У його стрічці гори набули блакитного відтінку: захоплюючі байки з життя знаменитого кінорежисера Сергія Параджанова.

Сергій Параджанов — це видатний режисер ХХ століття, чия творчість залишила незабутній слід як в українському, так і в світовому кінематографі. Його роботи вирізняються надзвичайною візуальною естетикою, глибоким символізмом і глибоким шануванням культурних традицій, за що він зазнав численних переслідувань.

Він був настільки відданий своєму мистецтву, що прагнув до бездоганності в кожній деталі. Під час зйомок "Тіней забутих предків" Сергій Параджанов навіть змінив колір карпатських скель на синій. "Телеграф" вирішив відновити його біографію та поділитися цікавими моментами з його життя.

На початку січня 1924 року у Тбілісі, в родині антиквара, з'явився на світ майбутній видатний режисер і класик світового кінематографа — Сергій Параджанов. Після завершення навчання в школі він спробував себе в технічній галузі, вступивши до Інституту залізничного транспорту, але вже через рік усвідомив, що його справжнє покликання — це мистецтво. Під час Другої світової війни він працював на фабриці іграшок і водночас навчався в консерваторії, виступаючи з концертами у військових шпиталях.

Пізніше Параджанов вирушив до Москви, де паралельно навчався в консерваторії та на режисерському факультеті ВДІКу. Саме після цього він почав свою діяльність на Київській кіностудії, де зняв свої перші фільми — "Наталія Ужвій", "Українська рапсодія" та "Квітка на камені".

Міжнародна слава прийшла після екранізації повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" (1964). Фільм отримав десятки нагород і став символом українського поетичного кіно.

Проте в 1973 році режисера було арештовано. Його засудили за "спекуляцію" та "український націоналізм", приховавши справжні політичні причини під вигаданими обвинуваченнями. У таборі Параджанов не піддався тиску — він заснував школу живопису та написав вісім нових сценаріїв. Завдяки міжнародній кампанії підтримки, в якій брали участь такі кіномитці, як Фелліні, Трюффо та Вісконті, його звільнили у 1977 році.

Після повернення він оселився у Тбілісі, працював на студії "Грузія-фільм" та створив такі шедеври, як "Легенда про Сурамську фортецю" та "Ашик-Керіб". Останній фільм був присвячений Андрію Тарковському й отримав міжнародне визнання, попри заборону радянської влади.

У своїх останніх роках Параджанов жив у Вірменії, де й відійшов у життя 20 липня 1990 року. Він створив 17 фільмів, тисячі картин і залишив по собі безліч шанувальників, які вважають його одним із найсвободолюбніших митців XX століття.

Під час роботи над фільмом "Тіні забутих предків" Сергій Параджанов так сильно прагнув досягти ідеальної атмосфери, що вирішив пофарбувати карпатські скелі в блакитний колір. Після завершення зйомок команда покинула місце, але гори ще тривалий час зберігали свій незвичайний синій відтінок, ставши символом геніальної пристрасті митця до краси.

Цю інформацію можна знайти у творі "Дотик до ідолів", написаному другом Параджанова, режисером Василем Катаняном.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що один з українських письменників ледве не зірвав власне весілля через вірш.