Художниця Вікторія Кравченко зазначає: "Мій основний заклик у житті полягає в тому, щоб не боятися бути собою і не соромитися проявляти свою креативність..."

На початку жовтня у Києві ми зустрілися з молодою художницею Вікторією Кравченко, яка навчається в Академії ім. М. Бойчука. Це відбулося під час благодійного студентського аукціону, метою якого було зібрати кошти для відновлення зруйнованих приміщень цієї Академії.

Вікторія поділилася деталями своїх творчих ініціатив, зокрема, щодо проведення фестивалю "Одесі 600" і бієнале "Море акварелі".

Вікторіє, поділіться, будь ласка, інформацією про себе.

Я з'явилася на світ в Одесі в родині талановитих художників Анатолія та Галини Кравченко, які згодом здобули звання Народних художників України, а в 2022 році стали академіками Академії МАОН. З раннього дитинства я супроводжувала батьків на різноманітні художні пленери та виставки як в Україні, так і за її межами. Я уважно спостерігала за їхньою творчістю і працювала під їхнім керівництвом. Пам’ятаю, як допомагала матері створювати буклети, за що отримувала невелику винагороду, на яку потім купувала іграшки для своєї великої колекції, що залишила приємні спогади. Спочатку я навчалася в Морському ліцеї № 24 в Одесі, де три роки провела в спеціалізованому класі з морської справи. Моя викладачка Людмила Тумбрукакі стала тією людиною, яка надихнула мене продовжити навчання в художньому закладі, що стало для багатьох несподіванкою, адже не батьки, а вона підштовхнула мене до цього кроку. Однак, окрім живопису, я мала багато інших захоплень, зокрема спортом і футболом, і мріяла про кар'єру в точних науках або управлінні. У 2019 році, в 15 років, я вступила до Художнього коледжу ім. М. Грекова на факультет "Художнє оформлення", де навчалася під керівництвом Ольги Дьокіної протягом чотирьох років. Паралельно я писала вірші, плануючи видати свою першу збірку, а також організувала завдяки підтримці батьків особисту виставку "Перші кроки на шляху до майстерності" до початку війни, а після цього – "Шкітци війни". На жаль, через війну книга досі не вийшла, і я наразі працюю над її доопрацюванням, оскільки деякі вірші були написані російською, і їх необхідно перекладати. Разом з батьками я також брала участь у проєкті "Подарунок-подяка миру" від ГО "Піксель" та ГО "Мрія вільних людей", у рамках якого ми подарували наші роботи тодішньому прем'єр-міністру Великобританії Борису Джонсону. Я також активно брала участь у всеукраїнських та міських групових виставках.

На початку 2023 року моє життя зазнало серйозного удару – я втратила свою маму, Галину Кравченко. Ця подія стала справжнім випробуванням для мене. В один момент я опинилася без даху над головою, і в цій важкій ситуації на допомогу прийшли мій хлопець та його сім’я, які стали моєю опорою в цей складний час. Завдяки їхній підтримці ми з моїм другом вирішили офіційно оформити наші стосунки, і незабаром одружилися. Тепер я стала законною дружиною Кирила Івченка. В таких обставинах я працювала над дипломною роботою в коледжі, присвяченою темі "Виставковий простір Impossible art", і готувалася до вступу до вищого навчального закладу. Після завершення навчання в коледжі в тому ж 2023 році я також взяла участь у виставці, присвяченій премії.

Роман Палецький представив свою колекцію батиків під назвою "Шляхами війни". Він також став головою громадської організації "Митецький Гарт". Я, в свою чергу, вступила до Академії ім. М.Бойчука на факультет "Художнє дерево та декоративна скульптура". Це стало початком нового етапу в моєму житті. Розвиваючи "Митецький Гарт", я вирішила організувати великий фестиваль до 600-річчя Одеси, щоб залучити більше людей та створити щось значне. Мої батьки були активними учасниками ініціативи "Одесі 600 плюс", в рамках якої ми розробили першу сучасну україномовну туристичну карту Одеси. Також мене надихнула організація "Незламна молодь" зі своїми подібними ідеями. Це надало мені поштовх до дії, і я вирішила зробити свій внесок у нашу інформаційну війну. В результаті, 18-19 травня 2024 року відбувся перший фестиваль "Одесі 600" у Літературному музеї. Літо 2024 року стало часом підготовки разом з моїм батьком Анатолієм Кравченком до п'ятої виставки-бієнале "Море акварелі", присвяченої всім українським творчим спільнотам, засновницею та організаторкою якої була моя мама Галина Кравченко. Я відповідала за оформлення каталогу та була головною дизайнеркою його розробки, включно з банерами та плакатами, а також допомагала батькові у спілкуванні з художниками. Паралельно я працювала над своєю авторською виставкою "Три виміри" в Одеській Кав'ярні-книгарні. Після завершення каталогу та його відправлення до друку, я також стала дизайнеркою каталогу проєкту "Об'єднані аквареллю", створивши його дизайн та логотип. Коли розпочався новий семестр в академії, ми з батьком відкрили виставку "Море акварелі 2024" у Києві та Одесі, в якій взяли участь понад 200 художників з України та інших країн. Я офіційно очолила молодіжний напрямок у ГО "Одесі 600 плюс", а також активно готувала другий фестиваль "Одесі 600".

