Хрестини в УПЦ МП, істина про косметичні зміни та таємничий чоловік, якого не демонструють. Де зараз "бджілка" початку 2000-х, Аліна Гросу?

Українська артистка Аліна Гросу, яка здобула популярність на початку 2000-х завдяки таким хітам, як "Бджілка" і "Море хвилюється", а також участі в конкурсах для дітей, підтвердила інформацію про своє повернення до України. Зірка впевнена, що тільки в рідній країні її син матиме можливість отримати якісну освіту та виховання.

В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA вона розкрила причини, чому ще не ділилася фото з чоловіком у соціальних мережах, прокоментувала критику на адресу співачки Ірини Білик після хрестин та поділилася своїми думками про хейтерів. Зірка також розповіла про свій шлях у американській кіноіндустрії, враження від роботи там, а також поділилася враженнями зі зйомок у фільмі "Голос серця" і зізналася, з ким хотіла б знятися у спільному проекті.

Аліно, багато українців досі згадують ваші дитячі хіти. Як довго вам довелося працювати, щоб слухачі почали сприймати вас як зрілу жінку та артистку?

- Знадобилося стільки часу, скільки й будь-якій людині, щоб подорослішати. Я сама поступово прийшла до цього досвіду, росла разом із моїми слухачами, моєю публікою. Коли вони подорослішали, тоді подорослішала і я, ми разом пройшли цей шлях.

Яким чином ваш ранній успіх сформував вашу здатність витримувати хейт та критику? Наприклад, як ви реагували на чутки щодо пластичної хірургії?

Коли критика є конструктивною, я її завжди вітаю. Вона мене зацікавлює, особливо якщо її висловлюють люди, які дійсно мають знання в цій сфері. Безумовно, я також ціную думку своїх прихильників, які підтримують мене.

Щодо критиків – зізнаюся, мені їх навіть шкода. Якщо людина знаходить час і бажання відвідати чужу сторінку, щоб виливати негатив або створювати дискомфорт, це свідчить про те, що, можливо, в її житті не все гаразд. Вона, напевно, має свої труднощі і шукає спосіб вивільнити свій біль на комусь іншому.

Я не сприймаю це на особистий рахунок. Прекрасно розумію, що я не така, якою можу здаватися комусь із боку, абсолютно тверезо дивлюся на себе і своє життя, знаю свої проколи та мінуси й сама можу себе дуже добре покритикувати. Я - перфекціоністка, тому більш правдивої і критичної оцінки, ніж та, яку сама собі даю, мені, напевно, ніхто не зробить. Але саме конструктивної.

Тому, якщо раптом хтось із критиків висловить дійсно цінну думку, яку я сама не врахувала, я з повагою сприйму це. Але якщо їхні слова – лише емоційний сплеск без підстав, де вони переходять на особистості і просто "бла-бла-бла", то я б хотіла побажати цим людям знайти щастя та любов, щоб у них все налагодилося в житті. Вважаю, що тоді вони стануть менш агресивними. Адже люди зазвичай оцінюють інших через призму власного досвіду. Наприклад, я ніколи не відчувала потреби заходити на чужу сторінку і писати щось безглузде. Можливо, у мене просто немає на це часу або бажання, і я дійсно не розумію, навіщо це робити.

Коли я щось роблю в житті, завжди думаю: заради чого? Якщо заради чогось поганого - нащо воно взагалі у світі треба? А якщо заради чогось хорошого - тоді це плюс.

Щодо чуток про пластику. У мене не було жодних пластичних операцій. До косметологів я почала ходити вже в досить дорослому віці - у 30 років, якраз перед вагітністю. І то, я там усього боюся (усміхається). Звичайно, із 17 років робила чистку обличчя, але щоб ботокс чи щось подібне, то хотіла б залишити якомога на пізніше. Я особисто не знайома ні з українськими, ні із зарубіжними пластичними хірургами, ніколи в житті в них не була.

