Оподаткування доходів з платформи OnlyFans в Україні: огляд сучасної судової практики.

Цей матеріал досліджує аспекти податкового нагляду за доходами українських користувачів OnlyFans, а також механізми обміну інформацією та існуючу судову практику в цій сфері.

Сьогодні OnlyFans вважається популярною платформою для підписки на контент, яка надає творцям можливість ділитися фото-, відео- та аудіоматеріалами з підписниками за щомісячну плату. Власником цього сервісу є британська компанія Fenix International Ltd. Спочатку заснована в 2016 році як засіб монетизації творчих ідей (у сферах фотографії, музики, фітнесу та блогінгу), платформа з часом здобула репутацію майданчика, що часто пов'язують із контентом для дорослих. Проте її можливості є досить різноманітними, що дозволяє монетизувати будь-який цифровий контент, який може зацікавити конкретну аудиторію. Користувачі можуть підписуватись на акаунти творців, оплачувати доступ до матеріалів на умовах pay-per-view, а також залишати "чайові". Відсоткове співвідношення доходів визначає, що контент-мейкери отримують 80% прибутку, тоді як платформа зберігає за собою 20%. На сьогоднішній день OnlyFans налічує понад 2 мільйони творців контенту та 130 мільйонів активних користувачів.

Протягом останніх трьох років Державна податкова служба України (ДПС) проявляє зростаючу увагу до доходів, які українці отримують через платформу OnlyFans, вважаючи їх потенційно ризиковими з точки зору уникнення податків. Згідно з положеннями Податкового кодексу України (ПКУ), доходи, отримані фізичними особами-резидентами України (не зареєстрованими як фізичні особи-підприємці) від іноземних компаній, підлягають оподаткуванню за ставкою 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 1,5% військового збору (з січня 2025 року ця ставка становитиме 5%). Важливо зазначити, що факт зарахування коштів на рахунки в Україні не є вирішальним для виникнення податкового зобов'язання.

Отримання інформації про доходи українських користувачів платформи OnlyFans Державною податковою службою України стало можливим завдяки міжнародним механізмам обміну податковою інформацією. Україна і Велика Британія є учасниками Конвенції, що має на меті уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням (з моменту набуття чинності 11 серпня 1993 року), а також...

Конвенція щодо взаємної адміністративної підтримки в сфері оподаткування. Ці два документи надають уповноваженим органам можливість обмінюватися даними з метою оподаткування.

У вересні 2024 року Державна податкова служба України вперше в рамках автоматизованого обміну інформацією отримала від Податкової та митної служби Великої Британії (HMRC) дані про приблизно 5000 українських контент-креаторів. Це призвело до масового розсилання "листів щастя" з вимогою задекларувати доходи та сплатити податки. Як результат, більш ніж 350 моделей добровільно подали свої декларації, вказавши загалом 305,4 млн грн доходів і сплативши близько 59 млн грн податкових зобов'язань.

Про те, що саме Податкова та митна служба Великої Британії (HMRC) надала всю інформацію щодо реципієнтів доходів від платформи OnlyFans британської компанії Fenix International Ltd за 2020-2022 роки йдеться у листі ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, направленому на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві. Зазначені відомості в подальшому лягли в основу проведення територіальними органами ДПС позапланових невиїзних перевірок творців контенту з питань повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати ПДФО і військового збору.

Однією з основних складнощів є те, що на даний момент контент-мейкерам недоступна точна інформація про доходи, яка була надана Державній податковій службі України. Інформація, яку нібито містять додатки до вказаного листа ДПС, за словами самої служби, є конфіденційною, тому вона відмовляється її публікувати. Така ситуація фактично ускладнює можливість для платників податків та їхніх представників ознайомитися з первинними доказами. Більше того, дані про доходи, які вказуються в актах перевірок, часто не відповідають реальному становищу справ.

Слід зазначити, що в моїй практиці неодноразово виникали випадки, коли Державна податкова служба України відмовляла у наданні інформації, отриманої від HMRC. У таких ситуаціях, з метою комплексного захисту інтересів клієнтів і верифікації податкових даних, я ініціюю прямі запити до HMRC. Офіційні відповіді Податкової та митної служби Великої Британії допомагають ефективно формувати правову стратегію захисту, не покладаючись на сумнівні та неперевірені відомості внутрішнього листування ДПС, які не мають статусу первинного документа і не відповідають критеріям допустимості доказів у адміністративному процесі. Остаточну оцінку дій територіальних органів ДПС щодо відмови у наданні інформації здійснює суд (наприклад, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року у справі № 560/4741/25). Важливим аспектом у таких випадках є посилання суду на положення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Незважаючи на посилення контролю з боку податкових органів, останнім часом спостерігається позитивна тенденція в судовій практиці на користь українських творців контенту. Однією з найбільш поширених та дієвих причин для оскарження результатів податкової перевірки є порушення процедурних норм під час її здійснення. Це може призвести до визнання таких результатів незаконними та скасування відповідних податкових повідомлень. Наприклад, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 2 червня 2025 року у справі № 420/11824/25 суд встановив, що контролюючий орган не мав підтвердження про вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки. Додатково, запит на надання пояснень та документів був надісланий за адресою, де позивач не був зареєстрований. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, визнання документальної позапланової невиїзної перевірки незаконною виключає потребу в аналізі підстав для позову щодо наявності порушень податкового законодавства.

