Ігор Поклад: людина, що черпала музику з небесних висот.

Фото: https://ukrainianpeople.us Ігор Поклад Підтримайте LB.UA - ми працюємо для вас

Коли з початком повномасштабного вторгнення родина Покладів опинилася в окупації у Ворзелі, за них переживала вся країна. А коли його не стало, багато хто подумав: "Як це? Він мав бути вічно". Але композитор буде з нами у своїх піснях - і в цьому разі банальність доречна. Друга правдива банальність - його життям точно керували зверху: інакше звідки така кількість щасливих випадковостей, які точно були не випадкові?..

Ігор Поклад і народився, і помер під час війни. Саме через евакуацію під час Другої Світової майбутній метр української музики з'явився на світ 1941 року в сьогоднішньому Бішкеку, тодішньому Фрунзе - столиці Киргизстану. По закінченні війни батька композитора, кадрового військового Дмитра Поклада, направили до України - інакше хто зна, яка з колишніх республік СРСР могла б тепер вважати твори Ігоря Поклада своїми?

Дитинство після війни минуло в Івано-Франківську, далі у Чорткові, а потім у Тернополі. Саме там вчителька дев’ятого класу звернула увагу на здібності хлопця і порадила його батькам: "Ваш син має неабиякий талант. Йому слід займатися музикою, і ви повинні підтримати його в цьому!"

Так Ігор потрапив до музичної школи, де змусив себе пройти семирічну програму всього за два роки. А на вихідних він відправлявся до Львова, щоб навчатися у професора Львівської консерваторії Бориса Шейка, і вже з готовністю вирушив до Києва для вступу.

Чи є серед нас поет?

У столиці 15-річний юнак не витрачав часу даремно: завдяки зв'язкам, які отримав від Шейка, він легко вступив до училища Глієра. Одночасно він знайшов роботу репетитора та акомпаніатора в "Укрконцерті". Оскільки у свої 15 років вже мав написані музичні композиції для пісень, він вирішив скористатися можливостями столиці. Поряд із "Укрконцертом" (який тоді знаходився в Цирку) розташовувалися редакції кількох газет. "Можливо, там знайдеться поет або хтось, хто відгукнеться?" - промайнуло в його думках, і він просто приніс свої мелодії до однієї з редакцій.

Зображення: rozmova.wordpress.com Ігор Поклад разом із своїми батьками.

Чому він пішов саме до тієї редакції, а не до іншої, що була поруч? Ймовірно, бо "зверху" знали, що саме в редакції "Молоді України" працює Борис Олійник, який стане першим співавтором Ігоря Поклада.

"Давай, хлопче, награй мені ту мелодію", - сказав Ігорю Олійник - і так з'явилася їхня перша пісня "Пісня не загубиться". А за 10 років вони разом створили для Ніни Матвієнко "Мамо, вечір догоря".

Однак справжній успіх Поклада прийшов завдяки пісні "Кохана", яку він створив у співпраці з Ігорем Барахом. Барах, лікар швидкої допомоги, у вільний час займався поезією і був великим шанувальником музики Поклада. Одного разу він зателефонував композиторові, і вони зустрілися в його квартирі на вулиці Горького. Під час цієї зустрічі Ігор-композитор запропонував Ігорю-поету створити текст для мелодії, яку написав ще в 18 років. "Пиши все, що прийде в голову, але в приспіві має бути жіноче ім'я або звучне слово", - зазначив Поклад.

Поки Барах мандрував у автобусі від Поклада, в його голові виникли такі рядки: "Моя кохана, мрії, як кришталеві квіти. Моя кохана, тобі я дарую цей світ..."

Відомою на весь Союз "Кохану" зробив Костянтин Огнєвий - він викладав у естрадно-цирковому училищі, що було розташоване в "Укрконцерті", де працював акомпаніатором Поклад. Знову збіг? Не думаємо.

Згодом пісня "Кохана" була переосмыслена і стала "Коханим" – її виконала солістка ансамблю "Мрія", заснованого Покладом, Ліна Прохорова.

Згодом "Кохану" переспівали і Юрій Богатіков, і Муслім Магомаєв, і навіть польська група Trubadurzy.

В результаті Барах на відшкодування від "Коханої" зміг купити трикімнатну квартиру поруч із Покладом. Та й композитора, думаємо, не образили.

