Творили разом з ними і для них. У Коломиї для родичів зниклих безвісти та полонених "едельвейсів" було проведено арт-терапію.

Матері, дружини, доньки та сестри зниклих безвісти та полонених "едельвейсів" виражали свої почуття на полотні, передаючи те, що залишалося невисловленим.

Поруч із кожним мольбертом розташовувався портрет близької людини, котру всі чекають з нетерпінням, зазначає Репортер.

Члени громадської організації "Опора титанів", до складу якої входять близькі осіб, що зникли безвісти або потрапили в полон з 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", активно беруть участь у всіх заходах, пов'язаних із їхніми родичами. Вони також самостійно організовують численні події та акції. Цього разу ініціативна група вирішила влаштувати захід нового формату — арт-терапію для тих, хто чекає на своїх "едельвейсів".

Ми малювали з ними, - говорить одна з організаторок події Христина Грималюк. - Вони були присутні з нами і ми малювали з ними, для них і задля них. Це було не просто малювання. Це про щось таке глибше. Кожен малював те, що асоціювалося у нього з рідним, тому кожного картина по-своєму особлива.

Христина створила малюнок дороги, використавши відтінки зеленого. Вона також внесла текст: "Це шлях до тебе, тату, я ніколи не зупинюся".

Христина вже три роки не може дочекатися свого батька. Сергій Уляк, її тато, зник безвісти під час війни в червні 2022 року.

Арт-терапія тривала майже три години. Захід провели у студії "Angeliuk Art" в Коломиї. Майже всі події "Опора титанів" намагається проводити саме в цьому місті, адже тут базується бригада в якій служать їхні рідні.

Андріана Грабова прибула з Львівської області. Вона вже 30 місяців чекає на свого батька. Богдан Грабовий зник у грудні 2022 року і досі не знайдений.

Такі зустрічі є важливими, адже вони дарують нам відчуття життя, але не стирають наші спогади, - зазначає Андріана Грабова. - Вони створюють єдність, і ми усвідомлюємо, що не самотні, адже є й інші, хто також чекає і вірить. Ми не зупинимося, бо нас підтримують віра, любов і зв’язок, який, безсумнівно, міцніший за будь-які труднощі.

На думку Андріани, арттерапія — це не просто процес малювання, а особливий метод вираження того, що важко передати словами.

Це можливість хоч на мить вийти з такої тиші, тому що кожна з нас дуже довго живе у мовчанні, - говорить Андріана Грабова. - А це трошки такий спосіб висловити свої емоції не словами, не розмовами, а фарбами і тими кольорами. Кожна з нас сиділа біля портретів своїх рідних чоловіків і на полотні малювала те, що відчуває всередині. Тобто це очікування, надія, віра, страх, любов. Через фарбу на полотно можна було трошки випустити те, що болить.

Картина Андріани поділена на дві частини. На одній просто мазки темних кольорів, а на другій частині білий колір і на ньому напис: "Сила моя назавжди з тобою, тату".

І ця подія також більше про єднання, тому що ми були разом, - додає Грабова. - Ми бачили, що ми не одні, що ми про наших рідних пам'ятаємо і далі будемо говорити про них та робити різні акції.

Марія Луцик планує повісити на стіну, поруч із татом, своїй картині, створеній під час арттерапії. Її батько, Павло Луцик, зник безвісти в червні 2022 року.

Коли я малювала, у мене виникало відчуття напруження, адже переживання нікуди не зникали. Проте в процесі творчості мені ставало легше, - ділиться Марія. - Усе те, що крутилося в голові і не знаходило виходу, я змогла втілити на полотні. Це справді допомогло моїм близьким.

Кожна мама, дружина, донька та сестра забрали з собою картину додому. Також одну картину "Опора Титанів" хоче розіграти на розіграші уже незабаром. Усі отримані гроші віддадуть на потреби бригади.