Феномен медійної активності Сил оборони: Як військові формують комунікацію в умовах війни.

14-15 листопада в Києві відбулися шості Медіадні, присвячені Премії імені Георгія Ґонґадзе. Ця щорічна конференція об'єднує журналістів, редакторів, дослідників, філантропів та інших учасників, які формують майбутнє медіапейзажу України.

Шості Медіадні Премії імені Георгія Ґонґадзе, що пройшли в Києві 14-15 листопада, розпочалися з панельного обговорення "Феномен медійки підрозділів Сил оборони". Її учасниками були: начальниця відділу комунікацій Третього армійського корпусу, офіцер ЗСУ Христина Бондаренко; начальник групи взаємодії з медіа 2-го корпусу НГУ "Хартія" Володимир Дегтярьов; головний редактор "Армія TV" Євген Самойленко; фахівець із візуальних комунікацій Сил безпілотних систем ЗСУ Владислав Рибалко. Модерувала обговорення журналістка та документалістка Євгенія Подобна. Учасники панельної дискусії говорили про те, як висвітлити війну та не нашкодити, як залучити аудиторію та як вибудовувати співпрацю з медіа.

Христина Бондаренко, яка була однією з перших журналісток, які працювали в зоні АТО у 2014 році, пригадала, що тоді "це була випадкова поїздка". Вона мала їхати на зйомки в Слов'янськ писати цивільне інтерв'ю, коли їй зателефонував редактор і запропонував з'їздити в Лисичанськ, який нібито звільнили.

"Заїжджала я тоді в Лисичанськ не так, як всі думали, я заїжджала в багажнику, як медсестра. Ян Доброносов, який зараз працює фотографом, заїжджав теж інкогніто, тому що насправді Лисичанськ ще не був звільнений. Ми туди заїхали разом із Семеном Семенченком, який усім розказав, що Лисичанськ уже звільнений, але насправді це було не так. Ми заїхали під канонаду градів, вулиці ще були абсолютно порожні, дуже багато загиблих. І ми кажемо: "Ну, окей, що далі?". Він каже: "Ну, зв'язку немає, як виїхати звідси, ми не знаємо". Ми тоді почали з Яном Доброносовим шукати якісь історії, зайшли у підвали та знімали людей", -- пригадала Христина Бондаренко свою першу поїздку в зону АТО в травні 2014 року.

Схожа ситуація сталася і під час подорожі до Дебальцева, коли офіцер АТО зателефонував їй і сказав: "Ми звільнили територію, можете їхати".

"Ми заїжджаємо -- Дебальцеве не звільнено абсолютно. Ми проїжджаємо якісь квартали -- і тут їде якась людина на скутері, питає: "Ви хто?". Ми кажемо: "Журналісти". Він на нас дивиться уважно й говорить: "А, то ви, мабуть, до такого-то ватажка?". І ми у відповідь: "Да-да, конєчно". Він показує в напрямку будинків, говорить, що там ДНР. Я не пам'ятаю, як ми вибігли з Яном тоді. Виїхали, зустрічаємо вже на виїзді з Дебальцевого наших. Ми кажемо: "А як ви нас пропустили?". Там така плутанина була у 2014 році, ніхто не розумів, як це працює", -- розповіла Христина Бондаренко.

Сьогодні вона служить офіцером у Збройних Силах України, приєднавшись до лав військових у 2022 році. Як вона сама розповідає, це сталося, коли вона "опинилася в Третій штурмовій бригаді, яка тепер відома як Третій армійський корпус, і це сталося досить спонтанно та несподівано".

"У травні 2022 року прийшла допомагати, почала працювати й співпрацювати, згодом стала в стрій. Неможливо було не мобілізуватись, оскільки ти не міг їздити в зону бойових дій як цивільний", -- говорить Христина Бондаренко.

В подальшому вона зазначила, що з 2014 року військові пресслужби пройшли "вражаючий шлях". У той час, коли їх очолювали переважно офіцери, які закінчили навчальні заклади Міністерства оборони, до 2025 року на цю роль претендують професійні журналісти з багатим досвідом у медіа-сфері.

Сьогодні медійна діяльність вже не обмежується лише базовою комунікацією, підтримкою журналістів чи управлінням командною сторінкою. Перед нами постають дві ключові задачі – рекрутинг та залучення донатів. Наразі рекрутинг є найбільш актуальним, адже ми усвідомлюємо реалії мобілізації. При цьому, рекрутинг вимагає комплексного підходу: ми розвиваємо медіа-простір і взаємодіємо з усіма можливими сферами діяльності. Наразі ми не залишили жодну сферу без уваги, будь то дитячі книги, музика, театр чи кіно. Наша мета полягає в тому, щоб виявити тих людей, які готові добровільно приєднатися до армії. Зараз Третій армійський корпус, який налічує понад 50 тисяч осіб, складається виключно з добровольців, – поділилася Христина Бондаренко.