Коли мене звинувачують у використанні пластики, я насамперед згадую про фільтри, які так часто застосовують дівчата. І я не виняток. Хоча я намагаюся не зловживати ними і залишатися автентичною. Я в першу чергу є співачкою, і для мене важливо виходити на сцену, адже люди повинні впізнавати мене як там, так і в Instagram. Але фільтри, фотошоп і макіяж, безсумнівно, змінюють зовнішність. Якщо подивитися на обличчя мого сина або брата, можна побачити, що в моєму вигляді насправді немає ніяких кардинальних змін.

Нещодавно я була в магазині, одна жіночка мене впізнала, що, звичайно, дуже приємно і каже: "Боже, ви з дитинства не змінилися!". А я в першу секунду подумала: "Невже в мене досі такі кругленькі щоки?". Та потім зрозуміла, що ось він, доказ того, що я така, якою була і є.

Щодо "доказів" пластичних операцій... Які насправді докази? Чи є це висловлюванням якогось хірурга, який стверджує, що щось зі мною робив? Або просто порівняли мої фото у восьмирічному віці з тими, що зроблені в шістнадцять? Можу запевнити, що розпізнати людину з дитинства не завжди можливо. Навіть відомих українських знаменитостей я часто бачу на відео в Instagram, де люди намагаються вгадати, хто це, і вони помиляються. Люди змінюються, і це природно. Якби я дійсно робила пластичні операції, із задоволенням би про це розповіла, адже мені немає чого приховувати. Натомість можу лише похвалитися: мої батьки подарували мені гарні гени, а вагітність ще більше підкреслила мої форми. Хоча, чесно кажучи, це інколи мене навіть трохи турбує.

- Які у вас секрети краси? Як за собою доглядаєте?

Здорове харчування є важливим аспектом мого життя. Я уважно контролюю споживані грами, калорії, а також кількість білків, жирів і вуглеводів. Крім того, я намагаюся випивати два літри води щодня і підтримувати активний спосіб життя.

Як за собою доглядаю? Раніше - ніяк. Мені здавалося, що я завжди матиму однаково гарний вигляд, тому що в мене непроблемна шкіра. Та з часом, звичайно, хочеться бути кращою версією себе, тому вже починаю якісь креми втирати, трохи ходити до косметолога. Але, знову ж таки, я не збираюся себе якось змінювати. У мене поки що немає зморшок. Поки що! (сміється). Дякую своїм генам. Але мені все-таки 31 рік, тому поки не настільки через це запарююсь. Проте, щоб у 35 не довелося вже серйозно боротися з усім цим, потрібно починати слідкувати за собою вже зараз.

Яким чином ваш партнер підтримував вас під час вагітності?

Вражаюче. Неймовірна людина. Кращий батько, якого тільки можна було уявити. Завжди був підтримкою у всіх справах, присутній на всіх заходах, поруч у найважливіші моменти. Я щиро ціную таких чоловіків, і спостерігати за ним, коли він проводить час із дитиною, — це справжня радість.

- Як він ставиться до постійної уваги медіа до вашої родини? Адже навіть хрестини Марка-Габріеля, хресною мамою якого стала Ірина Білик, не минулися без публічного обговорення: у мережі виник скандал через те, що церемонію проводив підсанкційний митрополит Мелетій, а ви обоє зазнали критики.

Я сприймаю це цілком нормально. Якщо ти працюєш у шоу-бізнесі, ти стаєш обличчям публічності, і це означає, що люди будуть про тебе говорити. Якщо ж про тебе ніхто не згадує, то, напевно, ти просто не викликаєш інтересу. Ось і вся суть. В такому випадку, ти вже не є публічною особою.

Щодо церкви та її обговорень, можливо, я не відкрию нічого нового, проте варто зазначити, що це одна з найзначніших і найвідоміших церков у Чернівцях. Саме тут мене охрестили, а згодом – мого молодшого брата Михайла, двоюрідних родичів, а з часом і їхніх дітей. Для нашої родини це стало справжньою традицією, тому ми вирішили, що Марка буде хрестити саме в цьому храмі. Це рішення було продиктоване, в першу чергу, нашою сімейною історією та важливістю цього місця, а не конкретним священником.

Усе, що пов'язано з митрополитом Мелетієм та історіями навколо собору, ми дізналися вже з новин і медіа. Але в цій ситуації мене більше цікавить інше: якщо щодо діяльності храму та його представників є настільки серйозні зауваження, чому він продовжує функціонувати у нинішньому статусі? І чому ці питання та обурення спочатку адресували навіть не мені, а Ірині Білик, яка просто приїхала похрестити мого сина?

