На честь Героя України Ольги Сімонової, відомої під позивним "Сімба".

Відмовилася від громадянства Росії, щоб воювати за Україну

"Треба воювати до перемоги. Якісь перемир'я - не наш шлях. Наш шлях - тільки до перемоги. І поки ми не перемогли, нічого не можу сказати, бо планувати на війні - марна справа, бо кожний день може стати останнім", - це слова з допису Ольги у Фейсбуці.

Ольга з'явилася на світ 12 липня 1988 року в Челябінську, Росія. З раннього підліткового віку вона серйозно захопилася спортом, вибравши контактні єдиноборства як основний напрям. Стала майстром спорту та кандидатом у майстри з кількох дисциплін, від карате до скелелазіння. Її спортивна кар'єра була насичена численними виступами на змаганнях, серед яких був і чемпіонат Європи.

До 2014 року я не цікавилася політикою і не дивилася телевізор. Але коли відчула хвилю великодержавного психозу через гасло "Крим наш" і дізналася про конфлікт на Донбасі, в мені виникло обурення. Я зібрала свої речі та купила квиток до Києва в один бік. ...Мої близькі знали про мою поїздку, але не розуміли причин і не могли здогадатися, на скільки це надовго. Комунікація з ними призупинилася, коли один із рідних запитав: "Ти не плануєш повернутися?". Я відповіла: "Ні". Зараз я не підтримую зв’язки ні з ким у Росії.

В Україну Ольга приїхала у грудні 2014 року, а вже на початку 2015 року пішла на фронт добровольцем-парамедиком. Служила в батальйонах "Північ" і "Золоті ворота", Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Пирогова та полку "Дніпро-1", але це було не зовсім те, чого вона хотіла - воювати зі зброєю на передовій. "Сімба" почала виїжджати на фронт у складі добробатів.

У 2016 році Ольга підписала трирічну угоду з Збройними Силами України, що ознаменувало старт її військової кар'єри в 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, де вона виконувала обов'язки в розвідці.

"Я стояла перед вибором: підтримати Росію чи Україну. Але правда була на стороні України, тож як я могла б воювати за Росію? На передовій мене приймали цілком нормально. Не можу згадати жодних серйозних проблем. Навпаки, отримувала підтримку. Хоча, звісно, були й ті, хто сумнівався. Вони стверджували, що для них всі росіяни однакові. Але після місяця спільних тренувань люди підходили до мене та вибачалися," - поділилася вона.

У 2017 році жінка стала першою іноземною військовослужбовицею, яка отримала паспорт громадянки України. Вона рішуче відмовилася від російського громадянства, повністю позбувшись усіх документів РФ. Всі папери, включаючи паспорт, вона надіслала поштою як рекомендований лист.

"Сімба" опанувала українську мову та історію, гордо визнаючи себе українкою. Її побратими пам'ятають, що вона завжди відзначалася веселим настроєм, справедливістю та щирістю. Вона рішуче відкидала сексизм і не сприймала фемінітиви. Для неї військовослужбовець не мав гендерних ознак, всі мали рівні обов'язки, які потрібно було виконувати. Коли хтось вперше зустрічався з нею, намагався поводитися як з дівчиною, але вона швидко ставила на місце, не приймаючи допомоги та підтримки.

Під час своїх ротацій на передовій Ольга невтомно дбала про безпритульних тварин — собак і котів, які опинилися без господарів. Вона не лише забезпечувала їх їжею, а й намагалася знайти для них нові домівки, рятуючи їх від війни. В результаті, у неї з’явилися нові друзі: собака на ім’я Дашка, кішка Пуша та кіт на прізвисько Кіт — всі троє були врятовані з Донбасу.

У грудні 2018 року захисниця завершила курс підготовки в "Десні", поступово піднявшись зі старшого солдата та стрільця до посади сержанта і командира БМП.

У 2020 році Ольга залишила лави Збройних сил України. Вона прагнула відновити своє здоров'я, оскільки страждала від проблем зі спиною. Проте знайти своє місце в цивільному житті їй не вдалося, і вже у 2021 році вона знову вирішила повернутися до армії. Спочатку уклала контракт на півроку, а згодом підписала ще один.

Внаслідок повномасштабної війни "Сімба" знову опинилася на передовій. З лютого вона захищала найгарячіші ділянки Луганщини, а згодом її підрозділ був переведений на південний фронт.

"Господи, скажіть мені хтось, що це неправда... Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються... Glory Grand, що народилась у далекому Челябінську росіянкою і загинула українкою на Дикому полі, нехай янголи у вишиванках несуть на небо твою хоробру і чисту душу..." - написав у Фейсбуці керівник Першого добровольчого медичного шпиталю Геннадій Друзенко.

Дівчина з веснянками та короткою зачіскою, яка сміється навіть у найпохмуріші моменти. Ніхто не сумнівається, що Оля насправді борець. Її руки варто знімати у фільмах — це руки справжнього воїна. Журналісти захоплюються нею, і сьогодні навіть ті, хто зазвичай тримає свої емоції під контролем, не можуть стримати сліз. У своєму профілі у Facebook вона написала: "Життя відбувається за крок до смерті" — такі слова залишила про Олю журналістка Наталія Нагорна.

У Києві 16 липня 2022 року відбулася прощальна церемонія для захисниці. Ольга не мала близьких родичів в Україні, але на останню путь її провели сотні людей — побратими, військовослужбовці та волонтери. На її труну поклали іграшкове левеня на ім'я Сімба...

Указом Президента України Володимира Зеленського старшому сержанту Ользі Сімоновій присвоєно звання Героя України (посмертно).

Вічна пам'ять та визнання нашій Захисниці!