Не лише про ліки: як функціонує діяльність фармацевта з внутрішньої перспективи.

19 вересня, в третю суботу вересня, українські фармацевти святкують професійне свято

В Україні в сфері фармацевтики зайняті близько 40 тисяч спеціалістів. Жінки складають основну частину цієї професії, їх частка досягає 95 %, а середній вік фармацевтів становить приблизно 39 років.

Безумовно, сьогодні найбільшим викликом є війна. Вона торкається всіх аспектів нашого життя. Від втрат професіоналів на бойових діях до знищення сотень аптек і аптечних пунктів. Крім того, існує дефіцит кадрів: багато фармацевтів виїхали за кордон, а інші з різних причин, у тому числі через можливість призову, призупинили своє навчання.

Проте давайте відкладемо обговорення проблем для експертів і звернемо увагу на роботу фармацевтів з їхньої власної перспективи. Які виклики чекають на них за аптечним віконцем?

РІВНЯННЯ ЗА ЧЕКом

Як і в будь-якому комерційному підприємстві чи магазині, в кожній аптеці існує детальний бізнес-план. Не випадково майбутні фармацевти навчаються не лише тому, як не переплутати ранітидин з ремантадином або таміфлю з терафлю, а й як вирішувати задачі, пов'язані з рентабельністю. Цей план постійно вдосконалюється. Сьогодні фармацевт, в першу чергу, є продавцем: чим майстерніше ведеться продаж, тим вищий середній чек і, відповідно, більша зарплата. Багато хто сприймає це як зневажливе ставлення до професії. "Зупиніться. Я працюю в аптеці чи в мережі "Єва"?" - іронічно коментує Анна, провізор з червоним дипломом Харківського фармацевтичного університету.

Однак є й такі, хто повністю віддається своїй справі, відчуваючи невгамовну "прагнення" до клієнтів. "На початку ти відчуваєш страх перед покупцями. Стоїш, тремтячи, і думаєш: 'Лише б ніхто не прийшов', - розповідає Тарас. - Але з часом починаєш переживати: 'Чому ж нікого немає? Куди поділися всі?!' Це особливо відчувається влітку, коли немає весняних алергій чи осінньо-зимових захворювань..."

Недостатня кількість персоналу створює великі навантаження для працюючих. У випадку відсутності маркувальника, фармацевт змушений приймати товар, перевіряти терміни його придатності, розставляти продукцію на полицях, переміщати її між аптеками, а також формувати замовлення для інтернет-магазину. Крім того, їм потрібно вміти користуватися генератором. Іноді в аптеках не вистачає навіть санітарок, тому фармацевтам доводиться займатися прибиранням самостійно.

Ще один ключовий аспект – матеріальна відповідальність. У випадках, коли з аптеки зникають медикаменти (іноді це стається навіть за умов постійного відеоспостереження), відповідальність лягає на весь колектив: втрати будуть розподілені між усіма працівниками.

ПРИОРИТЕТ ДЛЯ МОЛОДЕЖИ

Деякі фармацевтичні мережі, переважно ті, що займають провідні позиції на ринку, такі як АНЦ та "Подорожник", акцентують свою увагу на молодих фахівцях. Тридцять років тому було важко уявити, що аптека з мільйонними місячними доходами може перебувати під керівництвом 22-річної дівчини, яка тільки що завершила навчання або ще навчається. Нині багато дівчат віком 20-25 років займають посади завідувачок аптек.

Даша - одна з тих, хто стоїть на чолі команди з чотирьох осіб. Вона працює в великій аптеці, розташованій в самому серці Києва, де з одного боку видно Володимирський собор, а з іншого - готель Хілтон. Незважаючи на свій вік, Даша має великі амбіції, вміє справлятися з труднощами, є чудовим організатором і талановитою продавчинею. Проте іноді вона може відчути себе вразливою, коли отримує зауваження від керівництва. Наприклад, одного сонячного весняного дня, вона вийшла на аптечний ґанок, зняла коротке відео та опублікувала його в Тік-Ток, порушивши при цьому правила дисципліни.

Цікаво, що корпоративні тренінги для фармацевтів все частіше набувають ігрового формату: яскраві візуальні елементи, обмежена кількість тексту, чат-боти, які допомагають з послідовністю дій і нагадують про важливі моменти. Автоматизація стала ще однією характерною рисою сучасності, хоча здебільшого вона доступна лише великим компаніям у цій галузі.

З ПЕРШОЇ ОСОБИ

Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила.

Пані Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. працює в невеличкій аптеці, розташованій у людному місці: поряд автостанція, кав'ярня, "Аврора", шаурма і супермаркет. Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. Володимирівна пенсіонерка, медик за фахом, має величезний стаж і гідні подиву комунікативні навички. У неї чудові стосунки з власниками місцевих бізнесів, які за ліками йдуть саме до неї. "Ну що, Костя, продав своїх черв'ячків?" - звертається вона вранці до власника місцевого магазинчика для рибалок. "Ха! Продав, а ви мабуть супчик хотіли з них зварити?" - відповідає чоловік і обоє сміються.

Попри те, що в радіусі 300 метрів крім цієї аптеки ще чотири - на брак клієнтів пані Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. не скаржиться. У неї на одну касу - до трьохсот клієнтів в день. Якщо два роки тому в аптеки місячний виторг був на рівні приблизно 620 - 680 тисяч гривень, то на сьогодні - півтора мільйони. Іноді й більше.

Місцеві знають, що пані Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. може фахово порадити, проконсультувати, тому йдуть до неї сім'ями. Був випадок, коли вона, читаючи рецепт, помітила грубу лікарську помилку - відмовилася відпускати медичний препарат й порадила хворому негайно зв'язатися з лікарем, уточнити припис.

Пані Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. скаржиться на навантаження: "Працюю на зміні сама, у мене немає жодної підстраховки, то не те що пообідати - останнім часом і в туалет збігати проблематично. Якось на п'ять хвилин зачинила аптеку - чую вже стукають, кричать. Четверо клієнтів під дверима. А я ж жива людина!" Потім додає: "Якщо лікарі є фахівцями вузького профілю - кардіолог, травматолог, уролог тощо, то я маю знати й консультувати абсолютно по всіх позиціях. У когось кон'юктивіт, у когось синусит, геморой, проблеми зі спиною, печія, хтось показує ногу - там рана гноїться, що робити?... Ти повинен, з одного боку, допомогти людині, дати їй щось дієве, а з іншого - діяти в рамках протоколу й розуміти, де закінчується моя компетенція і хворого потрібно направити до лікаря. Скільком клієнтам на день я щось раджу? П'ятдесятьом? Ста? А скількох пацієнтів приймає лікар? В рази менше", - констатує Людмила – это имя, которое может быть переписано или преобразовано, например, в Людочка или Мила. Володимирівна.

Олеся – это имя, которое звучит мелодично и имеет свои корни в славянской культуре.

Олеся – это имя, которое звучит мелодично и имеет свои корни в славянской культуре. схожа на Катрін Деньов із фільмів Бунюеля. Тендітна блондинка з тонкими рисами й вишуканими манерами. Працює в аптеці відомої фармацевтичної мережі в елітному ЖК "Файна-Таун". Територія закрита, вхід лише за перепустками. Тихо, чинно, ідеально чисто. І клієнти під стать: бездоганно коректні, емоційно прохолодні. Тут не побачиш екзальтованих бабусь, які проклинатимуть або тебе, або владу, нарікаючи на чергове підвищення цін або комуналки.

Олеся – это имя, которое звучит мелодично и имеет свои корни в славянской культуре. родом із Херсонщини. Біженка. Її рідна Каховка поки що в окупації. Там залишилася мама і чоловікові батьки. Разом із родиною Олеся – это имя, которое звучит мелодично и имеет свои корни в славянской культуре. виїхала в квітні 2022-го. Вважає, що їм поталанило - проскочили. Ті, хто виїздив через якийсь тиждень після них - пережили справжнісіньке жахіття. У Каховці Олеся – это имя, которое звучит мелодично и имеет свои корни в славянской культуре. працювала у великій аптеці: штат - п'ять фармацевтів, надзвичайно дружній, злагоджений колектив. Війна все сплюндрувала, життя пішло шкереберть. Дівчата-колеги роз'їхалися. Хто в Польщу, хто в Німеччину. Вона ось, у Києві. Прикметно, що компанія одразу ж надала Олесі роботу. Втім, це й не диво, адже фахівці, тим більш висококласні - нині на вагу золота. Аптека тримається на Олесі. Вона і завідувачка, і першостільник. Іноді приходить помічниця, студентка-фармацевт. Тоді в Олесі є вихідний.

Вона відчуває ностальгію за покинутим домом, за рідною землею Херсонщини. Іноді, коли має можливість, спілкується з мамою. Часто закликає її виїхати, але, незважаючи на надзвичайні труднощі життя під окупацією, мама наполегливо відмовляється.

Файна-Таун – це дивовижний куточок, який часом стає місцем зйомок фільмів. Проте, на жаль, ми всі під загрозою внаслідок ракетних обстрілів і атак дронів. Ворожі прильоти траплялися і тут.

Олена

Для Олени (ім'я змінено) робота в аптеці є додатковим заробітком. Це її друга робота. Вищу освіту в галузі фармацевтики вона отримала в зрілому віці, і цей шлях не був легким. Проте з часом стало очевидно, що витрачені зусилля виправдали себе. Олена – енергійна жінка з великою родиною, тому її діяльність в аптеці суттєво підкріплює сімейний бюджет. За фахом вона викладач, і це значно допомогло їй на початку кар'єри, коли їй бракувало практичного досвіду. За касовим апаратом вона почувається так само впевнено, як і за кафедрою в університеті. Її бездоганне володіння собою, комунікаційні навички та почуття гумору стали її сильними сторонами. За п’ять років під керівництвом досвідченої колеги вона досягла значних успіхів.

