На петельці російського контенту: чому певні медіазвички працюють проти нас.

Фільми та музика російською мовою — це не лише звичка, а й емоційний спогад. Також це питання фінансової підтримки Росії та популяризації її культурних цінностей, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте.

Підлітки слухали гімн Росії у центрі Києва, українські клуби ставлять треки російських реперів, а блогерка Анна Алхім відмовилася співати українською. Це лише кілька найгучніших випадків і лише за п'ять місяців цього року. Щоразу ці новини порушують питання: чому українці, попри 11 років війни, продовжують слухати російську музику, дивитися російські фільми й стежити за російськими блогерами?

Мова йде не лише про уподобання, етичні цінності чи патріотичні почуття. Це питання стосується економічних аспектів, інформаційної безпеки та тривалих наслідків для української культурної спадщини.

Аналізуємо найбільш розповсюджені доводи, якими українці ще продовжують обґрунтовувати своє споживання російських медіа. Якщо у вас є друзі, які досі насолоджуються російською музикою, обов'язково поділіться з ними цією статтею.

"Я не фінансую Росію, бо слухаю музику на піратських сервісах"

Це не зовсім так, ви все ще фінансуєте ворога, проте опосередковано. Адже прослуховування музики навіть на піратських сервісах збільшує популярність російського контенту. Алгоритми стримінгових сервісів, таких як Spotify та Apple Music, ураховують загальні смаки й поведінку користувачів з одного регіону навіть поза межами платформи. Тож де б ви не слухали російську музику, сервіси це побачать. І запамʼятають. Ба більше, рекомендуватимуть її іншим і підвищать у рейтингу. А чим популярніша пісня, тим багатший виконавець.

Росіяни, які не підпали під санкції, продовжують отримувати роялті від Spotify та Apple Music. Ці надходження стосуються не лише музичних творів, але й реклами. Кожен клік на рекламне оголошення, навіть якщо це просто для його закриття, приносить гроші. Відтак частина доходів від реклами розподіляється між виконавцями на цих платформах.

Цей дохід артист може використовувати різними способами: наприклад, він може пожертвувати його на підтримку "мальчіків на сво", як це зробила група Ay Yola, чий трек у квітні 2025 року став лідером українського чарту Apple Music. Або, якщо артист проживає в Росії, частина цих коштів все ж піде на фінансування російських військових через податки, навіть якщо він висловлює свою опозицію війні.

"Я насолоджуюсь музикою, але не ділюсь нею і не ставлю лайки, тому все в порядку."

Навіть якщо ви просто споживаєте контент без активної участі, ви все одно сприяєте його популяризації, оскільки кількість прослуховувань є основним показником популярності на стримінгових платформах. Згідно з даними "Економічної правди" та контент-маркетингової агенції Top Lead, у 2023 році українці, слухаючи та переглядаючи російські відео- та аудіоматеріали на стримінгових сервісах, забезпечили авторам контенту, громадянам Росії, прибуток у розмірі $81,6 млн за рік. З цієї суми $5 млн було сплачено у вигляді податків. Як повідомляє агенція, ці кошти можна було б використати для закупівлі 10 тисяч FPV-дронів для російських військових.

Крім того, з кожним новим прослуховуванням не лише збільшується кількість шанувальників артиста і його можливий дохід, але й посилюється його репутація в суспільстві. Цей вплив може слугувати йому для поширення пропагандистських ідей як в Україні, так і за її межами.

"Цей артист вже покинув цей світ, тому він не може отримувати фінансові кошти."

І це теж не так. За законодавством Росії, навіть після смерті артиста ще протягом 70 років спадкоємці отримуватимуть дохід від публічного відтворення, розповсюдження або використання музичного твору. Включно з прослуховуванням на стримінгових сервісах. Відтак частина з них потрапить до держбюджету країни разом із податками.

Крім того, права на музичні записи зазвичай належать музичним лейблам або дистриб'юторам, які вклали кошти в їх створення та популяризацію. Навіть у випадку смерті виконавця, ці компанії продовжують отримувати доходи. Якщо ж вони зареєстровані або функціонують у Росії, ці фінансові надходження, в свою чергу, можуть сприяти підтримці російської економіки.

"Артист, чию музику я люблю, виступає проти війни і залишив Росію."

Бути проти війни або висловлювати підтримку миру недостатньо. Багато людей не бажають війни, але Росія вже її розпочала, тому необхідні конкретні дії: підтримка збройних сил, волонтерська діяльність тощо. Формулювання типу "ні війні" є занадто загальними і не містять чітких закликів чи адресатів. Війна може закінчитися різними способами: якщо жертва агресії піддасться, протистояння завершиться, але чи можна вважати таку ситуацію справедливим миром?

Тому лише "антивоєнна позиція" не означає підтримку України. Навіть після виїзду з країни митці продовжують популяризувати російську культуру, просувати наративи, що розхитують західну суспільну думку, і нівелювати відповідальність росіян за агресію. Так, громадяни Росії замінюють голоси українців у міжнародній дискусії, розповідаючи, що "вони теж жертви режиму Путіна".

"Я насолоджуюсь російськими піснями, створеними до 2022 року."