Мені здається, що ці питання слід звернути до відповідних органів і установ. Я не маю достатньої експертизи в церковних справах, і, якщо бути відвертою, відвідую церкву переважно під час великих свят та на важливих подіях, пов'язаних із друзями та родичами. Тому думка про те, щоб проводити окреме розслідування або перевіряти собор і священнослужителів перед хрестинами, навіть не спала нам на думку. Для нас це був, перш за все, сімейний день та продовження традиції, що існує в нашій родині вже багато років.

- В одному інтерв'ю ви казали, що не ховаєте чоловіка - просто не називаєте його імені публічно. Мовляв, люди фотографуються, підходять до вас. Чому ж тоді досі в мережі не випливло жодного фото чи відео? Невже всі такі свідомі? Чи ви просили цього не робити?

Запитайте у людей, чому жодні фото чи відео з ним не з'являються. Можливо, причина в тому, що в нашій країні все ще є свідомі, добрі та чесні люди. Вони, напевно, вважають, що якщо не діляться цим у Instagram, то коли настане момент, коли це буде цікаво або потрібно, самі це зроблять. Або ж ці зображення просто ще не дійшли до вас.

Особисто ні я, ні мій чоловік нікого ніколи не просили: "Не викладайте нас, ми ховаємося". Ні, такого не було. Зазвичай люди підходять, ми фотографуємося - на цьому все й закінчується.

- Ходять чутки, що ви збираєтеся повертатися в Україну, бо для вас принципово, щоб син зростав на вашій Батьківщині. Це правда?

- Абсолютно стовідсотково правда. Я повернулася сюди ще до пологів. На цьому етапі свого життя вважаю, що для мене дуже важливо, аби моя дитина зростала у великій люблячій сім'ї. Уся моя родина зараз в Україні, і я хочу, щоб поруч із ним були не тільки батьки, а й дідусь, бабуся, тітки, дядьки, прабабусі - у нього їх навіть дві. Мені здається, для сина так буде психологічно безпечніше. І, звичайно, він швидше та краще вивчить мову.

Мені багато в чому подобається наша ментальність, особливо та, що панує в моїй родині. Я хочу, щоб моя дитина перейняла якісь наші традиції, відчувала цей зв'язок із родиною. Мені також подобається наша початкова освіта. Я дивлюся на те, як навчається мій брат, скільки мов він вивчає, які можливості ми можемо йому дати, і, звичайно, хочу, щоб мій малий зараз зростав саме в Україні.

Під час підготовки до інтерв'ю я була вражена тим, що ваш батько часто підвищував голос, а мама могла вдаватися до фізичних покарань. Проте ви також зазначили, що ваш молодший брат, якому лише 9 років, отримує інше ставлення. Які помилки у вихованні ви хочете уникнути, спираючись на свої власні спогади про суворе дитинство? Які рекомендації ви могли б дати тим батькам, які, хоча й люблять своїх дітей однаково, але несвідомо застосовують різні підходи до виховання?

Перш за все, варто зазначити, що в дитинстві я була справді слухняною. У нашій родині дотримувалися принципу: "Якщо тобі кажуть встати на табуретку та заспівати, ти без вагань це робиш". Таке виховання було досить вимогливим, але для мене це означало не лише строгість, а й глибоку повагу між дітьми та батьками.

Не можу стверджувати, що я ніколи не зазнав фізичного чи вербального насилля, і це дійсно так. В 90-х роках, вибачте, це було звичним методом виховання для багатьох людей. Принаймні, у моєму оточенні – друзі та знайомі мого віку пережили подібні ситуації. Мені здається, що наші батьки також зазнавали фізичних покарань у своєму дитинстві. Таке уявлення про життя і виховання було характерним для того часу.

Зараз ми вже більш сучасні, у нас інше розуміння батьківства, ми м'якші до своїх дітей, більше їм дозволяємо. При цьому я не перестала через це любити своїх батьків чи почала погано до них ставитися. Навпаки, я їх дуже люблю і ціную за все, що вони для мене зробили, за їхнє виховання і за те, якою людиною я стала.

