Фільм "Буча" як зцілення: Ми вижили, стали єдиними і рухаємося вперед.

Прем'єра фільму "Буча": Як українське кіно без державної підтримки не дає Європі заснути / фото: bucha.film

Минулого тижня в український прокат вийшов повнометражний фільм "Буча" режисера Станіслава Тіунова. А місяць тому в Польщі на 40-му Міжнародному Варшавському кінофестивалі відбулася світова прем'єра цієї стрічки, де "Буча" зайняла друге місце серед художніх фільмів в номінації "Глядацькі симпатії".

Цей фільм черпає натхнення з реальних подій, пов'язаних із життям українського волонтера литовського походження Костянтина Гудаускаса. Сьогодні Костянтин на зв'язку з нами з України, і ми хочемо дізнатися, як українські глядачі оцінили цю стрічку.

Знаєте, я був справді вражений, що на прем'єрному показі зібралися не ті знаменитості, які повернулися до свого звичного життя і тепер розповідають, де купити найкращі труси. Серед гостей були військові, волонтери та звичайні люди, які не втомлюються від боротьби за нашу країну і активно підтримують фронт. Зал був переповнений, адже на заході зібралося понад 900 осіб, а через великий інтерес навіть організували два дні допрем'єрних показів. 6 листопада в "Оскарі" знову була повна зала. Бізнес-клуб викупив квитки, щоб підтримати представників середнього бізнесу, які нині, на жаль, страждають через високі податки. Крім того, провели благодійний аукціон, на якому мій підписаний прапор також було продано для підтримки фронту.

Був, наприклад, мій друг Володимир Коротя, який в 2022 році в Ірпіні зупинив російську колонну, що стало ключовим взагалі у просуванні росіян. Він був, і для мене це велика честь, що такі хлопці знайшли час, можливість приїхати і бути зі мною поруч.

Я в даний момент спілкуюся з представниками Нової пошти. Мені потрібно терміново відправити 2,5 тонни вантажу до Костянтинівки, а також на Курахове і внести корективи на Слов'янськ.

У нас сиплеться фронт. Ви розумієте? Для мене у пріоритеті моя військова родина. Це мої хлопці, підрозділи, бригади, батальйони. Вони впевнені в мені, а я впевнений в них. Якщо ми один одного не будемо підтримувати, а скажемо, що зараз почекай, я піду на прем'єру, а там як буде час, то я тобі відправлю лопати, мішки, плівку, цвяхи і все інше... Ну так не може бути. У нас війна, в мене війна. Я дякую творчій команді! Вони зняли суперовий фільм, який покажуть світу.

Я хотів би нагадати, що цей фільм про те, як ми об'єдналися у березні, і в результаті перемогли. Ми подолали смерть у Бучі. Дуже важливо для всіх українців пам'ятати, що не варто шукати те, що нас роз'єднує. Давайте зосередимося на тому, що нас об'єднує, адже це допоможе нам перемогти й тепер. Якщо ми будемо займатися дискусіями про Трампа або з'ясовувати, хто скільки грошей зібрав і в кого що забрати, ми ризикуємо програти цю війну.

"Якщо ми будемо допомагати один одному та підтримувати наші Збройні Сили України, у нас з'явиться можливість досягти перемоги," - зазначив у спеціальному інтерв'ю для ЛРТ український волонтер Костянтин Гудаускас.

Ось думки одного з глядачів, волонтера та співзасновника громадської організації "EVUM" Сергія Зосименка:

Фільм "Буча" вразив мене тим, що я знову усвідомив і відчув, що українське кіно все ще живе та розвивається. Навіть якщо Держкіно не надає фінансування, люди все одно знаходять способи поділитися своїми історіями, розповісти про свою країну та її героїв. Я дуже хвилювався перед переглядом "Бучі". Чому? Бо боявся, що не зможу стримати сліз, адже ця тема для мене надзвичайно чутлива, і я важко її переживаю. Проте, як зазначив режисер після показу, "Буча" дійсно виконує терапевтичну функцію.

Отже, ми здатні пройти через це, запам'ятати та рухатися далі. Найважливіше, що залишається після перегляду фільму, - це надія, яка живе в наших серцях. Надія на те, що, поки поруч з нами справжні люди, ми зможемо подолати всі труднощі. Проте, варто підкреслити, що наш рецепт щастя та виживання полягає в одному: ми зможемо вижити лише тоді, коли будемо разом і єдині", - зазначив український волонтер Сергій Зосименко.