Камера та зброя: спогади про Юрія Костишина - митця, який боровся з 2015 року.

На фронті загинув Юрій Костишин - військовий з позивним "Кіт Характерник", якому назавжди залишилося 48 років. Він був не просто бійцем, а людиною, яка навіть серед жахів війни знаходила красу і фіксувала її на камеру. Його фотографії з передової експонувалися в Україні та за кордоном, показуючи світові те обличчя війни, яке бачать лише ті, хто там.

Деталі можна розглядати як елементи, які створюють загальну картину або контекст.

Юрій Костишин уперше взяв до рук зброю в 2015 році, коли багато людей ще мріяли про швидкий мир на Сході. Він добровільно вирішив приєднатися до Збройних Сил України і потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" — знаменитого підрозділу з героїчним минулим, що бере свій початок з визвольних змагань 1920-х років.

Сім років після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, Юрій залишався рішучим. Він приєднався до 44-ї окремої артилерійської бригади, щоб продовжити боротьбу. Для нього оборона України була не просто етапом, а свідомим вибором, який став невід’ємною частиною його життя.

Географічні аспекти конфлікту

Бойовий шлях Юрія Костишина проходив через найгарячіші епіцентри російсько-українського конфлікту. Він активно брав участь в обороні Києва в лютому-березні 2022 року, коли ворожі підрозділи наближалися до столиці, а українські захисники з усіх сил намагалися їх зупинити, проявляючи неймовірну відвагу та самопожертву.

Після цього він брав участь у бойових діях на території кількох регіонів:

* Житомирщина - територія, на якій відбувалися збройні сутички на північному заході від столиці України.

* Донецька область - епіцентр найжорстокіших боїв, де кожен метр землі вимірюється кров'ю

Запорізька область є одним із найскладніших секторів південного фронту.

Сумська область - це регіон, де постійно відбуваються спроби ворожих атак.

Курська область в Росії стала свідком того, як українські військові довели свою здатність вести бойові дії на території супротивника.

Ця географія - це не лише географічні назви на мапі. Це місяці і роки, проведені під вогнем, в окопах, у безперервному напруженні між життям і загрозою смерті.

Об'єктив як свідок конфлікту

Між військовими завданнями Юрій займався чимось особливим - він фотографував. Не на професійний фотоапарат, а на свій мобільний телефон. Він зафіксовував все, що його оточувало: фронтову природу, що продовжує жити своїм життям, незважаючи на людські страждання, а також своїх товаришів - тих, з ким розділяв окопи, холод, страх і надію.

Його фотографії - це не просто знімки для соціальних мереж. Це реальність війни, яку спостерігають лише ті, хто перебуває на передовій. На обличчях воїнів відбивається втома, над позиціями розстилається краса українського неба, а тихі миті між атаками створюють атмосферу братерства, що виникає лише в умовах справжніх випробувань.

Визнання творчості

З 2023 року роботи Юрія Костишина почали демонструватися на публіці. Спершу їх можна було побачити в Україні, а згодом — і за межами країни. Його творчість була представлена в:

* У Львові, культурному центрі України, де мистецтво займає особливе місце.

Тернопіль - місто, що активно сприяє розвитку української культури.

Київ — місто, яке він оберігав, тримаючи в руках зброю.

* У Вільнюсі (Литва) – відкриваючи європейцям справжню картину українського конфлікту.

Це були індивідуальні виставки, а не колективні експозиції, де твої твори можуть загубитися серед інших. Це були унікальні проєкти, які давали змогу кожному відвідувачу побачити війну через призму погляду Юрія Костишина.

Цікаво відзначити, що до початку війни Юрій займався живописом. Проте фотографія стала тим засобом, який дозволив йому найяскравіше відобразити реалії фронту. Його телефонна камера виявилася більш відвертою, ніж будь-які висловлені слова.

Позивний "Кіт Характерник" - це не випадкове ім'я. У козацькій міфології характерники - це воїни з надзвичайними здібностями, які могли перетворюватися на тварин, передбачати майбутнє, були невразливі для куль. Це були легендарні захисники України, які поєднували у собі силу воїна і мудрість мага.

Вибравши це позивне, Юрій, безумовно, продовжував давні традиції. Він також виявився універсальним бійцем — мав здатність як до бою, так і до створення прекрасного, а також до сприйняття того, що залишалося непоміченим іншими. Кіт став символом його незалежності, гнучкості та вміння виходити з будь-яких складних ситуацій на "лапи".

Юрію залишалося прожити всього 48 років. Він не дожив до свого 49-річчя лише кілька місяців, а, можливо, навіть тижнів. Це той період, коли людина здобуває досвід, мудрість і глибше розуміння життя. Вік, коли в запасі ще чимало енергії, але вже присутня здатність до розважливих рішень.

Для війни цей вік має свої особливі нюанси. Молоді солдати відрізняються великою фізичною витривалістю, тоді як більш досвідчені бійці володіють витримкою, спокоєм у стресових ситуаціях та усвідомленням цінності життя. Юрій був представником того покоління воїнів, які вирушили на фронт не з безвиході, а з чітким усвідомленням своїх дій і їхнього значення.

У 2015-му йому було 38. Час, коли багато хто будує кар'єру, родину, думає про стабільність. Він обрав війну. У 2022-му йому виповнилося 45 - вік, коли вже можна було б залишитися вдома, знайти виправдання. Він знову обрав фронт.

Смерть Юрія Костишина стала подвійною трагедією для України. Країна втратила відданого захисника, який боровся на фронті майже десять років, глибоко розуміючи його реалії і не маючи наміру відступати. Водночас, культурна сфера зазнала втрати митця, чиї твори лише починали здобувати популярність.

Скільки ще виставок могло б відбутися? Скільки ще світлин він міг би зробити? Які історії розповісти? Ми ніколи цього не дізнаємося. Війна забрала не лише солдата, а й свідка, художника, людину, яка документувала цей страшний період для майбутніх поколінь.

Насліддя

Проте Юрій Костишин залишив по собі незабутню спадщину. Його фотографії слугують важливим історичним документом, який завжди матиме свою цінність. Коли війна закінчиться і розпочнуться розмови про те, "як насправді все відбувалося", ці знімки стануть потужним свідченням.

Коли прийде час, і наші нащадки запитають про цю війну, вони матимуть можливість побачити її через призму Юрія. Не через офіційні звіти чи пропагандистські матеріали, а завдяки щирому погляду бійця, який зафіксував реальність на свій телефон.

Юрій Костишин залишиться в пам'яті назавжди у віці 48 років. Він не доживе до тієї перемоги, за яку присвятив цілих десять років свого життя. Нові виставки більше не будуть відкриті, нові світлини не з'являться. Проте його ім'я, позивний "Кіт Характерник" та всі його творчі досягнення залишаться з нами назавжди.

Вічна пам'ять захиснику, який захищав Україну не лише зброєю, а й мистецтвом. Щирі співчуття родині, друзям, побратимам - усім, хто знав Юрія. Його втрата - це біль, який не заховати за словами.

Герої не вмирають. Вони стають частиною історії, яка надихатиме наступні покоління. Юрій Костишин - одна з таких історій.

У той же час міжнародні новинні агентства інформують про жахливу подію в Голлівуді: за інформацією AP, режисера та актора Роба Райнера разом з його дружиною Мішель виявили мертвими в неділю у їхньому будинку в Лос-Анджелесі. Поліція проводить розслідування обставин їхньої смерті.