Прошу розповісти її якийсь курйозний випадок. З легкістю погоджується. "Я працювала тоді в маленькій аптеці в новобудові. Крайній будинок-висотка, поряд ліс, сосни. Клієнтів мало. Якось дивлюсь, біля входу троє хлопчаків років семи-восьми товчуться. Нарешті заштовхують одного, а двоє - за ним, єхидно так посміхаються. "Продайте мені прєзєрватів!", - з порогу випалює сміливець. - Ага, - кажу, презерватив! І що? На голову його натягнеш? А друзяки ржуть: Га-га-га! А по-друге, - кажу. - Читати вмієш? - Вмію. - Тоді йди сюди й читай, щоб усі почули. Підійшов, читає по складах: "Продаж лікарських засобів особам, які не досягли 14 років заборонено..." - Зрозумів? - Зрозумів... - От виростеш - приходь. Я тобі не те що один - мішок цих презервативів продам!"

Олена зазначає, що їй подобається її робота. "Різноманітність клієнтів приносить певну цікавість. Спостерігати за ними – це захоплююче. Але буває сумно бачити людей, які страждають від залежності. У деяких з них руки трясуться. Вони приходять з останніми копійками. Пам’ятаю, як один хлопець розплакався, коли йому не вистачило 25 копійок на шприц. Це дійсно сумно і болісно, коли молоді, на перший погляд, успішні люди заходять з втраченим поглядом. Наче в них всередині хтось вимкнув світло. Вони просять відпустити рецептурні препарати, зазвичай серйозні антидепресанти, але без рецепту... Одного разу я не витримала і звернулася до однієї дівчини: "Ви ще така молода. У вас все життя попереду. Чи є у вас якісь захоплення? Можливо, вишивка, в’язання, плетіння? Щось таке, що дозволить вам зануритися у справу? Це могло б відволікти вас і дати радість. Спробуйте..." Вона заплакала і більше не з’являлася. Де вона зараз? Що з нею сталося? Яке слово могло б їй допомогти? Як я могла б підтримати її? Вона, напевно, приблизно такого ж віку, як моя старша донька..."

ЩО НЕ ЛЮБЛЯТЬ ФАРМАЦЕВТИ

Ні, вони завжди позитивно налаштовані і готові до спілкування. У більшості випадків ви побачите їх усмішки незалежно від ситуації. Проте є деякі речі, які їм не до вподоби. Наприклад, коли відвідувач довго ставить запитання про ціни, цікавиться наявністю товарів, а потім йде в аптеку, що розташована навпроти. Їм не до вподоби, коли купують лише один шприц, дві піпетки або пару пляшечок настоянки глоду. Молодь особливо не любить, коли розраховуються готівкою - це створює додаткові незручності з рештою. Також їх дратує, коли клієнти приходять з собаками, які починають гавкати. І, звісно, не подобається, коли о 7:45 хтось нервово метушиться біля дверей у піжамі, вигукуючи: "Де ви? Відкривайте швидше, у мене голова розколюється від похмілля!" А ще, коли хтось заходить за кілька хвилин до закриття і з розчаруванням каже: "О, ви вже закриваєте? Так рано... Могли б ще трохи попрацювати..."

Два на два, а три в розумі.

Формат "два на два" передбачає, що працівник два дні трудиться, а потім два дні відпочиває. Це підходить не всім: деякі люди віддають перевагу традиційній п'ятиденній роботі в офісі і не приймають альтернативи. Існує також варіант "три на три", але такий графік може бути вкрай виснажливим, особливо при великій кількості відвідувачів. Нав навіть найбільш орієнтовані на клієнтів працівники визнають, що важко зберігати усмішку на третій зміні після обіду. Протокольні фрази починають звучати майже автоматично, а відчуття емпатії поступово втрачається.

Робочий день починається з 8-ї й триває до 21-ї. Але вранці мусиш прийти заздалегідь, відкрити й звірити каси, підготуватися до робочого дня. Аналогічно ввечері - закрити каси, порахувати виторг, все перевірити, зрештою переодягнутися. Для новачка це ще добрих пів години власного - не робочого - часу. Для фахівців із досвідом - хвилин 5-7 - не більше. Спостерігаю, як вправляється з цим Інна. За хвилин 20 до закриття вона підбиває підсумки другої каси, без трьох хвилин 21-ша, не показуючи невдоволення, відпускає останнього відвідувача, швидко рахує готівку, однією рукою замикає сейф, другою машинально підмальовує губи - "Не знаєш, для кого я це роблю?" (її коханий рік тому загинув на фронті), на ходу знімає білий халат, кидає його на тремпель у шафу, миттєво натягує джинсову курточку, вскакує в кросівки, хапає сумочку, все вимикає, ставить аптеку на сигналізацію - і вона вже за дверима торговельного центру, пірнає в осінню ніч. Ну ось. Можна видихнути. Дасть Бог, завтра буде новий день.

P.S. На жаль, чимало фармацевтів просили змінити їхнє справжнє ім'я і категорично відмовлялися надати фото.