Виступи Кристини Шишкарьової: шлях до самопізнання

Зображення: Катерина Скрагленко Кристина Шишкарьова на сцені вистави "Гра. Пам'ять майбутнього" – сміливий крок у напрямку змін.

Вивчати світ і мистецтво, сприяти розвитку та популяризації української культури, зокрема сучасного танцю, надихати художню спільноту на дії, які роблять усіх навколо більш освіченими, розумними і, що найважливіше, щасливими – ось основні принципи Кристини Шишкарьової. Це підтверджується її активною творчою діяльністю.

Шишкарьова здобула популярність як викладачка та авторка інноваційних методик у сфері сучасного танцю, а також як лекторка і кураторка багатьох мистецьких ініціатив, серед яких "Гогольфест" та Porto Franko. Вона є активною членкинею журі різних міжнародних та національних конкурсів. Її професійний шлях включає роботу в театрах, таких як Kyiv Modern Ballet, Київський муніципальний театр опери і балету та Київська національна опера. Вона також брала участь у телевізійному шоу "Танцюють всі". Як режисерка та хореографка, вона створила безліч танцювальних вистав, мініатюр, балетів, опер, мюзиклів і перформансів. У 2015 році разом із Антоном Овчінніковим, Оленою Рожковою та Ярославом Кайнарем вона заснувала Платформу сучасного танцю.

Изображение: Катерина Скрагленко. Исполнение "Реконструкция".

Одним із найзначніших проєктів Шишкарьової є Totem Dance Group — школа сучасного танцю та театр "Тотем". Її заснування в 2008 році стало відповіддю на потреби українських артистів, які шукали нові підходи до танцю та прагнули переосмислити свою творчість. Протягом 15 років ця школа розкриває світ сучасного танцю для дітей і дорослих, виховує професійних танцівників і викладачів. За словами засновниці, "Тотем" став справжнім притулком творчості та любові до танцю.

Цього року викладачка вирішила передати управління Totem Dance Group своїм учням -- Ірині Плотніковій і Ярославу Кайнару. Причиною такого рішучого кроку стало її потужне бажання розвиватися більше як танцівниці, перформерці та постановниці. "Я відправляюся у дикий творчий потік і буду робити те, що завжди хотіла -- сучасне мистецтво", -- написала на своїй сторінці в соцмережах у липні Шишкарьова. Ще навесні 2024 року вона заснувала Monada Dance Project -- перформативно-дослідницький міждисциплінарний проєкт, аби створювати й просувати тілесно орієнтовані камерні перформанси. Дві останні її роботи -- вистава-рефлексія "Гра. Пам'ять майбутнього" та містичний перформанс "Реконструкція".

Изображение: Катерина Скрагленко. Исполнение "Реконструкция". Рефлексія на трагічні події минулого

Ніколи не буває запізно зануритися в вивчення та відкриття нових (або забутих) аспектів історії своєї нації, пам'ятати про тих, хто формував її, боровся за її існування, незалежність, мову та культуру. Це основна ідея вистави "Гра. Пам'ять майбутнього". Як зазначав Максим Рильський, "той, хто не пам'ятає свого минулого, не заслуговує на своє майбутнє".

"Гра..." -- це вистава-дослідження життя і творчості 14 українських митців початку ХХ століття (письменників і поетів, театральних і культурних діячів), які стали жертвами політичних репресій комуністичного режиму. Зокрема, Миколи Вороного, Валер'яна Підмогильного, Михайла Семенка, Євгена Плужника, Володимира Гадзінського й інших. Це вистава-рефлексія на трагічні події нашого минулого.

Зображення: Катерина Скрагленко Виставка-роздуми "Гра. Спогади майбутнього"

Постановка виконана в стилі фізичного театру: дві акторки, Олександра Чернявська та Кристина Шишкарьова, через рух та звук, використовуючи імпровізацію й створюючи пластичні образи для кожного фрагмента, прагнуть "інтерпретувати" поетичні та прозові твори, написані приблизно століття тому. Вони намагаються осягнути цінності, вподобання та світосприйняття авторів, а також відчути і передати атмосферу й емоції тієї епохи. Вистава була реалізована за підтримки Українського інституту національної пам'яті та Національного історико-меморіального заповідника "Биківня", які надали безліч корисної інформації для дослідження та аналізу.

Основним елементом художнього концепту вистави стала умовна пісочниця, в якій розмістили понад 100 000 ґудзиків. Кожен з цих ґудзиків символізує життя, що було обірване радянським тоталітаризмом, незавершені твори та ненароджені діти. Ці ґудзики надали для проєкту люди з усієї України, включаючи мешканців окупованих територій, що додало виставі глибокого символізму та відчуття єдності. Містичну музичну та візуальну складову перформансу створив журналіст і шоумен Богдан Кутєпов, а відеопроєкції (зображення спустошених земель, ураганів, коловоротів, безкрайніх пустель, планет та космічних безодень) реалізував актор і режисер Максим Панченко, що іноді занурювало глядачів у легкий транс.