Така стратегія все ще працює на популяризацію і збагачення російських виконавців. Адже незалежно від того, коли написані пісні -- два, три чи десять років тому, виконавець отримуватиме роялті -- тобто прибуток.

Більш того, конфлікт розпочався не в 2022 році, а ще у 2014 році. Перед військовим вторгненням була тривала кампанія з поширення російської культури, що тривала десятиліттями. Зокрема, через музику росіяни просували вигідні наративи, формуючи єдиний культурний простір, в якому не існувало поділу на країни, і де "всі говорять однією мовою".

"Українські виконавці мають обмежений вибір жанрів та репертуару, і я не знаходжу там те, що слухаю."

Сьогодні українська музична сцена переживає бурхливий розвиток, з'являються нові стилі та артисти. Ознайомитися з ними можна на міжнародних музичних сервісах та на вітчизняних спеціалізованих ютуб-каналах.

Проте, якщо ви ще не знайшли свого улюбленого виконавця серед українських артистів, варто розглянути можливість пошуку серед музикантів з США, Європи та інших країн. Ймовірно, що російські артисти не створюють настільки унікального продукту, щоб не існувало жодних аналогів у світі. Крім того, вивчення нових музичних жанрів може стати цікавим і пізнавальним досвідом.

Складність відмови полягає в тому, що прослуховування певної музики -- це насамперед звичка, яка формувалася роками, а часто й десятиліттями. Для багатьох слухачів це не просто пісні, а ностальгія, що змушує повертатись у приємні спогади. Проте вона не повинна ставати виправданням для збереження присутності ворожої культури у власному просторі. До того ж ніхто не вимагає від вас повністю відмовитися від звичного контенту за один день. Варто дати собі час на пошук альтернатив, які зрештою повністю витіснять російську музику з плейлистів.

"Перегляд західних кінематографічних творів з російськими акторами не сприяє підвищенню інтересу до російської культури."

Навіть якщо фільм не підкреслює російську культуру і не підтримує проросійські ідеї, присутність російського актора в ньому вже слугує проявом м'якої сили Росії. Це призводить до нормалізації образу агресора через культурні засоби.

Найбільш показовим є приклад оскароносного фільму "Анора", у якому взяли участь російські актори Олексій Серебряков, Дар'я Єкамасова, Юрій Борисов і Марк Ейдельштейн. Двоє останніх відзначилися зйомками у фільмах у тимчасово окупованому Криму. Після виходу "Анори" актори набули великої популярності на Заході. Зокрема вони відвідували міжнародні кінофестивалі, давали інтерв'ю для західних видань. І це в той час, як їхня країна продовжує вбивати українців, а уряди західних держав, де проходили ці фестивалі, спрямовують кошти на підтримку України.

Крім того, усе знову обертається навколо фінансів - навіть якщо мова йде про західний кінематограф, актор отримає свою винагороду, а податки з неї можуть бути використані для підтримки агресивної держави.

"Я дивлюся фільми з російським дубляжем на українських сайтах, тому Росія не отримує мої гроші"

Навіть українські платформи, що пропонують фільми з російським дубляжем, можуть мати зв'язки з Кремлем. Наприклад, HDrezka, яка позиціонує себе як українська платформа, насправді має значну частку свого бізнесу в Росії, а її власниками є росіяни, згідно з інформацією видання "Ґрунт". Цю інформацію підтвердив адміністратор української спільноти HDRezka, з яким спілкувалося медіа. Він також зазначив, що українська команда відповідає лише за дублювання, тоді як основна частина компанії знаходиться в Росії.

Подібні сервіси часто отримують прибуток із розміщення реклами, тобто перехід на цей сайт і перегляд рекламного ролика -- гроші для компанії. Ба більше, часто піратські сайти показують рекламу російських сайтів і сервісів, тож кошти йдуть ще й російському рекламодавцю. Відтак кожен вечір, проведений під серіал із російським дубляжем -- це фінансування російської компанії, частина з якого піде на сплату податків країні-агресорці.

Справа не лише в грошах. Коли глядачі обирають російський дубляж, навіть на ресурсах, що пропонують український контент, вони створюють попит, який не підтримує український продукт. Перегляд фільмів з російським дубляжем призводить до зменшення інвестицій у вітчизняне кіновиробництво. Як наслідок, українські студії озвучення, перекладачі та актори дубляжу залишаються без роботи. Відсутність попиту веде до відсутності замовлень. Це формує хибне уявлення і для міжнародних компаній.

Час змін настав... і вже давно

Звичайно, перелік аргументів на користь тих, хто продовжує споживати російський контент, можна навести ще чималий. Проте жодне з цих виправдань не витримує критики перед простим фактом: кожен перегляд, прослуховування чи лайк на адресу російського контенту підживлює державу, яка щодня забирає життя українців. Це питання не стільки смаку, скільки вибору між культурною залежністю та незалежністю.

Тож не потрібно радикальних рішень "із понеділка". Почніть із малого: з оновлення плейлиста, підписки на українських артистів, блогерів, перегляду фільму з українським дубляжем.

Російська культура є однією з складових, за допомогою яких Кремль намагався з'єднати Україну зі своїми впливами. Поки ми залишаємося в цій мережі, Росія зберігає свій вплив над нами. Настав час це змінити.