Його "Мрія"

Ще одним "хітом" Ігоря Поклада став жіночий ансамбль "Мрія" - ще під час роботи в "Укрконцерті" Поклад отримав від керівництва київської філармонії пропозицію створити жіночий колектив, подібний до естонського жіночого ансамблю "Лайне", що тоді гримів. І Поклад на початку 1965 року завдання виконав: вирушив спочатку до заводу "Арсенал", що мав власний хор, провів, як то кажуть, кастинг, а потім у Театрі ім. Лесі Українки зустрів свою колишню студентку Ліну Прохорову, яка працювала там актрисою. "Що ти тут робиш? Ти ж співачка!" - сказав Ліні Поклад, і акторська кар'єра Прохорової завершилася, а естрадна почалася. Прохорова, що згодом стала дружиною композитора, першою виконувала його майбутні хіти, а ансамбль "Мрія" швидко набув популярності.

Зображення: кадр з відео ансамблю "Мрія"

Проте, це сталося ненадовго: Ігоря Поклада мобілізували до армії, і без стабільного керівництва група втратила свої позиції.

Проте на Поклада знову чекав "щасливий випадок": під час своєї військової служби він зустрів молодого поета Юрія Рибчинського. А далі, як відомо, з'явилися такі пісні, як "Чарівна скрипка", "Дикі гуси", "Два крила", "Тиха вода"... Поклад завжди зумів знайти правильний шлях.

Пісні з неба

Ігор Поклад був переконаний, що мелодії спускаються з небес. І справді, вони знаходили його саме в снах. "Скільки ж пісень з’являлося мені у снах, але мені ніколи не хотілося вставати і записувати їх! Якби я це робив, то тепер у мене було б не 150, а цілих 1550 пісень", - з усмішкою згадував маестро.

Проте мелодію пісні "Скрипка грає" він записати не полінувався: прокинувся, награв на роялі (фортепіано він за інструмент не визнавав), записав на магнітофон і ліг спати.

Він міг витрачати роки на створення однієї пісні, а коли виникала необхідність написати щось на замовлення, спершу довго "розігрівався", виконуючи класичні твори.

Одного разу я вирішив переглянути свою нотну бібліотеку. І не міг повірити власним очам – чи дійсно все це створено мною?! Коли ж я встиг усе це написати?! У моїй шафі зібрано "кілометри" музичних творів! – зауважив маестро. – Але майже половина з того, що я маю, ніколи не була почута іншими.

Зображення: кадр з відео Ігоря Поклада.

Звісно, Поклад не обмежувався лише написанням пісень – його творчий спадок включає рок-оперу "Ірод", оперети "Конотпська відьма" та "Весілля в Малинівці", а також музику до мультфільму "Як козаки...". Він також працював у кіно, і, до речі, часто шкодував про відмову Леоніду Бикову в створенні музики для фільму "В бій йдуть одні старики". Крім того, у його творчості можна знайти й симфонічні композиції.

Проте він давно визначився: пісня для нього - найголовніше.

Найбільше пісень Ігор Поклад написав для Софії Ротару - десь із десяток. Проте популярними чомусь стали тільки "Тече вода" та "Хай щастить".

Мінований рояль

Останні свої роки Ігор Поклад провів у заміському будинку у Ворзелі разом із другою дружиною Світланою.

Про їхні стосунки можна написати окрему статтю, а то й книгу. Але цей "щасливий випадок" - знайомство з нею у спільних друзів - став, напевно, найщасливішим в його житті.

Зображення: з публічних джерел Ігор та Тетяна Поклади.

Світлана перетворилася для Поклада на кохану, музу, янгола-охоронця, агентку, а зрештою - на співавторку його твору "По той бік рояля".

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вони вважали, що знайшлися в безпечнішому місці — адже, напевно, в Києві ситуація була б гіршою? "Справді, якби ми тоді були в Києві, я б переконувала чоловіка переїхати до Ворзеля," — згадувала Світлана Поклад.

Проте одного разу біля їхнього дому з'явилися російські танки та БТР, і вони опинилися в повній ізоляції — без води, електрики та газу. Єдиним порятунком стали домашні заготовки, які Світлана зберігала в погребі. Саме там пара шукала укриття, поки їх не звільнили волонтери.

Після цього в їхньому помешканні влаштувалися загарбники. Перед тим, як покинути оселю Покладів, вони замінували рояль.

Костянтин Гудаускас, який витягнув Покладів з окупації, згодом здобув популярність завдяки фільму "Буча". Цікаво, що частина зйомок цього фільму проходила саме в будинку Покладів.

Безумовно, цей важкий досвід вплинув на нього - останнім часом Ігор Поклад боровся з серйозною недугою і переважно проводив час у медичному закладі.

У свої вісімдесят років він відкрито висловився: "Музика вже не приходить мені у снах. Тож, гадаю, нових творів не з’явиться. Я зробив усе, що міг. Хто здатен створити щось краще – нехай намагається..."

Зображення: gordonua.com Ігор Поклад відзначив свій 83-й день народження.

***

Останнє прощання з Ігорем Покладом відбудеться завтра, 11 липня, в приміщенні Національної філармонії України.