У вшанування пам'яті військового Іллі Грабара, що носив позивний "Панама".

"Я люблю тебе, брате", "Я тебе люблю, Маріє", "Я люблю тебе, мамо" - такими були останні слова чоловіка до рідних

Брати Грабарі пішли на війну разом відразу після початку повномасштабного вторгнення РФ. У мирному житті Ілля був дизайнером, саундпродюсером, Назар - моделллю, танцюристом, блогером. Молодший на три роки Назар сказав старшому Іллі: "Я не пущу тебе самого, бо й ти б мене не пустив", розповідає їхню історію hromadske.

Молодий чоловік вийшов з окопу, зустрічаючи Іллю, який йшов з протилежного боку. Вони злегка стукнулися плечима. Ілля промовив: "Я тебе люблю, брате". Потім кожен пішов виконувати своє завдання. Це була їхня остання зустріч. Через два дні Назар отримав дзвінок від командира Іллі: "Вибач, Назаре, ми не змогли його врятувати". Іллю смертельно поранили, коли він намагався накласти турнікет на товариша.

"Їх атакують з усіх боків: танки, міномети, просто жах. Ми вже кілька годин намагаємося витягнути Іллю з його позицій. Шестеро наших бійців вже отримали поранення через це", - виправдовувався командир у телефонній розмові. Коли старшого Грабара евакуювали з поля бою, у нього ще залишався слабкий пульс. Боєць помер на руках командира.

Назар перебував у шпиталі, коли трапилася ця жахлива подія. Після того, як він доставив свого пораненого товариша, залишився, щоб йому видалили уламок. Раптом, після дзвінка, він вибіг з палати, вигукуючи: "Цього не може бути! Я не вірю!" Увесь вечір хлопець не міг заспокоїтись, заливаючись слізьми на колінах. Коли ж він трохи оговтався від цієї страшної ночі, зміг написати у соціальних мережах: "Це мій брат! Це мій герой! Моє джерело натхнення і найбільша підтримка! Він віддав своє життя за те, що любив. За родину, країну, наше майбутнє. Я запам'ятаю тебе таким, незламним і сильним. Навіть у найжахливіші миті ти завжди дарував мені силу і надію."

На початку вторгнення, коли Ілля вирішив піти до військкомату, його наречена Марія не намагалася його зупинити – вона знала, що це безрезультатно. Вони були не лише закоханими, а й близькими друзями. Першим Ілля поділився з нею болем втрати побратима та страхом перед звуками ворожих пострілів. Марія пам'ятає його як людину з великим серцем, щирим світлом, життєрадісним і гучним – його сміх завжди лунав на повну силу. Ілля був обдарованим: грав на гітарі та піаніно, писав музику і тексти пісень, проте найбільше його захоплювало продюсування молодих талантів. Він досягнув перших успіхів і отримав кілька нагород, і всі передбачали йому яскраве майбутнє.

В армії Іллю всі шанували, адже він однаково ставився до кожного – як до рядового солдата, так і до полковника. Не піддавався тиску й завжди залишався ввічливим, уникаючи конфліктів. Він швидко освоїв керування дронами і успішно завершив курси з картографії. Проте, на фронті він відмовився від музики, навіть продав усі свої інструменти, кажучи: "Коли повернуся з війни, почну з чистого аркуша, у мене буде усе нове".

Він склав план свого життя: захищати Україну та свою родину (через пів року після вторгнення з Марією відсвяткували весілля), потім – подорож до Карпат, купівля стильних кросівок, які йому дуже подобалися, і придбання кабріолету для коханої. Останніми словами, які він сказав дружині, були: "Я тебе люблю". У день, коли його не стало.

"Він був особистістю, яка створила навколо себе своєрідне коло знайомств. Багато людей пам'ятають про нього, кожен по-своєму. Чимало з тих, хто познайомився з ним після його трагічної смерті, стали умовними друзями. Коли люди йдуть з життя, змінити це неможливо, але можна вшанувати їх пам'ять, зберігаючи її в серцях", - поділилася Марія в одному з інтерв'ю, говорячи про благодійний фонд, заснований на честь її чоловіка, який створили вона, його мати Людмила і брат Назар.

Мама згадує, що останніми словами її сина були: "Я люблю тебе, мамо". Пані Людмила ділиться, що їхній благодійний фонд займається безліччю добрих справ: заповнює маленькі сільські бібліотеки українськими книгами, забезпечує школи спортивним обладнанням, а укриття – меблями. На похороні сина, побачивши, скільки молодих людей прийшло, вона сказала: "Не хочу, щоб Іллюші більше не було. Поки його пам'ятають, він житиме".

Чимало друзів Іллі надають фінансову допомогу організації, щомісяця перераховуючи суми від 100 до 3000 гривень. Крім того, організовуються різноманітні заходи, наприклад, концерт на честь дня народження захисника, на якому молоді музиканти зуміли зібрати 160 тисяч гривень та передати їх до фонду пам'яті.

Нещодавно ми організували свято для дітей і придбали для них великі коробки цукерок M&M's. Я чула, як мама сказала одному хлопчику: "Це подарунок від захисника, який зараз на небі". І малюк відповів: "А як цей захисник передав нам цукерки? На вертольоті?" -- ділиться мама Героя.

Найбільший проєкт фонду -- створення баскетбольного майданчика у Бородянці минулого року.

"Мій син виріс без батька і часто казав, що хоче знайти якийсь інтернат, щоб навчати музиці. А баскетбол він обожнював. Коли приїздив на ротацію, збирався з хлопцями, грав і казав: "Я ще зіграю у ветеранській лізі". Шкодував, що так мало баскетбольних майданчиків у нас. Тому ми взялися за цю справу", - каже пані Людмила.

33-річного Іллю Грабара поховали 30 грудня 2022 року на Алеї героїв у Бучі -- місті, де родина мешкала останніми роками, переселившись із Нікополя.

Слава Героям!