дитячому садку розв'язують конфлікти між малюками? Чи займаються вони вирішенням суперечок, що виникають у вигляді бійок?

Якщо конфлікт пройшов без фізичних ушкоджень, ми проводимо бесіду з дітьми і надалі уважніше спостерігаємо за тими, хто провинився. Зазвичай, діти після сварки чи бійки швидко повертаються до гри, ніби нічого й не сталося. Якщо є будь-які ознаки травм, такі як подряпини, укуси або синці, ми змушені сповістити батьків. Інколи нам доводиться звертатися до записів з камер спостереження, які встановлені в садочку, але це вже більше стосується адекватності самих батьків.

- Хвороби - окрема тема. Наприклад, європейці не вважають нежить діагнозом і приводять дітей у садок із шмарклями. Як із цим у США?

Так, нежить не вважається хворобою, але американці пішли на крок далі: температура, що не перевищує 100.4°F (+38°C), не розглядається як причина для того, щоб залишити дитину вдома. Часто батьки вживають жарознижувальні засоби вранці і відправляють малечу в садок, а вже ввечері температура може підвищитися. Це викликано безвихідною ситуацією: на роботі зазвичай надають всього п’ять днів лікарняного на рік, і якщо у вас є кілька дітей, вписатися в ці обмеження стає майже неможливо.

Хоча є тут одне захворювання, про існування якого я й не чула в Україні. Тут його називають pink eye ("рожеве око" дослівно). Це не наш ячмінь. Це коли око в дитини закисає і червоніє. Вважається дуже заразною хворобою, тому за перших симптомів ми дитину ізолюємо від інших і повідомляємо батьків. Лікують зазвичай очними краплями з антибіотиком.

Яка головна мета українських шкіл у Сполучених Штатах?

Головною метою цієї та аналогічних навчальних закладів у Нью-Йорку та інших штатах є надати можливість студентам, які переважно вже з'явилися на світ у США, оволодіти українською мовою, а також поглибити свої знання про українську історію та традиції. Щосуботи організовуються шість навчальних занять, що охоплюють українську мову, літературу, історію, географію, культуру, малювання і музику. У закладі є класи для дітей з віку трьох років (кіндергартен) до випускного десятого класу.

Після занять працює наша організація "Пласт" для всіх бажаючих. Крім того, регулярно проводяться репетиції та розробляються сценарії для всіх українських свят.

Чи навчаються в українських школах діти, які стали переселенцями? Яким чином вони адаптувалися до нових умов і з якими викликами їм довелося зіткнутися?

В українських школах навчаються діти, які прибули до США за програмою United for Ukraine. На мою думку, вони відчувають себе значно комфортніше в таких навчальних закладах, ніж їхні однолітки, які народилися в Америці. Адже їхні знання української мови, історії, географії та культури значно перевершують знання "американських" українців. Для дітей-біженців школа стає місцем, де вони можуть спілкуватися і проводити час із "своїми" людьми.

У американських школах існує чимало труднощів із вивченням англійської мови. Тому на заняттях зі старшокласниками (я працюю в ролі вчительки на заміну і маю можливість взаємодіяти з учнями різного віку) я запропонувала їм гру в перекладачів: ми ставили сценки, де американець приїжджає в Україну і потребує допомоги перекладача, або ж українцю в Америці потрібен аналогічний помічник. Учні дуже позитивно відреагували на такі ігрові формати.

Які ключові відмінності існують між системами освіти в США та Україні?

- Основна відмінність між американською та українською освітою - у підходах до навчання. Американська освіта орієнтована на розвиток індивідуальних здібностей та інтересів учнів, тоді як українська освіта - це більше про набір академічних знань та підготовку до екзаменів.

Також треба відзначити, що в американських школах фокус більше на активне навчання, проєктну роботу та розвиток критичного мислення. Навчають вміти саме вчитись. Українська освіта більше орієнтована на теоретичне навчання і знову ж таки на підготовку до іспитів, тестів.

Щодо функцій вчителя, то в Україні його сприймають переважно як авторитетну фігуру, що передає знання учням. В США ж вчитель виконує роль наставника, який сприяє розвитку індивідуальних здібностей та інтересів учнів. Американська освітня система акцентує увагу на формуванні особистості, соціальних навичок і емоційного інтелекту, тоді як в Україні основна увага приділяється розвитку інтелектуальних здібностей і накопиченню знань.

На мою думку, випускники американських шкіл мають більші можливості досягти успіху та щастя в дорослому житті. Це пов'язано з тим, що вони отримують якісну підготовку до вимог сучасного світу, що включає розвиток гнучкості, адаптивності та вміння швидко засвоювати нові знання і підлаштовуватися під зміни.

Яка ж оплата праці вчителя? Чи відчувається нестача кадрів у цій сфері?