Євген Самойленко повідомив, що з введенням "Армії TV" відбулася повна трансформація системи, яка функціонувала за часів телевізійної студії Міністерства оборони та військового телебачення.

"У нас з'явився повноцінний телевізійний канал 24/7. Це класичний телевізійний лінійний ефір, який складається не лише з нашого контенту, тому що в нас не вистачає потужностей для достатньої кількості власного виробництва. Ми стали фактично таким хабом і майданчиком для того контенту, який виробляють медійні підрозділи Сил оборони. А їх багато. Звісно, є суперзірки типу "Трійки", є менш відомі медійні бренди. Загалом можна сказати, що за ці роки загальний рівень медійки в Силах оборони постійно зростає. Для них канал "Армія ТВ" є таким хабом, куди стікається весь контент, де концентровано можна його подивитися", -- сказав головний редактор "Армія TV" Євген Самойленко.

За його словами, при створенні власного контенту "Армія TV" акцентує увагу на "цифрових елементах та відповідному стилі презентації".

"Серед наших основних кореспондентів сьогодні виділяється колишній стендапер та актор. Ми впровадили інноваційний підхід, який дозволив залучити людей без традиційного журналістського досвіду, відмовившись від звичних схем побудови сюжету. Натомість, ми звернулися до стилю, подібного до гонзо-журналістики, поєднуючи його з елементами документалістики. Наші матеріали мають значну тривалість – 8, 10, 15 хвилин, і в них відсутня закадрова озвучка; акцент робиться на тому, як наші герої переживають події, що відбуваються на екрані. Це яскравий приклад репортажного стилю, на якому базується вся наша концепція, щоб бути максимально привабливими для цифрової аудиторії YouTube. Ми прагнемо представити живих, неформальних людей, а також адаптувати контент під вертикальний формат, якому зараз приділяється особлива увага," – поділився думками Євген Самойленко.

Володимир Дегтярьов, керівник групи взаємодії з медіа 2-го корпусу НГУ "Хартія", поділився інформацією про те, що для покращення співпраці з цивільним населенням їх команда реалізує стратегію масштабної просвітницької кампанії.

"Ми співпрацюємо зі школами та центрами національно-патріотичного виховання, куди наші інструктори приїжджають, щоб допомогти в навчанні дітей. З цією метою ми починаємо створення власних хабів. Наразі в Україні вже функціонують п'ять "Хартія-хабів", де щодня проводяться просвітницькі заходи. Це місця для обговорення книг, переглядів фільмів, тренінгів та історичних лекцій. Всі ці активності пов'язані з нашою національною ідентичністю та тривалою боротьбою, яка триває вже багато століть. Це своєрідне м'яке просвітництво. Ми також прагнемо бути присутніми на культурних подіях, поетичних фестивалях та музичних заходах. Велика частина нашої просвітницької діяльності полягає у донесенні до людей інформації про те, що загроза завжди була поряд, лише в різні часи вона проявлялася по-різному. І ця загроза залишається актуальною. Єдиний спосіб вижити як нації та зберегтися — це мілітаризувати суспільство. Не обов'язково мобілізуватися вже сьогодні, але потрібно бути готовими до цього і усвідомити, що опір є невід'ємною частиною нашої ідентичності. Ці традиції завжди були з нами, і нам слід до них повернутися," — зазначив Володимир Дегтярьов.

Євген Самойленко та Володимир Дегтярьов

Фахівець із візуальних комунікацій Сил безпілотних систем ЗСУ Владислав Рибалко розповів про роботу з чутливим контентом, зокрема, як працюють спеціалісти, щоб донести до споживачів потрібну інформацію, при цьому враховуючи питання безпеки. Він пояснив, що чутливий контент проходить кількаразову перевірку на дотримання всіх безпекових норм, а вже від завдання візуалу залежить його більша чи менша відкритість.

"Очевидно, не "палити" горизонт, очевидно, не "палити" обличчя військовослужбовців. Але постає завжди питання оцієї правдивості та чесності інформації, яку треба донести. І тому у нас воно будується на такій матриці чесності, де у нас на першому місці стоїть безпека, безпековий фактор, на другому -- візія командування й на третьому -- наш креатив. У різних типах контенту ми намагаємося балансувати між цими трьома стовпами. Десь ми показуємо щось більш відкрите, обличчя, більше щирих історій людей, де це дозволяє наш контент. Десь ми все-таки рухаємося в бік безпеки та не висвітлюємо якихось чутливих нюансів. Тому що тут важливо розуміти, що у кожного контенту є своя мета. Якщо цей контент більш чутливий, то він виконує, скоріш за все, іншу мету -- не привернення уваги потенційного рекрута, а, наприклад, висвітлення бойової роботи, де не таким важливим є поєднання цієї операції з якимось конкретним обличчям військовослужбовця, а більш важливим, напевно, є ефективність цієї операції", -- сказав Владислав Рибалко.

Далі обговорення торкнулось і безпекових питань безпосередньо для журналістів, які висвітлюють війну. Зокрема, як бути з запитом суспільства побачити війну з окопу та при цьому зберегти життя медійників, які виїжджають на зйомки на лінію вогню.

