Кері-Лінн Вілсон: "Я докладаю всіх можливих зусиль, щоб підтримати Україну в культурній сфері."

23 листопада в Україні вшановують пам'ять жертв голодоморів. У цей день о 19:00 в Національній філармонії України відбудеться концерт, присвячений пам'яті загиблих. У заході візьмуть участь Національний ансамбль солістів "Київська камерата", Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії, Національна заслужена академічна капела України "Думка", а також відома диригентка Кері-Лінн Вілсон.

Перед важливим концертом ZN.UA мала можливість поспілкуватися з Кері-Лінн Вілсон, канадійкою-американкою українського походження. Разом із чоловіком, генеральним директором Метрополітен-опера Пітером Гелбом, вона з перших днів повномасштабної агресії Росії проти України активно виступає на підтримку нашої держави.

На початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ви ініціювали створення оркестру Ukrainian Freedom Orchestra, до складу якого увійшли українські професійні музиканти, серед яких чимало біженців. Протягом трьох років ви гастролюєте з цим оркестром по всьому світу, щоб підтримати Україну. Ви активно співпрацювали з багатьма відомими оркестрами та музикантами з різних країн. Які у вас враження про українську професійну музичну школу? Які думки ви маєте щодо співпраці з українськими музикантами на професійному рівні?

Я щиро захоплююсь українською системою музичної освіти. Мій досвід співпраці з українськими музикантами розпочався ще в 2004 році, коли я диригувала в Національній філармонії, а згодом у Національній опері України. З тих пір я мала честь працювати з "Київською камератою" та Українським оркестром Свободи, з якими співпрацюю й зараз. Українські музиканти відзначаються високим професіоналізмом. Вони мають глибоке розуміння музичної історії та культурного контексту, що нагадує мені про моє навчання в канадській системі музичної освіти. Особливо вражає українська манера виконання, адже вона пронизана пристрастю та емоційністю, що є для мене важливим елементом у роботі диригента. Хоча я завжди звертаю увагу на музичну техніку, яку ми вдосконалюємо під час репетицій, саме природний талант відчувати й інтерпретувати музичні твори є тим секретом, який робить виконання по-справжньому вражаючим. Тому я отримую велике задоволення від співпраці з українськими музикантами. І велике "браво" всім їхнім вчителям!

Пройшло всього кілька місяців з моменту, коли ви очолили Національний ансамбль солістів "Київська камерата" як головна диригентка. Які у вас відчуття від роботи з цим колективом?

Я щаслива взяти на себе роль головної диригентки "Київської камерати". Для мене це надзвичайна честь очолити ансамбль, який я давно вважаю взірцем завдяки його відданості українській музиці та майстерному виконанню. Безумовно, маестро Валерій Матюхін, засновник цього колективу, був справжнім пристрасним лідером у сфері сучасної української академічної музики та відданим патріотом України.

Отже, ми з "Камератою" були вимушені об'єднати свої зусилля (усміхається), адже навесні нас очікував виступ у Карнегі-холі, за кілька репетицій. Після нашого неймовірного дебютного концерту в Нью-Йорку, який пройшов на вражаючому рівні, ми зрозуміли, що між нами існує особлива зв'язок, повна взаємоповаги та симпатії. Це спонукало нас продовжити співпрацю. У той момент я отримала запрошення взяти участь у конкурсі на посаду головного диригента оркестру. Я в захваті від свого рішення з двох причин: по-перше, важливо продовжувати нашу місію виконання та замовлення українських творів, особливо в умовах війни. По-друге, я справді люблю цих музикантів, глибоко їх поважаю та захоплююся їхньою відвагою. Всі вони, хто залишився в Україні під час війни, для мене — справжні герої. Тому моя робота з українськими музикантами є ще однією можливістю продемонструвати їм свою любов, підтримку та солідарність. Це надзвичайно важливий аспект мого перебування на посаді головної диригентки цього унікального колективу. Я прагну, щоб вони відчували, що я надаю їм музичне натхнення та надію на те, що ми зможемо подолати кордони України. Наступного року ми плануємо гастролі в Америці, а в майбутньому — і в Європі. Я впевнена, що нас чекає яскраве та насичене майбутнє. Я дуже горда, що маю честь очолювати цей оркестр.

Коли ви вперше дізналися про жахливі події Голодомору, які спіткали український народ? Чи вбачаєте ви певні паралелі між тими подіями, що сталися 90 років тому, і сучасністю?

Вперше я дізналася про Голодомор під час свого навчання в Канаді, коли була студенткою. Це стало поштовхом для мого глибокого зацікавлення історією України, адже я прагнула зрозуміти її в рамках радянської епохи. Мене також дуже приваблювала українська культура та традиції, тому я почала активно досліджувати все, що пов'язано з культурною спадщиною України.