- Що ви плануєте на наступний фестиваль?

- Приблизна програма: Щодо того, що планується на самому Фестивалі: це буде виставка "Минуле_сучасне"(інформаційні банери і картини із зображенням минулого і фотографії сучасного) приблизно 12 шт(в цілому 6 на 2 м) буде на самому фесті і 2-4 шт будуть створюватися як арт перфоманс, виставка 10-ти визначних одеських постатей до 610-річчя одеських земель (ті ж самі, що були в минулому році, але +одна постать, по якій треба підготувати інформацію, це буде Болдарєв О.В.), виставка картин на історичні теми (ті з яких зроблені банери і просто нові та старі картини на історичні теми, тому потрібно орієнтувати наш телеграм-канал на те, що деякі люди захочуть надихатимуться саме цією тематикою, але сам канал буде відкритий для всіх, не тільки для митців), також будуть майстер класи та інтерактиви від партнерів проєкту, буде маркетплейс, включаючи лекції від істориків та культурних діячів, виступи від партнерів-організацій нашого проєкту, кав'ярня на місці (планую запросити "Кав'ярню-книгарню"), ще буде книжкова виставка від Національної Бібліотеки. На вході на фестиваль як і минулого року даруватимемо карту Одеси, обов'язково розробимо електронні квиточки та спеціальні браслетики на вході на Фестиваль - я планую ще зробити розіграш моєї картини як від організаторки та засновниці цього проєкту та нашого мерчу, як лота за донат на ЗСУ. Від умовних 5 грн кожен може виграти картину. Можливо ще щось вигадаємо, що розіграти (це може бути розіграний і наш мерч).

Хто є членами фестивальної команди?

На даний момент проєкт "Одесі 600" об'єднує команду з понад 40 волонтерів, серед яких є художники, історики та дизайнери. Основну частину нашої команди складає молодь, яка активно працює над різними аспектами фестивалю, отримуючи консультації від досвідчених професіоналів та відомих особистостей, з якими ми співпрацюємо.

Чи отримуєте ви підтримку від команди Одеської "Книгарні-кав'ярні"?

В цілому, я маю співпрацю з цими людьми. Вони активно сприяють підтримці митців і є партнерами нашого проекту "Одесі 600".

- Чому присвячений ваш проєкт?

Наш проєкт "Одесі 600" підкреслює, що війна розпочалася значно раніше повномасштабного вторгнення в 2022 році. Цей конфлікт триває вже роками, і важливо, що ми можемо зробити в тилу — це активно підтримувати інформаційну війну та допомагати людям усвідомлювати свої корені. Ми прагнемо виховувати в молодому поколінні інтерес до нашої культури та історії, створюючи атмосферу свята і мистецтва в україномовному просторі, який служить яскравим прикладом для наслідування!

Чим ви займаєтеся, крім навчання?

- Якщо казати про мою діяльність, яку я веду зараз. Окрім фестивалю, я пробую розвивати себе як арт-блогерка, це лише початок. Вже давно працюю додатково під творчим псевдонімом Flyer Iki. Маю ютуб-канал https://www.youtube.com/@Flyer_Iki

Я його створила нещодавно, але це мій один такий теж стартап, через який я в майбутньому хочу реалізовувати як медіа-проєкти, так і просто розповідати про мій досвід з проєктами та про мою творчість як художниці.

Моя власна творчість, участь у виставках, проєктах, створення. Це усе для мене є важливим і цінним, це мій спосіб життя! Я люблю це і головною метою усього, що я роблю, є те, що я хотіла б надихати та надихатись!

У чому ж особливість вашого YouTube-каналу як стартапу?

