Національний відбір — це ще один конкурс талантів?

Кандидатів оголосили, але пісень не продемонстрували. Адже в цій боротьбі важливі не тільки імена, а головним чином – самі композиції.

Оприлюднений довгий список кандидатів на участь у Нацвідборі на конкурс Євробачення викликав у мене подив. Як, власне, й кожного року.

Розпочнемо з самого переліку. У ньому представлені кілька учасників з минулорічного Національного відбору. Серед них гурти "Ягоди" (Yagody) та "Циферблат" (Ziferblat), які минулого року дійшли до фіналу, а також сольні виконавці Крилата і Тесленко.

Тепер про дивовижу. У нашому розширеному переліку ми виявили двадцять імен, більшість з яких не є особливо популярними. І -- на цьому все. Це нагадує список учасників якогось шоу талантів, де конкурсанти виконуватимуть відомі кавери.

Так відбувається щороку: публіка отримує перелік імен учасників, і на цьому все. Інформація про пісні, з якими виступатимуть конкурсанти, з’являється лише значно пізніше.

Але що таке Євробачення насправді? Це не просто змагання для молодих талантів, де акцент робиться на їхніх вокальних здібностях і харизмі. Ні, Євробачення — це пісенний конкурс, де головним критерієм оцінки є самі композиції, а вокальні дані та артистизм виконавців розглядаються в контексті конкретних пісень. Тому, коли перед нами постає лише перелік учасників, ми отримуємо зовсім незначну інформацію. Без деталей про кожного з них, ми не можемо нічого стверджувати чи оцінити їхні шанси. Ці двадцять артистів залишаються просто набором імен, які нічого не говорять.

І так буває щороку: спочатку з'являється список імен, а вже дуже-дуже згодом стають відомими пісні. Але ж змагатимуться не імена, а саме пісні!

А тепер зупинімось на мить. Коли організатори формували довгий список претендентів, чи дійсно вони слухали щось? Не просто ж фрагменти чи кавер-версії? Напевно, учасники представили ті композиції, з якими планують виступати на конкурсі. Чому ж тоді самі пісні залишилися у таємниці? Можливо, деяким з номінантів ще потрібно буде обрати свої треки?

У різних країнах існують різні процедури добирання учасників Євробачення. У деяких телекомпанія сама обирає й артиста, й пісню. Так було в Україні найперших років участі у Євробаченні. У деяких країнах обирають артиста, а потім проводять публічний конкурс пісень для нього -- так було 2008 року з Ані Лорак і під час невдалої спроби 2010 року для Василя Лазаровича. У деяких країнах бувають "табори Євробачення", де для претендентів спеціально пишуть пісні. У більшості ж країн відбуваються конкурси, на які претенденти приходять уже з обраними ними піснями. Так, начебто, й в Україні.

Але що ж тоді означає довгий список виконавців без пісень? Те, що зберігається підхід "від артиста", а не "від пісні"? Та й репліки членів журі щороку часто свідчать про те саме. Й торік глядацьке голосування на Нацвідборі поставило на друге місце Яктака з відверто бляклим виступом -- голосували за артиста, а не за пісню.

А в Швеції у 2017 році Лорін не змогла пройти далі на Євробачення, хоча раніше вже здобула цю нагороду.

У 2003 році Олександр Пономарьов зайняв 14-те місце на Євробаченні. Чи свідчить це про його посередність як артиста? Зовсім ні — просто його пісня була недостатньо сильною, щоб продемонструвати його вражаючий вокал і емоційність. Це був лише перший неуспіх. Проте й у подальшому формат "від артиста" не раз підносив Україні неприємні сюрпризи. Наприклад, у 2012 році Гайтана не змогла розкрити свої вокальні здібності та харизму з обраною нею композицією. У 2018 році Меловін представив на Євробаченні, на мою думку, найменш вдалу з трьох пісень, які він демонстрував на Національних відборів. Це сталося, адже нарешті настала його черга. У 2017 році "О'Торвальд" також виступив із не найкращою своєю піснею.

На YouTube з'явився офіційний ролик під назвою "Про що твоя пісня", який присвячений першому дню прослуховування десяти конкурсантів. Ведуча з обережністю зауважила, що "пісні поки залишаються таємницею" і "прослуховування наразі проходять у закритому форматі". Тож понад 37 хвилин програми складаються з нескінченних розмов: монологів ведучої та її бесід з артистами. Вона запитує конкурсантів про їхні враження та зміст їхніх пісень. Це нагадує часи СРСР до Горбачова, коли важливішим було не "яка пісня", а "про що пісня". Але на Євробаченні, напевно, акцент буде на якості творів, а не на їхньому змісті.

Пісні представлені у вигляді коротких фрагментів. Помітно, що їх оцінює Тіна Кароль, а поруч із нею сидить ще один чоловік — і це все. Проте кожна особа має свої вподобання та упередження! Чому б не зробити так, щоб на конкурсах Євробачення всі виступи оцінювала лише Тіна Кароль? Це стало б своєрідним українським нововведенням.

Немовби це жарт, звучить рядок з опису відео: "Дивіться ролик і діліться враженнями, хто вам найбільше сподобався". Яка зовнішність справила найбільше враження? А вся ця сукупність відомостей про таємничий етап конкурсу з загадковими піснями — це всього лише примха, що видає себе за інформацію.

А я мріяв, що коли-небудь глядачів Євробачення накриє з головою міць вокалу й енергія Артема Пивоварова. Враховуючи його допомогу ЗСУ та виступи на передовій -- може, варто його "амністувати"? Щоправда, є й інша проблема: за правилами Євробачення, й музика, й текст конкурсної пісні мають бути новими. А вже кілька років Пивоваров співає лише пісні на тексти українських класиків.

Мріяв я, що на Євробаченні влаштує фурор Карпетман -- ще один артист, який регулярно продукує хіти. Але... Торік він не пройшов до фіналу! У довгому списку був, а до фіналу не пройшов. З піснею "Endless Fight", що на 22 грудня зібрала 3 мільйони 600 тисяч переглядів на ютубі та захоплені відгуки з різних куточків світу! Як це могло статися? Світ перевертається догори дриґом. А в голову лізуть різні думки -- наприклад, що відправити Альону Альону та Джеррі Хейл вирішили заздалегідь та усунули дуже сильного конкурента.

Щоб уникнути появи різноманітних чуток, з моменту публікації розширеного списку Національного відбору він має бути відкритим для громадськості. Інакше ситуація залишатиметься в атмосфері таємничості і непрозорості.