На мою думку, те, що ми спостерігаємо сьогодні, не відрізняється від подій Голодомору 30-х років минулого століття. Це явний акт геноциду. Єдина істотна відмінність у тому, що зараз у нас є можливість особисто спостерігати за тим, що відбувається. Я подорожую Україною та стала свідком жахливих злочинів. І світ також може це бачити завдяки телебаченню та соціальним мережам. Немає жодних таємниць. Сьогодні ми знову стаємо свідками страшного геноциду цілого народу.

Канада, де ви з'явилися на світ, є однією з перших країн, що визнали Голодомор 1932-1933 років як геноцид українського народу. У США цей процес на законодавчому рівні продовжується, але не всі штати ще визнали Голодомор геноцидом. Як ви вважаєте, що може прискорити цей процес? Яким чином культурні інструменти можуть сприяти цьому?

-- Я вважаю шокуючим той факт, що не всі штати Америки визнали Голодомор злочином геноциду. Настав час зробити так, щоб це було визнано, оскільки ми чітко бачимо, що історія повторюється. Дії Путіна -- це продовження дій Сталіна, це продовження невпинного бажання Росії стерти Україну з лиця землі. Ми маємо всі знання й докази того, що Голодомор сторічної давнини був реальним. І ми, зокрема митці, маємо наполягати на тому, щоб не лише Сполучені Штати Америки визнали цей злочин, а й усі країни, які ще не зробили цього. І навіть наша потужна американо-українська концертна програма, яку презентуємо на День пам'яті жертв голодоморів, -- один із внесків у цю справу.

-- На концерті 23 листопада в Києві прозвучать "Панахида за померлими з голоду" українського композитора Євгена Станковича та музика американських композиторів -- "Adagio" для струнного оркестру Самюела Барбера, сюїта для скрипки з оркестром "Червона скрипка" Джона Корільяно та "Список Шиндлера" для скрипки з оркестром Джона Вільямса. На чому ви хочете особливо акцентувати такою добіркою творів?

-- Я з нетерпінням очікую нагоди диригувати цією прекрасною програмою на концерті, присвяченому пам'яті жертв Голодомору. Це дуже складний і трагічний час для нас, коли ми вшановуємо пам'ять усіх невинних жертв Голодомору, адже, як я вже сказала, ця трагедія має продовження й сьогодні. Тож музика, яку я обрала, дуже потужна, глибока й зворушлива. І якщо вона змусить нас плакати, це добре, тому що це саме те, що музика має робити з нами. Музика є засобом вираження того, що ми тримаємо глибоко всередині. Той факт, що я обрала американську музику, є символічним, тому що я хочу об'єднати в одній програмі твори із США та України. Сполучені Штати на сто відсотків підтримують Україну і, сподіваюся, так буде завжди, хоч би що сталося в майбутньому. Отже, використовую музику як символ солідарності та підтримки України. Наприклад, Adagio для струнного оркестру Самюела Барбера передає відтінки скорботи, смутку, але в прекрасний зцілюючий спосіб. Мені особисто дуже близький цей твір, і я обожнюю ним диригувати. "Панахида" Станковича є дуже потужним реквіємом. Вона змушує нас голосно кричати, передає наш острах, гнів.

Я, безумовно, з великим задоволенням очікую на співпрацю з моєю улюбленою Богданою Півненко, яка виконає чудову композицію Джона Корільяно — сюїту для скрипки та оркестру "Червона скрипка". Моє знайомство з Джоном розпочалося ще в студентські роки, і протягом своєї кар'єри я часто диригувала його творами, тому добре знайома з його творчістю. До речі, фільм "Червона скрипка" (The Red Violin) був створений нашим спільним другом, а мій чоловік, який у кінці 90-х обіймав посаду президента Sony Classical Records, запросив Джона Корільяно написати музику до цього фільму. За цю композицію Корільяно отримав премію "Оскар", і саме тому його творчість є дуже близькою та цінною для нас обох.

І, нарешті, що може бути кращим твором для виконання на біс, ніж тема Джона Вільямса зі "Списку Шиндлера"? Ця музика ідеально пасує завершенню програми, бо дає розраду, наповнює надією.

І я гадаю, що слухачі зрештою відчують піднесення, й ми всі разом зможемо отримати справжній катарсисний досвід.

-- Що треба робити на рівні культурної дипломатії, аби за нинішніх складних умов голос України звучав потужніше?

Я докладаю всіх зусиль, щоб підтримати Україну на культурному фронті. Культурна дипломатія має багато значень. Культура може виявитися набагато більш ефективною зброєю, ніж фізична сила. Тому, працюючи спільно з колегами з "Київської Камерати" та Ukrainian Freedom Orchestra, ми поширюємо силу та красу української музики, представляючи наших неймовірно талановитих і сміливих музикантів. Я продовжуватиму цю справу, поки не досягнемо перемоги. І звичайно, ми не зупинимося після перемоги, адже нам потрібно відновити всі культурні інституції в Україні, щоб вони знову процвітали. Це моя місія зараз, і вона залишиться моєю метою завжди.

Слава Україні! Слава її героям!