Пекар про альтернативні сценарії історії та невизначене майбутнє | Еспресо

У ці лютневі дні щороку з’являються одні й ті ж запитання. Чи могли б обставини скластися по-іншому? Так, але водночас — ні. Інший варіант, безумовно, існує.

У період з листопада 2013 по лютий 2014 року Майдан мав чимало можливостей для свого завершення.

Навесні 2014 Кремль міг обрати шлях повільного варіння жабки: російські гроші, газ, книги, музика, наративи, і за кілька років готово.

Що стосується 2019 року, то я залишу його без коментарів.

У 2022 Україна могла інакше готуватися, а Москва могла втілювати обережнішу стратегію, а союзники, навпаки, могли бути сміливішими.

У 2023 році, ймовірно, мали місце важливі моменти вибору. Такі ж моменти виникали і пізніше.

Кожного дня великої війни щось із того, що вдалося, могло піти не так, а щось із того, що не було зроблено, могло б бути зроблено.

На перший погляд, існує безліч варіантів альтернативної історії.

Альтернативна історія загалом невдячна наука: експеримент неможливий, а що саме стало тригером подій, часто навіть ретроспективно неможливо з'ясувати.

Але якщо промалювати всі основні гілки розгалуженого дерева сценаріїв, ми виходимо так чи інакше в ту точку, де ми є. З кращими чи гіршими картами на руках.

Але з невеликим відхиленням від середньої точки.

Тому що логіка імперій невідворотна й добре вивчена.

Також читайте: Українська державність витримає всіх авторів, які прогнозують її завершення.

Жалкую про ті чудові моменти, які так і не відбулися. З іншого боку, приємно усвідомлювати, що деякі жахливі події обійшли нас стороною. Проте, на жаль, в минулому ми нічого не можемо змінити.

Проте існує можливість вплинути на майбутнє. Воно не є фіксованим. Сценарії майбутнього розгалужуються з моменту теперішнього та простягаються в невизначеність та хаос. Ключові моменти, в яких відбуваються зміни, залежать від наших дій, і їх ще можна коригувати.

Нас відвели до місця, де ми наразі знаходимося, під впливом незворотних тенденцій, а також помилок деяких та досягнень інших, які могли б не відбутися, але все ж відбулися.

Ми знаходимося на роздоріжжі, де минуле зустрічається з майбутнім, пильно спостерігаючи за туманом, що розгортається перед нами. Те, що залишилось позаду, вже не підлягає змінам. Водночас, те, що чекає нас попереду, цілком залежить від наших рішень.

Колись на небесах нам прокрутять це кіно в уповільненому темпі, щоб ми могли роздивитися всі деталі. Тут, на землі, ми позбавлені такого привілею. Все, що нам залишається, це вперто видивлятися знаки та сліди, які вкажуть нам, куди треба звернути, на яку стежину з мільйона тих, що розбігаються під нашими ногами.

І час від часу варто піднімати очі до неба, аби не пропустити зірку, що освітлює шлях.

Витоки

Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії