Магічний символ для коханої, несподіванка для батьків і звістка з лікарні: дружина, близькі та колеги - про останні дні життя музиканта Михайла Клименка.

9 грудня в Національній філармонії України відбулося прощання з 38-річним Михайлом Клименком - обдарованим музикантом, співаком і композитором, який був фронтменом гурту ADAM. Два місяці тому у нього діагностували туберкульозний менінгіт, через що він потрапив до реанімації. Після тривалого лікування його стан погіршився, і він впав у кому. На жаль, боротьба за його життя закінчилася 7 грудня, коли Михайло Клименко пішов з життя.

На прощанні з артистом редакція OBOZ.UA поспілкувалася з друзями та колегами Михайла, які поділилися спогадами про нього. На прощанні зібралася також родина музиканта - батьки, дружина Саша Норова, яка була його партнеркою по гурту ADAM, його діти й інші близькі родичі.

"На прощанні дружина Михайла Клименка поділилася своїми почуттями: «Ми завжди дякували Богу за те, що знайшли одне одного, за нашу любов і всі дари, які він нам подарував. Протягом 18 років ми були разом щодня, і жодного разу не провели день окремо. Я безмежно вдячна Міші: він був найкращим чоловіком, батьком, коханим, а також надзвичайно творчою особистістю. Я завжди цінувала нашу спільну творчість, його вірність у мене й ті слова підтримки, які він мені говорив: «Ти найкраща». Особливо я вдячна за ті пісні, які він створив для мене – тепер вони мають для мене незмірну цінність. Мішо, я безмежно тебе люблю і любитиму завжди."

"Хочу висловити свою вдячність усім, хто підтримував нас у цей складний час, - зазначила Саша Норова. - Ваша доброта та молитви були безцінними. Коли Міші ставало справді важко, я зрозуміла, що маю ще більше покладатися на Бога. Я молилася щиро і безупинно. Але, напевно, у Бога є свій план для кожного з нас... Ввечері перед тим ранком, коли Міша пішов, я була поруч із ним: обіймала, цілуючи, сподівалася, що він відкриє очі і погляне на мене, як у казці. Коли я повернулася додому, побачила маленьку божу корівку - зовсім крихітну, з двома плямами. Вона весь час літала поруч, і я відчула, що це знак від Міші, ніби він все ще поруч. Я навіть розмовляла з нею. Наступного дня, дізнавшись про його смерть, я повернулася, і вже не знайшла цю божу корівку... Я шукала, шукала, і мені здалося, що це його спосіб попрощатися зі мною. Дякую тобі, Мішо. Ти був неповторним, таким більше не буде. Дякую за наших чудових дітей. Дякую за все".

Мама співака розповіла, що вони з чоловіком десять років не могли завести дітей. "Ми просили у Бога милості - і він нарешті подарував нам прекрасного сина, а згодом і донечку. Коли народився маленький Міша, я не могла на нього надивитися. Цілий рік не випускала його з рук. А коли з'явилася донька Лесічка, він завжди казав: "Моя і більше нічия".

"Ми навіть не здогадувалися, - продовжила вона, - що Міша має таку кількість шанувальників і що стільки людей його люблять. Він ніколи не хвалився цим, був надзвичайно скромним. Коли я питала його про справи, він відповідав: "Моя мамцю (так він мене називав), у мене все гаразд. Цього літа ми планували святкування - наше з татом золоте весілля, а також ювілей чоловіка - 70 років. І, як виявилося, Міша вже почав готувати для нас сюрприз... але, на жаль, не встиг," - поділилася мама.

"Сашуня для нас також стала донечкою, - сказала пані Надія. - Їй буде дуже важко без Міші, адже між ними існувало справжнє неземне кохання. Вони насолоджувалися прекрасним життям і підтримували одне одного кожного дня. Сашо, хочу сказати тобі: існують люди, які живуть разом десятиліттями, але не відчувають тієї близькості, що була між вами. Мій син був щасливим у вашому шлюбі, і я щиро вдячна тобі за це. Ти подарувала нам чудових онуків. Сьогодні Марк підійшов до мене і сказав: "Бабусю, я завжди з тобою, нікуди не зникну". Я завжди говорила, що в моєму житті є троє найцінніших чоловіків: мій син, мій онук і мій чоловік. Син був неймовірною людиною, і я відчуваю, що Бог подарував нам його ненадовго, щоб ми могли радіти. Як інакше сприйняти це? Ми ніколи не завдавали нікому шкоди, і я вірю, що Господь не міг нас так образити, отже, така була доля нашого сина."

"У нашому оточенні всі відзначали Михайла як справжнього віртуоза музики, - поділився співак Дмитро Монатік в інтерв'ю OBOZ.UA. - Проте, життя часто розкидало нас по різних місцях. Проте, ми все ж мали можливість зустрітися: це сталося на концерті співачки KOLA в Палаці спорту. Ми випадково натрапили один на одного у фоє, і саме тоді вперше почали розмовляти. Хоча ми багато чули один про одного, особисто раніше не знайомилися."

Перше знайомство завжди залишає значний слід у враженнях про людину, і Михайло справив на мене надзвичайно позитивне враження. Він був яскравою, відкритою особистістю, і його родина, яку я сьогодні побачив вперше, виявилася такою ж. Щирий, комунікабельний, душевний, справжній, талановитий та надзвичайно музичний – він справді вражав. Мені шкода, що ми не встигли поговорити більше. Здається, що буде ще час, але іноді життя змінюється в одну мить. Коли я дізнався про його важку хворобу, це стало для мене шоком – настільки все сталося раптово і несподівано. Я щиро сподівався і вірив, що він одужає і, переживши цю страшну подорож, знову повернеться, щоб подарувати світові ще багато прекрасної музики.

Нехай мелодії, які він створив, залишаться в пам’яті назавжди. Щиро сумую разом із усіма нами - ми втратили чудового артиста. Моя улюблена композиція - "Повільно". А "На дельфінах я до тебе доберусь" неймовірно піднімає настрій - така легка, світла, сповнена радості. Вважаю, що в усіх його піснях звучить щире, глибоке кохання - до близької людини. Це особливо важливо в наш час. Дуже важливо.

"Міша був насамперед для мене колегою, - розповів OBOZ.UA продюсер Вадим Лисиця. - Він багато працював із Сашею Пономарьовим, який надав йому можливість творити у своїй студії "З ранку до ночі". На другому поверсі там була його невеличка студія. Ми співпрацювали з ним над піснею "В чистім полі" для Марії Яремчук і багато чого робили разом. До повномасштабного вторгнення дуже щільно: дивлюся по переписці - ми постійно щось вигадували. Вітали один одного з днем народження, спілкувалися, дружили.

Я приїжджав до Пономарьова, це було часто, бо там у нього працював талановитий радіомайстер. І під час ремонту апаратури завжди заходив до Міші. Затримувався там надовго, бо було цікаво спостерігати, чим він живе та що робить у цей момент. Він показував мені свої проєкти по гурту ADAM - близько двадцяти пісень у роботі, усі україномовні, хоча на той час багато виконавців віддавали перевагу російській мові. Нам було цікаво разом - імпонувала одна музика, обговорювали ідеї. До речі, одну з його перших пісень - "Таку як є", - радіостанції довго не ставили в ефір. Я був здивований і навіть особисто розмовляв з менеджерами, намагаючись підтримати контент. І знаєте, саме ця пісня у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, вибухнула в топах - почала лунати на багатьох радіостанціях.

На мою думку, Міша був справжнім недооціненим талантом. Я робив усе можливе, щоб його підтримати, але його творчість довгий час залишалася в тіні. Лише після того, як "Таку як є" потрапила в чарти, слухачі почали згадувати про нього. Проте він не здався, невпинно створюючи нові пісні і пишучи свою музичну історію. І з часом в його репертуарі з'явилося безліч хітів.

Коли я дізнався, що з ним сталася біда, і його дружина виклала допис про фінансову допомогу, подивився на "банку" - спочатку там було близько 30 тисяч гривень. А вже за кілька днів сума зросла майже до мільйона. Реакція людей була надзвичайною - увесь шоубізнес добре знав Михайла. Я впевнений, що всі, хто мав змогу, зробили свій внесок. І це не дивно, адже він завжди був доброю, щирою, сонячною людиною, готовий допомогти кожному, хто потребував підтримки".

"Ми разом вступили до естрадно-циркового коледжу в Києві, ставши однокурсниками, - ділиться спогадами акторка Театру Франка Тамара Антропова в інтерв'ю OBOZ.UA. - Наша зустріч відбулася досить весело і несподівано. Перший раз нас зібрали в новій, відремонтованій будівлі коледжу для практики - потрібно було навести лад. Ми стали першим курсом, який заселився до корпусу на Жилянській, 88. Ми ходили, прибирали, робили вигляд, що дуже зайняті, і багато спілкувалися. Так і почалося наше знайомство з Мішею. Нам тоді було по 16 років - молоді, кумедні, сповнені натхнення. У Міші було розкішне волосся, сережка у вусі та широкі штани. Думаю, у батьків збереглися фото тих часів - варто пошукати. Він не був із тих, хто прагне привернути увагу або справити враження; він просто залишався самим собою. У спілкуванні Міша був відкритим, уважним і легким. З перших хвилин ставало зрозуміло, що це своя людина. У ньому справді було щось особливе - тепло, доброта і гармонія. Він відразу викликав щиру симпатію."

Ми постійно зустрічалися на заняттях, особливо в перші два роки навчання, коли ще з ентузіазмом відвідуєш всі лекції. Наші розмови були різноманітними: про мистецтво, особисті переживання, про те, яким повинен бути справжній артист. Ви ж знаєте, як це буває: в навчальних закладах іноді з'являються студенти-"зірки", які з перших хвилин намагаються привернути до себе увагу. Дехто втрачає іскру ще до закінчення навчання, а хтось залишається на висоті і після. Але Міша не прагнув миттєвого успіху. Спочатку він був навіть дещо сором'язливим. Проте з кожним роком він розвивався, ставав сильнішим, впевненішим і потужнішим. В ньому жив глибокий внутрішній світ, який він не виставляв на показ, але тепер його глибина відчувається в його піснях.

Згодом у нашому навчальному закладі з'явилася студія звукозапису, де Міша проводив багато часу, займаючись написанням музики, експериментами та творчим розвитком. Я пам'ятаю, як на старших курсах знайомі звукорежисери розповідали про його неймовірний вокальний прогрес. Тоді я подумала: "Це просто вражає!". Після закінчення навчання кожен обрав свій шлях: я пішла у свій бік, а Міша - у свій. Ми майже не підтримували зв'язок, зрідка ставили один одному лайки в соцмережах. І ось, коли я вперше почула хіт "Повільно" і дізналася, що його автором є Міша, я відчула неймовірну радість. Я негайно написала йому. Це було почуття щирої гордості - важко передати, як приємно було бачити, як він так впевнено заявив про себе у світі музики.

Приблизно рік тому я випадково потрапила до Ocean Plaza, і там відбулася несподівана зустріч. Міша разом із дружиною Сашею запросили мене на свій концерт, і я вирушила туди з нашою однокурсницею. Це був справжній емоційний вибух, така насолода! Я відчувала глибоку вдячність долі за ту випадковість. Те, що сталося з Мішею нині, — це неймовірно несправедливо. Це велика втрата. Бажаю сил і підтримки його дружині, дітям, батькам і сестрі.

"Михайло та я працювали разом над проєктом Darisha, - ділиться Юла, керівниця PR-агентства YULA Company, у розмові з OBOZ.UA. - Я виконувала функції продюсера для співачки, тоді як Михайло займався написанням пісень. Дарина здобула перемогу в національному відборі на "Дитяче Євробачення 2018" із композицією "Say Love", автором якої також був Міша. Ми були знайомі ще до цього моменту, адже познайомилися на студії Пономарьова. І, що цікаво, у кліпі, знятим приблизно в 2018 році, Міша та Саша використовували наш жовтий кабріолет для зйомок. Сьогодні ми переглядали це відео і згадували про всі ті приємні моменти, які залишилися в пам'яті."

У нас є багато спільних знайомих. На жаль, я дізналася серед перших про те, що він потрапив до лікарні. Ми спілкувалися, і незабаром він написав, що почувається значно краще. Його навіть планували виписати. Це мало статися в п'ятницю, але в четвер ввечері його стан раптово погіршився, і його перевели до реанімації. Потім - реанімація, кома... І все ж до останнього моменту ми віримо, що все обернеться на краще.

Міша - це справжнє світло в житті багатьох людей. Його характер відображає те, що ми бачимо в його музичних відео: відкритість і щирість. Він пише тексти сам, і кожна його пісня - це вражаюча історія про його стосунки з дружиною Сашею, про їхнє спільне життя та емоції, які переповнюють його серце. Міша ніколи не ставив матеріальні цінності на перше місце; його пріоритетом завжди була творчість та те, що справді надихає. Я часом жартувала з ним: "Мішо, в сучасному світі варто трохи думати про бізнес". Але він невпинно залишався вірним своїм принципам і душевним поривам. Саме за це його так цінували. Він має добру натуру, співчутливий, з тонким чуттям. Саша, його дружина, - це його дзеркальне відображення; вона така ж світла та щира. Їхня зустріч відбулася ще в коледжі, і з тих пір між ними виник ідеальний зв'язок. На сцені Саша була актрисою, а Міша - музикантом. Вони настільки гармонійно доповнювали один одного, що їхні друзі навіть не могли уявити їх окремо.