Щодо позитивної практики на користь позивачів у рамках проведеної перевірки, суди в обґрунтуванні своїх рішень активно формують позицію, що територіальні органи під час позапланових перевірок спиралися лише на лист Міністерства фінансів України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07. Відповідно до четвертого абзацу підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій з оформлення матеріалів документальних перевірок (наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2021 №244), акт перевірки має містити вичерпну інформацію про обробку конкретних ризиків з посиланням на фактично перевірені документи бухгалтерського обліку та первинні документи. Таким чином, під час проведення документальної перевірки було порушено ці методичні рекомендації, оскільки не було використано жодного відповідного первинного документа. Контролюючі органи фактично визначали доходи виключно на основі листа Міністерства фінансів України №27331/7/99-00-24-04-03-07, дані з якого вони вважали достатніми для висновку про отримання позивачами доходів від "Fenix International Ltd" за 2020-2022 роки. Проте цей лист не є первинним документом згідно з нормами Податкового кодексу України, а є лише засобом обміну інформацією між Міністерством фінансів України та головними управліннями в областях. Окрім інформації з цього листа, акти документальних позапланових перевірок не містили посилань на документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність позивачів (наприклад, банківські виписки, договори на надання послуг тощо), що свідчить про відсутність належних, достовірних та достатніх доказів. Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, інформація, що в ньому міститься, надавалася для подальшої перевірки, і у випадку підтвердження фактів порушень — для вжиття заходів щодо проведення документальних перевірок. Таким чином, сам лист містить вказівку на необхідність встановлення фактів порушень, а не може слугувати джерелом інформації або документом, що засвідчує порушення податкового законодавства.

Серед позитивних практик можна зазначити, зокрема, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, ухвалене 5 червня 2025 року у справі № 560/4741/25, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 340/2913/25, а також рішення Полтавського окружного адміністративного суду, винесене 15 липня 2025 року у справі № 440/5985/25. Окрім цього, варто згадати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 620/4069/25 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 160/12523/25.

На жаль, практика відмов також має місце: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025 року у справі № 460/10943/25, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 500/1068/25, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/20177/25, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 340/2415/25, а також рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 160/11547/25.

У сфері відмовної практики вже з’явилося перше рішення суду апеляційної інстанції - постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду, прийнята 21 жовтня 2025 року у справі №560/4741/25.

Варто підкреслити, що судова практика у цій сфері наразі активно формується по всій країні, що свідчить про новизну та різноманітність правового регулювання доходів, отриманих через міжнародні цифрові платформи. На сьогоднішній день співвідношення рішень, які ухвалюються на користь платників податків (позивачів) та контролюючих органів (відповідачів), приблизно становить 50 на 50. Це вказує на відсутність стабільного правозастосування в цій сфері. Жодна справа щодо оскарження податкових повідомлень, виданих за результатами перевірок доходів від платформи OnlyFans, поки що не дійшла до касаційного етапу. Це свідчить про те, що правова позиція Верховного Суду, як єдиного органу, що має повноваження формувати єдину судову практику, наразі відсутня, що створює ризик неоднозначності та непослідовності в застосуванні норм матеріального та процесуального права судами.

На даний момент Державна податкова служба України активно проводить моніторинг доходів контент-мейкерів. Цю активність підтверджує отримання 10 березня 2025 року нових даних про доходи контент-мейкерів за 2023 рік, які вже передані на обробку до Головних управлінь ДПС у регіонах та місті Київ. Це свідчить про незворотність процесу міжнародного обміну податковою інформацією. В умовах відсутності стабільної практики Верховного Суду, ефективна правова стратегія повинна бути проактивною і комплексною. Для творців контенту критично важливо швидко реагувати на запити ДПС, оскільки ігнорування таких запитів може призвести до накладення штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (п’ятиразовий розмір мінімальної заробітної плати). Невиконання цієї вимоги також може стати причиною проведення податкової перевірки, що в свою чергу може призвести до виникнення податкового боргу, застосування податкової застави та примусової реалізації майна платників податків.

Успіх у судових спорах буде в значній мірі визначатися детальним аналізом процедурних помилок, допущених контролюючими органами, а також систематичним спростуванням неналежних доказів, на яких базуються результати перевірок. Позитивні рішення, що отримують платники податків, свідчать про готовність судової системи адаптуватися до нових умов цифрової економіки. Проте, ця готовність вимагає від адвокатів, які представляють інтереси платників податків, високих професійних навичок і активної правової позиції. Сформування єдиної судової практики Верховним Судом стане ключовим чинником, але до моменту появи відповідних рішень кожна справа залишатиметься унікальним прецедентом, що вимагає ретельної юридичної аргументації та стратегічного підходу.