Третій армійський корпус має значний досвід у створенні воєнних документальних фільмів. Як зазначила Христина Бондаренко, "військові оператори отримували навчання, подібне до того, яке проходила піхота".

"У Бахмуті наші оператори працювали в житлових будинках. Під час травневої операції, яка знаменувала початок контрнаступу, все починалося саме з Бахмута, з участю Третьої штурмової бригади. Один із операторів опинився в окопах і змушений був рятувати життя одного з бійців. На жаль, цей боєць загинув, але камера зафіксувала, як оператор одночасно надає допомогу пораненим і заряджає набої – камера просто залишалася нерухомою. Усе це було зафіксовано. Наразі ми не можемо собі дозволити подібні ситуації, адже навіть досвідчені оператори, які можуть дістатися до позицій, створюють додаткові незручності для підрозділу," – поділилася Христина Бондаренко.

Щоб вирішити цю проблему, вони вирішили використовувати камери GoPro, які закріплювали на шоломах солдатів. Вона зазначає, що спочатку знімати події на полі бою виявилося не так просто, і бійці потребували часу, щоб адаптуватися до нового обладнання. В результаті довелося розробити цілу систему роботи з камерами, детально плануючи та організовуючи процес зйомки.

"Наприклад, ти відвідуєш командирів підрозділів, обговорюєш, що тут ми плануємо розмістити оператора, а тут, напевно, буде GoPro, а в цьому місці камера буде на командному пункті. Таким чином, ми охоплюємо всі 180 градусів нашої операції. Все починається з планування на рівні командирів, і ця ж схема застосовується у медійній частині -- спочатку плануєш, потім відвідуєш командирів батальйонів, рот і взводів. Це дозволяє зрозуміти, як проходитиме бій, і визначити, кому з бійців варто надати GoPro. Це ціла система, яка регулює весь процес. Отже, все, що ми бачимо під час війни, -- це те, що фіксує боєць на своїй камері," -- поділилася своїми думками Христина Бондаренко.

Володимир Дегтярьов зазначив, що в жовтні через одну з п'яти бригад "Хартії" проходили 24 знімальні колективи. Він підкреслив, що існують певні обмеження на те, що можна демонструвати з огляду на безпекові міркування, але водночас є чимало історій, які варто висвітлити і показати.

"Кожну історію можна передати через персонажів та їхні емоції, доповнивши це відеоматеріалами, знятих з дронів. Це більш складний та тривалий процес, що потребує глибшого занурення, зокрема, з боку журналістів. Ми активно працюємо над розвитком цього освітнього процесу. Наприклад, у нашому медіахабі в Києві щомісяця ми збираємо журналістів, які спеціалізуються на військових темах, щоб обговорювати різні питання, пов’язані з конкретними вузькими цілями", -- поділився Володимир Дегтярьов.

У ході дискусії на тему "Феномен медійного представлення підрозділів Сил оборони"

Модераторка Євгенія Подобна звернулася до головного редактора "Армія TV" Євгена Самойленка з, за її словами, "найскладнішим питанням": як досягти балансу у висвітленні як позитивних, так і проблемних аспектів військової служби.

"У нашому випадку баланс між представниками медіа конкретних підрозділів та каналом "Армія TV", який є офіційним військовим телебаченням, є досить складним. Ми маємо широкий спектр інтерв'ю, серед яких є як кадрові військові, так і ті, хто мобілізувався, приєднавшись до війни у 2014 чи 2022 роках. Ці люди стали частиною системи Сил оборони, пізнаючи цей світ зі всіма його перевагами та недоліками. Вони часто висловлюють критику щодо застарілих методів офіцерів, які належать до старшого покоління. Ця платформа дає їм можливість говорити про ті зміни, які необхідні в армії. Тому ми не оминаємо ці важливі питання", – зазначив Євген Самойленко.

На закінчення дискусії учасники звернули увагу на застосування штучного інтелекту в сфері військового візуального контенту. Владислав Рибалко зазначив, що, наприклад, AI може бути використано для фіксації подій на фотографіях або у відеозаписах.

"Можна застосувати ефекти розмиття або перегенерацію деяких об'єктів, щоб ускладнити роботу ворожої розвідки. На цьому етапі штучний інтелект не становить для нас серйозної загрози, але в майбутньому він може стати інструментом для ворожої пропаганди. Що ми можемо з цим зробити? Мені важко сказати, наскільки далеко розвиватиметься штучний інтелект, щоб досягти такої стадії, коли його буде неможливо відрізнити від реальності, але я маю побоювання, що це може статися. Тому, напевно, єдиний вихід — це формувати довіру до офіційних комунікаційних каналів і установ, а також демонструвати своїми діями, що ворожа пропаганда є фальшивою і неефективною, тобто зміцнювати довіру до власних комунікаційних ресурсів," — зазначив Владислав Рибалко.