Ми неодноразово зустрічалися поза сценою. Міша збудував свій дім у Бучі, і я не можу точно пригадати, чи це було спадкове майно, чи він сам усе організовував, але впевнений, що активно займався відновленням цього житла. Вони адаптували будинок для комфортного життя сім'ї, і Міша навіть відкрив там власну студію. Однак тривалий час він працював у студії Олександра Пономарьова. Вони знайомі вже понад 15 років, і Міша постійно співпрацював із ним. Коли його кар'єра почала набирати обертів і його пісні стали популярними, він все ще залишався у студії Олександра. Лише, напевно, під час війни почав писати свої пісні вже у Бучі.

Міша і Саша — батьки двох дітей: синові 15 років, а доньці на чотири роки менше. Коли я вперше тримала сина на руках, сказала йому: "Міш, у нас є Ніл". На що він відповів: "А в нас є донька Ніла — це найкраще ім'я у світі". Важко було з цим не погодитися... Ми пережили втрати, які важко усвідомити. Міша ще не написав стільки пісень. Останнє, що я йому написала: "Мішо, одужуй. Тобі ще так багато потрібно створити". Його музика торкається глибин душі, вона говорить про те, що зараз так усім необхідно: чесність, щирість, віра в майбутнє та любов. Міша довго йшов до того, щоб його почули. Спочатку його пісні виконували інші артисти: він писав для Олександра Пономарьова та Марії Яремчук. Але справжню музику Міші ми почули в той момент, коли, здавалося, сам Бог почув його. Я переконана, що в нього залишалося ще багато невиданих творів, безліч потенційних хітів.

Як він захворів? Важко сказати. Знаю, що деякий час скаржився на головний біль, але списував це на перевтому або защемлення м'язів. Думаю, як затребуваний артист він просто не приділяв належної уваги першим дзвіночкам. Перевтома, переїзди, численні концерти - усе списував на звичні труднощі гастрольного життя. До його порятунку долучилося дуже багато людей. Багато хто переказував кошти, активно підтримував. Звісно, спочатку родина намагалася впоратися сама, але коли ситуація стала критичною, Олександра написала пост - до допомоги приєдналися численні люди. Особливу роль відіграв Олександр Пономарьов, який дуже допомагав, залучив лікарів. Колеги також усі, хто міг. Втрата Міші стала несподіваним і величезним горем для нашої спільноти. Ми дуже сподівалися, що все буде добре: у нього була хороша приватна клініка, підключилося багато спеціалістів. Та, на жаль, сталося непоправне.

Я навіть не уявляю, як Саша буде без нього. Вона поруч із ним завжди - була його музою, підтримкою. Навіть важко уявити її стан зараз. Вона постійно перебувала в реанімації, розмовляла з Мішею, співала йому пісні, розповідала, що відбувається, ділилася всім, що сталося за день. Вона була поруч із ним увесь час. А тепер залишилася така порожнеча, яку навіть важко собі уявити. Скільки знадобиться часу, щоб це загоїлося, невідомо, але в їхній парі це буде особливо важко. Вони були дуже близькі й довго були поряд одне з одним. Міша втілював усі її мрії. На сцені з ним вона була собою.

Історія Міші заслуговує на те, щоб її передавали з покоління в покоління. Його пісні та музика повинні звучати в серцях людей. Міша - це унікальна особистість: я навіть не можу згадати жодного випадку, коли б він опинявся в центрі якогось скандалу в шоу-бізнесі. Жодного разу. Він настільки чесний, що, напевно, таких, як він, небагато в нашій індустрії, адже він ніколи не мав конфліктів і сварок. Він просто є щирим і обдарованим музикантом. Міша ніколи не прагнув fame чи розголосу - він просто займався своєю справою і радів, що його музику слухають люди. Він створив величезну кількість композицій, у тому числі й для кіно, таких як "Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси" та "Океан Ельзи. Спостереження шторму". На момент прем'єри одного з фільмів Міша вже перебував у лікарні.