Я ніколи не отримувала від людей навколо мене зауважень про те, що я "не така", негарна чи недостатньо хороша. Навпаки, моя підтримка з їхнього боку була дуже відчутною, а іноді, можливо, навіть надмірною. Зараз я іноді замислююсь, чи не є я занадто м'якою для світу шоу-бізнесу.

До молодшого брата батьки ставляться м'якше, але мені здається, так у багатьох сім'ях: до старших дітей виховання суворіше, до середніх трохи м'якше, а молодших уже капець, як балують. У нас вийшло приблизно так само. Хоча його так само змушують вчитися, як колись мене. У брата взагалі немає вільних хвилин: він вивчає п'ять мов, займається тенісом, шахами, ще якимось спортом, окремо з ним займаються математикою, він дуже добре вчиться у школі, грає на акордеоні. Коротше, я можу лише пишатися тим, як батьки його виховують.

При цьому малий уже має право трохи покрутити носом і сказати: "Я не хочу", але все одно піде. Його змусять, він піде на той акордеон, буде мучитися, а я навіть не крутила носом - просто йшла. Тому в нашій сім'ї батьки дійсно дуже правильно нас виховують, і я цим пишаюся.

- Кажуть, що діти - наші найкращі вчителі. Як вдається балансувати між доглядом за немовлям і продовженням творчої кар'єри? Чи змінилися ваші пріоритети?

Якщо є справжнє бажання, можна встигнути все. Для мене яскравим прикладом є сім'ї з багатьма дітьми. У мене є дуже близькі знайомі, які виховують троє малюків, і, зізнатися, я не можу зрозуміти, як їм вдається поєднувати це з роботою.

У мене є лише один син, тому я маю можливість знаходити час для роботи, прогулянок та спільних моментів з ним, займаючись його вихованням. Звичайно, на допомогу мені приходять інші. Не можу стверджувати, що всі жінки в нашій родині — це виключно мами. Ми, перш за все, також кар'єристки. У нашій сім'ї всі займаються професійною діяльністю та самореалізацією, адже це важливий приклад для дітей. Коли дитина бачить, що в родині працюють, вона з раннього віку розуміє, що гроші не падають з неба, і що потрібно заробляти, знаходити свій шлях, усвідомлювати свої захоплення та інтереси, а також думати про те, як бути корисним для світу. На мою думку, чим раніше це усвідомлення приходить, тим краще.

Мої пріоритети зазнали змін: раніше я була повністю самостійною, а робота займала центральне місце в моєму житті. Нині, звісно, дитина потребує багато мого часу, але я встигаю все, оскільки навколо мене є чудові люди. Мої батьки ставляться до малюка, напевно, навіть з більшим теплом, ніж колись до мене — вони буквально балують його, а мама іноді не хоче його відпускати (усміхається). Також мій чоловік проводить багато часу з нашим сином. Я вважаю, що для сина батько є надзвичайно важливою фігурою і повинен бути для нього справжнім прикладом.

- Яку музику хочете створювати тепер, коли стали мамою?

Материнство значно впливає на моє повсякденне життя та сприйняття світу, але не на мою професійну діяльність. Безумовно, це забирає багато часу, і наразі сім'я та дитина стали для мене пріоритетом. Проте, у творчості я не відчуваю, що материнство обмежує мене. Так, я стала більш обережною у своїх рішеннях, оскільки не прагну до конфліктів, провокацій або відвертих моментів, адже у мене є син. Я намагаюся бути для нього позитивним прикладом.

Проте моє головне бажання – це випускати власну музику. Саме це є наразі моїм пріоритетом. Останнім часом я все частіше виконую свої авторські композиції, адже відчуваю в собі натхнення та здатність створювати щось особливе для інших.

На мою думку, чудово, коли ти просто виконуєш пісні, але ще більш вражаюче — створювати їх самостійно. Коли люди знімають відео в TikTok або в інших місцях під твої власні рядки, це зовсім інше відчуття. Співаючи чужу пісню, ти все ж відчуваєш зв’язок з її автором, адже це його творчість, а ти лише інтерпретуєш її, подібно до актора, який втілює задум режисера, сценариста та всієї команди.

- Вже тривалий час ви берете участь у кінопроєктах у США, поєднуючи це зі зйомками в українських серіалах. Розкажіть про свій досвід зйомок у Голлівуді. Чим американська кіноіндустрія вразила вас найбільше?

Потужність. Звичайно, американська кіноіндустрія інвестує значні кошти у свої проекти, тоді як в Україні такі можливості наразі відсутні. Коли у тебе є більший бюджет, ти маєш більше свободи у виборі того, що і як відображати у своєму фільмі. Навіть найдоступніші серіали в США знімаються з використанням кількох камер, масових сцен з участю 100-200 акторів, кранів; для не найкоштовніших проектів можуть орендувати великі кінотеатри або зали на тисячу глядачів. Масштаби там зовсім інші. Проте я впевнений, що в Україні є талановиті актори та режисери.

Коли я навчалася в Америці - а я там навчалася на акторській спеціальності і також на режисурі, - мені сказали, що, можливо, вже не так потрібне навчання акторській майстерності та режисурі, а от сценарне мистецтво точно варто було б вивчити. Тому що сценарна майстерність, на їхню думку, знаходиться трохи вище, ніж у нас.

Я навчалася в Theatre of Arts і була вільним слухачем у Los Angeles Film Academy - це, по суті, щось на кшталт New York Film Academy, тільки в Лос-Анджелесі. І там дуже сильна школа. Цікаво було знайомитися зі студентами, бачити, як вони вже починають створювати власні фільми.

Чому мені хотілося повчитися в Америці? Боже, який там офігенний монтаж! Як вони правильно вміють монтувати сцени! Дуже точне світло, навіть без кольорокорекції картинка вже виглядає готовою. До речі, в Америці часто точково залучають наших спеціалістів у різних напрямках.

Мене вражає, як майстерно там розробляють сценарії, де кожен крок є психологічно виваженим і справляє вплив на глядача. Навіть розташування персонажів у кадрі має своє значення. Наприклад, коли два актори перебувають близько один до одного, це завжди несе певний зміст. А якщо вони на відстані, це може свідчити про відсутність зв'язку. Під час навчання в США, на одному з уроків акторської майстерності, ми виконували етюд і стали дуже близько один до одного, граючи двох друзів. І це викликало сміх у інших студентів. Лише під час обговорення ми усвідомили, що смішно було саме через нашу відстань. У американських школах акторської майстерності, якщо двоє людей стоять так близько, це завжди має своє пояснення. В Україні таких чітких правил, схоже, немає, тоді як там все детально аналізується з психологічної точки зору: як передати глядачеві певні емоції, як змусити актора не плакати, але при цьому викликати сльози у глядачів? Мені цікаві такі підходи, і я сподіваюся, що зможу їх глибше вивчити.

- Взагалі, важко пробиватися українській акторці на американському ринку кіно?

Я б сказала, що справа не стільки в тому, чи є акторка українською, скільки в наявності акценту. Якщо у тебе є акцент, це зменшує шанси на те, щоб здобути значну популярність. Також, якщо ти ще не є членом Гільдії кіноакторів, потрапити в серйозний проект стає важче. Але, як і в будь-якій сфері, важливо опинитися у потрібний час і в потрібному місці, серед своїх людей. Потрібно викликати симпатію, щоб роль виглядала природно саме для тебе.

На мою думку, в Америці лише дійсно видатні актори здатні втілювати абсолютно різні образи. Зазвичай ж для новачків або молодих акторів пропонують ролі, які максимально відповідають їхньому природному єству. Тобто, зміни в них мінімальні: те, якими вони є в реальному житті, так само відображається і на екрані. Коли режисер зможе побачити в мені, або точніше в персонажі, ту особистість, яку він має на увазі, тоді я отримаю шанс на більш значну роль. Це навіть не буде пов’язано з моєю зовнішністю чи акторськими здібностями. Просто потрібно, щоб я і мій персонаж були абсолютно в гармонії. Чомусь у цій індустрії це працює саме таким чином.

