"Нові форми еротичного мистецтва та морального розпаду": які стилі танців підлягали забороні в Радянському Союзі.

Уряд остерігався надавати громадянам можливість самостійного вибору.

У часи Радянського Союзу певні танці вважалися надмірно "відвертими" і підпадали під заборону з боку держави. Вважалося, що "аморальні" танцювальні напрями можуть мати шкідливий вплив на свідомість молоді, слугуючи "каналом" для проникнення буржуазних ідей у їхнє середовище.

Громадянам СРСР насаджували думку про те, що людям із партійним квитком мало бути соромно виконувати "викрутаси" на публіці. Тих же, хто танцював під західну музику, могли з легкістю записати в зрадники Батьківщини.

"Телеграф" підготував для вас цікаву підбірку танців, які зазнали заборони в СРСР і навіть отримали статус "нового виду порнографії".

Після закінчення Першої світової війни фокстрот набув величезної популярності в Європі. Спочатку радянські хореографи позитивно оцінили цей танець. Однак із запровадженням Нової економічної політики (НЕП) влада почала активну пропаганду проти фокстроту, і в пресі з'явилися статті, що критикували цей стиль танцю. У одній з таких публікацій фокстрот охрестили "хворобою століття", назвавши його навіть "сексуальною патологією" і "новою формою порнографії".

Вважалося, що цей танець призначений лише для елегантних буржуазних вечірок. Його виконання було заборонене на публічних заходах та в культурних установах.

Прихильники фокстроту створювали таємні клуби і зустрічалися на "приватних" вечірках. Проте заборона не тривала довго, і вже на початку 30-х років танець знову почав з'являтися на танцполах.

Американський твіст почав набирати популярність у всьому світі на початку XX століття. Проте радянська ідеологія сприймала цей танець як суперечливий напрямок, що слугує "одним із шляхів проникнення буржуазного впливу в молодіжне середовище".

Однак твіст невпинно завойовував популярність на всіх танцювальних майданчиках і закритих вечірках. У 1964 році, після того як Хрущова було усунено від влади, цей танець охопив весь Радянський Союз.

У "Кавказькій полонянці" твіст набуває нових барв: персонаж Моргунова демонструє мистецтво танцю, а Наталя Варлей енергійно виконує твіст на камені під звуки пісні "Где-то на белом свете...".

Чарлстон вперше з'явився перед глядачами у США на одному з бродвейських шоу на початку 1920-х років. Цей танець швидко завоював популярність практично в усіх куточках світу, проте радянська влада, як і можна було очікувати, не дозволила його виконання.

Чарлстон отримав титул "знищувача всіх моральних цінностей людства".

Тільки в середині 50-х років керівництво почало ігнорувати виконання чарльстону у публічних просторах.

Цей пристрасний аргентинський танець протягом тривалого часу вражав усіх своїми відвертими рухами та еротичним змістом. Навіть до 1914 року існував спеціальний закон, який забороняв як виконання, так і навчання танго в навчальних закладах. Більше того, навіть згадування його назви підпадало під заборону, і за це можна було отримати адміністративне покарання.

Після утворення СРСР танго залишалося в забутті, і його не виконували в публічних місцях. Лише на початку дев’яностих, коли Союз наближався до свого розпаду, люди почали усвідомлювати чарівність цього танцю та активно його вивчати.

Наприкінці 1950-х років у "розбещувальному впливі" на молодь звинуватили новий танець -- буги-вуги, а в 1960-х роках йому "на допомогу" прийшов рок-н-рол. Разом із ними на танцмайданчики вийшли стиляги, які в усьому прагнули наслідувати Захід. Проти них, як і проти виконуваних ними танців, розгорнули потужну ідеологічну кампанію.

Бугі-вугі та рок-н-рол були оголошені елементами буржуазної культури і підпали під категоричну заборону. Проте, попри ці обмеження, ці танцювальні стилі продовжували звучати на танцмайданчиках і на прихованих вечірках, не зважаючи на суворі заборони.

У середині 1960-х років заборону на ці танці було офіційно знято.

У 30-40-х роках у СРСР став популярним свінг та його похідні. Вважалося, що свінг як танець показує "найнижчі людські інстинкти" і він був категорично заборонений.

Проте через кілька років свого нелегального існування свінг все ж прорвався на танцювальні майданчики. Радянському уряду залишалося тільки піти на поступки і скасувати заборону. У музичних магазинах почали з'являтися платівки з мелодіями, що відповідали стилям свінгу та бугі-вугі.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, чому в СРСР танцювали повільні танці на "піонерській відстані". Поняття це з'явилося у 1970-х роках у піонерських таборах. Хлопці мали дотримуватися певної дистанції під час танців, часто уникаючи прямих поглядів.