Генетичні основи музичного задоволення: чому наші сприйняття мелодій відрізняються?

Вчені виявили, що до 54% різниці у сприйнятті музики залежить від генетичної спадковості.

Чому деякі люди переживають глибоке задоволення від музики, тоді як інші залишаються до неї байдужими? Масштабне дослідження, проведене шведськими науковцями, виявило цікаві нюанси нашого сприйняття музики, довівши, що генетичні фактори мають набагато більший вплив, ніж це було відомо раніше.

Дослідження, проведене науковцями з використанням даних понад 9000 близнюків, вперше детально розглянуло феномен музичного задоволення з генетичної перспективи. Науковці зосередилися на вивченні так званої "музичної чутливості до винагороди" -- комплексного показника, що вимірює рівень задоволення, яке людина отримує від музики.

Використовуючи унікальний опитувальник, розроблений Барселонським університетом, дослідники класифікували музичне задоволення на п'ять ключових категорій: емоційні реакції, управління настроєм, пошук нових музичних творів, задоволення від танцю та соціальні взаємодії через музику. Це дало можливість науковцям зібрати максимально детальну інформацію про сприйняття музики.

Основне відкриття полягає в тому, що приблизно 54% варіацій у музичному задоволенні можуть бути обумовлені генетичними факторами. Цей висновок був отриманий через порівняння результатів досліджень однояйцевих і різнояйцевих близнюків. Монозиготні близнюки, які мають практично однаковий генетичний набір, показали значно вищу схожість у сприйнятті музики в порівнянні з дизиготними близнюками.

Цікаво, що після врахування впливу музичного сприйняття та загальної чутливості до винагород, генетичний внесок становив близько 38%. Це означає, що йдеться не просто про загальну здатність отримувати задоволення, а про специфічні генетичні механізми, пов'язані саме з музикою.

Дослідження також показало, що різні аспекти музичного задоволення можуть мати різні генетичні витоки. Наприклад, емоційна реакція на музику може бути зумовлена дещо іншими генетичними факторами, ніж соціальна взаємодія через музичні твори. Це пояснює, чому люди по-різному реагують на одні й ті самі музичні композиції.

Перший автор дослідження, кандидат наук Джакомо Біґнарді, підкреслює важливість цього відкриття. На його думку, розуміння генетичних механізмів музичного задоволення може відкрити нове вікно для вивчення більш складних аспектів людської психіки та емоційного сприйняття.

Дослідження також порушує важливе питання щодо еволюційної функції музики. Хоча музика не забезпечує очевидних переваг для виживання, вона постійно викликає сильні емоційні реакції та сприяє соціальній взаємодії. Існують теорії, які трактують музику як засіб соціальної комунікації, тоді як інші вважають її побічним продуктом когнітивних можливостей, таких як вміння розпізнавати шаблони та робити прогнози.

Дослідники вважають, що подальші наукові розробки мають зосередитися на дослідженні специфічних складових музичного задоволення, а не обмежуватися лише загальними оцінками. Це допоможе більш детально вивчити індивідуальні відмінності у сприйнятті музичних творів та генетичні фактори, які на них впливають.

Дослідження опубліковане в авторитетному науковому журналі Nature Communications і представляє собою одне з найбільших досліджень близнюків, присвячених вивченню музичного задоволення.