В Україні сьогодні я помічаю, що переважна частина молодих акторів, як правило, втілює на сцені самих себе. На відміну від них, представники старшого покоління акторів та режисерів активно експериментували: вони створювали різноманітні образи, перевтілювались і кардинально змінювали свій вигляд, аби вразити глядачів у незвичайних ролях. Сучасний підхід став більш простим. Можливо, це має свої переваги, але для мене це також є недоліком, оскільки іноді хочеться повністю змінитися і постати перед глядачами в абсолютно новому амплуа.

Чи бажаєте ви з'явитися у фільмі або, можливо, створити дует із відомими світовими виконавцями?

- Звичайно, мрію (усміхається)! Мені навіть просто дуже хочеться познайомитися з багатьма талановитими режисерами, хоча б потиснути їм руку. Боже, як мені подобається Тарантіно! І я в захваті від мого улюбленого режисера Тіма Бертона! Не знаю чому, мабуть, це ще з дитинства пішло. І всі актори, які знімаються у Тіма Бертона, для мене просто топ - Вайнона Райдер, Джонні Депп, Хлоя Морец, Гелена Бонем Картер, яка грала Белатрису Лестранж у "Гаррі Поттері" й ще в купі фільмів Тіма Бертона. Коротше, я реально його фанатка!

Мене дуже вражає творчість Гая Річі. Якщо бути чесною, серед моїх улюблених фільмів є не лише американські, а й англійські стрічки. Я обожнюю англійські детективи — це моя пристрасть! Також я просто в захваті від європейських детективів і французьких комедій. Для мене ці фільми є ідеальним способом відпочити і розслабитися. Це справжнє задоволення!

Якщо говорити про акторів, з якими хотілося б познайомитися, звичайно, це Джонні Депп, Метью Макконагі, Джим Керрі. Напевно, я в першу чергу називаю саме старше покоління, тому що зростала на цих акторах. Та познайомитися із Зендеєю чи Тімоті Шаламе мені теж було б дуже цікаво. Скажу більше: вже з декількома акторами особисто знайома, але називати імена не стану, бо для мене стосунки з цими людьми важливіші, ніж бажання похвалитися перед усіма.

- Найближчим часом у прокат виходить комедійний фільм "Голос серця", знятий Аліною Чеботарьовою, де ви зіграли головну роль. Розкажіть про цей фільм та про свою героїню.

"Голос серця" розповідає про кохання, вибір, другі шанси та самопошук. Головна героїня, Ліна, є амбітною кар'єристкою, яка прагне знайти щастя. Проте їй потрібно зрозуміти, що для неї важливіше: успішна кар'єра чи особисте щастя. Коли я отримала сценарій, у моєму житті був складний період. Я ще не знала про свою вагітність, але вже мріяла стати матір’ю. Тому багато з переживань Ліни були мені близькі. У той час я більше шукала свою ідентичність як жінка, а не як артистка, тому ця історія з’явилася в моєму житті в найвідповідніший момент.

Але ми з Ліною зовсім різні. Мабуть, найбільше мене дратувала її зверхність. На початку історії вона ще не розуміє, що справжня цінність не тільки в успіху чи грошах, а й у людях, які поруч. Мені було важливо не засуджувати її, а зрозуміти. Я завжди стаю адвокаткою своїх героїнь, тому що інакше неможливо зіграти їх чесно. Хотілося показати, що за цією зверхністю насправді є біль, страх і дуже велике бажання бути щасливою.

Тому для мене це не просто романтична історія. Це фільм про внутрішню трансформацію, про другий шанс, про любов і про момент, коли потрібно чесно запитати себе: "А чого я насправді хочу?"

Мені дуже хочеться, щоб після перегляду люди вийшли із залу з усмішкою, щоб трохи видихнули, емоційно розвантажилися і, можливо, впізнали в цій історії себе. Бо жахів нам зараз і в реальному житті вистачає. Іноді просто хочеться подивитися кіно, після якого стане тепліше на душі.

Які ваші думки щодо порівнянь з Шакірою? Також звернула увагу на те, що деякі вважають, що у вас є схожість з Альоною Омаргалієвою та Артемом Пивоваровим.