Зображення: Катерина Скрагленко Виставка-роздуми "Гра. Спогади майбутнього"

Зображення: Катерина Скрагленко Виставка-роздуми "Гра. Спогади майбутнього"

"Ця постановка -- нагадування про людську стійкість і силу духу, а також заклик вшанувати пам'ять тих, хто постраждав за свободу і справедливість, -- зазначає Кристина Шишкарьова. -- Вчитуючись в їхні біографії, читаючи листи і твори, вдивляючись у старі чорно-білі фотографії, можна відкрити для себе дуже багато про свою культуру та знайти опори для українськості. Трагічна доля покоління 1920-1930-х демонструє всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність власного шляху й незалежності від впливу інших культур. Ми не маємо права забувати наших пращурів, щоб не повторювати їхніх помилок. Закривати очі на іноді неприємну правду не варто, адже минуле сформувало сучасне, а йти із закритими очима в майбутнє небезпечно".

Відновлення та самопізнання.

Ніколи не буває запізно заглибитися в дослідження власної сутності, систематизувати свої внутрішні "я" та знайти гармонію між ними. Це дозволить глибше зрозуміти, прийняти й полюбити себе такою, якою ти є від природи. Таку ідею втілює вистава Кристини Шишкарьової "Реконструкція", яка об'єднала танець, музику, візуальне мистецтво та перформанс. Музичний супровід для вистави створила композиторка Дар'я Вештак, а сценографію розробив скульптор Сергій Мінаков. Цей проєкт здобув одну з перемог у грантовій програмі Per Forma, організованій Платформою Kyiv Contemporary Music Days.

Изображение: Катерина Скрагленко. Исполнение "Реконструкция".

На початку своєї творчої діяльності хореографка занурилася у дослідження внутрішніх світів, образів та соціальних ролей, що врешті призвело її до глибоких висновків про жіночу сутність, її магічну силу та досконалість. Співпрацюючи з психологом і спираючись на езотеричні знання, а також на різноманітні релігійні традиції, фольклорні й міфологічні концепції, режисерка створила для вистави десять архетипічних масок, які відображають різні аспекти єдиної особистості. Серед них: дикий і незалежний Звір, елегантна й граційна Діва, невтомна Реформаторка, наївна та безтурботна Дівчинка, хоробра і відважна Воїтелька, досвідчена й мудра Старійшина, пристрасна та зваблива Коханка, таємнича Жриця, любляча і жертовна Мати-Мотанка, а також загадковий Анімус. Ці образи втілюють у виставі дві талановиті танцівниці — Анастасія Рязанцева та Єлизавета Клейменова.

Коли перформерки надягають чергову маску, змінюється характер їхньої ролі, пластичний малюнок, ритм існування на сцені. Усі маски між собою по-різному взаємодіють: вдивляються одна в одну, конфліктують або не звертають уваги, опікуються або конкурують. Але всі є частинкою одного цілого: у виставі це відображено як повітряна куля (аеростат) з кошиком для пасажирів (його металева основа переплетена жіночими капроновими колготками й клаптиками тканин тілесного кольору). Хтось з глядачів побачив у цій конструкції звіра, хтось дирижабль, а сама режисерка визначає її як дракона -- міфічну істоту, яка вміє літати й володіє вогнем.

Изображение: Катерина Скрагленко. Исполнение "Реконструкция".

У завершальному танці виконавиці, приховавши обличчя та руки під масками, створюють образ багатоликої і багаторукої індійської богині Калі, відомої як Темна Матір. Вона втілює космічну силу вічного часу, смерті та руйнації. Об’єднуючи маски в єдину композицію, богиня демонструє, що кожен елемент є важливим і унікальним, має своє визначене місце, обов’язки та сферу впливу. Це символізує необхідність гармонійного співіснування, взаємоповаги та любові між усіма.

"Незважаючи на те, що в країні війна, ми не маємо зупинятися в розвитку, дослідженні себе, щоб бути цілісними і, відповідно, сильними. А значить, це на часі. Коли кожна одиниця людська в цій країні буде цілісна і сильна, ми цю війну і виграємо. Тому це така невеличка, але все ж таки місія, щоб дати глядачу замислитися над тим, як він може відбудувати себе, іноді з попелу", -- запевняє Кристина Шишкарьова.

У найближчі дні відбудуться нові вистави перформансу "Реконструкція", заплановані на 26 та 29 листопада, тоді як "Гру..." можна буде побачити вже у грудні. Наразі Кристина Шишкарьова, яка виступає в ролі режисера, займається створенням нового проєкту "Поза мовчання" в Театрі драматургів, прем'єра якого відбудеться 27 та 28 листопада.

Зображення: Катерина Скрагленко Виставка-роздуми "Гра. Спогади майбутнього"

Зображення: Анастасія Мантач Вистава-рефлексія під назвою "Гра. Пам’ять майбутнього"

Изображение: Катерина Скрагленко. Исполнение "Реконструкция".

Зображення: Анастасія Мантач Вистава-рефлексія під назвою "Гра. Пам’ять майбутнього"