Назар Савко: "Мене постійно змушували виконувати пісні російською" - Інтерв'ю з зіркою | Експрес онлайн

Його мати – солістка відомого гурту "Смерічка", батько – засновник ансамблю "Беркут", а двоюрідний брат – фронтмен "Плачу Єремії" Тарас Чубай. Тож не дивно, що Назар Савко також має творчу натуру. Раніше він здобув популярність як виконавець ліричних хітів, а сьогодні більше відомий як автор дитячих пісень. Нещодавно йому присвоїли звання заслуженого артиста України.

— Це було для мене справжнім сюрпризом, — ділиться 46-річний артист. — Подання відбулося ще до початку повномасштабної війни, і я вже не сподівався на жоден результат. Я навіть встиг забути про це, і тут раптом така новина. Мабуть, нарешті моя черга прийшла. (Усміхається). Безумовно, це було приємно, але найбільше з цього раділи мої батьки. Для них, як артистів, які пережили часи СРСР, звання та нагороди мають величезне значення. У сучасному світі, де домінують ТікТок, соцмережі та штучний інтелект, такі досягнення вже не мають такої ваги.

— До речі, говорячи про штучний інтелект, чи вважаєте ви, що він може становити загрозу для авторів пісень? Зокрема, для таких творчих особистостей, як ви...

Це безсумнівно становить загрозу! Тепер будь-яка особа, навіть без музичної освіти, може легко створити музичний твір за допомогою спеціалізованих програм. Достатньо лише підготувати текст і вибрати стиль майбутньої композиції. Все інше генерується штучним інтелектом, спираючись на вже існуючі матеріали в інтернеті. Це являє собою певний вид плагіату, а не справжній твір, створений людиною. В цьому немає тієї Божественної іскри... В будь-якому разі, для музикантів це стає своєрідним викликом.

Ви мали можливість стати фіналістом шоу "Голос країни". Які труднощі вам довелося подолати на цьому шляху?

У журі тоді були дві вокалістки з Москви, і мені постійно пропонували пісні російською мовою. Я намагався дипломатично пояснити, що я не є поліглотом (сміється), і пропонував виконати українські композиції. Одного разу, коли потрібно було виконати трек з "Бременських музикантів", я виступив з ідеєю: "А чому б не перекласти це українською?" Мовляв, так буде цікавіше. На мій подив, продюсер Костянтин Меладзе підтримав мою пропозицію. Я також вирішив давати інтерв'ю українською, на відміну від інших учасників. Таким чином, я залишався вірним своїм принципам.

Старше покоління згадує вас за такими популярними треками, як "Ти просто слухай" і "Троянда плаче росою". Молодше ж слухає ваші пісні про "Бульку", які набрали неймовірну кількість переглядів на YouTube. Інтригує, скільки вже там "нацокало"?

Близько 180 мільйонів! Вважаю, це єдина композиція, здатна змагатися з іноземними суперхітами для дорослих. (Усміхається). Ідея "Бульки" прийшла до мене сім років тому. Зараз щотижня публікую на своєму каналі нові пісні про її пригоди або інших персонажів. Можливо, я хотів би зменшити частоту, але алгоритми Ютубу вимагають регулярного оновлення контенту для підтримки рейтингу. Чи став я вже мільйонером? На жаль, мушу вас розчарувати — ні. Якби я жив в Америці, це могло б бути інакше. Проте, в Україні заробити на Ютубі не так вже й просто, як би цього не хотілося.

Чимало ваших колег наразі служать в Збройних Силах України або активно займаються волонтерською діяльністю. А ви берете участь у цих ініціативах?

Звісно! Ми створили команду і регулярно відвідуємо шпиталі. Наші виступи призначені для військових, які перенесли операції або проходять процес реабілітації. Деякі запитують: "Чи цікаво це хлопцям, які постраждали від війни?" Але, насправді, це дуже важливо для них! Підтримка в цей час є особливо цінною. Ми спілкуємося, фотографуємося та обмінюємося емоціями... Цікаво, що серед ветеранів чимало людей зі сходу, які раніше не знали багатьох українських пісень, навіть народних. І для них це стає справжнім відкриттям краси нашої культури. Тому такі концерти також виконують просвітницьку функцію.

Де ви заряджаєте свої внутрішні енергії?

-- На дачі. Якби час до часу я не виїздив з міста в село, напевно, з'їхав би з глузду. (Сміється). У господарстві завжди є робота, тому дурні думки у голову не лізуть. У нас з дружиною чіткий розподіл обов'язків: я займаюсь садом, вона -- городом і спільно -- квітами. Наприклад, цьогоріч посадив біля хати й криниці мальви. Краса неймовірна. Маю також дуже багато різних троянд... Я від цього просто кайфую.

Повертаючись до початку нашої бесіди: ви вже відсвяткували своє нове звання з друзями та близькими?

Ще ні, але коли отримаю медаль, тоді точно. (Усміхається). Цікаво, що у моєму житті цифра "24" завжди відігравала важливу роль. Саме під цим числом з’явився на світ я, моя дружина та наші донечки-близнята. До того ж, ми вирішили одружитися в цей день. Уявіть тільки: номер указу президента, що підтверджує моє звання, також містить цю улюблену цифру. Отже, "24" стало символом нашої сімейної сили та незламності.