У вшанування пам'яті Антона Рабела, барабанщика та військовослужбовця 46-ї бригади Десантно-штурмових військ.

Коли воїна ховали на Пагорбі слави, йому в труну поклали барабанні палички.

Антон Рабел приєднався до захисту України після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. До цього він ніколи не мав справи з військом і не проходив строкової служби. Його життя було сповнене музики: він грав у місцевих рок-гуртах, виступав в клубах та на фестивалях, а з колективом "Подих долі" встиг записати альбом. Завдяки природному відчуттю ритму та таланту барабанщика, Антон був завжди в попиті. Однак війна внесла свої корективи в його життя, зруйнувавши всі мрії та кар'єру музиканта. 27 квітня 2023 року його рідні та друзі отримали трагічну звістку від командування бригади про його загибель на Бахмутському напрямку.

Мій дорогий братику, 27 квітня стало днем, коли моє серце розбилось на тисячу шматків. Немає слів, щоб описати той жахливий біль, який я відчуваю зараз! Мене роздирає зсередини від цієї втрати! Я не можу в це повірити і не хочу приймати цю жахливу реальність! Ця жорстока війна забрала тебе з нашого життя. Ти назавжди залишишся ГЕРОЄМ у наших душах! Ми любимо тебе безмежно, спочивай у мирі, наш дорогий, -- написала сестра Діана, отримавши звістку про загибель брата.

Антон Рабел з'явився на світ 27 жовтня 1992 року в Ужгороді. Він здобував освіту в школі № 3 міста, а після її закінчення продовжив навчання у вищому комерційному училищі № 6, де опанував спеціальність різьбяра по дереву та бересту. З раннього дитинства Антон виявляв пристрасть до музики та захоплювався грою на барабанах. Протягом років він був барабанщиком у численних місцевих рок-гуртах.

З жовтня 2022 року Антон Рабел, перебуваючи у складі Збройних Сил України, виявляв мужність у боротьбі проти російських агресорів. Він виконував обов'язки старшого навідника гранатометного відділення у взводі вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А 4350.

23 квітня 2023 року під час інтенсивних боїв проти загарбників біля Бахмута на Донеччині він загинув.

За інформацією, наданою Ужгородською міською радою, музиканта поховали 2 травня на Пагорбі слави в Ужгороді. У нього залишились батьки, маленька донька, сестра, брати та дідусь.

Друг Антона та його колега, рок-музикант, з яким вони виступали у двох гуртах, сьогодні також служить у Збройних Силах України. Михайло Готра поділився, що їхня дружба з Антоном триває вже багато років.

Я познайомився з Антоном ще у 2008 році, він став для мене як молодший брат, адже я старший за нього на п’ять років. Наша зустріч відбулася на одній з музичних вечірок у місті, і незабаром ми почали грати разом. Антон був надзвичайно талановитим барабанщиком, тому його постійно запрошували до різних музичних колективів, він завжди був затребуваним. Разом з іншим музикантом, бардом Романом Кинивим, ми вирішили створити гурт під назвою "Етюд".

Михайло поділився, що у складі гурту Етюд вони разом творили протягом кількох років, створюючи власні композиції та виконуючи кавери на улюблені пісні. За цей час їм вдалося записати альбом, а у 2012 році вони здобули перемогу на фестивалі Червона Рута, представляючи Закарпаття, і вирушили на всеукраїнський конкурс.

- У 2015-му ми їздили на фінал Червоної рути в Маріуполь. Виступали у тому самому драмтеатрі. Тоді познайомилися із добровольцями із батальйону "Донбас", поїхали до них на базу - це був радянський пансіонат, з клубом. Ми дали там хлопцям півторагодинний концерт. Тоді якраз Маріуполь звільнили, і той фестиваль мав бути в Києві, але його перенесли до Маріуполя.

Михайло ділиться, що згодом колектив "Етюд" розпався. Він разом з Антоном заснували нову групу під назвою "Подих долі", а їхній товариш вирішив продовжувати свою творчість як сольний бард.

– Ми залучили нового басиста і створили альбом, що отримав назву "Подих долі". Він вийшов у 2019 році під лейблом "Мун рекордз". Пізніше ми також випустили кілька синглів, – ділиться Михайло.

Цікаво, що після повномасштабного вторгнення різними шляхами усі хлопці опинилися у війську - Антон доєднався до ЗСУ першим у жовтні 22-го року, згодом восени 23-го Михайло, також мобілізували Романа.

- До повномасштабки Антон ніяк не був дотичним до війська, він навіть строкову службу в армії не служив. Але мобілізувався, пройшов навчання в Англії та потрапив в десантні війська. Воював у Бахмуті. Коли він приїздив у відпустку, я на той час іще був вдома, то ж ми зустрічалися. Він хотів більше часу провести із рідними, але перед від'їздом до війська зібрав нас усіх у ресторанчику, ми влаштували такі собі "проводи". Антон дуже хотів пограти тоді - то ми знайшли йому репетиційну залу з барабанами, він закрився на тій реп-точці і грав там майже весь день.

Після відпустки Антон поїхав на бойове злагодження на один із полігонів, розповідає Михайло, а тоді буквально за кілька тижнів рідні та друзі дізналися, що він загинув на Бахмутському напрямі.

Ужгородці дізналися про його втрату 27 квітня, і сьогодні ми згадуємо цю подію, адже минуло вже два роки. Хоча насправді він загинув кількома днями раніше, внаслідок обстрілів їхніх позицій. На самому початку війни, під Київом, загинув наш товариш Володимир Бисага, також барабанщик. Це виглядало як певна містика: всього за два тижні до своєї загибелі Антон виклав спільне фото з Володею та написав "За тебе в строю". На жаль, незабаром після цього, він сам теж загинув...

Михайло Готра зазначає, що Антон вирізнявся своєю щирістю та мав величезну пристрасть до барабанів.

Коли ми подорожували потягом на концерти та фестивалі, він завжди відбивав ритми на своїх колінах. Перед виступом ми сиділи в пабі з келихом пива, і він знову невідступно відстукував ритми. Музика була невід'ємною частиною його життя. Під час відпустки, коли Антон грав на репетиційній базі, він залишив там свої барабанні палички. Його брат, який також є музикантом-гітаристом, приніс їх на похорон Антона. Коли військового ховали на Пагорбі Слави, він поклав їх у могилу, віддаючи шану братові...

Михайло часто згадує про друга - до другої річниці його загибелі готується розповісти про Антона Рабела на телебаченні, згадати його та музику, яку він творив.

Нещодавно мав розмову з екс-дружиною Антона. Їхня донечка, якій вже 5 років, чудово розвивається! Вона почала грати на ударних інструментах і вже дає свої перші виступи у дитячому садочку. Це справжня, позитивна згадка про її тата.

Внаслідок війни, яку ведуть російські окупанти проти України, музикант Антон Рабел з Ужгорода відійшов у вічність у віці 31 року.

Вічна пам'ять!