- Взагалі, я хотіла б, щоб його унікальність полягала в тому, як я розглядаю крізь призму свого бачення світу творчі процеси, що відбуваються серед сучасних художників і допомагатиму орієнтуватися в цих процесах іншим художникам, і просто допомагатиму людям поза мистецтвом побачити, як відбувається творчий процес зсередини життя активного художника. Тобто я хотіла б розповідати про проєкти, про можливості для художників, про місця, де завжди вам раді, як утворюються колаборації між художниками. Ну і також моїм головним меседжем по життю є те, що не треба боятись себе, не треба боятись бути креативним, хотілось би бути такою музою для того, щоб люди шукали сенс свого життя в розвитку, пізнанні, любові, натхненню та тому, щоб надихати інших.

Які художні течії викликають натхнення?

Мене захоплює мистецький напрям імп-арт, який представляє Ешер Корнеліус. Також я черпаю натхнення з імпресіонізму, зокрема з робіт Клода Моне та Огюста Ренуара. Мені дуже імпонують Рембрандт і Мікеланджело, адже їхнє поєднання живопису та скульптури є для мене важливим, оскільки я сама займаюся цими двома видами мистецтва. Що стосується українського мистецтва, мене вражає творчість Алли Горської, а також роботи моїх батьків — Анатолія та Галини Кравченко.

- Як ви ставитеся до того, що в Одесі вирішили змінити назви вулиць тих, хто частково був її символами: Бабеля, Ільфа і Петрова, Жванецького, більшість з них навіть не росіяни, а євреї?

Я вважаю цей момент надзвичайно важливим. Ключовим є те, щоб Одесу почали визнати як українське місто, а не лише як мультинаціональний центр. Це частина нашої історії, але якщо ми, одесити, зосереджуватимемось на всьому, окрім нашої української спадщини, то це призведе до зміцнення культури Катерини та російських наративів, які вже довгий час домінують у нашому місті. Презентувати Одесу як мультинаціональне місто – це зручний інструмент для російської пропаганди, яка продовжує формувати образ Одеси як місця, де позитивно ставляться до російської спадщини. На жаль, ця спадщина має темну сторону: вона намагалася знищити частину нашої історії протягом майже трьох століть, стираючи пам'ять про людей, які боролися за відновлення правдивої історії, коли Одеса була відома як Хаджибей. Я розумію, що ці зміни є складними, але вони надзвичайно важливі, і з часом вони принесуть користь усім нам.

Які символи Одеси ви вважаєте найзначнішими?

- Як на мене ті символи, які були і є в Одесі розповсюдженими, вже давно усім трошки приїлись. Це був якорь, дельфін, штурвал. І цьому є місце бути і зараз. Але на щастя зараз створюються нові символи і нові значення для нашого міста новим поколінням активних одеситів, що лише доповнює і додає символізму нашій чудовій Одесі

Чи може фестиваль Одеса 600 стати таким же символом?

Я переконана, що для досягнення цілей нашого проекту фестиваль має стати одним із ключових символів.

Вікторіє, поділіться, будь ласка, інформацією про те, як організується та проходить бієнале "Море акварелі" в Києві та Одесі.

- Чесно кажучи, для мене це було важко, але це був дуже цікавий, цінний та важливий досвід. Ті моменти, які вирішувала моя мама Галина Кравченко(засновниця та кураторка проєкту) легли на мої та батькові плечі. Я допомагала батькові з комунікацією та була відповідальною людиною за створення каталогу та дизайнерських рішень для цьогорічної виставки. В цьому році організація була не на вищому рівні, але завдяки цьому досвіду і все ж тому, що виставка реалізувалась, я і мій батько маємо багато ідей на покращення в майбутньому різних аспектів виставки. Це більш комфортна комунікація з художниками, як і з України так і з інших країн, це реклама заходу та долучення нових облич та розширення команди проєкту. Можливо навіть, була думка, спробувати зробити в рамках наступного "Море акварелі" фестиваль. Але в ідеалі, авжеж, наша мрія на двох з батьком це реалізувати "Море акварелі" як фестиваль за кордоном, до чого маленькими кроками вже наближалися мої батьки разом.

"Море акварелі" було задумане як альтернатива традиційній олійній живописній школі, з основною метою довести, що акварель є не менш вагомою технікою у світі високого мистецтва. Проєкт покликаний популяризувати ці ідеї серед українських художників і представити українську акварельну традицію на міжнародній арені.