На Херсонщині трагічно загинув Станіслав Марченков. "Дочка надзвичайно нагадує батька. Між ними існувала унікальна зв'язок" - Життєві історії | Експрес онлайн

З осені 2022 року Станіслав Марченков проходив службу в 73-му морському центрі спеціальних операцій, названому на честь кошового отамана Антіна Головатого, на посаді старшого оператора команди. Він брав участь у численних складних місіях, за що отримав почесний нагрудний знак "Золотий хрест".

Станіслав провів свої дитячі та юнацькі роки в Краснограді, що на Харківщині, як розповідає його мати Оксана Резнік. Він завершив навчання в Національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка, здобувши спеціальність у галузі агроінженерії. Деякий час працював в аграрній компанії. Окрім того, він мав захоплення футболом та мистецтвом, активно підтримуючи команду "Металіст" і виступаючи як аматор в театрі "Арт-Є".

У 2014-му Станіслав Марченков познайомився у соцмережі з майбутньою дружиною Наталією. Невдовзі пара побралася. Через п'ять років у них народилась дочка Уляна.

"Стас був чудовим батьком, - зазначає його дружина Наталія Марченкова. - Він безмежно любив Улю. Купав її, змінював підгузки, грався з нею, а вночі мчав до аптеки, коли донечка хворіла. Його любов до неї була неймовірною, він завжди називав її своєю принцесою. Уляна дуже нагадує свого тата. Між ними існувала особлива зв’язок. Не повірите, але в ту жахливу ніч, коли Стас залишив цей світ, вона прокинулася в тривозі..."

Останні роки перед великою війною Станіслав працював у теплицях з вирощування помідорів. У жовтні 2022-го його мобілізували. У складі 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого ССО ЗСУ воїн брав участь у багатьох надскладних операціях. Зокрема, у лютому 2024 року разом із побратимами знешкодив вороже обладнання на одній з незаконно захоплених видобувних платформ у Чорному морі біля узбережжя окупованого Криму. Мова про операцію "Цитадель". Саме голос Станіслава Марченкова чути на відео, яке згодом оприлюднили Сили спеціальних операцій.

За словами Наталії, у війську чоловік мав позивний "Банан". "Якось повечерявши, хлопці пішли відпочивати. А Стас подався на кухню. Через кілька хвилин забігає у кімнату й кричить: "Пацани, там банани привезли", -- розповідає дружина. -- Так і приліпилося це слово до нього. Коли Стас був за кордоном на навчанні, іноземні колеги навіть подарували йому костюм банана. Хоч і служив морським піхотинцем, чоловік плавати не вмів. І таке буває. Знаєте, він завжди ніяковів, коли цивільні дякували йому за захист. Казав: "Я нічого такого не роблю. Це ж обов'язок кожного українського чоловіка -- захищати свою Батьківщину".

Життя героя закінчилося 28 лютого 2024 року неподалік від острова Тендрівська Коса в Херсонській області. "Спеціальні підрозділи організовували відступ основних сил після виконання завдання, – ділиться мама воїна. – Стаса вразило смертельне поранення. Четвертого березня він мав святкувати свій 30-ий день народження".

Відважного захисника поховали на Новому цвинтарі в селі Наталине Харківської області, де він проводив час із родиною. Станіслава Марченкова посмертно удостоєно ордена "За мужність" III ступеня. Родичі воїна ініціювали петицію з проханням надати йому звання Героя України посмертно.