Легендарний Предстоятель

Пішов із земного життя Патріарх Філарет. За цього життя його імʼя стало знаковим, визначальним, навіть легендарним. І то не тільки для вірних Київського Патріархату, а пізніше - помісної Православної Церкви України. А й для багатьох не завжди глибоко релігійних українців, однак які разюче вміють відділяти зерно від полови.

Чому це відбувалося? Тому що Святійший випромінював як простоту, так і глибоку мудрість. Він вражав своєю здатністю до високого богословського мистецтва проповіді, а також рідкісною майстерністю просто пояснювати складні концепції. Його невтомна віра в Бога, відданість Церкві та щире прагнення до українського розвитку були очевидні для всіх навколо.

Ця справжня, не обтяжена технологіями, політикою чи пропагандою, а щира, з глибини серця Віра стала основою вражаючих досягнень Патріарха в розвитку українського православ'я. Можу стверджувати навіть рішучіше: формування сучасного українського православ'я в значній мірі є результатом духовної та організаційної роботи Патріарха Філарета.

Ця діяльність стала на заваді духовному тріумфу московського офіційного православ'я в Україні, незалежно від намірів Кремля. Російське імперське православ'я, яке стало домінуючим на момент відновлення української незалежності, а саме РПЦ та її підрозділ УПЦ МП, не змогли зберегти своє монопольне становище в сучасній Україні. Це багато в чому стало можливим завдяки рішучій та авторитетній протидії, яку на багатьох етапах очолював Патріарх Філарет.

Створення організаційно сильної структури УПЦ КП, яку вже з кінця 90-х – початку 2000-х років не могла ігнорувати жодна номінально українська влада, стало важливим духовним центром для формування української ідентичності та об'єднання українців. Ця заслуга, безумовно, належить Святійшому та його найближчим учням і соратникам, серед яких нинішній Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній, Митрополит Євстратій та багато інших. Вони представляють яскраве покоління молодих, сучасних лідерів українського православ'я. Вважаю, що саме поява такого покоління була б неможливою без сприятливого середовища, яке створював Патріарх Філарет, чиї вплив і діяльність значно виходили за межі самої УПЦ Київського Патріархату.

Особливо сьогодні, в день прощання з Патріархом, не слід забувати, що концепцію Єдиної Української Помісної Автокефальної Православної Церкви наше суспільство вперше почуло саме з його вуст. Насправді, важко знайти когось, хто щиро вірив у цю ідею та зробив би так багато для її реалізації ще до того, як вона стала загальноприйнятою, як Патріарх Філарет!

Я багато років був знайомий з Його Святістю, десь з кінця 90-тих. Багато разів чув його проповіді, виступи, бесіди, просто його людську розмову зі знайомими й зовсім не знайомими йому людьми. Влітку 2018 року я був співавтором книги "Три розмови про Україну", й першу розмову я мав саме зі Святійшим Патріархом Філаретом. Це були часи активної дискусії щодо можливості Помісної Церкви, Томосу й Патріарх, звісно, був активним її учасником. Згодом у книгу ввійшла далеко не вся розмова із Патріархом, а може десь 35-40% відсотків. Однак запис зберігся, й зараз, з відстані років, його не оприлюднені тоді повністю думки, після початку повномасштабного російського вторгнення, є ще більш актуальними. Словом, ця розмова ще чекає на свого глядача й з часом буде оприлюднена.

Важко говорити про Патріарха Філарета в минулому часі, адже він є такою невід’ємною та легендарною постаттю для всієї історії відновленої Української Держави. Мене переповнює сум від того, що Патріарх уже пішов з нами — це справді велика втрата для багатьох, в тому числі й для мене.

Проте залишається Спогад. Світлий Спогад про Велику Особистість, яка подарувала українському народу безліч Віри, Надії та Любові...

Царству Небесному, Великому українському Патріарху... Вічний спокій Вам, Ваша Святосте...