Зарплати навіть у сертифікованих вчителів американських шкіл зазвичай вважаються невисокими. Проте вони отримують чимало переваг, таких як медичне страхування, оплачувані відпустки, лікарняні дні та святкові вихідні. На жаль, я поки що не маю диплома вчителя і відповідної ліцензії, тому не можу приєднатися до цієї групи. Щоб отримати кваліфікацію, мені потрібно витратити ще 2-3 роки на навчання в коледжі, а потім пройти процедуру нострифікації мого українського диплома, що потребує часу та значних фінансових витрат. Однак у майбутньому я все ж планую розглянути можливість навчання з перспективою працевлаштування в американських школах, адже мені це дійсно цікаво!

В українській школі отримую 20 доларів (близько 833 грн) за годину, працевлаштована офіційно, з цієї суми ще сплачую податок. У садочку мені платять 17 доларів (близько 708 грн) на годину, починала з мінімальних 16 доларів (близько 666 грн) з яких також ще стягується податок. В українській школі вчителів вистачає, враховуючи ситуацію з напливом українців протягом двох останніх років. Щодо садочка, то в нашому постійно є вакантне місце, бо робота важка і недооцінена матеріально.

- Юлю, а як адаптувалась за два роки у США ваша дитина?

Вікторія почувається самотньою, адже в її школі немає жодного друга. Хоча навчальний заклад досить хороший, вона не може знайти спільну мову з однокласниками, оскільки серед них немає нікого, хто розмовляв би українською чи хоча б російською. Спочатку мовний бар'єр завадив їй завести знайомства, а тепер, коли вона трохи покращила свої мовні навички, відчуває себе відчуженою. Інші діти вже встигли об'єднатися, а Вікторія залишилася осторонь цього процесу.

Мені подобається, що щорічно класи розформовують, а на початку нового навчального року утворюють нові групи, набираючи учнів випадковим чином з паралелі. Щороку тут працює інша вчителька. Можливо, це стосується лише початкової школи.

В академічному плані Віка демонструє чудові результати, маючи математичний склад розуму, тому з предметами, пов'язаними з математикою та наукою, у неї немає жодних труднощів. Проте з англійською мовою ситуація дещо складніша. У школі учні багато читають та пишуть твори на основі прочитаного, а змусити Віку зайнятися читанням — справжній виклик, причому не лише англійською, але й українською. В Україні вона навчалася два з половиною роки в ліцеї, де вивчали програму "Інтелект України". Те, що ми встигли пройти, справило на мене велике враження. Хоча мені доводилося допомагати їй із домашніми завданнями, особливо з письмами. Нам дуже подобався предмет "Я пізнаю світ". Пам'ятаю, як у другому класі вона пояснювала мені структуру молекули, таблицю Менделєєва, хімічні формули. Я була вражена, адже вони вчили це все за допомогою мультфільмів та різних візуальних матеріалів. У Сполучених Штатах математика викладається зовсім інакше, з іншим підходом. Тут в перший семестр акцентують увагу на гуманітарних дисциплінах, а в другий — на математиці.

З якими загальними труднощами ви стикалися під час перебування в іншій країні?

- Працюючи в українській школі "вчителькою на підміну" і класною керівницею сьомого класу, зіткнулась із проблемою зацікавити дітей вивчати Україну. Складність полягала ще в тому, що це для студентів шостий навчальний день тижня, і змусити їх щось вчити і запамʼятовувати не так просто, тому для себе ставлю за мету саме зацікавити, відкрити щось нове, деколи шокувати якимись цікавими фактами, про які вони ніколи не чули і ніде тут не почули б.

Для цього запрошуємо гостей у школу на різні урочистості, в тому числі і високопоставлених: сенаторів, політиків, директорів американських шкіл. Також, наприклад, минулого року учні нашої школи долучилися до урочистої ходи, організованої до 90-річчя памʼяті жертв Голодомору та геноциду 1932-1933 років. Величезна колона з українською символікою і колосками йшла вулицями Манхеттена, привертаючи увагу до наших проблем і викликів теперішнього часу. Це те, що повинна робити і робить українська діаспора в Нью-Йорку, бо, до речі, середньостатистичний американець іноді сумнівається, чи Україна взагалі суверенна держава!

Та основним викликом для мене є брак часу на дочку. В неї в школі дуже часто влаштовують відкриті уроки, на які запрошують батьків, і все посеред робочого дня. Я працюю порівняно далеко від школи, 30 хвилин машиною, а автобусом десь годину-півтори. До того ж, щоб відпроситися на роботі, треба знайти заміну на цей час, а персоналу, як я вже казала, не вистачає. Я була змушена побороти один із своїх страхів - сісти за кермо. Місяць тому отримала водійське посвідчення.Тепер намагаюся відвідувати найважливіші події доньки в школі.

Досліджуйте на OBOZ.UA бесіду з Наталією Борисенковою, засновницею української школи в Португалії. Вона розповідає про освітні виклики, з якими стикаються діти з України, а також про проблеми булінгу з боку педагогів: "Чому біженці в інших країнах вивчають чужу мову, тоді як українці не опановують рідну?"

Також на OBOZ.UA дві частини інтерв'ю з біженкою Поліною Новіковою, яка в Україні працювала журналісткою, а в Німеччині стала вчителькою: