В Одесі провели прощання з відомим оперним артистом Владиславом Гораєм, який загинув під час перевезення автомобілів на фронт.

8 червня в Сумській області загинув народний артист України, оперний співак Одеського національного академічного театру опери та балету Владислав Горай. Він переганяв автомобілі для військових і потрапив у ДТП.

Детальніше про це - читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Необхідно підтримувати стабільність.

Друг та колега Владислава Горая, Дмитро Павлюк, поділився з OBOZ.UA думкою про те, що музика займала центральне місце в житті Горая.

"Це не було ні звичайною працею, ні захопленням, ні способом відпочити – спів для нього був істинним сенсом існування. Він завжди ставив музику на перше місце, а вже потім усе інше. Щодня він присвячував цьому заняттю по 3-4 години, і для співака це є надзвичайно багато", - ділиться Дмитро Павлюк.

Друг розповідає, що Владислав Горай стартував свою артистичну кар'єру не без труднощів. Його голос спочатку не відзначався особливою силою, проте він поступово вдосконалював його. Кар'єру починав із невеликих ролей. Незважаючи на це, артист ніколи не робив розмежувань між маленькими та великими партіями — для нього не було значення, чи це головна роль, чи друга. На сцені він завжди прагнув до максимальної якості виконання.

Він пройшов через численні труднощі, але зрештою досяг статусу "сценічного майстра". Як зазначав Павлюк, він дійсно був видатним виконавцем. Маючи за плечима багато років досвіду у виконанні різних партій, перед кожним виступом він просив не відволікати його, оскільки прагнув повністю зосередитися на підготовці.

"Якщо він усвідомлює, що через два тижні має виступ, то ретельно працює над кожною нотою та фразою. Усі поціновувачі знають, хто такий Горай, але важливо підтримувати високі стандарти," - зазначає Павлюк.

Однією з найулюбленіших партій Владислава Горая була партія Фауста в опері Шарля Гуно, яка носить таку ж назву. Артист неодноразово зазначав, що ця роль, зважаючи на його високий тенор, здавалася йому написаною особисто для нього. Коли через кілька років постановка була знята, він глибоко переживав з цього приводу.

Він також захоплювався партією Альмавіви з "Севільського цирульника". Його виконання партії Альфреда в "Травіаті" було вражаючим. Крім того, він виконував роль Рудольфа в опері Джакомо Пуччіні "Богема".

Для нього це був справжній пік. Роль надзвичайно складна, адже охоплює чотири акти. А Пуччіні - це вже зовсім інші почуття та емоції. Це той момент, коли ти справді можеш встановити зв'язок з глядачем. І, звичайно, партія Герцога з "Ріголетто" Джузеппе Верді. Він завжди вражав у цій ролі. 15 червня в нашому театрі відбудеться "Ріголетто". Хоча склад виконавців змінився, ця вистава буде присвячена пам'яті Владислава, - ділиться Дмитро Павлюк.

Став на коліно і освідчився своїй дружині прямо на сцені.

Дружина Владислава Горая, Надія Сичук, також є оперною співачкою. Вона приєдналася до театру пізніше, після завершення навчання в Одеській консерваторії, і саме тут їхні шляхи перетнулися. Надія володіє голосом сопрано, а на сцені їхнє поєднання сопрано і тенора стає вираженням справжнього кохання.

Вони регулярно виступали разом у різних театральних постановках. Наприклад, у "Севільському цирульнику" Надія виконувала роль Розіни, тоді як Владислав зображував графа Альмавіву, і між ними виникали романтичні почуття. Кажуть, що їхні виступи були справжнім дивом: голоси парочки так гармонійно перепліталися, що створювали незабутню атмосферу на сцені.

Можна стверджувати, що Владислав і Надія перетнулися на театральній сцені. Під час виконання своєї ролі в "Севільському цирульнику" Владислав зробив Надії пропозицію.

Він обговорив ситуацію з другом, який підказав йому, що в фіналі вистави Альмавіва робить пропозицію Розіні. Владислав вирішив виконати це. У завершальний момент вистави він став на одне коліно, вийняв каблучку, заспівав і одягнув її на палець. Глядачі залишилися в розгубленості, але Надія все зрозуміла.

З моменту початку повномасштабної агресії Надія разом із двома синами, які ще навчаються в школі, вирушили до Лондона. Владислав інколи приїжджав до них, і влаштовували концерти. Це були як невеликі домашні виступи, так і грандіозні події в соборі, де виконували, зокрема, "Тоску" Пуччіні. Відгуки на їхні виступи були надзвичайно позитивними.

Батьки Владислава викладали музику в музичній школі, мабуть, вони й прищепили Владиславу любов до музики. Батько його помер давно, а мама досі жива.

Бажав вирушити на передову.

Лише невелика група людей була в курсі, що Владислав Горай займається волонтерством. У нього було кілька військових, за якими він доглядав і регулярно надавав підтримку.

"Він оголошував збір, потрібно взуття купити, оптику, пончо, всі скидалися. Допомагав дівчатам, які плели сітки. Він узагалі був справжнім патріотом, не любив про це кричати, але він по-справжньому любив свою країну", - розповідає Павлюк.

З моменту початку масштабного вторгнення Владислав відчував сильне бажання вирушити на фронт. Цю думку він часто висловлював, відчуваючи занепокоєння через те, що хлопці борються на передовій, а він залишився вдома. Але одного літнього дня 2022 року в театрі відбулася прем'єра вистави "Катерина", написаної Олександром Родіним за мотивами творів Тараса Шевченка. На цю подію завітали військовослужбовці.

"У нас часто на виставах бувають військові, приходять із госпіталів. І тут теж прийшли досвідчені військові, вони подивилися виставу, а потім зайшли за лаштунки, обійняли нас, щиро розповідали, як їм сподобалося, потім сфотографувалися. Кажуть, що отримали величезне задоволення від виступу. Я їм кажу, ну що ви, ви ж там воюєте на фронті, а ми тут на сцені, нам навіть незручно. І тут військовий, напевно, командир так серйозно відповідає: "Ви робите дуже велику справу. Ми побували сьогодні на виставі й зрозуміли, за що ми воюємо". І ми від цього моменту трохи видихнули. Після цього ми стали хто як вмів волонтерити, хтось здавав гроші. У нас з'явилася своя волонтерська течія, яку ми особливо не афішували. Владиславу навіть пропонували зробити "корочку" волонтера, але він відмовився, йому це було не потрібно. Ну а цього разу він поїхав із хлопцями відвозити автомобілі на фронт, і щось трапилось на дорозі, він потрапив у ДТП і загинув", - поділився Павлюк.

Дружина Надія Сичук залишилася одна із двома дітьми, поки що вони житимуть в Англії, хлопчики там навчаються, а Надія займається музикою. А як буде далі, поки вона не знає. Якщо хтось хоче допомогти родині, то може це зробити, перерахувавши гроші на картку подружжя 4441111074424585, обов'язково вказавши "переказ на похорон" або PayPal [email protected].

Владислава Горая поховають на його рідній землі, в Малині, що в Житомирській області. Прощання із співаком відбулося в Одесі в середу, 11 червня.