Львів проведе в останню путь чотирьох героїв.

15 жовтня, в четвер, місто Львів вшанує пам'ять військовослужбовців Сергія Грицевича, Василя Коваля, Дмитра Станкевича та Андрія Курмана, які загинули, борючись за незалежність України від російських загарбників. Інформацію про це надав пресцентр Львівської міської ради.

Прощання із Дмитром Станкевичем розпочнеться о 09:30 у храмі святого Луки (вул. Тракт Глинянський, 161).

Останнє прощання з Андрієм Курманом відбудеться о 09:30 у церкві Успіння Пресвятої Богородиці, що знаходиться в Дублянах.

Чин похорону Дмитра Станкевича, Андрія Курмана, Василя Ковалика та Сергія Грицевича відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Сергія Грицевича та Василя Ковалика знайдуть вічний спокій на Личаківському кладовищі, у секторі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна). Андрія Курмана поховають на Голосківському кладовищі, у полі 34-В, а Дмитра Станкевича – на військовій ділянці кладовища в Лисиничах.

Сергій Грицевич (10.01.1987 -- 07.05.2025) Уродженець селища Ратне Волинської області.

Отримав освіту в Ратнівському ліцеї №2, який носить ім'я Миколи Заліпи, при селищній раді Ратного. Згодом я здобув професію техніка-технолога у Львівському технікумі м'ясної та молочної промисловості, що входить до складу Національного університету харчових технологій. Пізніше продовжив навчання і отримав вищу освіту в цьому ж університеті.

Виконував обов'язки обвалювальника м'яса у компанії з обмеженою відповідальністю "Торговий дім 'Галицька свіжина'".

За розповідями близьких, Сергій вирізнявся неймовірною добротою, щирістю та життєрадісністю. Його оптимістичний підхід до життя завжди надихав оточуючих. Він був сповнений енергії, активний та готовий до нових пригод. Сергій умів створювати навколо себе атмосферу тепла і радості, завжди даруючи позитивні емоції людям, які його оточували. Одним із його захоплень була музика, а особливу пристрасть він мав до гри на гітарі.

У 2023 році я прийняв рішення стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Воював за територіальну цілісність і суверенітет України на сході, у складі 100-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.

У Сергія Грицевича є мати, донька, дружина, сестра та сім’я.

Василь Ковалик (28.12.1997 -- 14.08.2025) Львів'янин.

Я отримав середню освіту в загальноосвітній школі №90 у Львові. Після цього продовжив навчання в державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище", де здобув професійну кваліфікацію.

Служив в армії за призовом.

Займався обслуговуванням автомобілів у приватних компаніях.

Зі слів рідних, Василь був сміливим, щирим і турботливим, відкритим до нових викликів та можливостей. Любив пробувати щось нове, не боявся змін і з цікавістю пізнавав світ. Був товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав широке коло друзів. Умів підтримати близьких, виявити увагу й турботу. Захоплювався автомобілями.

У 2025 році він узяв на себе відповідальність захищати свою країну від агресії російських загарбників. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку.

У Василя Ковалика є мама, дві сестри, троє братів та родина.

Дмитро Станкевич (23 лютого 1986 – 11 жовтня 2026) – мешканець Львова.

Навчався у середній загальноосвітній школі №96 МЖК-1. Згодом здобув професію техніка-еколога у відокремленому структурному підрозділі "Природничий фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка". Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю "Біологія та біохімія".

Працював у сфері логістики на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро був щирою, доброю та позитивною людиною. Особливе місце в його житті посідала сім'я, а найбільшу радість дарував час, проведений із донечками. Захоплювався футболом, яким жив і горів, любив читати історичні книжки та статті, подорожувати, ходити в походи й відкривати для себе нові місця. Цінував активний відпочинок і яскраві моменти, проведені з близькими.

У 2025 році він прийняв рішення захищати свою країну від агресії російських військ. Він боровся за територіальну цілісність і незалежність України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському фронтах, будучи частиною 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Отримав медаль "Ветеран війни".

У Дмитра Станкевича залишилися його дружина, дві доньки, батьки, брат, племінниці та численна родина.

Андрій Курман (29 жовтня 1977 – 13 жовтня 2026) — мешканець Львова.

Я навчався в Дублянському опорному ліцеї, названому на честь Героя України Анатолія Жаловаги, що підпорядковується Львівській міській раді. Після цього я отримав професійну освіту в одному з навчальних закладів професійно-технічної освіти Львова.

Служив в армії за призовом.

Мав досвід роботи в індустрії громадського харчування на приватних компаніях.

Згідно з розповідями родичів, Андрій вирізнявся щирістю, добротою та оптимізмом, мав спокійний характер і чуйну натуру. Він завжди дбав про своїх близьких і вмів підтримати їх своєю увагою та теплом. Андрій захоплювався водінням, малюванням та риболовлею.

У 2023 році він вступив на захист рідної землі від агресії російських загарбників. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на Донеччині, перебуваючи у складі 24-ї окремої механізованої бригади, названої на честь короля Данила, що входить до Сухопутних військ Збройних Сил України.

Отримав нагороди від Міністерства оборони України: медаль "За поранення", медаль "За оборону міста Бахмут" та медаль "Ветеран війни".

У Андрія Курмана є дружина, дочка, син, мати, брат, племінники та рідні.