Шакіра завжди на вершині популярності, Пивоваров також на своєму піку, а Альона Омаргалієва - талановита співачка. Я не прагну копіювати когось або наслідувати. Проте, мене глибоко єднає з артистами, яких я шаную, те, що ми всі самостійно створюємо свою музику.

Що стосується звучання, то, звичайно, неможливо не звертати уваги на те, що слухає сучасна аудиторія. Проте я не можу стверджувати, що черпаю натхнення безпосередньо від якихось конкретних виконавців. Досить сильно мене вражає афро-хаус і афробіт. Цей стиль ми вже інтегруємо у свою музику приблизно три роки, починаючи з пісні "Літаєм". Тож ми не слідуємо за трендами, а створюємо власну музичну ідентичність. Моя мета — створювати сучасний, актуальний звук, який буде зрозумілий широкій аудиторії і залишатиметься в пам’яті.

Найбільше я поважаю артистів, які самі створюють себе і свою музику. Це, напевно, найбільший крок, тому що от закінчаться всі у світі автори, а ти сам себе можеш прогодувати, написавши свій хіт і свою пісню.

Яким чином ви охарактеризували б наступний етап у вашій професійній діяльності?

Мені складно знайти слова, щоб це точно передати. Я справжня, відверта, багатогранна особистість, і найважливіше — я не ховаюся за масками. З моменту, коли я почала активно вести свої соцмережі, я отримала можливість показати себе такою, якою є насправді. Раніше ж, як люди могли мене бачити? Якщо не в повсякденному житті на вулиці чи на концерті, то переважно через телевізійні програми. А в них, як ви, напевно, помітили, часто звучить закадровий голос, який щось пояснює. Дуже часто цей голос розповідав зовсім інше, ніж я є насправді, аби зробити картинку більш привабливою для глядачів. Все зображувалося в гротескному стилі та перебільшувалося. Це мене неймовірно дратувало.

Люди почали по-справжньому помічати мене та знайомитися з моєю особистістю лише в останні роки, коли я почала вести свій блог. Тому я б охрестила наступний етап "Знайомство із справжньою Аліною". І, звичайно, я планую створити більше авторських пісень, завдяки яким ви зможете глибше зануритися в мою чутливу душу.

Які слова ви хотіли б звернути до своїх шанувальників, які залишаються з вами незважаючи на всі труднощі?

Ви так кажете "попри все", ніби я цього року стала головною фігурою у світі скандалів. Але давайте не будемо забувати, що це не зовсім правда. Насправді, у моєму житті все йде досить добре. Я щиро вдячна тим, хто залишається поруч, хто слухає мене не "попри все", а просто за те, хто я є. Я також вдячна Богу за те, що ми знайшли одне одного. Адже можна бути творчою особистістю, але без людей, які тебе підтримують, ти не станеш справжнім артистом.

Тому я щаслива, що знайшла своє призначення в житті, і що те, чим я займаюся, приносить мені величезне задоволення. Але ще важливіше, що це приносить задоволення людям, які мене слухають. Ми разом ростемо, виховуємо дітей, знайомимося, закохуємося, сваримося... Ми разом! Ми однодумці.

Я щиро вас люблю і бажаю вам справжнього кохання, спокійного неба над головою, щоб у ваших родинах здійснювалися всі мрії. Нехай ви завжди відчуваєте свою цінність і врешті-решт знайдете своє призначення в житті. Пам'ятайте, що нічого не триває вічно. Як говорив цар Соломон: "І це також пройде". Тож, від щирого серця бажаю вам всього найкращого!

Досліджуйте також на OBOZ.UA інтерв'ю з видатним французьким музикантом French Fuse, в якому він ділиться своїм ставленням до російських громадян, висловлює підтримку Україні та говорить про дружбу з Пивоваровим: "Я відчуваю співчуття до тих, хто пережив втрати".

На OBOZ.UA вийшло інтерв'ю з популярним репером VovaZiLvova, в якому він розповідає про свій переїзд до Сполучених Штатів, досвід з хейтом та почуття вигнанця через мовні бар'єри. "Бог наділив нас свободою вибору. Ми маємо можливість вирішувати, де знаходитись під час війни", - зазначає артист.

Отримуйте лише достовірні новини в нашому Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не потрапляйте на гачок фейкових новин!