"Дві сестри": чому польське та українське кіно є близькими, як рідні душі.

Яшміна та Малгожата – дві абсолютно різні особистості, незважаючи на те, що є сестрами. Обидві вже за тридцять. Проте, якщо Яшміна проводить свої дні в безумстві рок-клубів Варшави, то Малгожата застрягла в буденності та безладі сімейного життя. Яшміна – улюблениця батька, тоді як Малгожата відчуває його емоційну відстороненість, і це породжує в її серці тиху ненависть до нього.

З початком війни батько вирушив на Харківщину, щоб займатися волонтерською діяльністю, і отримав поранення в Руській Лозовій. Тепер Яшміні та Малгожаті необхідно дістатися до цього незвичного місця, яке раніше не було на їхній карті.

Шлях героїнь, безперечно, не обійдеться без перешкод, проте складається враження, що Карвовський разом із Дмитром Широбоковим у своєму сценарії взагалі не прагне ускладнювати розвиток подій. Усі труднощі, з якими стикаються польки, вирішуються завдяки добрим українцям, які не лише пригостять їжею, а й нададуть фінансову підтримку, і навіть безкоштовно доставлять до Харкова, неодмінно підкреслюючи: "поляки завжди приходять нам на допомогу".

Зображення: mbr.com.ua Сцена з фільму "Дві сестри"

Поки дівчата мандрують віддаленими районами, Карвовський створює сімейну комедію з елементами крінжу, наповнену сценами на автобусній станції, галасливими тітками та страхливим таксистом. Одночасно в його фільмі присутня жінка (чергова емоційна роль Марини Кошкіної), яка через війну втратила все і тепер намагається зберегти останні шматочки розуму, спілкуючись з донькою через відеозв'язок, оскільки та "перебуває у чужих людей у Польщі". Як неймовірно починається ця сюжетна лінія, так само раптово вона й зникає.

Оператор Ромуальд Левандовський знімає кадри зруйнованих багатоповерхівок і знищеної російської техніки, а на фоні цих зображень розгортаються напружені діалоги, які, ймовірно, зможе по-справжньому оцінити лише польський глядач. Виявляється, що центральною темою у польській родині є питання аборту, яке зробила одна з сестер. Варто зазначити, що польські закони щодо переривання вагітності є одними з найжорсткіших у Європі. Проте у фільмі ця травма не розкривається з метою прощення чи звільнення. Натомість, ми отримуємо зворушливе оповідання про важкі дні, які переживає сім'я.

Зображення: mbr.com.ua Сцена з фільму "Дві сестри"

Від кринж-комедії із сентиментальними діалогами "Дві сестри" різко розвертаються до гостросюжетної соціальної драми з російськими окупантами, сценами обстрілів лікарні та спробою зґвалтування. Для чого у фільмі сцена зґвалтування -- велике питання. Іноді складається враження, що подібні сцени у фільмах про російсько-українську війну починають перетворюватися на якийсь огидний кінотроп, що докладається до ретравматизації поверх ще досі свіжих ран війни. Наскільки етично використовувати такі сцени у фільмах про окупацію та війну -- це окрема тема для обговорення. Якщо ж говорити про фільм "Дві сестри", її поява тут не видається обґрунтованою, адже у фільмі й без неї досить жорстке зображення воєнних злочинів, що їх росіяни вчиняють щодо цивільних.

Фінал фільму дуже трагічний, однак і він не схожий на логічний у контексті сюжету. Здається, наче Карвовському набридло знімати і він вирішив застосувати апокаліпсис у вигляді російських ракет, щоб швидше завершити роботу.

Зображення: mbr.com.ua Сцена з фільму "Дві сестри"

"Дві сестри" є чудовим прикладом того, як польське кіно перегукується з українським, демонструючи як переваги, так і недоліки. Фільм вирізняється захоплюючою операторською роботою та монтажем, які здатні передати відчуття ізоляції і відчуженості між сестрами, які не спілкувалися протягом тривалого часу. Камера Левандовського майстерно вловлює суворі й мовчазні краєвиди України, насичені глибоким невимовним горем. Проте, незважаючи на вражаючу візуальну складову, сценарій залишає бажати кращого. Мотивація героїв та розвиток сюжету здаються штучними, адже сценаристи, немов всевишні, маніпулюють подіями на свій розсуд. Намагання поєднати кілька жанрів (сімейна драма, комедія, військова драма) та різноманітні теми призводять до заплутаного і фрагментованого сюжету. В результаті, хоча візуально фільм справляє гарне враження, глибше осмислення може призвести до безодні риторичних питань. Тому, якщо не заглиблюватися у деталі, фільм може справляти враження дуже чутливого і автентичного.

Втрачений, віднайдений та переосмислений дім: які сюрпризи підготувала 53-та "Молодість"